Біблійна книга 51. Колосян

Письменник: Павло

Місце написання: Рим

Написання закінчено: бл. 60—61 року н. е.

ЗАЛИШИВШИ позаду Ефес, двоє чоловіків подалися на схід по річці Меандр (Мендерес) через Малу Азію. Коли вони дісталися до притоки за назвою Лік, що у Фригії, то звернули на південний схід і помандрували вздовж річки долиною, яка була оточена горами. Перед ними відкрився чудовий краєвид: родючі зелені пасовища, а на них великі отари овець. (У тому регіоні вовняні вироби були основним джерелом доходівa). Йдучи долиною, мандрівники минули справа багате місто Лаодикію, центр римської адміністрації в цій області. Ліворуч, за річкою, вони могли побачити місто Гієраполь, відоме своїми храмами та гарячими джерелами. В обох цих містах були християнські збори. Збір був також в Колосах, невеликому містечку, що лежало на відстані близько 16 кілометрів далі в долині.

² Подорожні прямували власне в Колоси. Обидва вони були християнами. Принаймні один з них добре знав той край, оскільки сам походив з Колос. Його звали Онисимом, і він був рабом, що повертався до свого пана — члена тамтешнього збору. Разом з Онисимом подорожував Тихик, що був вільний. Вони були посланцями апостола Павла і мали від нього лист, адресований «вірним братам, котрі живуть у Коло́сах і перебувають в єдності з Христом». Наскільки нам відомо, Павло ніколи не був у Колосах. Збір, що складався здебільшого з неєвреїв, можливо, заснував Епафрас, який трудився там, а тепер перебував з Павлом у Римі (Кол. 1:2, 7; 4:12).

³ Письменником цього листа був апостол Павло, про що він сам говорить у початкових та кінцевих словах (1:1; 4:18). З кінцевих слів листа також видно, що Павло написав його із в’язниці. Це, мабуть, було під час його першого ув’язнення в Римі, у 59—61 роках н. е., коли він написав декілька підбадьорливих листів. Лист до колосян був відправлений разом з листом до Филимона (Кол. 4:7—9; Филим. 10, 23). Схоже, цей лист був написаний приблизно в той самий час, що й лист до ефесян, оскільки містить багато подібних думок і виразів.

⁴ Немає жодних підстав сумніватися в достовірності листа до колосян. Він разом з іншими посланнями Павла є в папірусі Честера Бітті 2 (P⁴⁶), який датується близько 200 роком н. е., а це доводить, що ранні християни вважали його одним з листів Павла. Справжність цього листа підтверджують ті ж авторитетні джерела ранніх часів, які підтверджують достовірність інших листів Павла.

⁵ Що спонукало Павла написати до колосян? Перш за все в Колоси повертався Онисим. Окрім того, до Павла недавно прибув Епафрас, і, без сумніву, його розповідь про ситуацію в Колосах стала ще однією причиною написати цей лист (Кол. 1:7, 8; 4:12). Християнському зборові в Колосах загрожувала певна небезпека. Тогочасні релігії розпадались, а натомість постійно утворювались нові, поєднуючи в собі елементи старих релігій. Поганські філософії, що включали в себе аскетизм, спіритизм та ідолопоклонницькі забобони, у поєднанні з єврейськими традиціями, котрі вимагали стримуватися від деякої їжі та відзначати певні дні, могли вплинути на декого у зборі. Хоч би яка там була проблема, вона, очевидно, дала Епафрасу достатньо вагому підставу здійснити довгу подорож до Рима, щоб побачитися з Павлом. Але зборові в цілому не загрожувала небезпека; це видно з того, якою підбадьорливою була розповідь Епафраса про любов та стійкість колосян. Почувши такі вісті, Павло рішуче виступив на захист точного знання і чистого поклоніння й написав цей лист до збору в Колосах. У ньому наголошено на даній Богом вищості Христа над поганською філософією, поклонінням ангелам і над єврейськими традиціями.

ЧОМУ КОРИСНА

⁶ Можемо собі уявити, як швидко поширилась серед християн у Колосах новина про прибуття двох братів з Рима. З великою цікавістю зібралися вони, можливо, в домі Филимона, щоб послухати лист Павла (Филим. 2). Як же підбадьорюють висвітлені в ньому істини про становище Христа і про необхідність мати точне знання! Наскільки ж чітко в цьому листі показано, чого варті людські філософії та єврейські традиції, і як же звеличено в ньому мир і слово Христа! У цьому листі була пожива для розуму й серця всіх членів збору — наглядачів, чоловіків, дружин, батьків, дітей, панів, рабів. Безперечно, лист містив хороші поради для Филимона й Онисима, адже тепер вони знову ставали один для одного паном і рабом. Яке ж чудове керівництво дано наглядачам, що мали спрямувати отару назад до правдивого вчення! Слова Павла справді спонукали колосян більше цінувати свій привілей робити все від усієї душі, як для Єгови. А дані колосянам підбадьорливі поради стосовно того, як звільнитися з полону думок та звичаїв цього світу, залишаються актуальними і для сьогоднішнього збору (Кол. 1:9—11, 17, 18; 2:8; 3:15, 16, 18—25; 4:1).

⁷ В Колосян 4:6 міститься чудова порада для християнських служителів: «Нехай ваше слово завжди буде люб’язне, приправлене сіллю, щоб у розмові з будь-ким ви знали, як відповідати». Люб’язні слова правди приваблюватимуть людей щирого серця і принесуть їм тривалу користь. Також молитва пильного християнина, яка походить з глибини його вдячного серця, принесе рясні благословення від Єгови: «Постійно перебувайте в молитвах, будьте в цьому пильними; молячись, висловлюйте вдячність». А скільки радості та відсвіження приносить підбадьорливе християнське товариство! «Не припиняйте навчати й наставляти одні одних...— каже Павло,— і співайте у серці Єгові» (4:2; 3:16). Досліджуючи лист до колосян, ви знайдете й багато інших мудрих та практичних повчань, які є немов цінні перлини.

⁸ Щодо свят, які наказано відзначати в Законі, у листі сказано: «Все це — тінь майбутнього, а дійсність належить Христу» (2:17). Саме на цій дійсності, що пов’язана з Христом, наголошено в Листі до колосян. У ньому часто згадується славетна надія, сповнення якої чекає в небі тих, хто перебуває в єдності з Христом (1:5, 27; 3:4). Такі особи можуть відчувати особливу вдячність за те, що Батько вже визволив їх з-під влади темряви й переніс «у царство свого улюбленого Сина». Таким чином вони стали підданими Того, хто є «образ невидимого Бога, народжений першим з усього створіння. Через нього було створене все інше на небі і на землі, видиме і невидиме: чи то престоли, чи панування, чи уряди, чи влади». Він найбільш придатний для того, щоб праведно керувати в Божому Царстві. Ось тому Павло настійно радить помазаним християнам: «Проте якщо ви воскресли з Христом, то не переставайте шукати того, що вгорі, де праворуч від Бога сидить Христос» (1:12—16; 3:1).

[Примітка]