Чи віра може бути вам на користь?
ЩОБ правильно відповісти на це запитання, то перше мусимо переглянути ще одно: Що є правдива віра? Хоч це може здивувати декого, то загальна думка про „віру” дуже різниться від біблійного пояснення. Один відомий словник неправильно каже, що віра є „вірування в традиційну доктрину певної релігії” і „здорове переконання у щось безпідставне”. А як це може бути?
По-перше, традиційні та релігійні доктрини не є обов’язково правдиві. Ісус показав це, коли говорив про традиції книжників і фарисеїв, кажучи: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?.. Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи: ,Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене! Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук — людських заповідей’ ”. (Матвія 15:3—9) Вони були провідниками у „невірному і розбещеному роді”, який виявив брак віри, убивши Божого обіцяного Месію, Його „Начальника життя”.— Матвія 17:17; Дії 2:40; 3:15.
Крім того, „здорове переконання в щось безпідставне” є цілком протилежним правдивій вірі. Звичайно, словник можливо має на думці якийсь видимий доказ. Але, коли немає жодного доказу, то таке переконання правильно стається легковірністю. Це протирічить біблійному поясненню віри, так як воно знаходиться в Євреїв 11:1 (НС): „Віра — упевнена надія того на що надіємось, хоч очевидний доказ дійсностей не бачений”. Зверніть увагу на те, що віру пов’язано з упевненими дійсностями, які то дійсності є доказані. Віра має сильну основу, яка базується на достатніх доказах.
Основа нашої віри
В інших своїх листах, апостол Павло подає сильні причини чому ми повинні практикувати віру. До Римлян 1:20 (НС) він каже, що Божі „невидимі риси стають помітними від створення світу, опісля, бо їх пізнано по творах, навіть Його вічну силу та Божество”. Це є чудеса, яких бачимо нашими власними очима — зоряні небеса, чудова рівновага земного творення, краса так званої „природи”, в яких любов і мудрість Майстерного Будівничого стають очевидними. Роздумування про такі твори повинно допомогти вбудовувати в нас таку віру, про яку говорить Псалом 104:24: „Які то численні діла Твої, Господи [Єгово, НС],— Ти мудро вчинив їх усіх”. Така віра не є „безпідставна віра”.
Проте, наша віра в Бога не значить тільки признавати, що Він існує і оцінювати славу Його творення. Вона містить у собі привілей входити в дуже блаженне особисте споріднення з цим Богом і Творцем. Якщо будемо шукати, то знайдемо Його „хоч Він недалеко від кожного з нас”. (Дії 17:24—27) Коли знайдемо і пізнаємо Бога, то це дасть нам задоволення і радість у житті, неперевершені жодним іншим людським досвідом. Коли будемо задовольняти Його, то з цього прийде нам найбільша нагорода. І коли маємо віру, то можемо задовольняти Бога. Так як апостол пише: „Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду”.— Євреїв 11:6.
Отець, який дбає
Наш Бог і Творець є найкращим за всіх отців. Пророкові Мойсеєві, Він сказав про Себе: „Господь, Господь [Єгова, Єгова, НС] — Бог милосердний і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає чистим винуватого”. (2 Мойсеєва 34:6, 7) Чи ж можемо уявити собі, щоб Бог, Який уособлює такі високі принципи, не сповнив би Своїх обіцянок людству на землі? Ніколи! Та ж коли недосконалий людський батько, обіцяє щось своїм дітям, то напевно дотримує Свою обіцянку. Скільки ж більше небесний Отець людства буде дотримувати Свої обіцянки! Так як Ісус сказав Своїм слухачам у Його Нагірній Проповіді: „Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари Своїм дітям давати,— скільки ж більше Отець ваш небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього”. (Матвія 7:11) Без вагання ми можемо вірити, що всі Божі обіцянки сповняться в Його час і в Його спосіб.— Ісуса Навина 23:14.
