Біблійна книга 36. Софонії

Письменник: Софонія

Місце написання: Юда

Написання закінчено: до 648 року до н. е.

НА САМОМУ початку правління юдейського царя Йосії (659—629 роки до н. е.), коли надзвичайно поширилось поклоніння Ваалу і в цьому нечистому поклонінні брали провід «священики чужих богів», мешканці Єрусалима, мабуть, були дуже приголомшені звісткою, яку проголошував пророк Софонія. Хоча Софонія, правдоподібно, був нащадком царя Єзекії і походив з царського дому Юди, але виступив з гострою критикою ситуації, що панувала в тому народі (Соф. 1:1, 4, НС). Він ніс звістку про лихо. Божий народ став неслухняний, і тільки Єгова міг повернути його до чистого поклоніння та поблагословити, щоб ці люди служили «на ймення й на славу... поміж усіх народів землі» (3:20). Софонія вказав, що ‘сховатись в день Господнього гніву’ можна тільки завдяки Божому втручанню (2:3). Наскільки ж відповідним є його ім’я Цефанйа́г (єврейською), що означає «Єгова заховав (зберіг)»!

² Зусилля Софонії принесли результати. Цар Йосія, який зійшов на престол у віці восьми років, у 12-й рік свого правління розпочав «очищати Юду та Єрусалим». Він викоренив фальшиве поклоніння, відремонтував «дім Господа» і відновив святкування Пасхи (2 Хр., розд. 34, 35). Проте реформи Йосії не протривали довго, оскільки його наступники — троє синів і один внук — робили «зло в очах Господа» (2 Хр. 36:1—12). Усе це відбулося на сповнення слів Софонії: «Відвідаю Я князів, і синів царя, і... тих, хто наповнює дім свого пана насиллям й оманою» (Соф. 1:8, 9).

³ З вищесказаного можна зробити висновок: «Слово Господнє... було до Софонії» у якийсь час до 648 року до н. е., тобто до 12-го року царювання Йосії. З першого вірша виходить, що Софонія промовляв у Юді, але його детальне знання місцевості та звичаїв Єрусалима свідчить про те, що він навіть жив у Юді. Звістка цієї книги має дві мети — вона і застерігає про небезпеку, і потішає. Переважно у ній зосереджено увагу на дні Єгови. Це день жаху, який невпинно наближається. Але водночас пророцтво передрікає, що Єгова відновить колишнє становище покірного народу, який ‘шукає пристановища в Іменні Господнім’ (1:1, 7—18; 3:12).

⁴ Достовірність цієї пророчої книги неможливо спростувати. Єрусалим було спустошено в 607 році до н. е. Від часу, коли Софонія передрік ці події, минуло понад 40 років. Це підтверджують не тільки світські історичні джерела, але й сама Біблія подає докази, що сталося саме так, як пророкував Софонія. Незабаром після знищення Єрусалима Єремія написав книгу Плач Єремії, описавши жахи, свідком яких він став і які були ще свіжими в його пам’яті. Порівняння декількох уривків обох цих книг показує, що звістка Софонії дійсно натхнена Богом. Софонія застерігає, що потрібно покаятись, «поки не прийде на вас лютість гніву Господнього», тимчасом як Єремія говорить про те, що вже сталося. Він пише: «Господь... вилив жар Свого гніву» (Соф. 2:2; Плач 4:11). Софонія передрікає, що Єгова ‘буде чинити утиск людині, і будуть ходити вони, як сліпі. І виллється кров їхня, немов той пісок’ (Соф. 1:17). Єремія говорить про це як про факт: «По вулицях бродять, немов ті сліпці, поплямовані кров’ю». (Плач 4:14; порівняйте також Софонії 1:13 — Плач Єремії 5:2; Софонії 2:8, 10 [Хом.] — Плач Єремії 1:9, 16 і 3:61).

