Диджериду та його захопливі ритми

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В АВСТРАЛІЇ

ЗАПРОШУЄМО вас на короборі австралійських аборигенів, які відбудуться лише на відстані декількох годин їзди від Дарвіна, столиці Північної території. Багато сучасних короборі виконуються спеціально для туристів, а не як підготовка до міжплемінної війни. Саме такі короборі ми й подивимося.

Виконавці з яскраво розфарбованими тілами завмерли у чеканні музики, яка має настроїти їх на танок. Зненацька вибухає музика, і владний пульсуючий ритм розриває спокій сільських присмерків. Подальший музичний супровід забезпечується за допомогою паличок — двох коротких дерев’яних паличок, якими ритмічно вдаряють одна об одну під акомпанемент диджериду.

За межами Австралії мало хто чув звуки цього музичного інструмента, бо ним користуються лише австралійські аборигени. Диджериду виготовляють з порожнистих гілок евкаліпта, причому вважається, що найліпше, коли його довжина 1—1,5 метра. Музикант сидить на землі збоку площадки для виконавців і дує в диджериду. Хоч диджериду і виглядає просто, це досить цікавий інструмент.

Унікальний звук

Попри те що диджериду видає звуки приблизно одної висоти (тому його й називають «монотонною трубою»), за допомогою цього інструмента можна відтворювати складні ритми й трелі. То він звучить як сольний інструмент, а то набирає сили й виразності, немов цілий оркестр.

До того як європейці біля 200 років тому прибули в Австралію, диджериду був відомий лише серед аборигенів, що мандрували у північній частині цього острівного континенту. Під час короборі на цьому інструменті виконують музику для супроводу танців, які зображають сцени творення із міфології аборигенів. У той час людей, які грали на диджериду, дуже поважали, і навіть нині майстерний музикант є шанованим членом племені.

Умілі гравці часто відтворюють на диджериду голоси тварин і птахів, використовуючи при цьому його основні ноти. Вони вміло наслідують сміх рибалочки-реготуна, виття австралійської дикої собаки динго, м’який клич голубки й багато інших звуків.

«Нью ґроув дикшинері оф м’юзик енд м’юзишнс» пише про гравця на диджериду: «Він вміє точно й майстерно користуватися язиком, добре контролює своє дихання, має досконале відчуття того, як губи повинні торкатися кінчика труби, і чудову музикальну пам’ять. (...) Хоч [абориген] не має відповідної техніки та матеріалів і не знає, що таке мундштук, тростинка, куліса чи ігрові отвори, проте завдяки своїй музичній уяві й високій майстерності [він] робить із грубого знаряддя віртуозний музичний інструмент».

У музиці, що виконується на диджериду, найбільш дивовижна річ — це, безумовно, його протяжний звук, або гудіння. Створюється враження, ніби легені музиканта вміщають необмежену кількість повітря, бо звук може линути без перерви майже десять хвилин.

Як виготовляється диджериду

Тубільний майстер з натренованим оком розвідує скреб, шукаючи відповідне дерево з твердою деревиною, бажано евкаліпт. Хоч можна використовувати і м’якішу деревину, проте тверда дає краще звучання. Дерева повинні рости на відповідній відстані від термітників, бо саме терміти «проектують» диджериду. Вони роблять порожнини в гілках, з яких пізніше виготовляють цей музичний інструмент.

Як тільки знайшлася відповідна гілка, її відрізають так, щоб вона мала належну довжину. Від довжини залежить тон інструмента. Відтак з гілки знімають кору, здирають заболонь, щоб деревина не розтріскувалася, і вичищають її всередині. Якщо терміти виїли достатню кількість серцевини, то через отвір може прокотитися досить велика монета. Далі інструмент дуже гарно прикрашають. Але диджериду ще не готовий до гри.

Постійне тертя об дерево може швидко подразнити музиканту шкіру довкола уст. Тому на отвір диджериду, якого торкаються губи людини, накладається обідок з воску. Віск робить кінець інструмента гладким і приємним на дотик. Однак нині багато диджериду виготовляються на фабриках, часто з м’якого дерева. Як правило, виготовлені на фабриках диджериду значно поступаються ручному виробу з твердої деревини з його унікальним тембром і багатством звучання.

Короборі доходить кінця, тропічний вечір під зорями закінчується. Відтепер диджериду для нас — не просто цікавинка. Своєю гармонією його незабутні звуки завдячують музикальності австралійських тубільців.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Диджериду бувають яскраво розмальованими.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Короборі аборигенів.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 25]

Сторінки 24—25: аборигени. З люб’язного дозволу Australian Northern Territory Tourist Commission