Продані у рабство

Від нашого кореспондента в Африці

ОЛАВДА ЕКВІАНО народився 1745 року на терені нинішньої Східної Нігерії. Він проживав у типовому тогочасному селі. Родини працювали разом і вирощували кукурудзу, бавовну, ямс і боби. Чоловіки випасали велику рогату худобу та кіз. Жінки пряли і ткали бавовну.

Батько Еквіано був поважним племінним вождем і суддею. Еквіано повинен був перейняти це становище. Але цього так і не сталося. Ще хлопцем Еквіано був викраденим і проданим у рабство.

Його перепродували різним торговцям, але європейців він побачив лише на узбережжі океану. Минули роки, і він описав свої враження: «Коли я прибув на узбережжя, то перше, що впало у вічі, так це море і работорговельний корабель, що стояв на якорі, чекаючи на свій вантаж. Я був дуже вражений цією сценою, але згодом, коли мене повели на корабель, враження обернулося жахом. Мене відразу виштовхнули до одного з команди, аби він, обмацуючи, перевірив, чи я здоровий; мені здалося, що я потрапив у світ злих духів і що вони збираються вбити мене».

Озираючись довкола, Еквіано побачив «силу-силенну чорних людей, прикутих одні до одних ланцюгами, у кожного на обличчі вимальовувалось пригнічення і смуток». Прибитий горем, він знепритомнів. Африканці привели його до тями і намагалися потішити. Еквіано каже: «Я запитав у них, чи ці білі люди, бува, не хочуть нас з’їсти».

Еквіано відправили до Барбадосу, звідти до Віргінії, а відтак до Англії. Будучи рабом капітана корабля, він дуже багато мандрував. Він навчився читати й писати, викупився з рабства і почав відігравати провідну роль у русі за скасування рабства в Британії. У 1789 році він опублікував свій життєпис, що є однією з небагатьох розповідей (і, либонь, найкращою) про работоргівлю з уст африканської жертви.

У мільйонів інших африканців не було такого щасливого кінця. Силою вирваних з домівок та забраних від родин, їх у нелюдських умовах переправляли через Атлантику на інший континент. Разом з дітьми, котрих вони народжували, їх продавали і купляли, наче худобу, і змушували важко працювати без платні, аби збагатити рабовласників. Більшість рабів не мала жодних прав, над ними могли чинити наругу, їх могли покарати, а навіть і вбити через примху власника. Для більшості тих принижених людей єдиним визволенням від рабства була смерть.