МАГІЯ І ЧАРИ

Використання таємничих прийомів, пов’язаних з містичними силами і спіритизмом, з метою досягти чогось надприродним шляхом.

Вважається, що до «чорної» магії належать заклинання, прокляття та вроки, мета яких — завдати комусь шкоди. Натомість «біла» магія, як стверджують ті, хто нею займається, спрямована на добро, адже скасовує заклинання та знімає прокляття і вроки. Серед деяких стародавніх народів «чорна» магія була заборонена і каралася смертю. Однак Біблія забороняє будь-яку форму магії (Лв 19:26; Пв 18:9—14). Ті, хто займається магією, використовуючи магічні формули,— які вони начебто отримали завдяки надприродним знанням і мудрості,— намагаються впливати на людей і на хід майбутніх подій. Саме цим магія відрізняється від ворожіння, з допомогою якого люди хочуть лише передбачити майбутнє, а не змінювати його. (Див. ВОРОЖІННЯ.)

Заняття магією і чарами здебільшого базується на вірі в те, що злих духів можна змусити вийти з людини або увійти в неї, перехитрувати чи обманути їх, спіймати або помістити в шматок дерева чи глиняну статуетку. Наприклад, вважається, що той, хто займається магією, може з допомогою магічних медових стежок або інших приманок скеровувати демонів туди, куди потрібно.

Ці вірування призвели до появи касти жерців-магів, які справляли величезний вплив на життя людей. Вони стверджували, що мають надприродні сили і владу над демонами, і вимагали за свої послуги великі гроші. Люди вважали, що ці професійні чарівники могли підкоряти демонів, тимчасом як демони не могли впливати на них.

Різні форми спіритизму, який вважався наукою, розвивалися і були популярними серед стародавніх халдеїв у Вавилоні. За словами пророка Ісаї, який жив у VIII ст. до н. е., в той час у Вавилоні чари були дуже поширеним явищем (Іс 47:12—15). Більше ніж через століття, за днів пророка Даниїла, жерці-маги і далі служили при царському дворі у Вавилоні (Дн 1:20; 2:2, 10, 27; 4:7; 5:11). Вираз «жерці-маги» є буквальним перекладом з єврейської.

Вавилоняни дуже боялися людей зі спотвореною зовнішністю і вважали їх чаклунами або відьмами, які займаються «чорною» магією. А от жерців вони вважали майстрами «білої» магії. Вавилоняни вірили, що одне й те ж заклинання може або зцілити людину, якщо його промовить жрець, або вбити її, якщо його промовить чаклун або відьма.

Цілком можливо, що разом з людьми, які розпорошилися по цілій землі після того, як Бог змішав мову у Вавилоні, поширилась і магія (Бт 11:8, 9). Сьогодні серед мільйонів людей популярні мантри, тобто магічні формули, гімни або молитви-заклинання, характерні для індуїзму. Також скрізь у світі є жерці, які займаються магією, знахарі, шамани і чаклуни. Подібна ситуація була в Єгипті у XVIII ст. до н. е., за днів Йосипа (Бт 41:8, 24). Більш ніж через два століття після того, як його продали в рабство, єгипетським жерцям-магам вдалося повторити перших три чуда, які виконав Мойсей (Вх 7:11, 22; 8:7). Але вони не змогли навести мошок і визнали, що це чудо зробила «рука Божа». Також їм було не під силу захистити себе від ще однієї кари — чиряків (Вх 8:18, 19; 9:11).

Засуджуються в Біблії. На відміну від інших стародавніх книг, Біблія засуджує все, що має зв’язок з містичними силами і магією. Ніде в ній не радиться використовувати «білу» магію, щоб усунути наслідки «чорної». Натомість вона спонукує довіряти Єгові, молитися до нього і виявляти віру в нього, щоб мати захист від «злих духовних сил» і всього, що з ними пов’язано, в тому числі від впливу магії (Еф 6:11—18). У книзі Псалмів згадується, що праведні люди моляться про визволення від зла; Ісус вчив молитися про визволення «від Злого» (Мт 6:13). На противагу Біблії, Талмуд і Коран породжують в людях страх і підштовхують до забобонів. Апокрифічна книга Товита містить абсурдні історії, пов’язані з чарами і магією (Товита 6:4, 8, 9, 17; 8:2, 3; 11:8—13, Хом.; див. АПОКРИФИ, Книга Товита).

Своїм ставленням до магії ізраїльтяни вирізнялися серед інших народів. Щоб вони не наслідували ці народи, Єгова дав їм чіткі закони стосовно тих, хто мав зв’язок з окультними силами. «Чарівницю не залишай при житті» (Вх 22:18). «Не займайтесь магією». «Якщо якийсь чоловік або жінка будуть викликати духів або віщувати, вони обов’язково мають бути покарані смертю» (Лв 19:26; 20:27). «Нехай жоден з вас... не займається магією, не шукає прикмет, щоб передбачати майбутнє, не чарує, не заклинає, не звертається до того, хто викликає духів» (Пв 18:10—14).

Божий пророк також проголосив, що Єгова знищить тих, хто займається магією (Мих 5:12). Саул, Єзавель, Манасія та інші, хто покинув Єгову і став займатися однією з форм магії, є застережливими прикладами для Божих служителів (1См 28:7; 2Цр 9:22; 2Хр 33:1, 2, 6).

Як видно з Грецьких Писань, за днів Ісуса та апостолів по всій Римській імперії процвітало чаклунство. На острові Кіпр жив чарівник на ім’я Вар-Ісус, якого Павло назвав «сином Диявола» і про якого сказав, що його серце «сповнене всілякого шахрайства та підлості» (Дії 13:6—11). Однак дехто, наприклад Симон із Самарії, перестав займатися магією і став християнином (Дії 8:5, 9—13). Також в Ефесі «чимало людей, які займалися магією, позносили свої сувої і в усіх на очах спалили їх. А коли підрахували ціну цих сувоїв, то виявилося, що вони коштували 50 000 срібняків [якщо маються на увазі денарії, то ця сума дорівнює 37 200 дол.]» (Дії 19:18, 19). Пишучи Листа до галатів, апостол Павло згадує спіритизм серед «учинків плоті» і попереджає, що «ті, хто чинить таке, не успадкують Божого Царства» (Гл 5:19—21). У це славетне Царство не ввійдуть ті, хто вперто займається спіритизмом, що походить з Вавилона (Об 21:8; 22:15). Вони будуть знищені разом з Вавилоном Великим, який своїм спіритизмом вводить в оману всі народи (Об 18:23; див. СИЛА, Правильне використання сили).