Як жити з порушенням здатності навчатися

Найкращий час для шестирічного Дейвіда — це коли читають книжки. Він любить слухати, як мама читає вголос, і легко запам’ятовує прочитане. Проте Дейвід має одну проблему. Він не може читати сам. По суті, йому важко дається будь-яке завдання, виконання котрого вимагає зорових навичок.

Сара вчиться у школі вже третій рік, але пише на диво неохайно. Букви в неї нерозбірливі, а деякі написані задом наперед. Ще більше батьків Сари тривожить те, що дівчинці важко написати навіть власне ім’я.

Восьмикласник Джош добре встигає з усіх предметів, окрім математики. Поняття про цифрові величини зовсім збивають його з пантелику. Джоша дратує навіть сам вигляд цифр, і, коли треба сідати за домашнє завдання з математики, в нього відразу псується настрій.

ЩО Ж негаразд з Дейвідом, Сарою та Джошем? Чи вони просто ліниві, уперті або, можливо, розумово відсталі? Зовсім ні. Ці діти розумово розвинені не гірше, а може й ліпше, за інших. Проте кожному з них перешкоджає певне порушення здатності навчатися. Дейвід страждає від дислексії, цим терміном називають цілий ряд розладів, пов’язаних з читанням. Труднощі, які виникають у Сари з письмом, відомі як дисґрафія. А в тому, що Джош не може збагнути математичних понять, винна дискалькулія. Тут наведені назви лише трьох таких порушень. Насправді їх набагато більше, і деякі фахівці гадають, що від них загалом страждає принаймні 10 відсотків дітей у Сполучених Штатах Америки.

Визначення порушень здатності навчатися

Безумовно, більшість дітей вважає, що вчитися важко. Але з цього не можна зробити висновок, що в них порушена здатність навчатися. Натомість це просто свідчить, що кожній дитині щось дається важче, а щось легше. Деякі діти мають чудові слухові навички, вони цілком добре сприймають інформацію на слух. Інші вправніше користуються чуттям зору, вони краще вчаться, коли читають. Але у школі учні зібрані в одній класній кімнаті і від них очікують, щоб вони вчилися, незалежно від того, які методи навчання для цього застосовуються. Тому в декого з дітей неминуче виникнуть труднощі з навчанням.

Але деякі фахівці вважають, що існує різниця між просто труднощами з навчанням та порушеннями здатності навчатися. Згідно з їхніми поясненнями, труднощі з навчанням можна подолати наполегливістю і зусиллями. На противагу цьому порушення здатності навчатися, як кажуть, мають глибші корені. «Здається, що мозок дитини, в якої порушена ця здатність, неправильно розуміє, обробляє або запам’ятовує певні види розумових завдань»,— пишуть доктори Пол та Естер Вендериa.

Проте порушення здатності навчатися не обов’язково означає, що дитина є розумово неповноцінною. Щоб пояснити це, д-ри Вендери проводять аналогію з людиною, яка не має музичного слуху і тому не розрізняє висоти музичних звуків. Вони пишуть: «Люди з поганим музичним слухом не мають пошкоджень мозку, та й чують вони добре. Нікому не спаде на думку, що музичний слух відсутній через лінощі, погане навчання або небажання вчитися». За словами д-рів Вендерів, так само стоїть справа з тими, в кого порушена здатність навчатися. Труднощі часто виникають з якимось окремим аспектом навчання.

Це пояснює, чому багато дітей з порушеною здатністю навчатися мають нормальний або й вищий, ніж в інших, інтелектуальний розвиток; більш того, деякі з них надзвичайно кмітливі. Часто саме цей парадокс і допомагає лікарям розпізнати можливе порушення здатності навчатися. У книжці «Чому моїй дитині важко у школі?» (англ.) пояснюється: «Дитина з порушеною здатністю навчатися на два чи більше років відстає від своїх ровесників та визначеного коефіцієнта своїх розумових здібностей». Іншими словами, проблема полягає не просто в тому, що дитина не встигає за ровесниками, скорше результати її роботи не відповідають її ж власним можливостям.

Надання необхідної допомоги

Проблема часто ускладнюється через психічні наслідки порушення здатності навчатися. Якщо діти з цим порушенням погано вчаться у школі, то вчителі, однолітки, а деколи навіть і рідні можуть вважати їх ні на що не здатними. На жаль, у багатьох таких дітей розвивається негативне уявлення про себе, яке може не зникнути з віком. Це є серйозною підставою для турботи, оскільки порушення здатності навчатися здебільшого не проходятьb. «Порушення здатності навчатися порушують життя,— пише д-р Ларрі Б. Сілвер.— Порушення, які перешкоджають читати, писати та лічити, перешкоджатимуть також займатися спортом та іншими видами діяльності, створюватимуть проблеми у сімейному житті та в стосунках з друзями».

Отже, дітям з порушеною здатністю навчатися вкрай необхідна батьківська підтримка. «Діти, які знають, що батьки їх завжди підтримають, мають основу для розвитку почуття повноцінності та поваги до себе»,— говориться у книжці «Виховання дитини з порушенням здатності навчатися» (англ.).

Але щоб підтримати дитину, батькам треба спочатку проаналізувати власні почуття. Деякі батьки почуваються винними, немов вони якимось чином відповідальні за стан дитини. Інші впадають у паніку, поглинуті страхом перед труднощами, які їх очікують. Ці почуття аж ніяк не поліпшують ситуації. Вони тільки сковують батьків та перешкоджають їм надати дитині потрібну допомогу.

Отже, якщо кваліфікований фахівець встановив, що у вашої дитини є порушення здатності навчатися, не впадайте у розпач. Пам’ятайте, що дітям з порушеною здатністю навчатися просто потрібна додаткова допомога в окремій галузі навчання. Відведіть час, щоб добре ознайомитися з усіма навчальними програмами для дітей з таким порушенням, які можуть бути доступними у вашій місцевості. Сьогодні багато шкіл підготовлені справлятися з подібними ситуаціями краще, ніж колись.

Фахівці наголошують, що вам треба хвалити свою дитину за кожне досягнення, навіть невеличке. Будьте щедрими на похвалу. Разом з тим не нехтуйте дисципліною. Усім дітям потрібні чіткі правила поведінки, а дітям з порушеною здатністю навчатися вони потрібні ще більше. Нехай дитина знає, чого ви від неї очікуєте, і твердо дотримуйтеся норм, які ви встановили.

І остання порада: навчіться дивитися на свою ситуацію реалістично. У книжці «Виховання дитини з порушеною здатністю навчатися» наводиться такий приклад: «Уявіть, що ви приходите у свій улюблений ресторан і замовляєте телячу котлету. Коли офіціант ставить перед вами тарілку, ви бачите у ній ягняче порібря. Обидві страви є смачними, проте ви замовляли телятину. Багатьом батькам треба змінити спосіб мислення. Ви, можливо, не були готові отримати ягняче порібря, але ж це чудова страва. Так само є й тоді, коли ви виховуєте дитину з особливими потребами».

[Примітки]