Студенти Гілеаду покоряються Божому керівництву

СЬОГОДНІ, багато людей не люблять приймати керівництва. Тому то, це незвичайно, коли люди охоче покоряються іншим.

Але, 2 березня 1986 року, 24 студенти, які закінчили Гілеад, біблійну школу Вартової Башти в Брукліні, Нью-Йорку, охоче показали себе охочими піти до якої-небудь країни світу в якій вони найкраще зможуть служити Єгові, як місіонери. (Матвія 28:19, 20) Як вони почуваються бути посланими замість вибирати країну в якій вони проживатимуть те, що дехто вважає бути, розквітом їхнього життя?

Покора в недовірливому світі?

Анна відповідає на це так: „Я бажала, щоб Єгова вирішував де, і в який спосіб я буду служити Йому повночасно”. Вона, з її чоловіком Тейом, залишили свій дім у Фінляндії й вже готові служити в новому в Папуа — Новій Гвінеї.

Уейн так само почувається. Він з його дружиною, Барбара, із Сполучених Штатів Америки, захоплюються своїм новим призначенням у Гватемалі, Центральній Америці. „Коли ми заповнили бланк прибути до Гілеаду”, каже Уейн, „то переконались що організація Єгови краще знає куди нас послати, і ми віримо цьому. Прибувши до світового центру Свідків Єгови, і побачивши з перших рук, як організація Єгови діє, ми зовсім переконались, що вона може найкраще вирішити в якій країні ми можемо досягти найбільшого добра”.

Як це що в недовірливому світі, ці молоді люди так довіряють організації, що аж дозволяють їй вирішувати такі важливі справи для них? Елізабет, з Австралії, пояснює: „В інших шляхах повночасної служби [піонерування тощо], ми можемо дещо вибирати. Але присвятивши себе до місіонерського життя, це таке саме як би Єгова особисто вибирав те, що є найкраще для нас. Тому то Єгова є дуже близький мені”. Її чоловік, Дарль, додає: „Я завжди мушу думати про те, що Єгова спонукує ці рішення. Я довіряю цьому керівництву щодо моєї кар’єри”.

Відкладаючи „страх незнаного”

Усі студенти, місіонери, мусили залишити своїх родичів, друзів, і спосіб життя до якого вони вже призвичаїлись. Чи вони побоювались? Рейшел, також з Австралії, відповідає: „Так. Я боялась незнаного, боялась залишати безпечні й знайомі обставини, і боялась своїх власних недоліків. Але, якщо святий дух вибирає моє призначення, то той же святий дух допоможе мені виконати його”. Її чоловік, Еді, ось що сказав про пожертвування свого попереднього способу життя: „Чим менше я маю до діла з вирішуванням де буду служити, і що буду робити, то тим більше почуваюсь, що віддаю своє життя Єгові на Його службу, і не догоджаю своїм самолюбним бажанням”. Їх призначено служити на островах Південного океану.

Це люди звичайні, з нормальними бажаннями, які відмовились догоджати особистим перевагам, щоб могли більше служити Єгові. Так як сказав Ган: „Я зовсім довіряю, що Єгова Своєю організацією керує Своїми інтересами. Чи ж мені обмежувати Його керівництво в моєму житті? Коли ми присвятили наше життя служити Йому, то передали такі справи для Нього вирішувати. Я надіюсь, що не зміню свого здорового відношення в цій справі, будь що”. Вона залишила дім у Швеції, щоб служити в Гондурас, Центральній Америці.

Але що сказати про фінансове забезпечення або кар’єру в цьому світі? „Кар’єра в цьому світі не все доводить до щастя, задоволення, або цілеспрямованого життя”, відповів Кріс, із Сполучених Штатів Америки. „Але кар’єра служити Єгові повночасно доводить до всього цього й ще багато більше. Кріс з його дружиною, Марією, палко бажають навчитись нової мови, китайської, в Тайвані.

„Близький Друг Якого ви любите й дорожите”

Коли Монет запитали чи вона рекомендувала б щоб організація послала їх служити в якій-небудь країні світу, то вона відповіла так: „Тільки коли студенти матимуть сильну віру, що це керівництво походить від Єгови. Інакше, коли виникатимуть проблеми, то в них не буде сили переборювати їх і вони не матимуть радості зносити їх”. Монет, із Сполучених Штатів Америки, вийшла заміж після закінчення Гілеаду й піде до Тайваню з своїм чоловіком, який вже служить у тій країні як місіонер.

Але, чи хто-небудь зробивши такі пожертви може радіти? Елізабет зробила висновок і сказала: „Якщо в вас є близький друг, якого ви любите й дорожите, то відмовитись від своїх переваг, щоб служити його інтересам, легко. Я так почуваюсь про кооперування з Божою організацією. Це значить відрікатись від своїх попередніх бажань заради Єгови, нашого найкращого Друга”.

[Рамка на сторінці 13]

ДЕТАЛІ КЛАСУ

Число представлених країн: 6

Число країн до яких студентів призначено: 10

Число неодружених чоловіків: 4

Число неодружених жінок: 2

Число одружених пар: 9

Число всіх студентів: 24

Середній вік студентів: 31,1

Років охрещені в середньому: 13,7

Років у повночасній службі в середньому: 8,8

[Карта/Ілюстрації на сторінці 14]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

[Ілюстрації]

Дебора й Єйл Кооперштейн, Сполучені Штати Америки

Евелін і Дейвід Фріц, Барбара й Уейн Солівен, Гватемала

Тімо Куркаа/Томмі Пітерссон, Колумбія

Кам і Донні Доершлер, Домініканська Республіка

Пітер Дейвіс/Беррі Гілл, Еквадор

Ган Стенз, Гондурас

[Карта/Ілюстрації на сторінці 15]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

[Ілюстрації]

Полін і Джефрі Гендрі, Гонконг

Анна і Тейо Гуортті, Папуа — Нова Гвінея

Мері й Крістофер ЛаПрат, Монет Карлтон, Тайвань

Елізабет і Дарл Байрон, Папуа — Нова Гвінея

Рейшел і Еді Поссамаї, Ост. Південного Океану