Біблійна книга 66. Об’явлення

Письменник: апостол Іван

Місце написання: Патмос

Написання закінчено: бл. 96 року н. е.

ЧИ СИМВОЛІКА Об’явлення мала вселяти жах? Зовсім ні! Сповнення пророцтв може наводити жах на злих, але Божі вірні слуги погодяться з натхненими словами у вступі і з кінцевим висловлюванням ангела: «Щасливий той, хто читає вголос, і ті, що слухають слова́ цього пророцтва». «Щасливі усі, хто дотримується слів пророцтва із цього сувою» (Об’яв. 1:3; 22:7). Хоча книга Об’явлення й була написана раніше від чотирьох інших натхнених книг Івана, її слушно поміщено останньою у збірці 66 натхнених книг, з яких складається Біблія, адже саме Об’явлення переносить своїх читачів у далеке майбутнє, представляючи всеосяжне видіння того, що Бог задумав для людства, і саме ця книга показує славетний апогей величної теми Біблії — теми освячення імені Єгови і виправдання його верховної влади за допомогою Царства під правлінням Христа, Обіцяного Насіння.

² Згідно з початковим віршем книги, це — «об’явлення, передане Ісусом Христом, яке дав йому Бог... Ісус послав свого ангела і через нього показав у символічних о́бразах це об’явлення його рабові Івану». Отже, Іван був просто письменником, а не автором. Тому Іван не є об’явником, і ця книга не є об’явленням Івана (1:1). Божому рабові розкриваються Божі чудові наміри стосовно майбутнього, тож назва цієї книги є дуже слушною, адже грецька назва книги Апока́липсіс (Апокаліпсис) означає «виявлення» або «розкриття».

³ Ким був цей Іван, який, згідно з першим розділом книги, написав Об’явлення? Ми довідуємося, що він був рабом Ісуса Христа, а також був братом і разом з іншими стійко зносив лихо. Бачимо теж, що він перебував у засланні на острові Патмос. Очевидно, перші читачі Івана добре його знали, тому їм не потрібно було додаткових пояснень щодо його особи. Це мусив бути апостол Іван. Такий висновок підтверджує більшість стародавніх істориків. За деякими свідченнями, Папій, який писав у першій половині другого століття н. е., вважав, що ця книга має апостольське походження. А Юстин Мученик, який жив у другому столітті, так сказав у своїй праці «Діалог з Трифоном» (LXXXI): «З нами був певний чоловік, на ім’я Іван, один з Христових апостолів, який пророкував за допомогою даного йому об’явлення»a. Іриней, як також і Климент Александрійський і Тертулліан, що жили в кінці другого — на початку третього століття, прямо називає письменником Об’явлення апостола Івана. Оріген, визначний знавець Біблії, що жив у третьому столітті, сказав: «Говорю про того, хто схилився до Ісусових грудей, про Івана, який залишив по собі одне Євангеліє... і він написав також Апокаліпсис»b.

⁴ Той факт, що в інших писаннях Івана стільки уваги приділялось любові, не означає, що він не міг написати потужної і динамічної книги Об’явлення. Саме Іван та його брат Яків так обурились на самарян з певного міста, що хотіли викликати з неба вогонь. Тому їх було названо «Воанерге́с», або «сини грому» (Марка 3:17; Луки 9:54). Ця різниця у стилі цілком зрозуміла, коли пам’ятати, що Об’явлення має зовсім іншу тему. Те, що Іван бачив у цих видіннях, не було подібним ні до чого, що він бачив раніше. Надзвичайна узгодженість Об’явлення з рештою пророчих Писань незаперечно доводить, що ця книга є достовірною частиною Божого натхненого Слова.

