Що ви робите з вашим часом? (Докінчення)
“Усьому під небом свій час і всякому ділу своя пора.”— Еккл. 3:1, А. Стан. Вер.
25. Що значить побільшити зріст? Чому він належиться Богу?
ЧЕРЕЗ принесення зросту або несення овочів Ісус розумів давати поміч іншим зрозуміти і статися свідками величности Єгови, проповідуючи слово життя. Це, по словам Павла, є жертва угодна перед Богом. “Тим оце через Нього приносьмо жертву хвалення без перестанку Богу, це єсть, овощ уст, що визнають імя Його.” (Жид. 13:15) Те бажання навчати і помогти іншим, що сповняє людину, коли вона починає пізнавати ласкаві розпорядки Єгови, не повинно бути відопхнуте на бік, знехтоване або затоплене світськими хотіннями. Коли хтось прийме Христа за свого Відкупителя і посвятить своє життя чинити волю Божу, то його час уже не його, щоб він міг марнувати. Його час, ба навіть його життя тепер належить до служби Божої. “Ціною ви куплені.”— 1 Кор. 7:23, Ам. Стан. Вер.
26. Що студія й ужиття знання приносять нам? Як?
26 Це безнастанне студіювання й уживання біблійної правди приносить великий впокій для ума. “Твердого духом хорониш ти в повному впокою, за те, що він на тебе вповає.” (Іса. 26:3) Ті ж, що їм бракує цеї твердині, таких уми є обложені всякими тривогами та журбою. Подумайте яка велика кількість часу марнується щодня тільки через журу! Одначе жура не помагає нічому. Ісус питає: “Хто із вас всею своєю журою може прибавити хоч одну годину життя?” (Мат. 6:27, Ам. Перек.) Ніхто не може продовжити останного часу через журу, ані він не може користати з того, що йому призначено. Як же можна позбутися жури, що пожирає стільки часу? Павло каже: “Благословен Бог і Отець милосердя і Бог всякої утіхи, що втішає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утішати тих, що у всякому горю, утішенням, яким утішаємось самі від Бога.” (2 Кор. 1:3, 4, Ам. Перек.) Ділитись потіхою, проповідувати євангелські правди, це увільнить занепокоєний ум для корисного ужиття. Павло твердив, що Бог потішив його, щоб знов він утішав інших. Цим чином він наслідував свого Взірцедателя, Ісуса Христа, якого поручення було, по части, “потішати всіх сумуючих”.— Іса. 61:2.
ПРОПОВІДУВАННЯ
27. Як світські люди глядять на наше проповідування? Чому вони помиляються?
27 Це правда, що тратити свій час на проповідування євангелиї уважають за дивне й безумство ті, що їм бракує видіння бачити ознаки часу. В одному змислі, це дивне й незвичайне ходити й розказувати людям, що знищення жде їх, якщо вони не звернуть із свого байдужного напряму; та й воно буде дивним і незвичайним, коли Єгова спричинить те знищення, бо вже багато століть перейшло відколи Його сила була обявлена людям. Але цей факт, що воно дивне, не зміняє цеї правди. Противно, це служить на потвердження цього, бо Ісаїя, пророк Єгови, писав: “Бо встане Єгова так, як на горі Паразимі, розгніваєсь, як на долині Габаонській, щоб зробити діло своє, діло незвичайне, та й довершити своє діло, своє діло дивовижне. Тим не жартуйте, щоб кайдани в вас не стали тугійші; бо я чув від Єгови, Бога сил,— що пагуба всій землі призначена.” (Іса. 28:21, 22, А.П.В.) Отже тут є справа в якій та дивовижна річ, необачна річ, є корисною річю. Так корисною, що вона провадить до життя. Яка ж більша користь може бути чим ця? “Зволив Бог дурощами проповіді спасти віруючих.”— 1 Кор. 1:21.
28. Чи наруги повинні здержати нас в проповідуванню? Що про це Йов каже?
