Погляд Біблії

Символи віри — чи вони мають якесь місце в правдивому поклонінні?

„Я ВІРЮ в Бога Отця Всемогутнього, Творця неба й землі, і в Ісуса Христа...”.

Чи вам відомі ці слова? Мільйони католиків, а також протестантів повторюють їх, або різні відтінки цих слів, напам’ять, як декларація або заява їхнього релігійного переконання. Загальновідомий як Апостольський символ віри, це а також інші як-от символи віри Афанасія й Нікея, грають важливу роль у публічному поклонінні по церквах так званого Християнства.

Беручи це до уваги, виникають такі питання: Чи ці символи віри є необхідні для християнської віри й єдності? Чи Ісус Христос і Його апостоли повторювали ці символи віри напам’ять? Чи Біблія навіть згадує їх?

Такі довідники-твори, як Гейстінгсова Енциклопедія релігії й етики і Енциклопедія, МекКлінтока й Стронга кажуть, що церковні символи віри відомі нам сьогодні почались у сповідях під час хрещення в ранніх церквах. Тим чином кандидати на хрещення виявляли, що вони прийняли основні переконання, коли декламували якусь формально скорочену частину цих символів. Чимало було таких сповідей, і церкви по різних місцевостях мали свої власні варіанти. Аж у четвертому столітті декотрі символи віри стали більш видатними від інших.

На фоні цієї інформації, стає відомо, що такими символами вияснювали догматику церкви, щоб відрізнити її від інших церков. І засвоєнням різних змін у доктринах розвинулись різні символи. Наприклад, на Нікейському соборі, заява, що Син був ,одної суті’ з Отцем було додано до ранішої сповіді. І на Константинопольському соборі було додано заяву, що святий дух є ,люблений й прославлений разом з Отцем і Сином’.

Цікаво зауважити, що хоч символи розвивались протягом довгого часу, то згідно з Аверей Дуллесом з католицького Університету Америки, то „здається, що у жодній ері не розвивалось так багато нових символів віри як у нашій”. Сьогодні, у церквах так званого Християнства, „є більше як 150 офіційних символів віри й сповідей”, каже Британська енциклопедія.

Чи Ісус і Його апостоли посилались на символи віри?

Ввечері перед Його стражданням, Ісус Христос молився до Свого небесного Отця відносно Його апостолів: „Освяти Ти їх правдою! Твоє слово — то правда”. (Івана 17:17) Він молився, щоб Бог освятив Його апостолів, або відокремив їх. Але чи Він тут згадував про якийсь писаний закон або символ віри? Ні, не згадував! Краще, Ісус показав, що все те, що Бог говорив, записане в Біблії, відокремлювало їх від інших людей.

Обговорюючи молитву, Ісус сказав: „Не говоріть те саме знову й знову”. (Матвія 6:7, НС) Тому що Ісус не схвалював повторення писаних або заучуваних напам’ять молитов, то чи ж це не є логічно робити висновок, що Він теж не схвалюватиме декламування символів віри в публічному поклонінні? Фактично, Біблія ніде не каже, що Ісус посилався на, або наказував комусь декламувати, символи віри в поклонінні. „Бог дух”, Він сказав, „і ті, хто поклоняється Йому, мусять поклонятися духом і правдою”.— Івана 4:24, НС.

Але, що ж сказати про Апостольський символ віри? Через цю назву, багато людей вірять, що це апостоли Ісуса Христа склали той символ. Дехто навіть каже, що кожен з апостолів додавав речення до складу цього символа.

Про це, професор Г. С. Стед написав у Тлумачний час: „Хто-небудь, який вже хоч трохи читав ранню християнську літературу, певно прийде до іншого висновку”. Він доводить, що якщо був якийсь символ віри формально складений й ухвалений апостолами, то було б дуже трудно пояснити чому було так багато різноманітних ,сповідей’ і ,заяв віри’ між ранніми церквами. Справа в тому, що „заява християнської віри, яка більш або менш погоджується з словами апостольського символу віри, не знаходиться в жодному писанні ранішому від 340 року н.е.”.

У Біблії, 15 розділі Дії Апостолів, говорить про раду апостолів і старших у Єрусалимі. Але ціль тієї ради не була, щоб оформляти або поправляти символ віри, але щоб обговорити чи це було потрібно для язичеських християн обрізуватись.

Як доказати, що „я вірю”

Початкові слова символу віри незмінні, „я вірю”, або „ми віримо”. Цей вислів перекладено з латинського слова „кредо”, з якого походить українське слово „кредо” переконання, віра або символ віри. Але чи ж тільки повторювати такі слова доказує, що людина дійсно вірить?

У славній Нагірній Проповіді, Ісус сказав: „Не кожен, хто каже до Мене: ,Господи, Господи!’ увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі”. Він теж осудив релігійних провідників Його дня за те, що вони додержувались і навчали людей людських традицій.— Матвія 7:21; 15:8.

Що ми навчаємось з Ісусових слів? Те що коли людина тільки повторює свої переконання, то це не має вартості в Божих очах. Краще, „виконування волі [Ісусового] Отця” придбає людині Боже схвалення.

Щоб навчитись Божої волі, то необхідно старанно студіювати Біблію. Таким чином, замість заучуватись напам’ять або повторювати якісь символи віри, ми мусимо робити те, про що Ісус згадав у молитві до Свого Отця: „А вічне життя в тому, щоб вони пізнали тебе, єдиного істинного [правдивого, НС] Бога, і тобою посланого — Ісуса Христа”.— Івана 17:3, Переклад Хоменко.

[Ілюстрація на сторінці 19]

Я вірю... Я вірю...