⁵ Згідно з найранішими свідченнями, Іван написав Об’явлення близько 96 року н. е., приблизно через 26 років після знищення Єрусалима. Тоді підходило до кінця правління імператора Доміціана. Підтверджує це Іриней у своїй праці «Проти єресей» (V, xxx), де він так сказав про Апокаліпсис: «Бо бачили його не так давно, майже в наші дні, під кінець правління Доміціана»c. Євсевій та Ієронім погоджуються з цим свідченням. Доміціан був братом Тита, який повів римське військо на Єрусалим, аби його знищити. Після смерті Тита Доміціан став імператором, це було за 15 років до написання книги Об’явлення. Він вимагав, щоб йому поклонялись як богові і взяв собі титул Dominus et Deus noster (що значить «наш Господь і Бог»)d. Поклоніння імператору не становило проблеми для тих, хто поклонявся фальшивим богам, однак воно було неприйнятним для ранніх християн, які не хотіли в такий спосіб поступитися своєю вірою. Таким чином, під кінець правління Доміціана (81—96 роки н. е.) християни зазнали жахливих переслідувань. Вважається, що Івана заслав на Патмос саме Доміціан. Коли у 96 році н. е. Доміціана було вбито, його наступником став більш толерантний імператор Нерва, який, очевидно, звільнив Івана. Власне під час цього ув’язнення на Патмосі Іван отримав видіння, які й записав.

⁶ Слід зауважити: те, що Іван бачив і що йому було сказано написати до зборів, не було лише серією навмання записаних, непов’язаних між собою видінь. Натомість ціла книга Об’явлення, від початку до кінця, послідовно змальовує картину майбутніх подій — вона представляє одне видіння за одним аж до повного виявлення Божих намірів, пов’язаних з Царством. Тож Об’явлення слід сприймати як одне ціле, як книгу, що складається з гармонійно пов’язаних між собою частин, яка переносить нас з часів Івана у далеке майбутнє. Після вступних слів (Об’яв. 1:1—9) книга містить опис 16 видінь: 1) 1:10—3:22; 2) 4:1—5:14; 3) 6:1—17; 4) 7:1—17; 5) 8:1—9:21; 6) 10:1—11:19; 7) 12:1—17; 8) 13:1—18; 9) 14:1—20; 10) 15:1—16:21; 11) 17:1—18; 12) 18:1—19:10; 13) 19:11—21; 14) 20:1—10; 15) 20:11—21:8; 16) 21:9—22:5. Після цих видінь ще є закінчення, яке спонукує до дій; у ньому наводяться слова Єгови, Ісуса, ангела та Івана — вони тут востаннє промовляють як головні постаті каналу зв’язку (22:6—21).

ЧОМУ КОРИСНА

⁷ Яким же чудовим завершенням є книга Об’явлення у збірці 66 натхнених книг Біблії! Нічого не пропущено. Немає незакінчених думок. Тепер ми чітко бачимо не лише початок, але й величне завершення. Остання частина Біблії завершує оповідь, розпочату в її першій частині. В Буття 1:1 описано, як Бог творив матеріальні небо і землю, а в Об’явлення 21:1—4 описується нове небо і нова земля та незліченні благословення, яких зазна́є людство, про що пророкувалось також в Ісаї 65:17, 18; 66:22 і 2 Петра 3:13. Першій людині було сказано, що вона обов’язково помре, якщо не буде слухняною, і так само певною є Божа обіцянка для слухняних, що «вже не буде... смерті» (Бут. 2:17; Об’яв. 21:4). Коли Змій вперше виступив як обманщик людства, Бог передрік, що йому буде розчавлено голову, Об’явлення ж розкриває, як змій стародавній, а ним є Диявол і Сатана, кінець кінцем зазнає́ знищення (Бут. 3:1—5, 15; Об’яв. 20:10). Неслухняну людину було вигнано з Едему, щоб вона не взяла плоду з дерева життя, але ось з’являються символічні дерева життя «для зцілення народів», з яких складається слухняне людство (Бут. 3:22—24; Об’яв. 22:2). З Едему виходила річка, щоб поїти рай, і так само зображено, що від престолу Бога тече символічна річка, яка дає і підтримує життя. Це перегукується з ранішим видінням Єзекіїля і пригадує нам також Ісусові слова про «джерело, котре битиме через край і даватиме вічне життя» (Бут. 2:10; Об’яв. 22:1, 2; Єзек. 47:1—12; Ів. 4:13, 14). На противагу першому чоловіку й жінці, які були вигнані з-перед присутності Бога, вірні переможці бачитимуть Боже обличчя (Бут. 3:24; Об’яв. 22:4). І справді дуже корисно розглянути ці захопливі видіння з Об’явлення!