⁵ Історія також повідомляє про знищення язичницьких народів Моава, Аммона та Ассирії, у тому числі ассирійської столиці Ніневії, як це і передрік Софонія під Божим керівництвом. Так само як знищення Ніневії передрік пророк Наум (Наума 1:1; 2:11), Софонія теж проголосив, що Єгова «Ніневію учинить спустошенням, суходолом, мов ту пустелю» (Соф. 2:13). Спустошення було настільки цілковите, що вже через 200 років історик Геродот писав про Тигр, що це «річка, на якій колись стояло місто Ніневія»a. А приблизно в 150 році н. е. давньогрецький письменник Лукіан писав, що «від неї не лишилося й сліду»b. У «Новому вестмінстерському словнику Біблії» (1970), сторінка 669, говориться, що військам нападників «стало у великій пригоді несподіване підняття вод Тигру, які знесли чималу частину міського муру, внаслідок чого місто стало беззахисним... Спустошення було настільки повним, що за часів греків і римлян Ніневія стала, можна сказати, міфом. І все ж увесь той час частина міста лежала під купами, що виглядали, немов сміття». У тому ж словнику на 627 сторінці повідомляється, що, як і було пророковано, Моав також був знищений. Там говориться: «Навуходоносор підкорив моавітян». А Йосиф Флавій сповіщає про підкорення Аммонаc. І моавітяни, і аммонітяни з часом перестали існувати як народи.

⁶ Євреї завжди відводили книзі Софонії належне місце в каноні натхнених Писань. Те, що проголошував Софонія від імені Єгови, сповнилося у дивовижний спосіб. А це стало ще одним свідченням виправдання Єгови.

ЧОМУ КОРИСНА

⁷ Цар Йосія зважав на застережливу звістку Софонії і взяв з цього для себе великий пожиток. Він запровадив великі релігійні реформи. У результаті було знайдено книгу Закону, яку загубили, коли дім Єгови було занедбано. Йосія був убитий горем, коли йому прочитали з неї про наслідки неслухняності. Таким чином ще один свідок — Мойсей — підтвердив те, що́ весь той час пророкував Софонія. Тоді Йосія впокорився перед Богом, і тому Єгова пообіцяв цьому цареві, що передречене знищення не прийде за його життя (Повт., розд. 28—30; 2 Цар. 22:8—20). Край уникнув нещастя! На жаль, спокій протривав недовго, бо сини Йосії не наслідували його доброго прикладу. Але який же пожиток взяли для себе Йосія та його народ завдяки тому, що зважали на «слово Господнє, що було до Софонії»! (Соф. 1:1).

⁸ У своїй відомій Нагірній проповіді Ісус Христос, найбільший пророк Єгови, підтвердив, що Софонія — правдивий Божий пророк. Ісус вживав слова, які надзвичайно подібні до поради Софонії, записаної у розділі 2, вірші 3: «Шукайте Господа, всі покірні землі... Шукайте правди, шукайте смирення». Ісус напоумляв: «Отже, і далі шукайте найперше царства і Божої праведності» (Матв. 6:33). Люди, які шукають найперше Божого Царства, повинні стерегтися, щоб не виявляти байдужості. Софонія попередив про це, говорячи про «тих, хто відступає від Господа, і хто не шукає Господа, і не звертається до Нього» і про тих, «що говорять у серці своєму: Господь не вчинить добра, і лиха не зробить» (Соф. 1:6, 12). У своєму листі до євреїв Павло теж говорить про прийдешній день суду і застерігає, щоб не відступати. Він додає: «Ми ж не з тих, хто відступає, щоб бути знищеним, а з тих, хто вірить, щоб зберегти душу живою» (Євр. 10:30, 37—39). Пророк звертається не до тих, що відступають чи не виявляють вдячності, а до людей, які сумирно і щиро шукають з вірою Єгову: «Може будете сховані ви в день Господнього гніву». Чому «може»? Бо остаточне спасіння залежить від поведінки самої особи (Матв. 24:13). Це слово також нагадує, що ми не повинні зловживати Божим милосердям. Пророцтво Софонії не залишає жодного сумніву, що цей день для тих, хто його не чекає, прийде несподівано (Соф. 2:3; 1:14, 15; 3:8).

⁹ Отже, ця книга передвіщає знищення для тих, хто грішить проти Єгови, і водночас вона змальовує незрівнянні майбутні благословення для людей, які з розкаяним серцем ‘шукають Господа’. Ці розкаяні можуть набиратись відваги, бо, за словами Софонії, «серед тебе Господь, цар Ізраїлів». Для Сіону не час боятися або опускати руки у бездіяльності. Це час покладатися на Єгову. «Велет спасе! Він у радості буде втішатись тобою, обновить любов Свою, зо співом втішатися буде тобою». Щасливі також ті, хто, очікуючи від люблячого Бога охорони та вічних благословень, ‘шукає найперше його царства’ (3:15—17).

[Примітки]