Повернення з вавилонського полону

У 607 р. до н. е. багатьох юдеїв забрали в полон до Вавилону, а ті, що залишилися, втекли до Єгипту. Край Юди, який колись процвітав, став «пустищем», де не було «жодного мешканця» (Єр 9:11). Але Бог, який виявляє віддану любов, не хотів, щоб його народ назавжди залишився в неволі. Бог передрік, що юдеї «служитимуть вавилонському цареві 70 років», після чого він визволить вірний останок (Єр 25:11, 12; 29:10—14). І здійсненню Божого наміру не могла перешкодити навіть Вавилонська світова держава, яка здавалась непереможною. Повернення юдеїв з полону свідчить про те, що пророцтва Єгови виконуються з надзвичайною точністю.

Вавилон упав під натиском військ перського царя Кіра в 539 р. до н. е.— ще до закінчення передреченого 70-річного періоду. У перший рік свого панування над Вавилоном Кір видав указ, який дозволяв юдеям повернутися в Єрусалим (Езд 1:1—4). У 537 р. до н. е. останок, який налічував 42 360 осіб (чоловіків, жінок і дітей), після довгої подорожі прийшов у Юду (Езд 1:5—3:1; 4:1). 70 років спустошення закінчились у точно визначений час!

Але тоді повернулися не всі полонені. У 468 р. до н. е. прибула ще одна група юдеїв на чолі зі священником Ездрою, який приніс до Єрусалима дари для храму (Езд 7:1—8:32). Пізніше, в 455 р. до н. е., з міста Сузи прийшов Неемія, щоб відбудувати єрусалимський мур (Не 2:5, 6, 11). У Біблії не вказано точний шлях, яким юдеї поверталися до Єрусалима. Можливі маршрути їхньої подорожі зображені на карті.