СЛІПОТА

Словом «сліпий» перекладене єврейське слово івве́р та грецьке тіфло́с, що вживаються як у буквальному, так і в переносному значенні (Пв 27:18; Іс 56:10; Мт 15:30; 23:16).

У давнину сліпота, очевидно, була доволі поширеною на Близькому Сході. Про неї багато разів згадується не лише в Біблії, але й у світських джерелах, наприклад в єгипетському папірусі Еберса. У ньому описані різні форми та симптоми сліпоти, рецепти розчинів для промивання очей, а також згадані назви деяких хірургічних інструментів, які тоді використовувались. Мойсеїв закон, який вимагав віддати життя за життя, око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу, не тільки наголошував на святості життя, але й заохочував ізраїльтян бути дуже обережними, щоб не покалічити інших. Він також підкреслював, наскільки важливо давати в суді точні і правдиві свідчення, адже фальшивий свідок мав отримати покарання, якого бажав тому, кого звинуватив (Вх 21:23, 24; Пв 19:18—21; Лв 24:19, 20). Якщо раб втрачав око з вини свого пана, то пана не позбавляли ока, натомість він мав відпустити раба на волю (Вх 21:26). Хоча пан міг вимагати від рабів, щоб вони працювали, і бити їх, якщо вони виявляли непокору, все ж він мусив уникати надмірної жорстокості.

В ассирійців та вавилонян було прийнято виколювали очі тим, кого вони перемагали на війні. Філістимляни викололи очі Самсону, а Навуходоносор осліпив царя Седекію (Сд 16:21; 2Цр 25:7; Єр 39:7). Аммонітський цар Нахаш висунув мешканцям гілеадського Явеша таку умову капітуляції: «Я... виколю кожному з вас праве око. Я зроблю це, щоб принизити весь Ізраїль» (1См 11:2; див. НАХАШ, № 1).

У Біблії згадано кілька випадків сліпоти, пов’язаної не з хворобою, а зі старістю, коли зір людини слабнув і її очі «весь час дивилися вперед». Наприклад, старенький Ісак, через те що вже майже не бачив, поблагословив Якова, який по праву на це заслуговував. Первосвященик Ілій помер у 98 років і теж у старості почав втрачати зір. Єровоамова дружина намагалась обхитрувати осліплого старенького пророка Ахію, але Єгова розладнав її задум (Бт 27:1; 1См 3:2; 4:14—18; 1Цр 14:4, 5). Однак про Мойсея, який дожив до 120 років, сказано, що «його зір не ослаб» (Пв 34:7).

Єгова, який створив очі, може зробити людину сліпою (Вх 4:11). Він попередив ізраїльтян: якщо вони відкинуть його постанови і порушать укладену з ним угоду, то він наведе на них сильну гарячку, від якої їхні очі ослабнуть (Лв 26:15, 16; Пв 28:28). Бог вразив сліпотою розпусних чоловіків Содома та чарівника на ім’я Еліма (Бт 19:11; Дії 13:11). Савла з Тарса осліпив спалах світла, коли йому, «немовби недоношеному», з’явився Ісус. Зір повернувся до Савла після того, як Ананій поклав на нього руки і з його очей «відпало щось подібне на луску» (1Кр 15:8; Дії 9:3, 8, 9, 12, 17, 18). Через пророка Захарія Єгова передрік, що вдарить сліпотою всіх коней народів, які виступлять проти Єрусалима (Зх 12:4), і що в Його день у кожної людини, яка воюватиме проти Єрусалима, «зігниють її очі в ямках» (Зх 14:1, 12).

Сліпота, якою, за словами Єлисея, було вражено сирійське військо, була, очевидно, розумовою. Якби всі воїни осліпли буквально, їх довелося б вести за руку. Однак у Біблії повідомляється, що Єлисей просто сказав їм: «Це не та дорога і не те місто. Ідіть за мною». Американський психолог Вільям Джеймс у своїй книжці пише, що розумова сліпота виникає внаслідок ураження підкірки головного мозку. При цьому порушенні зберігається чутливість до світла, але хворий не здатний розпізнати те, що бачить. З точки зору психології це пояснюється втратою асоціацій між зоровими відчуттями і тим, що вони означають. До цього призводить будь-який розрив у шляхах між зоровими та іншими центрами мозку (W. James. Principles of Psychology. 1981. Vol. 1. P. 59). Очевидно, саме цю сліпоту усунув Єгова, коли сирійське військо увійшло в Самарію (2Цр 6:18—20). Можливо, такою ж сліпотою було вражено і чоловіків у Содомі, оскільки, як повідомляється в розповіді, вони не запанікували через те, що нічого не бачили, а з усіх сил намагалися знайти вхід до будинку Лота (Бт 19:11).

