Кидаючи виклик на права пацієнта!

Від нашого кореспондента в Південній Африці

„Якщо пацієнт не погодиться на переливання крові до наступних 6-ох годин, то може померти”. Такі то слова були частиною нагальної заяви поданої Верховному Судові Південної Африки, в Преторії, 26-го квітня, 1982 р.

ЧИЄ життя було в небезпеці? Чому вимагалось, щоб Верховний Суд вирішував чи застосовувати таке лікарство? Важливішим, який був наслідок цього?

Десять днів перед тим, Малкем Іван Філліпс, електротехнік з Йоганнесбургу, був дуже поранений в автомобільній аварії коло 186 миль (300 км) від свого дому. Незабаром приїхала поліція і більше як дві години пізніше його вже були врятували від розбитого автомобіля й машиною швидкої допомоги повезли до найближчої лікарні, в Пітерсбурзі. Прибувши до лікарні, Малкем таки був притомний, хоч в дуже серйозному стані з обидвома ногами дуже поламаними. Він сказав лікарям, що ніяк не погодиться на переливання крові. Крім того, він запропонував підписати заяву, якою звільнить лікарів від законної відповідальності за які-небудь несприятливі наслідки через таку відмову. Бувши Свідком Єгови, Малкем не хотів порушити біблійного наказу: „Стримуйтесь від... крові”.— Дії 15:19, 20, 28, 29, НС.

Спершу, в процесі екстреного лікування шанували його бажання. Проте, після кількох днів його легені заразились і на нього наполягали обдуматись і погодитись на переливання крові. Коли він таки відмовлявся, то ортопед-хірург узяв справу до Верховного Суду. Ні Малкем, ні його дружина, Вероніка, яка завжди була з своїм чоловіком, не знали про це. Навіть лікар П’єр д’ю Туа Бургер, який лікував його на зараження легенів нічого не знав про це.

„26-го квітня”, каже Вероніка, „я, як звичайно, прибула до лікарні, щоб відвідати мого чоловіка. Його становище було таке саме як протягом кількох минулих днів. Від 26-го дня не було жодних симптомів погіршення і ніхто не казав мені, що йому погіршалось”.

Пізніше того ж самого дня дописувач газети Ранд дейлі мейл потелефонував до Вероніки. Він хотів знати, що вона думала про наказ виданий Верховним Судом, яким дозволяли якому-небудь лікареві в лікарні примусити її чоловіка прийняти переливання крові. Того ж дня того ортопеда-хірурга, який одержав цей судовий наказ, не було в лікарні. Він потелефонував до лікаря Бургера й наказав йому довести судове рішення до кінця. Проте, лікар Бургер відмовився тому, що вже був дав Малкемові своє слово шанувати його бажання.

Малкемові не переливали кров. Того ж самого дня, за допомогою його дружини, почали судовий процес, щоб охоронити його права. Наступного дня фірма, в якій Малкем працював, зробила розпорядок, щоб перевезти його до іншої лікарні ближче до його дому.

Виправляючи законну плутанину

Чи вам трудно повірити, що можуть так легко знехтувати права дорослого пацієнта? Недавні напрями можуть пояснити справу. У березні 1982 р. медичний журнал Геніскунд помістив статтю під заголовком „Переливання крові Свідкам Єгови”. У статті було сказано, що лікар повинен ігнорувати пацієнтове бажання, коли він відмовляється переливання крові. Письменники, професор Т. Версшур і Н. Г. Гроблер, також казали, що коли б пацієнт помер через відмовлення переливання крові, то обслуговуючий лікар може бути відповідальний за це. Статтю надрукувалось місяць перед Малкемовою аварією.

На відповідь до цього, коло рік пізніше прихильник Верховного Суду, професор Сміт, написав:

„Цей принцип, якого Гроблер і Версшур прийняли, як здогаданою невід’ємною частиною закону Південної Африки є рівнозначним наступному: Лікар має професійний обов’язок зціляти!.. По-перше, такий законний обов’язок був би серйозним нарушенням особистих прав, тобто прав відносно фізичної недоторканності, приватності тощо... По-друге, такий гаданий (бо не є нічим іншим тільки припущенням) професійний обов’язок лікаря мав би цілком необгрунтовані, нереалістичні наслідки для членів цієї професії... Гроблер і Версшур обмежують свої вислови до Свідків Єгови й життєвих функцій переливання крові... Але законні принципи не стосуються тільки до груп осіб і під деякими обставинами, але всесвітньо... Юристи повинні серйозно обдумати справу перш ніж будуть накидати такі суворі та зовсім нереалістичні обов’язки на якусь групу осіб у суспільстві”.— Медичний журнал Південної Африки, з 19-го лютого, 1983 р.

Погоджуючись з цим, багато людей, а навіть лікарі та адвокати, думали, що в справі Малкема Філліпса була серйозна законна помилка. Отже, не дивно, що коли Малкем трохи видужав, то взяв справу до Верховного Суду, щоб скасувати цей судовий наказ. Коли справу взяли на суд 9-го березня, 1983 р., то хірург, який був зробив ту „негайну” заяву, не виступав проти. Малкема обороняв професор Штраус, автор книжки Лікар, пацієнт і закон. Короткий виклад цієї справи, яку він представив у суді поміщав гарні наступні принципи:

„Підсудний [Малкем Філліпс] був зовсім здатний висловлювати свою волю і відмовитись від переливання крові, незважаючи на те, що був серйозно поранений в аварії. У нашому законі немає жодного принципу за допомогою якого Суд може відхиляти рішення пацієнта під такими обставинами... Робити медичну операцію або застосовувати лікування проти волі особи, а навіть без її дозволу, є таке саме як би нападати на неї, і за це лікаря можна подати в суд... Подається на розгляд те, що коли лікар знає, що пацієнт є Свідком Єгови, який раніше висловив непохитно відмовитись від переливання крові, коли б пізніше хотіли дати йому кров, то лікар не має права нехтувати волю пацієнта, а також, з пошаною, суд не може зробити цього”.— Курсив наш.

Суддя сказав, що немає сумніву, що Малкем Філліпс був при здоровому розумі в той доречний час і мав право відмовитись від переливання крові. Попередній наказ був помилковий, сказав суддя, і вирішив, щоб його скасувати.

Щасливий наслідок

Любителі правосуддя в Південній Африці тішаться цим наслідком. Охоронилось право пацієнта приймати або відмовлятись від деякого лікування. Малкем Філліпс не помер до призначених йому 6-ох годин. Так як сказав лікар Бургер, який в той час лікував його: „Хоч пацієнт був серйозно поранений, то він не вмирав”. Свідки Єгови дуже оцінюють послуги таких лікарів, які є охочі виліковувати цілого пацієнта, шануючи сумлінні, на Біблії грунтовані погляди.a

Хоч Малкем повільно видужував, то з часом знову міг володіти своїми ногами. Тепер, більше як рік після тієї аварії, він радо вернувся назад до роботи. Як голова родини й старший в місцевому зборі Свідків Єгови, він є досить зайнятий. Він зокрема тішиться, що знову може брати участь у проповідуванні від дому до дому, розказуючи людям добру новину про Боже Царство.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 13]

Багато людей думали, що тут зробили серйозну законну помилку

[Ілюстрація на сторінці 14]

Малкем Філліпс студіює Біблію з його родиною один рік після аварії