28 Що ж бо, коли премудрі цього світа ругаються й насміхаються? Нема причини їх боятися і зо страху перестати проповідувати і через це не використати часу. “Немудре Боже мудріще від людей, а немічне Боже кріпше людей.” (1 Кор. 1:25) Проповідник може бути певним, що він буде висміяний. Таке противенство і наруга можуть прийти навіть від його власної родини. Але чи це має здержати його не йти до дверей його сусідів, щоб занести їм ласкаві слова перестороги? Гіршого нещастя чим те, що впало на Божого слугу Йова, ледви чи можна сподіватися, а однак той страждаючий свідок Єгови сказав: “Чи мені страшно було перед громадою, і чи погорда лякала мене, та й я мовчав і не вийшов за двері?” (Йова 31:34, Анґ. Вер.) Його напрям в затриманню невинности до Бога був корисний. Господь не тільки дав Йовові ‘два рази стільки що він мав перед тим і благословив Йова більше чим з першу’ (Йова 42:10, 12), але Він і продовжив Йовів час життя на землі. І Йов має запевнення, що він житиме вічно на землі, як один з “князів по цілій землі”.— Пс. 45:16.
29. Який страх є корисний щодо часу? Як Ной показав це?
29 Страх — це зброя, якої противник уживає для спаралізування діяльностей людських, щоб зловити їх для виконання його волі. “Хто боїться людей, той в біду попаде; хто ж боїться Господа, буде безпечний.” (Прип. 29:25) Дух переляку обгорнув цей вмираючий старий світ, і коли б утікати від усіх річей, яких світ боїться і утікає, тоді напевно не було б часу на ніщо інше, корисне або некорисне. Але Бог не дав своїм людям духа страху. (2 Тим. 1:7) Лукаві тратять свій час на утечу, коли за ними і ніхто не гонить (Прип. 28:1), але христіянин, відважний як лев, стоїть сильно в знанню, що його Бог є всевишний, і тому він посвячує свій час на корисне заняття. Звершена любов виганяє геть страх (1 Йоана 4:18), полишаючи ум вільним, щоб він міг думати ясно й кермувати тіло для корисного діла хвалення. Хто інтересується, щоб мати більше часу віддати для корисного діла, такий відкидає на бік світську турботу і боїться тільки Бога. “Господень страх днів причиняє, безбожного ж літа скоротяться.” (Прип. 10:27) Це був благочесний страх, що порушив Ноя збудувати ковчег для збавлення його дому. Коли б він позволив був, щоб страх до людей перешкодив його роботі, навіть на короткий час, тоді дуже можливо ковчег не був би викінчений на час для наміченої цілі. В такому разі, увесь час і змагання Ноя, які він вложив в будування ковчегу, були б цілком змарновані. Замість тих многих літ, які він корисно віддав на службу Творцеві, він й олюблені його були б погибли із решта непослушними людьми. Радше чим здержувати роботу ізза страху до людей, то “противтеся ж дияволові, то й утіче од вас.”— Якова 4:7.
30. Чому треба стало проповідувати відносно часу?
30 Постійність також потрібна в проповідуванню євангелиї. В цей спосіб ум є не тільки занятий і Диявол не може спокусити і зловити його, але безнастанна активність уліпшує здатність проповідника, так що він може більше виконати у даному часі. Коли хтось перестане ділати, тоді він тратить розгін в благочесній роботі, його меч духовий починає ржавіти і тоді нові злі навички нагромаджуються і забирають місце попередніх добрих. Тоді не тільки тратиться час що не прославляється Бога, але треба тратити час, щоб здобути знов минувшу здатність. Та наш час вже надто короткий, щоб позволити на таку втрату; і опріч того є небезпека, що така людина може бути цілком проглинута цим старим світом. Тепер прийшов час, щоб пробудитися й бути активним і згіднім у службі Бога.
31. Як ми ділаємо як розумні люди в цих лихих часах?
31 Ця потреба пробудитися була підкреслена Павлом, який, докоривши деяким у зборі в Ефесії за те, що вони вернулися назад у корупцію, сказав: “Устань, сонний, і воскресни з мертвих, то й осьвітить тебе Христос. Гледіть же, як би вам оглядно жити, не яко немудрі, а яко мудрі, викуплюючи час, бо дні лихі.” (Ефес. 5:14—16, Ам. Перек.) “Купіть собі нагоду.” (Ротергам) Ті слова напоминання дав Павло, щоб кермувати будучим ходом христіянів. Як було з Ефесянами, так і річ мається з нами сьогодні; те, що ми зробили або занедбали зробити в минувшині, вже не можна змінити. Той час проминув і його вже не можна ужити на ново. