Обявлення присутности Месії
“І тоді відкриється беззаконник, котрого Господь убє духом уст своїх, і знищить явленням своєї присутности.”— 2 Солун. 2:8, Юнг.
1, 2. Чому нам застановитись над тим, що Павло говорить в Римлян 2:4—11?
ЄГОВА Бог має свій час на відкриття свого гніву проти найбільшої несправедливости цього світа. Той час прийде в часі присутности Його Месії, воликого Царя помазаного Божим духом і якого Жиди, що говорили грецькою мовою в останніх часах називали Його “Христом”. Один з таких Жидів, що говорив по грецьки, дав пересторогу про прихід того обрахунку. Він зазначив, що Боже милосердя до людства до цього часу було для їх добра, давши їм нагороду покаятися й відвернутися від їх мильного шляху в цім світі й заохотити до добрих діл, які Бог признав за добрі. Впродовж тих минулих девятьнацяти століть такі добродії мали нагоду дістати нагороду небесної слави, чести й нетлінности, з вічним життям у Божім новім світі. На тих же, що не покаялися, але далі перебувають у беззаконню цього світа, буде виллятий Божий праведний гнів. Сьогодні ми починаємо бачити світові обставини, що вони спішать до обявлення Його гніву. Чому? Тому що присутність Його Месії є фактом у нашім часі. Тож це на місці, щоб ми звернули увагу на слова повисшого жидівського писателя, який сказав:
2 “Не знаєш, що благость Божа до покаяння тебе веде: По жорстокости ж твоїй і непокаяному серцю збираєш собі гнів на день гніву і відкриття праведного суду Бога, котрий віддасть кожному по ділам його: тим, що терпеливістю в доброму ділі шукають слави, та чести, та нетління — життя вічне; а которі сварливі й противляться правді, коряться ж неправді, тим ярость та гнів. Горе і тіснота на всяку душу чоловіка, що робить лихо, Жидовина перше, та й Грека; слава ж, честь і впокій усякому, хто робить добре, Жидовинові перше, та й Грекові. Нема бо в Бога вважання на лиця.”— Рим. 2:4—11, Поп. Стан. Вер.
3. Чому ми не бачимо а однак достерегаємо Його присутність?
3 У минулих двох числах Вартової Башти ми подали достаточно доказів з пророцтв Писань, і з їх сповнення, що Месія, Христос в своїм уряді як Цар, уже присутній. Його присутність, або. пароусія, є в небесній славі й мусить бути невидима для голого людського ока, бо хоч би при: помочи проникаючих Х-лучей в цім двацятім століттю, то людство не може проникнути в невидиму духову країну. Ми знаємо про невидимі річи тільки через Боже Слово, і ті річи являються нашим очам розуміння тільки тоді, коли Він зробить своє Слово ясним для нас. Отже тепер наші очі бачуть, що Христова друга присутність почалась в 1914 р., коли то Бог надав Йому силу Царства, щоб Він царював серед, ворогів Його, включаючи Христіянство й всі народи цього світа. Тому що це над цею землею, що Христос є помазаний царювати, тому від, коли Він приняв свою царську власть Він звернув свою увагу на нашу землю і цим Він був присутний. Народи відмовилися признати Його присутність і залишити їх привлащування до панування над світом, і підчинити свою суверенність Йому. Впродовж усіх тих років від коли Він почав царювати серед своїх політичних, комерційних та реліґійних ворогів, то Він обявив свою присутність або пароусію в такий спосіб, що многі люди прийшли до покаяння й стали по стороні Божого царства під Христом, і піддержували Його.
4-6. Що близьке відкриття Його присутности порушує нас робити?
4 Але тепер Його присутність і милосердя й терпіння прийшли до свого вершка. Вскорі, у всесвітній війні Армаґедон, Він обявить свою присутність в такий спосіб, що всі ворожі народи будуть розуміти й відчувати. Це буде їх цілковите знищення в часі горя якого цей світ іще не знав, і який ми можемо пояснити тільки всесвітним потопом Ноєвого часу. Ми повтаряємо Його слова, в Маттея 24:36—39:
5 “Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, тільки сам Отець мій. Як же дні Ноєві, так буде й прихід Сина чоловічого. Бо, як було за днів перед потопом, що їли й пили, женились, і віддавались, аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, та й не знали, аж прийшла повідь і позносила всіх; так буде й присутність Сина чоловічого.”— Юнґ; Ротергам; Емфатичний Діяґлот; Ам. Стан. Вер.
