Молоді люди запитують...
Чому я хворію?
КОЛИ Джейсону було 13 років, він вирішив, що служитиме повночасно в Бетелі, у всесвітньому центрі Свідків Єгови в Брукліні (Нью-Йорк). Він зробив собі дерев’яну скриньку й назвав її бетелівською. У неї він почав складати ті речі, які, на його думку, згодяться йому на початку служіння в Бетелі.
Однак лише через три місяці після того, як Джейсону виповнилося 18, у нього виявили регіонарний ентерит — жорстоке захворювання кишок з болючими симптомами. «Це повністю вибило мене з колії,— згадує він.— Я лиш міг дзвонити татові на роботу й плакати. Я розумів, що через хворобу щонайменше не збудеться моя мрія попасти в Бетель».
«Все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі» головним чином через хвороби (Римлян 8:22). Серед хворих — незліченні мільйони молодих людей. Зрештою багато хто з молодих видужує. Однак інші змушені жити з хронічними, а то й смертельними хворобами. Молоді люди часто страждають від астми, діабету, серповидно-клітинної анемії, інфекційних хвороб, епілепсії, психічних та ракових захворювань. Дехто з молодих має кілька хвороб.
«Чому це сталося зі мною?»
Часто хвороба завдає психічної й емоційної шкоди, не кажучи вже про фізичні страждання. Приміром, якщо через хворобу ти місяцями не ходиш до школи, то не лише відстанеш по предметах, але й відчуватимеш брак спілкування. Коли 12-річний Святослав не відвідував школу, бо лежав у лікарні, він турбувався: «Що роблять мої однокласники? Який матеріал я пропущу сьогодні?»
Так само може здаватися, що страждає духовний розвиток, якщо через хворобу ти не можеш відвідувати християнські зібрання або навіть читати Біблію. У такому випадку тобі потрібно додаткової моральної і духовної підтримки. Можливо, спочатку ти не повіриш у правдивість діагнозу. Згодом ти, напевно, почнеш відчувати злість на самого себе, думаючи, що міг якось уникнути хвороби. Мабуть, ти запитуватимеш: «Чому Бог допустив, щоб таке сталося зі мною?» (Порівняйте Матвія 27:46). Але це нормально відчувати пригнічення, принаймні до деякої міри.
Крім того, молоді люди можуть навіть гадати, що коли докладати особливих зусиль, наприклад, намагатися поводитись зразково, то Бог позбавить їх хвороби. Однак такі міркування призведуть до розчарування, оскільки Бог не обіцяє чудесного зцілення у наші часи (1 Коринтян 12:30; 13:8, 13).
Мабуть, ти сподівався, що ніколи не помреш і житимеш, коли Бог розпочне «велику скорботу» (Об’явлення 7:14, 15; Івана 11:26). Якщо так воно і є, то тобі, можливо, ще тяжче дізнатися про свою небезпечну хворобу. Тебе цікавить, чи не зробив ти чогось, що могло образити Єгову, або ж ти думаєш, що Бог вибрав тебе для якогось особливого випробовування непорочності. А втім, це неправильні висновки. «Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує»,— говорить Боже Слово, Біблія (Якова 1:13). Хвороби й смерть є частиною нещасного становища людей, і всі ми залежимо від ‘часу й випадку’ (Екклезіяста 9:11, Москаленко).
Як справлятися з почуттям страху
Можливо, з приходом серйозної недуги ти вперше відчув сильний страх. У книжці «Як боротися за своє життя» (англ.) наводяться результати спостережень за 14 молодими людьми із серйозними хворобами. Наприклад, десятирічний Антон боявся, що помре під час особливо сильного приступу астми. А 16-річна Ліза, яка мала злоякісну пухлину кістки, переживала, що засне й ніколи не прокинеться.
Проте дехто з молодих боїться чогось іншого — вони бояться, що ніхто ніколи не схоче одружитися з ними або що потім у них будуть хворі діти. Інші переживають, що передадуть свою хворобу членам сім’ї, незалежно від того чи хвороба заразна, чи ні.
Навіть якщо хвороба протікає рівномірно або наступив період полегшення, з кожним новим приступом страх може повертатися. Якщо ти мав таке почуття страху, то знаєш, наскільки воно сильне. На щастя, згодом негативні почуття трохи вгамовуються. Тоді ти можеш свідомо оцінювати свої обставини.
