Молоді люди запитують...

Як мені поводитися з розгніваними людьми?

«Він був страшенно розлючений. Думаю, він хотів мене побити, бо я низького зросту. Відходячи назад, я сказав: «Зачекай, зачекай секундочку! Чому ти хочеш мене побити? Я ж нічого тобі не зробив. Я навіть не знаю, через що ти розгнівався. Може, поговорімо про це?» (16-річний Давид)

ЧИ ТОБІ колись доводилося бути об’єктом гніву якогось задираки? Біблія передрекла, що за наших часів люди будуть «жорстокі, ненависники добра» (2 Тимофія 3:3). І хоча ти, мабуть, зробив все, що було у твоїх силах, аби не дружити «із чоловіком гнівливим, і... людиною лютою», проте повністю уникнути розгніваних людей неможливо (Приповістей 22:24). Як тобі реагувати, коли опиняєшся у такій ситуації?

Як реагувати на гнів

Сьогодні багато молодих відплачують тією ж монетою — у відповідь самі виявляють гнів. Але така поведінка лише спричинить ще більші страждання. До того ж, втрачаючи над собою контроль, ти опускаєшся до рівня тієї людини, яку охоплює лють. У Приповістей 26:4 (Хом.) говориться: «Не відповідай дурному за його глупотою, щоб і сам ти не став схожий на нього». Молодий Ігор на власному гіркому досвіді переконався у правдивості цих слів. Він пригадує, що́ трапилося одного разу під час обідньої перерви у шкільній їдальні. «Декотрі хлопці завжди глузували одне з одного та з інших. Дуже часто вони полюбляли обговорювати і мене. Зазвичай я не звертав уваги на їхні балачки. Але коли один з них завів розмову про мою маму, я не витримав і накинувся на нього у приступі гніву». Що було далі? «Він добряче мене відлупцював»,— каже Ігор.

Біблія дає мудру пораду: «Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає» (Приповістей 15:1). Дійсно, якщо реагувати на гнів «словом вразливим», це лише загострить ситуацію. Однак лагідна відповідь часто послаблює напругу.

Пригадай Давида, про якого йшлося на початку. Він умовив цього задираку пояснити, чому той так розгнівався. Виявилось, що хтось вкрав його обід і він просто зганяв злість на першому зустрічному. «Якщо ти мене поб’єш, то все одно твій обід не повернеться»,— пояснив Давид. Потім він запропонував, аби вони разом зайшли у їдальню. «Оскільки буфетниця була моєю знайомою,— каже Давид,— я міг компенсувати йому обід. Він потиснув мені руку і після цього випадку почав дружньо до мене ставитись». Чи тепер ти бачиш, наскільки сильними можуть бути лагідні слова? Як каже приповість, «лагідний язик ломить кістку» (Приповістей 25:15, Дерк.).

Лагідність — слабкість чи сила?

Щоправда, сама ідея про «лагідний язик», мабуть, не викликає захоплення. Відповідь гнівом на гнів може сприйматись як ознака сили або чоловічого характеру. Ти, ймовірно, навіть побоюєшся, що, коли виявлятимеш лагідність, інші вважатимуть тебе слабким. Але що таке лагідність? Згідно з одним довідником, бути лагідним — означає бути м’яким. Проте цей довідник додає: «За м’якістю стоїть міцність сталі». Тож лагідність — це ознака далеко не слабкості, а сили. Чому?

Лагідна людина тримає себе в руках і зазвичай її нелегко вивести з рівноваги. Проте особа, якій бракує лагідності, виглядає невпевненою, розчарованою, а навіть розпачливою. Їй теж не вистачає самовладання. Неспроможна керувати своїми емоціями, вона постійно втягується у конфлікти. «Людина, що стриму не має для духу свого,— це зруйноване місто без муру» (Приповістей 25:28). Отже, насправді сильною є людина лагідна!

Біблійні приклади лагідності

Розглянь приклад Ісуса Христа. Він сказав: «Я лагідний і сумирний серцем» (Матвія 11:29, Хом.). Він ніколи не поводився різко чи нерозсудливо, відплачуючи образою за образу. Апостол Петро, близький друг Ісуса, записав: «Коли Його зневажали, він не відповідав зневагою. Коли він страждав, то не погрожував, а ввірявся Судді праведному» (1 Петра 2:23, СМ). З іншого боку, пригадай, як Ісус «увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців» (Матвія 21:12). І, якби була потрібна підтримка від Бога, Ісус міг покликати «більше дванадцяти леґіонів Анголів» (Матвія 26:53). Він аж ніяк не був слабкою людиною.