⁸ Зверніть увагу також на те, як в Об’явленні пов’язуються одне з одним пророцтва стосовно злого Вавилона. Ісая передбачив падіння буквального Вавилона задовго до того, як це сталось, і проголосив: «Упав, упав Вавилон!» (Ісаї 21:9). Єремія також пророкував проти Вавилона (Єрем. 51:6—12). Але Об’явлення говорить символічною мовою про «Вавилон Великий, матір повій та земних мерзот». Вавилон Великий теж мусить бути повалений, і Іван бачить це у видінні — звучить проголошення: «Вона впала! Столиця, Вавилон Великий, впала!» (Об’яв. 17:5; 18:2). Чи ви пригадуєте видіння Даниїла про встановлене Богом царство, яке потовче інші царства, а само буде стояти «навіки»? Зверніть увагу, як це пов’язується з описаним в Об’явленні проголошенням у небі: «Царство світу стало царством нашого Господа та Христа його, і Він царюватиме повік-віки» (Дан. 2:44; Об’яв. 11:15). У видінні Даниїла описувався ‘ніби Син Людський, який йшов разом з небесними хмарами, щоб отримати вічне панування й славу та царство’, і так само в Об’явленні Ісус Христос представлений як «Правитель земних царів» і як той, хто «іде з хмарами», і говориться, що «побачить його кожне око» (Дан. 7:13, 14; Об’яв. 1:5, 7). Певні паралелі простежуються також між звірами з Даниїлових видінь і звірами з Об’явлення (Дан. 7:1—8; Об’яв. 13:1—3; 17:12). Книга Об’явлення справді містить багатий матеріал для вивчення, яке зміцнює віру.

⁹ Яким же дивовижним і багатогранним є подане в Об’явленні видіння Божого Царства! Воно яскраво висвітлює те, що говорили про Царство давні пророки, а також Ісус і його учні. Маємо тут повну картину того, як за допомогою Царства освячується ім’я Єгови: «Святий, святий, святий Єгова Бог, Всемогутній». Він достойний «слави, честі й сили». Саме він ‘бере у руки свою велику владу й починає царювати’ через Христа. Яким же ревним показано цього царського Сина, «Царя над царями і Пана над панами», коли він вражає народи і топче «давильню гніву, викликаного люттю Всемогутнього Бога»! У той час як велична тема Біблії — тема виправдання верховної влади Єгови — наближається до свого апогею, наголос ставиться на тому, що будь-хто і будь-що, пов’язане з виконанням Божих намірів щодо Царства, має бути святим. Про Агнця, Ісуса Христа, який «має ключ Давида», сказано, що він святий, і так само сказано про небесних ангелів. Ті, хто має участь у першому воскресінні, названі «щасливими й святими», і наголошено, що «жодна несвященна річ і... жоден, хто чинить мерзоту» не зможе потрапити у «святе місто, Єрусалим». Тож люди, куплені кров’ю Агнця, щоб бути ‘царством і священиками нашого Бога’, мають велике заохочення зберігати святість перед Єговою. Люди з «великого натовпу» теж повинні ‘випрати свій одяг та вибілити його в крові Агнця’, щоб вони могли віддано служити Богові (Об’яв. 4:8, 11; 11:17; 19:15, 16; 3:7; 14:10; 20:6; 21:2, 10, 27; 22:19; 5:9, 10; 7:9, 14, 15).

