Тваринний світ Землі під загрозою зникнення
ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В АВСТРАЛІЇ
ХІБА ж це не захопливо — самому почути й побачити дику тварину, скажімо, тигра, кита або горилу? Або попестити коалу чи відчути, як тремтить земля під копитами кочових табунів, що простяглися по рівнині аж до небокраю? На жаль, багато кому ніколи не вдасться пережити такої пригоди, якщо, звісно, не вважати пригодою зустріч з тваринами у музеї, на сторінках книжки або на екрані комп’ютера. Питаєте чому?
Тому що саме зараз, коли ви читаєте цю статтю, тисячі видів рослин і тварин невпинно прямують до своєї загибелі. Д-р Едвард О. Вільсон, біолог з Гарвардського університету, визначив, що кожного року зникає 27 000 біологічних видів, тобто три види за годину. За таких умов через 30 років на Землі можуть зникнути до 20 відсотків біологічних видів. Але швидкість, з якою щезають види, не постійна — вона зростає. За припущеннями, на початку наступного століття щодня зникатимуть сотні видів!
На межі вимирання опинилися африканські чорні носороги. Через браконьєрство їх кількість скоротилася за менш ніж 20 років від 65 000 до 2500 особин. У виснажених вирубками джунглях Борнео і Суматри залишилося менш ніж 5000 орангутангів. Лихо не минуло й водних тварин. Так, жертвою став граційний дельфін, що водиться у китайській річці Янцзи. Через забруднення і неконтрольований вилов риби там лишилося всього сто дельфінів, а років за десять вони можуть загинути всі до одного.
«Вчені різних наукових галузей можуть не погоджуватися у багатьох питаннях,— говорить Лінда Кебнер у «Книзі зоопарків» (англ.),— але щодо невідкладної потреби рятувати види та біологічне здоров’я планети вони одностайні — наступні п’ятдесят років є вирішальними».
Хто винуватий?
Зріст населення прискорив зникнення видів, але не слід цілком звалювати вину на те, що зростає кількість людей. Багато живих створінь, наприклад мандрівний голуб, птах моа, великі гагарки та сумчастий вовк, були винищені на Землі задовго до того, як для них виникла загроза з боку людської цивілізації. Доктор Дж. Д. Келлі, директор Правління зоологічних парків у Новому Південному Уельсі (Австралія), дає Австралії таку характеристику: «Відтоді як у 1788 році сюди прибули поселенці, країна втратила своє біологічне різноманіття, і це є національною ганьбою». Таке зауваження, безсумнівно, може стосуватися багатьох інших країн. Воно також натякає на більш небезпечні причини зникнення видів — неуцтво та жадібність.
Через світову кризу існування видів на бік атакованих тварин став новий і несподіваний союзник — зоопарк. Дедалі частіше ці міські анклави стають останнім сховком для багатьох тварин. Але площа зоопарків обмежена, а дикі тварини дорого коштують і їх важко утримувати. Слід згадати ще й етичний аспект того, що тварини ув’язнені в клітках, хоч би яким гуманним було це ув’язнення. Крім того, у зоопарках звірі повністю залежать від людської фінансової щедрості та слабких і часто нестабільних політичної та економічної систем. Тож, чи справді ці сховки такі вже безпечні для тварин?
[Рамка на сторінці 3]
Чи зникнення видів природне?
«Хіба зникнення видів не є частиною природнього устрою речей? Ні, не є, принаймні у таких масштабах, в яких воно відбувається останнім часом. Протягом останніх 300 років щорічно зникав приблизно один вид. Сьогодні спричинена людиною швидкість зникнення видів зросла принаймні у тисячу разів... Це стрімке пришвидшення викликане діяльністю людей» (Настільний довідник Нью-йоркської публічної бібліотеки, англ.).
«Я був у захопленні від численних дивовижних створінь, які зникли, і засмучений, а часто і розгніваний тим, що їх вже немає. Бо ж майже в усіх випадках, чи безпосередньо чи ні, причиною їхнього зникнення стала людина через свою жадібність або жорстокість, недбалість або байдужість» (Дейвід Дей, «Книжка про день страшного суду для тварин», англ.).
«Через людську діяльність тварини зникають ще до того, як їх встигнуть описати» («Охорона живого», англ).