Його появлення й Відкриття

1. Які дві річи порушили Павла напоминати Тимотея?

ПРО цей період присутности або пароусії Месії Павло говорить як про “той день”. Це час появлення або відкриття теперішнього Царя, головно від 1918 р., коли то Ісус Христос, хоч відкинутий Христіянством, показавсь бути Головним Угольним Каменем великого Будівничого Царства, Бога Єгови. Від того часу Його свідки свідкували про той славний факт видний у світлі Писань і сповнених пророцтв. З огляду на надходяче Царство й обявлення присутности Царя, Павло був порушений проповідувати й виконувати роботу євангелиста, і він ужив тих дві причини напоминаючи Тимотея наслідувати його приклад. Він сказав до нього: “Свідкую перед Богом, і перед Господом Ісусом Христом, що має судити живих і мертвих в появленню й царстві Його — проповідувати слово; . . . бо я вже став вичерпаний, і час на моє увільнення наспів; я боровсь доброю боротьбою, скінчив мій путь, дотримав віри, і тепер мені належиться вінець праведности, який Господь — Суддя Праведности — віддасть мені в той день, та не мені тільки, але й усім, що люблять Його явлення.”— 2 Тим. 4:1, 2, 6—8, Юнґ.

2. Як правдиві христіяни розуміють відкриття Христа? Чому?

² Правдиві христіяни не уважають появлення Господа Ісуса Христа як страшну річ, відкладаючи його далеко від свого часу. Ні, вони люблять його. Вони не бояться суду, який Господь почав в цім часі Його обявлення, від 1918 р. Вони знають, що це час нагороди для них, тому що вони стараються бути вірними в справах Його царства. Вони надіються отримати вінець праведности від праведного Судді, і той вінець значить нагорода оправдання в дусі, як і Ісус Христос був оправданий при Його воскресенню. Це значить, що їх признано за гідних дістати безсмертне життя в дусі, щоб жити й царювати з Христом тисяча літ над людством в новім світі. Апостол Павло надіявся бути один з померших, якому Господь Ісус Христос дасть прихильний суд, піднісши його з гробу до небесного життя. Цими словами Павло показує, що перед обявленням Господа в 1918 р., вірні христіяни не були винагороджені як скоро вони померли через забрання їх до неба, і що Господь Ісус особисто сходив з неба при смерти кожного такого христіянина, щоб приняти його до себе. Противно, всі ті, що померли перед появленням Господа, мусіли ждати у смерті з апостолом Павлом аж до “того дня”. Вони виглядали того дня з любовю, і з надією на нагороду.

3. Хто є ті живі, що судяться в часі Його відкриття?

³ В Його царстві й обявленню праведний Суддя судить не тільки померших але й живих. Навіть останок з Його помазаних співнаслідників полишились на землі аж до Його пароусії й її обявлення. Отже ті приходять під суд по 1918 р., тому що Петро каже: “прийшов час початись судові Божому від дому Божого.” (1 Пет. 4:17, Поп. Стан. Вер.) Ті, що перейшли суд з одобренням, будуть взяті в Його ласку й в Його Теократичну орґанізацію; але негідні будуть полишені на надходяче знищення. В тій останній приповісті Його пророцтва про ознаку кінця світа і про Його пароусію Ісус показав, що інші опріч живого останка будуть суджені в часі Його царства й обявлення. Оці будуть люди й народи землі. Цар і Його царська власть розлучить їх на противні сторони судьби, як от пастир розлучує своїх овець від козлів з якими вони помішалися. А суджені вони будуть по тім, як вони обходилися з останком, духовими братами Царя. “Вівці” будучи відділені по Його правиці ласки, увійдуть у вічне життя на землі в новому світі. Знов “козли”, відділені на лівицю Царевої неласки, будуть післані на огняне знищення в битві Армаґедон. Те розлучення овець і козлів тепер відбувається між людьми всіх народів з причини проголошення Царства через останок братів Царя. Отже тут ми маємо ще іншу безперечну ознаку про невидиму присутність Месії. Повна студія про цю ознаку Його пароусії була поміщена в Вартовій Башті з 15 травня, 1949 р., яку просимо перечитати.

4, 5. Як Павло запевнив Солунян, що Христос не був ще присутний?

⁴ Ще одна кляса, що приходить явно на суд в часі Його появлення або відкриття, це та реліґійна орґанізація, яку апостол Павло називає “беззаконником”, “сином погибелі”. Наша студія про суд цеї орґанізації реліґійного гріху й беззаконня буде поміщена в окремім артикулі в будучім часі. Тож вистачить тут сказати, що та орґанізація не появилась була ще в часі Павла. Ради цеї причини він запевнив христіянів в Солоніці, що Христова пароусія не прийшла була іще ані час не прийшов на зібрання вірних христіянів до Нього в Царство.

