ПРОКАЗА

Захворювання, для позначення якого в Біблії вживається єврейське слово цара́ат і грецьке слово ле́пра. Людину, хвору на цю недугу, називали прокаженою.

«Проказа», згадана в Біблії, вражала не тільки людей, але й одяг та будинки, тож це слово стосувалося не лише хвороби, знаної під цією назвою сьогодні (Лв 14:55). У наш час проказу також називають лепрою і хворобою Гансена на честь лікаря Герхарда Гансена, що відкрив бактерію, яка є збудником цього захворювання. І, хоча слово цара́ат стосувалось не лише хвороби Гансена, немає сумнівів, що вона була знайома мешканцям Близького Сходу у біблійні часи.

Форми та прояви. Проказа, або хвороба Гансена, малозаразна. Сьогодні розрізняють три її основні форми. При лепроматозній формі (чорній проказі) відбувається потовщення шкіри і утворення вузлів спершу на обличчі, а потім на інших частинах тіла. Також спостерігаються дегенеративні зміни слизової оболонки носа і горла. Туберкулоїдна форма (біла проказа) характеризується більш легким перебігом та ураженням переважно периферичної нервової системи. Через це вражені ділянки шкіри інколи стають болючими на дотик, а інколи, навпаки, втрачають чутливість. Третя форма прокази, диморфна, поєднує в собі симптоми лепроматозної та туберкулоїдної.

На пізніших стадіях хвороби з вузлів починає виділятися гній, іноді випадають брови і волосся на голові, а також можуть відшаровуватись, загнивати і відпадати нігті. Буває, що хвороба призводить до поступової деформації пальців, рук, ніг, носа і втрати зору, а в найважчих випадках — навіть до смерті. Те, що «проказа», про яку говориться в Біблії, стосувалась зокрема цього серйозного захворювання, видно зі слів Аарона, який сказав, що тіло прокаженого «наполовину зітліле» (Чс 12:12).

Інформація з попередніх абзаців допомагає краще зрозуміти біблійні згадки про цю страшну хворобу, а також жахливі наслідки зухвалого вчинку Уззії, який намагався спалити фіміам у храмі Єгови (2Цр 15:5; 2Хр 26:16—23).

Діагностування. В Мойсеєвому законі, який Єгова дав ізраїльтянам, містилась інформація, що допомагала священикам розпізнати проказу і відрізнити її від інших, менш серйозних, шкірних захворювань. Згідно з Левіт 13:1—46, проказа могла початися з появи на шкірі людини набряку, струпа, плями, чиряка або з’явитися на рані від опіку. Іноді симптоми були цілком очевидними: волосся на ураженому місці біліло й ураження на вигляд було глибоким. Тож, якщо на шкірі людини з’являвся білий набряк, на якому біліло волосся і утворювалась відкрита рана, це означало, що вона хвора на проказу і її треба оголосити нечистою. Якщо ж ураження шкіри було неглибоким, людину на певний період ізолювали, а коли він закінчувався, священик знову оглядав її і виносив остаточне рішення.

Як видно з Закону, проказа на певному етапі переставала бути заразною. Якщо вона поширювалась по всьому тілу людини, вся її шкіра біліла і не було видно відкритих ран, це означало, що, хоча на тілі залишились сліди хвороби, її розвиток призупинився. У цьому випадку священик оголошував людину чистою, адже недуга вже не становила загрози для інших (Лв 13:12—17).

Якщо хворий на проказу одужував, він мав пройти церемоніальне очищення. Зокрема священик приносив за нього жертву (Лв 14:1—32). Натомість прокажений, якого священик оголошував нечистим, мав ходити в роздертому одязі та з недоглянутим волоссям на голові, прикривати свої уста і вигукувати: «Нечистий! Нечистий!». Він мав жити поза тобором, окремо від інших (Лв 13:43—46), щоб не занечистити весь табір, серед якого перебував Єгова (Чс 5:1—4). Схоже, що в біблійні часи хворі на проказу трималися разом і жили групами, щоб допомагати одне одному (2Цр 7:3—5; Лк 17:12).

