Кажани — Неправильно зрозумілі, чудесні, дорогоцінні, у небезпеці

«КАЖАНИ, як я ненавиджу їх! Вони кишать паразитами, сліпі і заплутуються у волосся, є носіями вірусу сказу, кровоссальні. Ой! Мурашки бігають по тілу!» Чи ви теж такої думки про кажани?

Дійсно, на кажани несправедливо зводять наклеп. Вони стали жертвою несправедливого звинувачення. Кажани тримають себе дуже чистими. Більшість добре бачать; жодні сліпі. У них бажання заплутуватись у ваше волосся немає. Вони дуже рідко заражені сказом, а коли й заражені, то не покусають вас — вони не такі як скажені собаки. «Щороку більше людей вмирає від укусу бджіл або нападу улюбленого собаки»,— сказав один дослідник. І тільки три з близько тисячі різних видів кажанів кровоссальні.

Мерлін Д. Туттл, засновник Міжнародної фундації для зберігання кажанів (ВСІ) з Остін, Техас, є авторитетом усесвітньої слави про кажаниa. Він каже: «Кажани становлять майже одну четверту всіх ссавців у світі. Вони дуже різняться, від найменшого ссавця — від джмілю-кажана в Таїланді, важучого менше третину пені — до величезних летючих лисиць на острові Ява маючих розмах крил шість футів (1,8 м)... Близько 70 процентів кажанів комахоїдні. Багато живляться плодами фруктових рослин або нектаром квіток, а кілька м’ясоїдні». Він каже, що кажани люблячі, смирні, інтелігентні, їх легко привчати, дуже неправильно зрозумілі, і без порівняння

Чудесні!

Журнал Сайєнтифік американ (англ.) погоджується й каже: «У нашій ері технологічних успіхів, було б добре пригадати собі, що живий механізм іноді більш ефективний від штучних імітацій. Кращого прикладу цього правила немає від сонарної системи (система звукової локації) в кажанів. У порівнянні вагою й потужністю, кажани є мільярди разів більш ефективні й чутливі ніж людиновироблені радарні й сонарні системи» (з липня 1958 р., ст. 40).

Тому, що сонарна система в кажанів є більш ефективною від людської, то багато людей полюбили більш точне слово «звуколокація» (здатність у тварин вирішувати місцеположення речей випромінюванням звукових хвиль, які відображуються назад до відправника, неначе луна). Як комахоїдний кажан літає, то випромінює імпульси звуків, кожен від 10—15 тисячних часток секунди довжини. Звук вдаряє комашку а кажан сприймає випромінювану його луну й таким чином ловить свою здобич. Кажан вкорочує довжину імпульса до менше як тисячна частка секунди і збільшує швидкість до 200 звукових імпульсів на секунду, і таким чином завжди знає позицію своєї здобичі. У кімнаті, перехрещена сіткою дуже тоненького дроту, кажани можуть літати поміж них, і з допомогою системи звуколокації не вдаряють ані одного дроту — вони уникають дроту такого тоненького як 0,04 дюйми (0,1 см) ширини!

Система звуколокації в кажанів ще більш удосконалюється зміною висоти тону кожного імпульса, від 50 000—25 000 герц (одиниця частоти при якій за 1 секунду відбувається один цикл процесу). Як висота тону змінюється, то збільшує довжину хвиль, починаючись з одною чвертю дюйма (0,6 см) до половини дюйми (1,2 см) Цим чином кажан знаходить здобич різної величини, тому що довжини хвиль є відповідні до більшості комах якими кажани живляться. З луни кажан також пізнає, чи предмет придатний для їжі чи ні. Якщо предмет твердий камінець, то кажан у мить уникає його.

Найчудеснішим є те, що кажани можуть сприймати свою власну луну незважаючи на звуки тисячів інших кажанів. Мільйони кажанів, які поселяються в печерах, насичують повітря писками й лунами. Тому що кожний відзначає луну свого власного писку, то кажани не стикаються одні з одними. Ускладнюючи ситуацію й збільшуючи чудесність еколокаційної системи кажанів є те, що «луни багато слабші ніж писки — дійсно, слабші за фактором 2000. Це значить, що кажани мусять упізнавати свої власні луни серед шуму такого голосного, як видані ними звуки... Однак, кажани розпізнають і користуються сигналами, близько 2000 разів слабші від навколишнього шуму!» Неможливо збагнути таку складну сонар систему.

Кажуть, що довговухі кажани «досконало чують свої луни навіть коли б шептали». Декотрі кажани чують ходячого жука десять футів (3 м) відстані. Проте, вони не чують своїх власних писків, коли сприймають луни. «Кожного разу що кажан пискає, то м’яз вуха мимовільно стискується на мить часу, так що він чує тільки луну. Може бути, що різні види кажанів видають своєрідні звуки, а тоді керуються тільки власними лунами».

Матері-кажани слід похвалити. Звичайно вони народжують тільки одного маляти на рік, і декотрі кажани беруть його з собою, коли літають шукати харчів. Інші залишають малята в печерському садку, набиті масою 5000 на квадратний ярд (0.84 кв. м). Мати повертається, викликує своє маля, а воно відповідає, і серед такого безладного скупчення пискаючих малят і кричачих матерів, вона знаходить свого власного й годує його. Декотрі самки безкорисливо піклуються про благо інших кажанів. Повертаючись з полювання, вона з іншими самками вивергують обід, щоб годувати малята, і поділяються з тими, які не знайшли здобичі.