Але, що Він обіцяє? Його обіцянки не є тільки минулі обіцянки. Божі обіцянки відносно добра, якого Він учинить усьому людству, повторювались багато разів, протягом більше як 4000 років. Їх неможливо порівнювати до обіцянок політиканів, які багато обіцяють але мало роблять. На Божі обіцянки можемо покладатися. Вони напевно сповняться, тому що є забезпечені Його незрівнянним ім’ям, Єгова. І одну з Його найбільших обіцянок, Він скріпив печаткою, своєю власною присягою. „Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви”.— Євреїв 6:17.
Віра в Божі обіцянки
В 11-му розділі біблійної книги до Євреїв, Божі обіцянки пов’язано з вірою. Перший вірний чоловік біблійної історії, Авель, очевидно знав Божу обіцянку записану в 1 Мойсеєвій 3:15 відносно „насіння” — нащадок виданий Божою ангельською організацією на небі — яке знищить усі вчинки того „первісного змія, що зветься Диявол і Сатана”. (Об’явлення 12:9) Авель пожертвував лій своїх „перворідних з отари”, щоб постачити відповідний прообраз жертви обіцяного „насіння”, „Агнця Божого”, Який мав з’явитись коло 4000 років пізніше, щоб відкупити людство від гріха і смерті. Таким чином „вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн”.— 1 Мойсеєва 4:4; Івана 1:29; Євреїв 11:4.
Потім, був Енох, за передпотопного часу. „Вірою Енох був перенесений, щоб не бачити смерти”. Це не значить, що він не помер, бо в 1 Коринтян 15:22 Павло пише: „В Адамі вмирають усі”. Але Бог не дозволив йому постраждати від мук смерті. Очевидно, Енохову віру засновано на знанні Божих обіцянок, бо він знав про суд в якому Божі ангели, в належний час, знищать усіх злих людей на землі. Так сталось, що Енох пророкував: „Ось іде Господь [Єгова, НС] зо Своїми десятками тисяч святих, щоб суд учинити над усіма, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно накоїли, та за всі жорстокі слова, що їх говорили на Нього безбожні грішники”. (Євреїв 11:5, НС; 1 Мойсеєва 5:21—24; Юди 14, 15) Так як Енох, ми сьогодні також можемо практикувати віру у Божу обіцянку, що Бог викорінить усе зло із землі.
Дійсні життєві досвіди ще одного вірного чоловіка підкреслюють певне сповнення Божих обіцянок. Той чоловік був Ной, про якого ж написано: „Вірою Ной, як дістав був об’явлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти; нею світ засудив він, і став спадкоємцем праведности, що з віри вона”. (Євреїв 11:7) Подібно цьому, сьогоднішні вірні слуги Бога Єгови стоять немов живий свідок осуджуючи лукавий світ. І їхня віра є добре вгрунтована. Бо чи ж „Син Людський”, Ісус Христос, не порівняв цей світ з передпотопним у Своїм пророцтві про „кінець ладу”? Він сказав: „А про день той й годину не знає ніхто: ані ангели небесні, ані Син,— лише Сам Отець. Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід [присутність, НС] Сина Людського. Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, ,коли Ной увійшов до ковчегу’, і не знали [не звертали уваги, НС], аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав,— так буде і прихід [присутність, НС] Сина Людського”. (Матвія 24:36—39) Але чи ж наша віра не охоплює щось більшого від сподіванки, що сьогоднішній злий „лад” буде винищений з лиця землі? Певно, що так.
Встановлюючи тотожність „насіння” обіцянки
У Біблії слово „віра” перший раз пов’язується з Авраамом, який жив 2000 років після Авеля. Авраам „покладав віру в Єгову, і Він залічив йому те за праведність”. (1 Мойсеєва 15:6, НС) Авель, Енох та Ной, всі практикували віру в обіцянку Єгови про „насіння”, яке вчинить суд на Божих ворогів, але Авраамові Єгова ще більше обітував. Це сталось після того, як Єгова випробував Авраамову вірність, чи він буде готовий пожертвувати свого однородженого Сина, Ісака. Бог тоді сказав: „Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу”.— 1 Мойсеєва 22:1—18.