6 Тож слід нам студіювати ті докази Його присутности і тоді використати милосердну терпеливість царюючого Царя й шукати прибіжища й охорони при Його боці, так само як Ноєва родина шукала приюту в ковчезі.
ОДИН ВІЗЬМЕТЬСЯ І ДРУГИЙ ЗОСТАВИТЬСЯ
7. Опріч потопу, яке інше пояснення Ісус ужив?
7 Многі будуть полишені на їх власну вибрану судьбу знищення в битві Армаґедон. Ісус показав це у своїм пророцтві. Опріч того Він порівнав дні Своєї другої присутности з Ноєвою присутністю, і Він дав ще іншу ілюстрацію про наглість і погубу з якою Його присутність буде обявлена і як дехто буде охоронений в праведний новий світ, підчас коли інші будуть знищені. Ми наводимо Його слова, як це вони записані в євангелиї Луки: “І як сталося за днів Ноя, так буде й за днів Сина чоловічого. Їли, пили, женилися, оддавалися, аж до дня, як Ной увійшов у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усіх. Так само як сталося і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували, котрого ж дня вийшов Лот із Содоми, линуло огнем та сіркою з неба й вигубило всіх. Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриється. Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хаті, нехай не злазить узяти його; й хто на полі, так само нехай не вертається назад. Спогадайте Лотову жінку. Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її оживить її.”— Луки 17:26—33, Юнґ.
8, 9. Який приклад дає нам Лотове досвідчення в Содомі?
8 Потім, як Лот відлучився від свого кревного Авраама із-за економічних причин, він поселився з своєю родиною в місті Содома, недалеко Гомори. Там показалось, що навіть десять праведних людей не знаходилося в Содомі, не кажучи вже про Гомору і інші навколишні міста. Діставши пересторогу наперед, Лот і його дві доньки утікли на гори поза маленьке місто Зоар.
9 Із-за присутности Лота в Содомі ті міста прийшли під суд. Той чоловік мав пошану до Бога Єгови, і апостол Петро каже, що Лот був “праведником” і що він вельми був занепокоєний поведінкою тих міст і “день в день мучив праведну душу, слухаючи про беззаконні діла.” (2 Пет. 2:6—8, Ам. Стан. Вер.) Лот був свідком для Єгови, і нім Його ангели випровадили Лота і Його родину з засудженого місця, Лот дав пересторогу від Єгови. Як люди за часу Ноя насміхалися з його перестороги про світовий потоп через дощ з неба, так і осадники Содоми ругалися із знищення через огняний дощ із неба. Коли день знищення наспів, Лот і його родина були забрані з небезпечного терену зараз перед тією годиною огняного дощу; але беззаконники й розпустні ругателі були полишені на їх судьбу. Ті ратункові ангели сказали до Лота: “Спасай твою душу. Не озирайсь, і не зупиняйся ніде в усій околиці сій. У гори втікай, щоб і тобі не згинути.” Підчас утечи, Лотова жінка, показавши нахил спасти старий содомський спосіб життя, оглянулася назад, була здержана в її дорозі через знищення, але Лот, зупинившися на хвилю в Сигор (Зоар) місті, пійшов за приказом ангелів. “Зійшовши Лот із Сигори, та й осівсь на горі сам і дві дочки його.” (1 Мойс. 19:1—30, Ам. Стан. Вер.) Безпека знаходиться в послушенстві до Господа Бога. “Знає Господь побожних з покуси вибавляти, неправедних же хоронити про судний день на кару.” Ось так Петро пояснив це милосердне визволення Лота. Досвід Лота дає приклад для всіх людей доброї волі сьогодні, щоб наслідувати його зараз.— 2 Пет. 2:9, Анґ. Вер.
(Дальше буде)