Корисні

Туттл каже, що один комахоїдний кажан «ловить так багато як 600 комарів на годину, і з’їдає 3000 комах за одну ніч». Заявляють, що одно кубло кажанів у Арізоні «з’їдало близько 350 000 фунтів (158 000 кг) комах, дорівнюючи вазі 34 слонів, кожної ночі!»

Декотрі кажани живляться нектаром квітів і запилюють їх. Ширячи над цвітом неначе колібрі, довгими язиками, вкриті шерстиною, кажани поглинають нектар і пилок. Вони тропічні ссавці й мігрують між Мексікою а південнозахідними Сполученими Штатами Америки. Фруктоїдні кажани дуже поширюють насіння. Туттл каже: «Фруктоїдні й нектароїдні кажани, які розповсюджують насіння й запилюють квіти, дуже корисні для переживання тропічних лісів і для вирощування урожаю мільйонів доларів вартості кожного року».

Журнал Нью сайєнтист (англ.) з вересня 1988 р., каже: «Хлібороби, які винищують фруктові кажани, можуть дуже потерпіти через втрату продукції, тому що кажани запилюють фруктові дерева». Фрукти для експорту збирають від п’ять до сім день перед дозріванням, а для місцевого вжитку два або чотири дні раніше. Але, кажани з’їдають тільки незбираний дозрілий фрукт — зовсім некорисний садоводам. Запилювання фруктів і розповсюдження насіння стало зовсім необхідним для більше як 500 видів рослин і дерев. Між іншим, фруктоїдні кажани не літають з допомогою сонарної системи — в них гострий зір. Часто садоводи сліпі, а не кажани.

У небезпеці

Все ж таки, безцінні кажани знаходять себе в небезпеці зникнення. Через зруйнування місцевостей розплоду, і через пестициди, та нерозбірливе винищування багатьох кажанів, зменшило їхню кількість від мільйонів на тисячі, а декотрі вже зовсім зникли. Відповідальними за це часто є упередження, неправильне розуміння, і просте неуцтво. У Латинській Америці звичайних кровоссальних кажанів не потрібно контролювати, щоб зберігати худобу сучасної людини, але, «поганотреновані агенти для контролю кровоссальних кажанів, нерозбірливо винищують усі види, неусвідомлюючи, що більшість з 250 видів дуже корисні».

В Австралії, винищують тисячі летючих лисиць і фруктових кажанів «незважаючи на те, що декотрі з найдорогоцінніших і важливіших дерев є залежні від них на переживання» і що «дослідження власних урядових агентів виявляють, що ушкодження фруктових дерев кажанами не виправдує контролю». В Ізраїлі, «затруювали печери, в яких гадали плодились кажани — навіть у природних заповідниках — і неуважно знищили близько 90 процентів комахоїдних кажанів у країні».

Побоювання, що кажани є носіями вірусу сказу та інших небезпечних хвороб, дуже перебільшені: «Можливість, що людина помре на кажанами-донесені хвороби дуже віддалена. Можливість зараження багато менша від того, що людина буде вбита собакою, помре від укусу бджоли, або отруїть себе їжою на церковному пікніку».

Журнал Науковий рік (англ.) на 1985 р. закінчує статтю про кажани так: «На нещастя, як список користей з кажанів збільшується, то також збільшуються загрози існуванню цих створінь. По цілому світі, кількість кажанів дуже зменшується. Кожного року зникають великі колонії через те, що людина нищить або розладнює місця в яких вони плодяться. В Африці й Азії, все більше й більше полюють на кажани на харч і використання в народних ліках та мікстурах. Садоводи винищують фруктоїдні кажани, які живляться головно лісовим фруктом гадаючи, що вони дуже нищать їхній врожай. І міфи про кажани такі вкорінені, що люди винищують мільйони цих створінь, просто тому що бояться їх. Декотрі види кажанів уже винищені, а багато більше знаходяться в небезпеці. Поки більше людей усвідомлюватимуть корисність кажанів, і потребу охороняти їх, то майбутність цих дуже корисних ссавців дуже непевна».

Згадавши деякі успіхи Міжнародної фундації для зберігання кажанів (BCI), Мерлін Туттл доходить до цього висновку: «Ми тільки ставимось поверхово до того, що необхідно робити, якщо кажани переживуть. Для декотрих видів уже запізно,— для інших час кінчається. Винищення кажанів ставить серйозні, а навіть можливо незавернені наслідки для оточення якими ми всі мусимо ділитись».

Тут знову, звістка ясна: З стародавньої й сучасної історії людини бачимо, що вона не може керувати своїми кроками (Єремії 10:23). Результатом свого грошолюбства, недалекоглядності, і самозакоханості, людина нищить оточення — повітря, воду, грунт, рослинне й тваринне життя — а також людей. Тільки Бог Єгова припинить цей напрям. Тільки Він «знищить тих, хто нищить землю» (Об’явлення 11:18).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 16]

Гамбійський фруктоїдний кажан, мати й маля.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Нектароїдний кажан.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Лаєлива летюча лисиця.

[Ілюстрації на сторінці 18]

Летюча лисиця.

Серцоносий, жуколовний кажан.

Час на обід!