Світ, що змінюється навколо нас. Куди він прямує?

ДЕЯКІ зміни дуже вплинули на життя мільйонів людей, якщо не на все населення землі та майбутні покоління. Насилля, злочини, зловживання наркотиками, поширення СНІДу, забруднення води та повітря і винищування лісів — це лише декілька факторів, які сильно випливають на життя всіх нас. Кінець «холодної війни» і поширення західної демократії з її вільним ринком також роблять зміни в житті і впливають на майбутнє. Розгляньмо деякі з цих факторів.

Як злочинність змінює наше життя

Що сказати про вулиці у вашій місцевості? Чи ви почуваєте себе безпечно, коли самотньо йдете кудись ввечері? Лише 30 чи 40 років тому багато людей могло навіть не зачиняти своїх дверей на ніч. Але часи міняються. Тепер на багатьох дверях є по два чи три замки, а на вікнах — ґрати.

Сьогодні люди бояться одягатись у свій найкращий одяг та носити ювелірні прикраси. Деяких городян вбили за шкіряну куртку чи норкове пальто. Інші загинули в перестрілці між бандами, що торгують наркотиками. Практично кожного дня вбивають чи ранять невинних очевидців злочину, в тому числі багатьох дітей. Автомобіль вже неможливо залишити безпечно на вулиці без охоронних пристроїв, розрахованих на те, щоб перешкодити злодіям. У цій спотвореній світовій атмосфері міняються також люди. Чесність і благородність — практично забуті цінності. Довір’я не існує.

Злочинність та насилля вийшли на всесвітню арену. Наступні заголовки, вибрані з різних газет та журналів, чітко підкреслюють цю думку: «Поліція і злодії, банди і проституція — все це відразу знайшла в себе Москва», «Нова ера злочину надходить на Корею», «Вуличний злочин вражає щоденне життя Праги», «Японія заворушила натовп, натовп робить хід у відповідь», «Спрут стискує. Під час вибуху гине головний італійський борець проти мафії». Злочин став проблемою всього світу.

Сьогодні злочинність також є жахливішою. Життя тепер нічого не варте. Нетрі на окраїнах Ріо-де-Жанейро (Бразілія) «офіційно визнані Організацією Об’єднаних Націй як найзлочинніше місце у світі. Там гине кожного року більше ніж 2500 людей» («Уорлд пресс рівю»). У Колумбії королі наркобізнесу висилають своїх неповнолітніх сікаріос або платять вбивцям на мотоциклах, щоб звести рахунки з конкурентами та боржниками за допомогою особливого виду швидкого смертного вироку. І горе вам, коли ви станете свідком якогось злочину будь-де: чи в Колумбії, чи в якомусь іншому місці. Тоді ви, мабуть, наступна жертва.

Інша велика зміна — все більше і більше злочинців носить зі собою смертоносну автоматичну зброю, і все більше і більше звичайних людей для самооборони починає носити пістолети. Такий зріст кількості зброї в людей сприяє зросту кількості нещасних випадків та жертв, без різниці, чи через злочинність, чи випадковість. Сьогодні стало загальновідомою істиною, що вогнепальна зброя в кишені або вдома може будь-кого зробити потенціальним убивцею.

Злочинність та наркотики

Чи хтось навіть думав п’ятдесят років тому про те, що наркотики стануть світовою проблемою? Сьогодні вони є серед основних чинників злочину та насилля. Річард Клетербек у своїй книжці «Тероризм, наркотики і злочинність в Європі після 1992 року» (англ.) висловлює передбачення, що, «кінець кінцем, зріст наркобізнесу може стати найбільшою загрозою людській цивілізації... Прибутки королів наркобізнесу дають їм не тільки величезну економічну і політичну силу [яскравим прикладом цього є Колумбія], але й можливість фінансувати жахливу кількість злочинів по цілому світі». Він також заявляє: «Один з найбільших чинників тероризму та злочинів у світі — це продаж кокаїну з кокаїнових плантацій Колумбії наркоманам Європи та США».

Часті хвилі злочину і зріст кількості ув’язнених по цілому світі виявляє, що існують мільйони осіб зі злочинними намірами, які зовсім не бажають змінитися. Надто багато людей бачить, що злочин вартує заходів. Внаслідок цього світ навколо нас змінюється до гіршого. Він починає ставати ще небезпечнішим.