¹⁰ Видіння цього величного і святого Божого Царства виразніше закарбовується в нашому розумі, коли ми ознайомлюємося з певними особливостями, на які нашу увагу звертає лише книга Об’явлення. Тут ми повністю бачимо спадкоємців Царства з Агнцем на горі Сіон, вони співають нову пісню, якої тільки вони могли навчитися. Лише Об’явлення виявляє число викуплених із землі, щоб увійти в Царство,—144 000,— і показує, що для цього отримують печатку на чоло люди з 12 символічних племен духовного Ізраїля. Лише Об’явлення показує, що ці ‘священики і царі’, які беруть участь з Христом у першому воскресінні, будуть також правити з ним «тисячу років». Лише Об’явлення дає нам повний вигляд «святого міста, Нового Єрусалима»: зображає його сяючу славу; Єгову та Агнця як його храм; 12 брам і каменів фундаменту, а також царів, що повік правлять у місті завдяки вічному світлу, яке на них проливає Єгова (14:1, 3; 7:4—8; 20:6; 21:2, 10—14, 22; 22:5).

¹¹ Можна по праву сказати, що це видіння «нового неба» і «святого міста, Нового Єрусалима» підсумовує все, що з давніх часів було передречено в Писаннях стосовно Насіння Царства. Авраам сподівався потомства, через яке «благословляться... всі племена землі», а також «міста зі справжньою основою, будівничий і сотворитель якого — Бог». Тепер видіння з Об’явлення чітко показує нам, що це благословенне місто є «новим небом» — новим урядом, Божим Царством, до якого входить Новий Єрусалим (наречена Христа) і Наречений. Разом вони праведно керуватимуть цілою землею. Єгова обіцяє вірним людям, що вони можуть стати «його народами» і будуть жити щасливо, без гріха і смерті — так, як жила людина до бунту в Едемі. І для того, щоб наголосити на цій думці, в Об’явленні двічі сказано, що Бог «витре кожну сльозу з їхніх очей» (Бут. 12:3; 22:15—18; Євр. 11:10; Об’яв. 7:17; 21:1—4).

¹² Яке ж величне завершення натхнених Писань! Яким чудовим є те, «що́ незабаром має відбутися»! (Об’яв. 1:1). Ім’я Єгови, «Бога, який надихає вислови пророків», вже освячене (22:6). Показано, як сповняються пророчі писання, що записувались впродовж 16 століть, і як винагороджено вчинки віри, які виконувались протягом тисяч років! «Змій стародавній» — мертвий, його орди знищені і немає вже зла (12:9). Боже Царство править на хвалу Богові як «нове небо». Люди живуть на відновленій землі, яку наповнили і якою оволоділи відповідно до Божого наміру, записаного у першому розділі Біблії, і їхні благословення триватимуть цілу вічність (Бут. 1:28). Справді виявилось, що все Писання «натхнене Богом і корисне для навчання, для напучення, для виправлення, для напоумлення в праведності». Єгова користується ним, щоб вести до того чудового дня вірних людей, в усьому вправних і цілковито споряджених. Тож саме тепер час досліджувати Писання, аби зміцнити свою віру. Слухайся наказів, які містяться в них, щоб Бог тебе благословив. Дотримуйся їх, ідучи прямою дорогою, яка веде до вічного життя. Коли робитимеш так, то і ти зможеш сказати з такою ж упевненістю, яка звучить в кінці останньої книги Біблії: «Амінь! Прийди, Господи Ісусе» (2 Тим. 3:16; Об’яв. 22:20).

¹³ Яку ж надзвичайну радість ми маємо сьогодні, коли проголошуємо «царство нашого Господа та Христа його»,— Насіння,— а це царство назавжди освятить незрівнянне ім’я «Єгови Бога, Всемогутнього»! (Об’яв. 11:15, 17).

[Примітки]