Мовчазний свідок могутньої Римської імперії

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В НІМЕЧЧИНІ

Цей найвизначніший у Центральній Європі пам’ятник Римської імперії, який простягається більш як на 500 кілометрів, був споруджений понад 19 століть тому. Що це за пам’ятник? Римські прикордонні укріплення.

РИМЛЯНИ побудували їх для того, щоб захистити свої північні кордони від германських племен. А сьогодні ці укріплення свідчать про могутність стародавньої Римської імперії.

Латинською мовою їх називали «ліміс», що означає «дорога, яка розділює територію». Спочатку це мала бути лише дорога. Але коли її закінчили будувати, вона почала служити кордоном. Прокладення цього кордону стало поворотним пунктом в історії Римської імперії.

Для чого були потрібні укріплення?

По другий бік північного кордону Римської імперії жили ворожі германські племена, так звані варвари. Прикордонні райони часто потерпали від їхніх набігів, особливо від нападів хаттів. Боротися з цими грізними воїнами було дуже важко.

Тож римське військо, замість воювати з варварами, проклало через їхні землі дорогу, що простяглася по незавойованій території від Рейну до Дунаю. Місцями для цього доводилось прорубувати просіки у густих лісах. Дорогу постійно патрулювали солдати, тому подорожувати нею було відносно безпечно.

Спочатку це мала бути просто широка дорога. Але з часом вздовж неї побудували дерев’яні вежі, в яких могли жити солдати. Кожна вежа стояла в межах видимості наступної. Крім того, паралельно дорозі поставили майже триметровий частокіл із загострених паль. Згодом також насипали фортечний вал і викопали рів. У деяких місцях спорудили кам’яний мур та кам’яні вартові вежі.

У віддалених районах для патрульних загонів побудували додаткові форти. Зрештою, на початку третього століття н. е., довжина прикордонних укріплень у Германії становила понад 500 кілометрів. До складу цих укріплень входило 60 великих фортець і чимало фортів, а також принаймні 900 вартових веж, з яких воїни вирушали патрулювати кордон. Дехто каже, що ці вежі були триповерхові, до 10 метрів заввишки.

Штучний кордон

Отже, те, що мало бути лише дорогою через ворожі землі, перетворилося у штучний кордон. Ці прикордонні укріплення простяглися за межі Німеччини на територію сьогоднішніх Нідерландів, аж до узбережжя Північного моря. А в підкореній Англії для захисту від каледонських племен, які жили на землях теперішньої Шотландії, римляни звели Адріанів мур і мур Антоніна.

Прикордонні укріплення не мали бути непроникним бар’єром, тому в них поробили ворота. Отож варвари могли перетинати кордон і вести торгівлю на території римських провінцій Реції і Германії Верхньої.

Спорудження укріплень свідчить про докорінну зміну в політиці Риму. Т. В. Поттер пише: «Протягом багатьох століть римляни не могли навіть припустити, що їхня імперія повинна мати чіткі кордони». Тому цей кордон зазначив «початок вирішальної зміни в політиці — перехід від розширення володінь до встановлення їхніх меж».

Що залишилося від укріплень?

З III століття н. е. Римська імперія почала занепадати. Зрештою військо було відкликане з прикордонних укріплень, і з часом вони стали потрохи руйнуватися. Камінь та дерев’яні колоди порозбирали для інших потреб, і невдовзі кордони однієї з наймогутніших в історії імперій заросли й канули у забуття.

Але під кінець XIX століття в Німеччині прокинувся інтерес до історії й традицій стародавнього Риму. Почалась відбудова кількох фортів та вартових веж, а також невеликих фрагментів ровів, валів і мурів. Проте більша частина римських оборонних споруд залишилась занедбаною, і їх навіть важко розпізнати.

Одним із найкраще реконструйованих фортів вважають Зальбург. Він розташований у місцевості Таунус за 40 кілометрів від філіалу Свідків Єгови в Німеччині. Цей форт, площа якого 147 на 221 метр, оточений ровом і кам’яним муром з вартовими вежами. Колись тут розміщувався військовий загін із близько 500 солдатів. У центрі форту стоїть найважливіша споруда — штаб-квартира, або принципія.

Позаду принципії є святиня, де тримали військові прапори, або штандарти. В одній брошурці сказано: «Святиню для штандартів використовували у поклонінні імператору та богам, яких вважали покровителями Римської імперії. Протягом дня тут стояла почесна варта» («Limeskastell Saalburg»). Відреставровані укріплення засвідчують, що релігія відігравала значну роль у житті війська.

Відновлені прикордонні укріплення часто відвідують туристи. У багатьох місцях, де колись простягались оборонні споруди, тепер пролягає доріжка для прогулянок. Якщо вам випаде нагода побувати в Німеччині, обов’язково відвідайте ці укріплення. Вони красномовно свідчать про те, що навіть наймогутніші людські імперії рано чи пізно занепадають і йдуть у забуття.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 15]

ЖИТТЯ РИМСЬКОГО ВОЇНА

Римське військо складалося з легіонів, набраних лише з римських громадян, і додаткових загонів (ауксілій), в які вербували воїнів з переможених народів. Найменшою військовою одиницею був контуберній — група з близько десяти солдатів, що жили разом в одному наметі. Десять контуберніїв становили центурію, на чолі якої стояв офіцер — центуріон. А 60 центурій складали легіон, що налічував від 4500 до 7000 воїнів.

«Сила армії в її шлунку»,— сказав колись Наполеон Бонапарт. Рим усвідомив ці слова ще задовго до Наполеона, тому добре дбав про харчування воїнів. «У римській армії ніколи не виникало бунту через погану їжу»,— говориться в журналі «Археологія в Німеччині» (нім.). І, як там сказано, «в деяких частинах римського світу солдати харчувалися ліпше, ніж цивільне населення».

В армійському раціоні щодня було свіже м’ясо, фрукти, овочі, пшеничний хліб й оливкова олія. Але це не означало, що солдатам догоджали. «Римська армія не мала похідної кухні»,— зазначається у вищецитованому журналі. Тож контубернії самі готували їжу.

Після 25 років військової служби солдатів з почестями відправляли додому, а за заслуги давали грошову винагороду або ділянку землі. Найманий воїн і його діти отримували римське громадянство. Як розповідається в одній книжці, «для багатьох служба у війську була найшвидшим способом здобути римське громадянство» («Der Limes zwischen Rhein und Main»).

[Карта/Ілюстрації на сторінках 16, 17]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ВІДНОВЛЕНІ ПРИКОРДОННІ УКРІПЛЕННЯ В НІМЕЧЧИНІ

–– Прикордонні укріплення

1 Вісбаден

Частокіл і кам’яна вартова вежа.

2 Буцбах

Дерев’яна вартова вежа з глиняними стінами.

3 Вайсенбург

Північна брама кам’яного форту.

4 Зальбург

Один з найкраще реконструйованих фортів.

5 Райнау

Дерев’яна вежа з частоколом.

[Відомості про джерело]

Mountain High Maps® Copyright © 1997 Digital Wisdom, Inc.