⁵ Павло сказав: “Благаємо ж вас, браття, ради присутности Господа нашого Ісуса Христа і ради нашого збору до Него, не скоро хитайтесь умом, і не трівожтесь ні духом, ні словом, ні посланням нашим, що ніби настає день Христів. Нехай ніхто вас не зводить ніяким робом; бо коли не прийде відступлення перше, і не відкриється чоловік беззаконня, син погибелі, що противиться і несеться всякого званого Бога або шановища, так що засяде як Бог у храмі Божому, показуючи себе, що Він єсть Бог — цей день ще не прийшов.”— 2 Солун. 2:1—4, Юнґ; Ротергам.

КОЛИ ХРИСТОС ВІДКРИЄТЬСЯ

6. Чому вскорі настане знищення “чоловіка гріха”? Як?

⁶ На цих сторінкахa були поперед подані докази, що цей так званий “чоловік гріха” і “син погибелі” уже відкритий. Це тільки додає до доказу, що царська пароусія нашого Господа звіщає раннє знищення тієї огидної системи реліґійного беззаконня. Цього ми можемо бути певні, тому що Павло каже: “І тоді відкриється Беззаконник, якого Господь убє духом уст своїх, і знищить явленням присутности своєї.” (2 Солунян 2:8, Юнг; Ротергам; Дияґлот) Реліґійна система беззаконня не була знищена з початком Христового одкриття в 1918 р., але їй дозволено остатися аж до битви Армаґедон. Це тому, щоб спробувати невинність і вірність останка і Його “інших овець”. З початку Армаґедону Його присутність обернеться у відкриття бурхливої сили проти “чоловіка гріха” системи і вона буде знищена разом з усіма іншими, що не хотять бути в гармонії із славною євангелиєю Божого установленого царства.

7. Що Павло каже для нашої потіхи, що терпемо горе від ворогів?

⁷ Отже для потіхи й скріплення вірних христіянів, які переносять горе з причини переслідування “чоловіком гріха” і його політичними і іншими союзниками, Павло пише: “Бо ж праведно в Бога, віддати горе тим, що завдають вам горя, а вам горюючим, одраду з нами в одкриттю Господа Ісуса з неба з ангелами, в огні поломяному даючи відомщення тим, що не знають Бога і не коряться благовістю Господа нашого Ісуса Христа. Вони приймуть справедливість — знищення вічне — від лиця Господнього, і від слави Його потуги, коли Він прийде прославитися в святих Його, і дивним бути у всіх віруючих.” (2 Солун. 1:6—10, Юнґ) У битві Армаґедон, коли присутність Сина чоловічого відокриється в такий спосіб, тоді неначе огонь і сірка, як колись линула з неба на Содому й Гомору по виході Лота.— Луки 17:28—30.

8. Що те одкриття буде значити для останка і “інших овець”?

⁸ Господні “інші вівці” радіти муть із цього відкриття Христової пароусії проти лукавих і опісля вони увійдуть в дійсний спочинок від горя який праведний світ принесе. Щодо останка Христових помазаних співнаслідників, його одкриття значить, що їх вхід в небесну славу вже наближився. Тепер їх віра випробовується, але Петро пригадує нам ціль цього, кажучи: “Щоб випробувана віра ваша, геть дороща золота пропадущого хоч і огнем випробувано, знайшлась на похвалу і честь в одкриттю Ісуса Христа.”— 1 Пет. 1:7, Юнґ.

ОДКРИТТЯ БЛАЖЕННОГО Й ЄДИНОГО СИЛЬНОГО

9. В якому часі ми живемо, і до чого це повинно порушити нас?

⁹ Тому що ми живемо в часі одкриття присутности Ісуса Христа, як царюючого Царя, то яку заохоту ми повинні дістати з цього! Це повинно заставити нас утікати від любови до грошей і бажання матеріяльного багатства, а, місто цього, обігатися за триваючою справедливістю, і боротись доброю боротьбою віри і держатись вічного життя в новім світі, який так уже близько. Павло дав приказ Тимотею йти таким напрямком і сказав: “Заповідаю тобі перед Богом, що оживлює все, і Христом Ісусом, що свідкував при Понтійському Пилаті добре визнання; додержати цю заповідь чистою, без докору, до явлення Господа нашого Ісуса Христа, котре свого часу явить блаженний і єдиний сильний Цар над царями і Пан над панами; один, що має безсмертє, і живе в світлі неприступному, котрого не бачив ніхто з людей ані бачити не може; Йому честь і держава вічна. Амінь.”— 1 Тим. 6:13—16, Юнґ; Ротергам.b

10. Чиє відкриття має явитися, і в якій мірі?