Згадай також приклад судді Гедеона, який знаходимо у Біблії в Суддів 8:1—3. Після великої перемоги на війні декотрі солдати з племені Єфрема образилися, бо вважали, що їм не дали можливості розділити славу переможців. «Що це за річ зробив ти нам, що не покликав нас, коли йшов воювати з Мідіяном?» — закидали вони. Далі Біблія продовжує: «І вони сильно сперечалися [«шукали привід для сварки», НС] з ним». Гедеон був «хоробрий муж» і легко міг відповісти силою на їхні провокування (Суддів 6:12). Натомість він лагідно звернувся до них, і така реакція повністю обеззброїла цих запальних людей. «Що я зробив тепер таке, як ви?» — запитав Гедеон. Який був результат такої сумирної відповіді? «Заспокоївся їхній дух проти нього».

Урешті-решт розглянь біблійну розповідь про жінку, на ім’я Авіґаїл. Давид переховувався, втікаючи від свого ворога Саула, царя Ізраїля. Навіть у вигнанні люди Давида нерідко охороняли й захищали своїх співвітчизників-ізраїльтян. Якось вони допомогли дуже багатому Навалу, чоловікові Авіґаїл. Але Навал був «жорстокий та злочинний [«злющий», Хом.]». Коли Давидові люди потребували харчів, то попросили у Навала трохи їжі. Замість того щоб виразити вдячність за безкоштовну охорону, яку надавали йому люди Давида, Навал «кинувся» на Давидових посланців і відіслав їх з пустими руками (1 Самуїла 25:2—11, 14).

Почувши це, Давид розгнівався і наказав своїм чоловікам: «Припережіть кожен меча свого!» Давид зі своїм військом вже йшов, щоб убити Навала й усіх невинних чоловіків з його сім’ї, як втрутилась Авіґаїл. Вона привітала Давида щедрим дарунком їжі та напоїв, вибачилась за поведінку чоловіка, котрій не було виправдання, та благала Давида пощадити невинні життя (1 Самуїла 25:13, 18—31).

Покірне прохання Авіґаїл відвернуло гнів Давида. Усвідомлюючи, наскільки небезпечним став його гнів, Давид сказав: «Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе на це навпроти мене! І благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття крови, і щоб рука моя не відімстила за мене» (1 Самуїла 25:32—35). Так, у багатьох випадках «лагідна відповідь» може відвернути гнів. А втім, що, коли твоя лагідна відповідь не приносить бажаного результату?

«Покинь ти її»

Щоб не підливати масла у вогонь, ліпше просто піти. «З браку дров огонь гасне»,— говорить Біблія. Ця книга також радить: «Перед вибухом сварки покинь ти її» (Приповістей 17:14; 26:20). «Якось у школі до мене підійшов один хлопець, який подобається багатьом дівчатам,— розповідає 17-річна Марта,— і сказав мені, що я гарненька. Невдовзі його дівчина підбігла до мене страшенно розлючена. Вона звинуватила мене у тому, що я фліртую з її хлопцем, і хотіла зі мною битися! Я намагалася пояснити їй, що трапилося, але та не слухала. Після уроків вона повернулася з кількома дівчатами, аби мене побити! Я швидко покликала охоронця і пояснила цій розлюченій дівчині, що не битимусь і що її хлопець сам підійшов до мене. Після того я пішла». Марта не піддалась своїм емоціям. Вона не лише пішла, щоб уникнути бійки, але й ужила кроків, аби захистити себе. У Приповістей 17:27 сказано: «Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний — розумна людина».

А що, коли ти дійсно провокуєш когось до гніву, навіть ненавмисно? Попроси вибачення і зроби це негайно! Можливо, це все, що потрібно, аби відвернути гнів іншої людини. Ми живемо у часи, коли з усіх боків на нас тиснуть і багато людей є запальними. Однак якщо застосовуватимеш біблійні принципи у стосунках з іншими, то, ймовірно, не станеш жертвою чийогось гніву.

[Ілюстрації на сторінці 24]

«Лагідна відповідь гнів відвертає».

[Ілюстрація на сторінці 25]

Інколи достатньо просто піти.