Чи СНІД прискорює зміни?

Те, що колись здавалося лише хворобою, яка вражає гомосексуалістів, стало бичем людей усіх націй і всіх рівнів життя. СНІД перестав вибирати людей. У деяких країнах Африки він винищує велику кількість гетеросексуалістів. Унаслідок цього випадкові статеві зносини для багатьох враз стали старомодними, але не через моральні принципи, а через страх заразитися. «Безпечний секс» — таке тепер гасло, а презервативи стали головним рекомендованим запобіжним засобом. Здержливість — це найменш бажаний запобіжний засіб. Але як СНІД впливатиме на людство в близькому майбутньому?

Журнал «Тайм» недавно повідомив: «До 2000 року СНІД може стати найбільшою епідемією цього століття, що значно перевершуватиме епідемію іспанського грипу 1918 року. Через те лихо загинуло 20 мільйонів людей, тобто 1% світового населення,— це у два рази більше, ніж кількість солдат, які загинули у першій світовій війні». Як сказав один спеціаліст, «ця епідемія досягла історичних масштабів».

Хоч і мільйони доларів та інша валюта витрачаються на дослідження СНІДу, цій проблемі не видно кінця. На недавню конференцію з питань СНІДу в Амстердамі (Нідерланди) з’їхалося 11 000 вчених та інших спеціалістів, щоб розглянути проблему. «Переважав песимістичний настрій, він відбивав дух розчарування, безуспішності і занепокоєності величезною кількістю жертв протягом минулого десятиліття... З того часу як почались дослідження, людство так і не наблизилось до перемоги над СНІДом. Немає вакцини, немає лікування і навіть немає загальноприйнятої форми ефективного заліковування хвороби» («Тайм»). Ті, які колись заразилися ВІЛом, тепер, очевидно, хворі СНІДом; майбутнє похмуре для таких людей. У цьому випадку також все змінюється до гіршого.

Зміни у світовій політиці

Зміна політичного клімату за минулих чотири роки дуже здивувала багатьох лідерів, а також не менше політиків у Сполучених Штатах Америки. В одну мить вони залишились без належної конкуренції на політичному фронті. Їх можна було б порівняти до амбіційної баскетбольної команди, яка раптом побачила, що проти неї вже більше ніхто не бажає грати. Це скрутне становище підсумовується в одній статті журналу «Форінґ полісі» за 1990 рік, написаній його редактором Чарлзом Уїльямом Мейнсом: «Сьогодні зовнішня політика США полягає не в тому, щоб стримати країну від катастрофічної війни, але щоб узаконити несподіваний мир, який раптово виник між Сполученими Штатами Америки і [колишнім] Радянським Союзом».

Збільшення кількості ядерного ноу-хау являє собою нову загрозу, у той час як війни конвенційною зброєю продовжують буяти на радість світовим торговцям зброї. У світі, який вимагає миру, багато політичних лідерів зміцняє свої збройні сили та військову техніку. І майже збанкрутована Організація Об’єднаних Націй старається закапати йодом хронічні виразки світу.

Незмінний курс націоналізму

З того часу коли почав розпадатися комунізм, колишній президент США Буш пропагував концепцію «нового світового порядку». Проте, як побачило багато політиків, такий мудрий лозунг нічого не вартий; зробити позитивні зміни значно важче. Джефрі Ґолдфарб у своїй книжці «Після великого падіння. Погоня за демократією у Центральній Європі» (англ.) говорить: «Після багатообіцяючої надії на «новий світовий порядок» люди швидко усвідомили, що більшість споконвічних проблем все ще з нами й інколи дуже важко з ними боротися. Ейфорія лібералізму... часто затьмарювалась розчаруванням у зв’язку з ходом політичних подій, націоналістичними конфліктами, релігійним фундаменталізмом та економічним занепадом». Громадянська війна в Югославії є чітким прикладом роз’єднувального впливу політики, релігії і націоналізму.

Ґолдфарб продовжує: «Ксенофобія [страх перед іноземцями] та брак відчуття особистої безпеки стали у Центральній Європі невід’ємною частиною життя людей. Демократія не забезпечує людям автоматично економічний, політичний і культурний добробут, а вільний ринок не тільки обіцяє збагачення, він також створює незбагненні проблеми тим, які не знають, як обходитися з ним».