¹⁰ Ісус, свідкуючи як свідок Єгови перед Понтійським Пилатом, визнав, що Його царство не є ніякою частиною цього світа і не має ніякого звязку з ним. В той час Він не показав себе як всесильний або могутній з великою властю, тому що час на Його царство ще не прийшов був. Отже Він впокоривсь Божій волі й позволив себе розпяти на дереві мук і так умер у безсильнім, безпомічнім стані. Єдина річ яка свідкувала про Його царський стан, це напись вини Його над Його головою: “Ісус Назорей Цар Жидівський.” (Йоана 18:36, 37; 19:11, 19) Але Бог Єгова підніс Його з мертвих як безсмертного духа, як “сяєво Його слави, і виразний образ Його особи.” Від Павлового часу аж до об’явлення Христа в 1918 р., і воскресення сплячих співнаслідників, Він єдиний зо всіх сотворінь посідав дар безсмертности від Бога Єгови. Тому що Він живе в неприступному світлі для чоловіка, і жадний чоловік не бачив в небесній славі й ніхто не може бачити Його тепер в Його царській присутности або пароусії. Та й добре для людей, що це є невидиме. Але тепер, у своїм власнім часі, він обявить її.

11. Як Він покаже себе в тім становищі?

¹¹ Аж до 1914 року на землі були люди сильні, або могутні, маючи велику власть в цім світі. (Луки 1:52; Діян. 8:27) Але при кінці поганського часу в тім році, Всемогучий Бог Єгова установив Ісуса Христа як єдиного правильного потужника для правління цеї нашої землі. Він окоронував Його як Царя на небесній горі Сион, давши Йому славу й царство, яке не перейде і те царство не буде знищене. (Дан. 7:13, 14; Пс. 45:3) Щаслива Його позиція тепер у царській славі! Він є найлучший цар і найлучший пан якого земля колибудь мала від її існування, або як це по старинному сказано, “Цар над царями і Пан над панами.” Як Він так їде до відкриття своєї присутности в битві Армаґедон, Його представлено, що Він має “на одежі в Нього, і на поясниці в Нього імя написане: Цар царів, і Пан панів.” В цім становищі Він побідить у битві, оправдає суверенність Єгови і знищить усіх Його ворогів між котрими Він царював в часі своєї пароусії. В Одкриттю 17:14 сказано: “Ті воювати муть з Агнцем, і Агнець побідить їх, бо Він Пан панів і Цар царів, а ті, що з Ним, покликані і вибрані і вірні.” (Одкр. 19:16 і 17:14, Юнґ) Тоді буде явним поза всяку суперечку між людьми, що остануться живими на землі, що Він є “блаженний і єдиний Всесильний.” Всі, що переживуть Армаґедон привітають Його як такого! Його пароусія буде продовжатися для людства впродовж тисяча років Його царювання над ними. Але та пароусія буде в новому світі, бо в Армаґедоні цей старий світ зо всіма його ворогами буде усунений на всі часи.

12. Як ми повинні поводитися тепер, маючи поміч чого?

¹² Бачучи, що ми маємо привилей жити в часі Його присутности і що повне одкриття її візьме місце вскорі в Армаґедоні на вічну славу Бога Єгови, тож тепер чуваймо, щоб ми поводилися в цім теперішнім лукавім світі як ті, що мають ту блаженну надію перед ними. Нехай би вірно трималися того, що Він навчав нас про сильне додержання нашої невиности до Нього. Памятаймо завжди, що ми отримуємо поміч це робити коли “ждучи блаженого вповання і явлення слави великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.”— Тита 2:13, Мофат; Ротергам.

[Примітки]

Переклад Й. В. Етериджа, з 1849 р., звучить: “Щоб ти затримав цю заповідь без змази й плями аж до відкриття нашого Господа Ісуса Месії, який в своїм часі покаже Алога, блаженого і потужного, Царя над царями і Пана над панами; він єдиний має безсмертя, і живе у світлі неприступному; якого ніхто з людей бачив і бачити не може: Йому належиться честь і сила по віки вічні. Амінь.”— Апостольські Діла і Листи, від Пешітого, або Станний Сиріяк, переложив Етерідж, Лондон, Анґ., 1849 р.

Переклад Якова Мурдока, Д. Б. з 1846 р., звучить: “Щоб ти держав це напоминания, без плями, і без скази, аж до обявлення нашого Господа Ісуса Месії; якого Бог велить у своїм часі обявити; (Бог) блаженний і єдиний Всесильний, Цар над царями, і пан над Панами; який єдиний є нетлінний, і живе у світлі до якого ніхто наближитися не може; і якого ніхто з людей не бачив ані не може бачити; йому належиться честь і держава по вічні віки. Амінь.”— Сиріяцький Новий Завіт — Мурдоків Переклад, Бостон, Мас. 1893 р.

Одначе переклад Ґеорґія М. Ламса, з 1940 р., звучить: “. . . покіль явиться наш Господь Ісус Христос; який має явитися у своїм часі, блаженний і все могучий Бог, Цар над царями, і Пан над панами, який єдиний має безсмертя, живе у світлі неприступному для нікого з людей, і якого ніхто з людей не бачив і бачити не може: якому належиться всяка честь і царство по віки вічні. . .”— Новий Завіт переложений з первісних арамаїцьких джерел, через Ламса, Філадельфія, Па. 1940 р.