Сліпі чоловіки не мали права служити священиками у святині Єгови (Лв 21:17, 18, 21—23). Сліпу тварину не можна було приносити в жертву (Пв 15:21; Мл 1:8). Однак Закон Єгови заохочував ставитися до сліпих людей з розумінням і співчуттям. Той, хто ставив перешкоди перед сліпим чи збивав його з дороги, був проклятий (Лв 19:14; Пв 27:18). Праведний Божий служитель Йов сказав: «Я ставав очима для сліпого» (Йв 29:15). Єгова пообіцяв, що в майбутньому зцілить усіх сліпих людей (Іс 35:5).

Під час служіння на землі Ісус Христос чудом зціляв багатьох сліпих (Мт 11:5; 15:30, 31; 21:14; Лк 7:21, 22). Коли Ісус був неподалік Єрихона, він повернув зір Вартимею та його товаришу (Мт 20:29—34; Мр 10:46—52; Лк 18:35—43). Одразу двоє сліпих він зцілив також іншого разу (Мт 9:27—31). До того ж Ісус зцілив опанованого демоном чоловіка, який був сліпим та німим (Мт 12:22; пор. Лк 11:14). Одному сліпому він повертав зір поступово, можливо для того, щоб очі цього чоловіка, який жив у темряві, могли адаптуватися до яскравого сонячного світла (Мр 8:22—26). Інший чоловік, який був сліпим від народження, прозрівши, повірив в Ісуса (Ів 9:1, 35—38). У двох останніх випадках Ісус помазав очі сліпих слиною або слиною, змішаною з глиною. І, хоча такі дії нагадували лікування народними засобами, ці зцілення були чудом. Сліпому від народження чоловікові Ісус сказав піти вмитися в купальні Сілоам, і тільки після цього він прозрів (Ів 9:7). Це, безсумнівно, було перевіркою його віри, як і у випадку з Нааманом, який, щоб очиститися від прокази, мав зануритися в Йордан (2Цр 5:10—14).

Переносне значення. В Біблії безпомічні люди часто порівнюються зі сліпими, які ходять навпомацки (Пв 28:29; Пл 4:14; Іс 59:10; Сф 1:17; Лк 6:39). Євусеяни, будучи впевненими в неприступності Сіону, насміхалися з Давида, кажучи, що цю твердиню зможе захистити від ізраїльтян навіть кволий сліпий (2См 5:6, 8).

Сліпими, образно кажучи, стають корумповані судді. В Законі неодноразово засуджуються хабарі, подарунки та упередження, які можуть засліплювати суддю і не давати йому судити безсторонньо й справедливо. «Хабар засліплює того, хто судить мудро» (Вх 23:8). «Хабар засліплює мудрого» (Пв 16:19). Хоч би яким праведним і проникливим був суддя, він може — свідомо чи несвідомо — винести неправильне рішення, якщо отримає подарунок від когось причетного до справи. Однак засліпити людину може не тільки хабар, а й власні почуття. Тому в Божому законі передбачливо зазначалося: «Не ставай на бік якоїсь людини тільки тому, що вона вбога, чи тільки тому, що вона багата» (Лв 19:15). Суддя міг співчувати бідному або прагнути визнання народу, але йому не можна було виносити багатому обвинувальний вирок тільки тому, що той багатий (Вх 23:2, 3).

Духовна сліпота. Біблія надає духовному зору набагато більшої ваги, ніж буквальному. Коли Ісус зцілив сліпого від народження чоловіка, він засудив фарисеїв, оскільки вони стверджували, ніби мають духовний зір, але відмовлялися вийти з духовної темряви. Вони полюбили темряву, а не світло (Ів 9:39—41; 3:19, 20). Апостол Павло написав християнам з ефеського збору, що очі їхнього серця просвітилися (Еф 1:16, 18). Ісус сказав, що ті, хто вважає себе християнами і не усвідомлює потреби в духовному, є сліпими та голими, але не розуміють свого жалюгідного стану (Об 3:17). Людина, яка довго перебуває в темряві, втрачає буквальний зір. Так само, за словами апостола Івана, християнин, який ненавидить свого брата, ходить у темряві і не знає, куди йде (1Ів 2:11). Петро пише, що той, хто не розвиває християнських рис, найважливішою з яких є любов, «є сліпим, закриває очі від світла» (2Пт 1:5—9). Джерелом духовної темряви і сліпоти є Сатана Диявол, який видає себе за ангела світла, тоді як насправді є «богом цього світу» і богом темряви, який засліпив розуми невіруючих, щоб вони не могли сприйняти добру новину про Христа (Лк 22:53; 2Кр 4:4; 11:14, 15).