Проте очевидно, що ці проблеми є не тільки в Центральній Європі і республіках колишнього Радянського Союзу; ксенофобія та економічна нестабільність існують по цілому світі. Людству це коштує страждань та смерті. І немає надії, що в близькому майбутньому щось зміниться у цьому глибоко закоріненому мисленні, яке породжує ненависть та насилля. Чому? Тому що освіта, яку здебільшого ми отримуємо, чи то вдома від батьків, чи у націоналістично спрямованій шкільній системі, прищеплює нам ненависть, нетерпимість та ідею вищості національного, етнічного та племінного походження або володіння мовою.

Націоналізм, названий щотижневиком «Ейзіяуїк» «останнім жахливим «ізмом», є одним із незмінних факторів, який продовжує провокувати ненависть та кровопролиття. У цьому журналі говориться: «Гордість бути сербом — це ненависть до хорвата, свобода вірменам — це помститися туркам, незалежність зулусам — це підкорення косам, а демократія румунам — це вигнання угорцям; отже, націоналізм вже починає показувати своє жахливе обличчя».

Нам пригадується те, що сказав одного разу Альберт Ейнштейн: «Націоналізм — це дитяча хвороба. Це кір людства». Майже кожна людина колись хворіла кором, і ця хвороба все ще поширюється. У 1946 році британський історик Арнольд Тойнбі написав: «Патріотизм... у великій мірі замінив християнство і став релігією західного світу».

Чи є якась надія змінити поведінку людей за теперішніх умов? Деякі люди говорять, що цього можна досягти лише шляхом радикальних змін в освіті. Економіст Джон К. Ґалбрейт написав: «Увесь прогрес зводиться до людини. Отже... ніякого поліпшення не може відбутися з неполіпшеними людьми; прогрес тоді очевидний, коли люди вільні та освічені... Найперш потрібно перемогти неосвіченість». Чи реалістична надія на те, що всесвітня система освіти перейде на навчання людей любові та терпимості замість ненависті та підозри? Коли глибоко вкорінена племінна чи етнічна ворожість перетвориться в довір’я та взаєморозуміння, які можливі тільки тоді, коли люди почнуть розуміти, що всі ми належимо до єдиної людської родини?

Зрозуміло, що нам потрібно позитивних змін. Сандра Постел пише у «Звіті про стан світу за 1992 рік» (англ.): «Якщо ми бажаємо мати реалістичну надію на новий світ, то за роки, які ще залишилися до кінця цього десятиліття, ми повинні зробити більш докорінні і глибокі зміни». Куди ж ми прямуємо? Річард Клетербек каже: «Проте світ залишається нестабільним і небезпечним. Націоналізм і релігійний запал існуватимуть далі... Дев’яності роки нашого століття можуть стати або найнебезпечнішим, або найпрогресивнішим десятиліттям цього сторіччя» («Тероризм, наркотики і злочинність в Європі після 1992 року»).

Зміни в нашому навколишньому середовищі

Протягом минулих десятиліть людство почало усвідомлювати факт, що людська діяльність небезпечно відбивається на навколишньому середовищі. Масштабне вирубування лісів призвело до вимирання великої кількості видів тварин та рослин. А оскільки ліси є частиною легенів планети, їхнє вирубування означає зниження здатності землі перетворювати вуглекислий газ у життєво необхідний кисень. Інша шкода від цього полягає у виснажуванні верхнього шару ґрунту, що зрештою приводить до утворення пустель.

Щодо цієї проблеми вже чути голоси застереження, один з них подав віце-президент США Ал Ґор. У своїй книжці «Земля на вазі: екологія і настрій людей» (англ.) він пише: «З темпу вирубування лісів, який існує на даному етапі, випливає, що тропічні джунглі у наступному столітті майже зникнуть. Якщо ми дозволимо, щоб це винищування продовжувалось, то світ загубить найбагатіший засік генетичної інформації на планеті, а разом з ним і найрізноманітніші ліки від багатьох наших хвороб. Адже сотні важливих ліків, яких ми вживаємо, виготовляються з рослин і тварин тропічних лісів».