Отже, благословення всіх людей землі мусить прийти через Авраамове „насіння”. Хто ж є те „насіння”? Апостол Павло відповідає: „А обітниці дані були Авраамові й насінню його... ,І Насінню твоєму’, яке є Христос”.— Галатів 3:16.
А яким же способом Христос благословляє людей всіх народів? Він робить це через урядове „місто”. Вірою, Авраам чекав того обіцяного міста. „Бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець”. (Євреїв 11:10) Це є небесне місто, в якому „Агнець”, Ісус Христос є вкоронований на Царя. І Він має співучасників вибраних з-поміж вірних людей, воскреслі від мертвих, які мають царювати з Ним „як царі над землею”. (Об’явлення 5:9—12) Пам’ятайте, Авраам жив коло 2000 років перед тим, як Ісус Христос з’явився як „насіння” обітниці, однак непохитно вірив у ту обіцянку. Ваша віра, також, може стати дійсною, непохитною, такою як Авраамова, в Божу обіцянку.— Римлян 4:20—22.
Віра не розчаровує
До цього дня, на землі були вірні послідовники Ісуса Христа, і про них Ісус Сам сказав: „Я знаю діла твої, і любов, і віру, і службу, і твою терпеливість”. Через їхню перемогу вірою, вони отримають нагороду в небі. (Об’явлення 2:19, 26—28) Крім того, після середніх 1930-их років, як наслідок їхніх вірних „вчинків” у проповідуванні про ім’я Єгови та Його Царство, збирається „натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом і перед Агнцем [головний з Насіння обіцянки, Ісус Христос]”. Тому що вони практикують віру в спокутуючу силу „крові Агнця”, то переживуть „велике горе” на злих, щоб „служити Богові день та ніч”. Він розтягає Свій охороняючий „намет” над ними.— Об’явлення 7:9, 14, 15.
Цьому „великому натовпові” приходять ще інші чудові користі. Бо про цих земних слуг Божих є написано: „Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка. Бо Агнець, що серед престолу, буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре”. (Об’явлення 7:16, 17) Тому що вони підтримують свою віру аж до і протягом „великого горя”, то будуть подостатком забезпечені духовно й фізично. У день гніву Єгови „спека” не буде палити їх. Божий власний Син відсвіжує і вводить їх у вічні благословення відновленого Раю на землі! Їхній плач через те, що були відчужені від правдивого Бога і через релігійне незнання, вже минеться.
При кінці Об’явлення, апостол Іван бачить „нове небо” і „місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога”. А, тут маємо символічний образ Христової „невісти”, яка буде спілкувати з Агнцем, Ісусом Христом, в Його небесному царстві! (Об’явлення 21:1, 2, 9) Під правлінням того Царства, „великий натовп”, разом з воскреслими з мертвих становлять „нову землю”, суспільство пов’язане у близькому спорідненні з люблячим небесним Отцем. „Він житиме з ними! Вони будуть народом Його. І Бог Сам буде з ними”. І апостол Іван знову підкреслює користі, які приходять тим, хто практикує віру: „Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося”. Які благословення від Бога, Який дійсно дбає! — Об’явлення 21:3, 4; Івана 5:28, 29.
Чи ви вірите, що ці обіцянки колись здійсняться? Ви повинні мати таку віру, тому що Бог Сам сказав з Його небесного престолу: „Ось нове все творю”. До цього Він додає слова: „Напиши, що слова ці правдиві та вірні”. (Об’явлення 21:5) Божі обіцянки є дійсні! Протягом 6000 років історії людства, вірні люди вірили в Божі обіцянки й поводились згідно з ними. Ви теж можете користуватись такою вірою. Так як про Нього сказав один апостол того „Насіння”, Ісуса Христа: „Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений [розчарований, НС]”.— Римлян 10:11.