На одязі та будинках. Іноді проказа з’являлася на шерстяному чи лляному одязі, а також на виробах зі шкіри. У Законі було зазначено, що такі речі слід ізолювати. Після прання пляма могла зникнути. Але якщо на речі залишалася жовтувато-зелена або червонувата пляма, це означало, що проказа буде ширитися далі; таку річ треба було спалити (Лв 13:47—59). Якщо на стіні будинку з’являлися жовтувато-зелені або червонуваті плями, які в’їлися в стіну, священик зачиняв цей будинок на карантин. Заражені камені слід було витягнути зі стін і вишкребти весь дім зсередини. Штукатурку та висохлий розчин, який зішкребли, а також заражені камені викидали в нечистому місці за містом. Якщо ж після того в будинку знову з’являлися плями, його слід було оголосити нечистим і зруйнувати. Матеріали, з яких був зведений цей будинок, відносили в нечисте місце. Якщо ж будинок був оголошений чистим, над ним ще здійснювали церемонію очищення (Лв 14:33—57). Припускають, що проказа, яка вражала будинки й одяг, була якимось різновидом плісені або грибка, однак це неможливо стверджувати з певністю.

Як знак від Бога. Проказа була одним зі знаків, які Мойсей показав ізраїльтянам на доказ того, що його послав Бог. За вказівкою Єгови Мойсей засунув руку за пазуху, а коли витягнув, «вона була вражена проказою і стала білою як сніг». Коли Мойсей вдруге засунув руку за пазуху і витягнув її, вона «знову стала такою, як усе тіло» (Вх 4:6, 7). Єгова вразив проказою Міріам, коли та виступала проти Мойсея, і «вона стала білою як сніг». На прохання Мойсея Бог зцілив її, але вона мусила провести сім днів поза табором (Чс 12:1, 2, 9—15).

В часи Єлисея. Сирієць Нааман «був хоробрим чоловіком, але хворів на проказу [або «був уражений шкірною хворобою»]» (2Цр 5:1, прим.). Через гордість він мало не втратив нагоди зцілитися, але зрештою послухався вказівки Єлисея — сім разів занурився в Йордан. Тоді його тіло «стало як тіло дитини, і він очистився» (2Цр 5:14). Після цього Нааман став служити Єгові. В той же час Гехазі, слуга Єлисея, піддавшись пожадливості, попросив у Наамана подарунок начебто від імені пророка. Він не лише сказав неправду про Єлисея, але й нажився на чуді, яке було виявом незаслуженої доброти Єгови. За це Бог вразив Гехазі проказою, і він став «білий як сніг» (2Цр 5:20—27).

У дні Єлисея проказа була поширеною хворобою в Ізраїлі. Про це свідчить згадка про чотирьох прокажених, які сиділи ззовні біля входу в міську браму Самарії, коли Єлисей був у цьому місті (2Цр 7:3). Більшість ізраїльтян не вірили цьому пророку правдивого Бога. Тому Ісус, зіткнувшись з подібним ставленням євреїв з його рідного міста, сказав: «Також за часу пророка Єлисея в Ізраїлі було багато прокажених, однак ніхто з них не був очищений, крім сирійця Наамана» (Лк 4:27).

Ісус та його учні зціляють прокажених. Під час служіння в Галілеї Ісус зцілив чоловіка, який, за словами Луки, був «весь укритий проказою». Ісус наказав йому нікому про це не розказувати і заохотив: «Піди покажись священику і склади приношення за своє очищення, як наказував Мойсей,— їм на свідчення» (Лк 5:12—16; Мт 8:2—4; Мр 1:40—45).

Коли Христос посилав 12 апостолів проповідувати, він серед іншого сказав їм: «Очищайте прокажених» (Мт 10:8). Пізніше, проходячи між Самарією та Галілеєю, Ісус в одному селі зцілив 10 прокажених чоловіків. Лише один з них, самарянин, «повернувся, голосно прославляючи Бога», впав до ніг Ісуса і подякував йому за те, що́ він для нього зробив (Лк 17:11—19). А за кілька днів до смерті Христа, коли Марія вилила на нього дорогу пахучу олію, він був у Віфанії, в домі Симона прокаженого, якого він, можливо, зцілив (Мт 26:6—13; Мр 14:3—9; Ів 12:1—8).