Ґор вважає, що негативний вплив людини на навколишнє середовище являє собою неминучу загрозу нашому виживанню. Він твердить: «Оскільки ми продовжуємо втручатися у всі можливі закутки навколишнього середовища, то стає все більш очевидною слабкість нашої власної цивілізації... Протягом лише одного покоління нам почала загрожувати небезпека глобальної зміни структури нашої атмосфери в далеко більшій мірі, ніж будь-який вулкан в історії, а наслідки того можуть даватися взнаки століттями».

Згідно з Ґором та іншими діячами, нам загрожує не тільки зміна атмосфери, але й забруднення життєво важливих запасів води, особливо в країнах, що розвиваються, «де наслідки забруднення води більш відчутні: трагічне підвищення рівня смертності від холери, черевного тифу, дизентерії і діареї». Потім Ґор наводить факт, що «понад 1,7 мільярда людей не мають належного джерела чистої питної води. Понад 3 мільярди людей не мають відповідних санітарних умов [туалету і каналізації] і, таким чином, наражаються на риск пити забруднену воду. В Індії, наприклад, сто чотирнадцять малих та великих міст скидають людські нечистоти й інші небезпечні стоки безпосередньо в Ґанґ». А ця річка є життєво необхідною рідиною для мільйонів людей!

Ґуатем С. Каджі, віце-президент Світового банку, застерігає громадськість у Бангкоці, що «існує велика ймовірність того, що запаси питної води у Східній Азії в наступному столітті стануть критичними... Незважаючи на загальновідому корисність чистої питної води для здоров’я і працездатності людей, східноазіатські уряди вже тепер зустрілися з проблемою, яка полягає у тому, що система водопостачання не може забезпечити людей питною водою... Це забуті питання розумної експлуатації навколишнього середовища». По цілому світі один з основних факторів, що впливають на життя — чиста вода — занечищується і марнується.

Це все риси нашого світу, який змінюється навколо нас, перетворюється в багатьох місцях у небезпечну вигрібну яму, і це загрожує майбутньому існуванню людини. Головне питання полягає у тому, чи уряди і великі монополії мають бажання і спонуки зробити кроки до того, щоб припинити виснаження природних ресурсів?

Чи релігія змінює світ?

Мабуть, найбільший промах людства ми знаходимо в релігії. Якщо ми оцінюємо дерево по його плодах, то релігія повинна відповісти за плоди ненависті, нетерпимості та міжрелігійних війн. Здається, що релігія для багатьох людей є наче окрасою — поверховістю. Вона наче мішура, що швидко злущується під тиском расизму, націоналізму й економічної нестабільності.

Оскільки християнство є релігією, основою якої є «любов до свого ближнього і свого ворога», то що сталося з католиками і православними в колишній Югославії? Чи їхні священики простять їм вбивства та ненависть? Чи багатовікове «християнське» вчення призвело тільки до ненависті і кровопролиття в Північній Ірландії? А що сказати про нехристиянські релігії? Чи, може, вони мали кращі плоди? Чи можуть індуси, сикхи, буддисти, мусульмани і шинтоїсти похвалитися мирними плодами обопільної терпимості?

Замість того щоб відігравати позитивну роль у заспокоюванні людства, релігія охоче зробила свій власний внесок у фанатичне роздування полум’я шаленого патріотизму, а також благословляла армії протягом двох світових війн і багатьох інших конфліктів. Вона не змінює світ у позитивному напрямку.

Отже, чого можна очікувати від релігії в найближчому майбутньому? Чого ми можемо сподіватися в майбутньому від напряму теперішньої світової системи, які відбудуться зміни? В нашій третій статті ці питання будуть обговорюватись з єдиного у своєму роді погляду.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Зріст кількості насильницьких злочинів є ще одним симптомом змін.

[Ілюстрації на сторінці 8]

Націоналістична і релігійна ненависть далі продовжує спонукувати до кровопролиття.

[Відомості про джерела]

Jana Schneider/Sipa

Malcom Linton/Sipa

[Ілюстрації на сторінці 9]

Неправильне поводження людини з навколишнім середовищем змінює делікатний баланс нашої біосфери.

[Відомості про джерела]

Laif/Sipa

Sipa

[Ілюстрація на сторінці 10]

Папський нунцій Басалло ді Торреґросса вітає Гітлера (1933 рік). Релігія протягом історії була замішана у політику та націоналізм.

[Відомості про джерело]

Bundesarchiv Koblenz