Коли ти хворієш
«Коли ти молодий, то відчуваєш, що все тобі під силу,— каже Джейсон, згаданий вище.— Потім через серйозну хворобу таке відчуття раптово зникає. Здається, що постарів буквально за ніч, бо треба обмежувати свою діяльність». Авжеж, тяжко прийняти нові обмеження.
Джейсон побачив, що теж дуже важко тоді, коли інші не розуміють твого стану. Хворобу Джейсона можна назвати «невидимою». З його зовнішнього вигляду не побачиш проблеми, яка прихована всередині. «Мій організм не перетравлює належно їжі,— пояснює Джейсон,— тому я мушу їсти частіше й більше, ніж інші. Але я худорлявий. Також іноді я відчуваю сильну втому й, всупереч бажанню, мої очі заплющуються серед білого дня. Проте люди роблять мені зауваження, кажучи, що я переїдаю або що я лінивий. Вони говорять приблизно так: «Ти сам знаєш, що міг би поводититись краще, але ти навіть не пробуєш!»
У Джейсона є молодші брати й сестри, котрі не завжди розуміють, чому він не може робити те, що робив раніше, наприклад, чому він не грає з ними в м’яча. «Я знаю, що коли вдарюся,— каже Джейсон,— то пройде кілька тижнів, поки рана заживе. Вони ж часто порівнюють свій біль з моїм і говорять: «Він стогне, щоб на нього звернули увагу». Мабуть, вони зазнавали найбільшого у своєму житті болю, коли підвертали ногу, тому просто не можуть уявити, який біль зношу я».
Якщо твоя хвороба створює додаткові труднощі в сім’ї, то, можливо, тобі доводиться боротися з почуттям провини. Твої батьки також можуть мати таке почуття. «Мої батьки вважали, що передали мені хворобу по спадковості,— говорить Джейсон.— Діти часто звикають до своєї хвороби, коли приймають її як реальність. Але батькам набагато важче. Вони раз за разом вибачаються переді мною. Я повинен постійно намагатися полегшити їм почуття провини».
Відвідування лікарів — нічого приємного
Безперервні відвідування лікарів можуть стати джерелом неспокою. Через них ти можеш почувати себе незначним і безпорадним. Лише чекання у лікарняних приймальнях вселяє жах. «Почуваєш себе... дуже самотнім, і так хочеться, щоб хтось був поряд»,— говорить 14-річний Йосип, котрий має хворобу серця. На жаль, деякі молоді люди не мають такої підтримки навіть від власних батьків.
Медичні обстеження також викликають неспокій. Щиро кажучи, деякі обстеження дуже навіть неприємні. Після цього тобі доводиться з тривогою чекати результатів кілька днів або тижнів. Але пам’ятай: медичне обстеження — це не шкільні екзамени і те, що у тебе є якась хвороба, не означає, що ти зробив щось недобре.
По суті, завдяки обстеженням можна отримати корисну інформацію. Вони можуть виявити, що твою хворобу легко вилікувати. Або ж, якщо це не так, то обстеження покажуть, що́ робити, аби справлятися з недугою. Вони навіть можуть виявити, що у тебе нема тої тяжкої хвороби, як гадалося раніше. Тому намагайся не робити поспішних висновків про стан свого здоров’я.
Занадто сильні переживання лише виснажать тебе. Біблія говорить: «Тягар на серці чоловіка пригнічує його» (Приповістей 12:25, Деркач). Тож Бог просить, щоб кожен з нас розповідав йому про свої турботи. Нам потрібно вірити, що він дбає за нас і що дасть нам свого керівництва й мудрості, аби ми могли найкращим чином долати свої труднощі (Псалом 41:4; Приповістей 3:5, 6; Филип’ян 4:6, 7; Якова 1:5).
Ми можемо тішитися, що наш Творець, Бог Єгова, вирішив встановити новий світ праведності. Він навіть воскресить тих, хто помер, щоб дати їм можливість жити в тому новому світі. Біблія запевняє нас, що у той час «не скаже мешканець «Я хворий!» (Ісаї 33:24).
А поки що тобі, можливо, треба боротися із серйозною хворобою. Однак навіть у такій ситуації ти можеш робити багато чого корисного. Про це ми поговоримо у майбутній статті.
[Ілюстрація на сторінці 18]
Мабуть, ти запитуєш: «Чому Бог допустив, щоб таке сталося зі мною?»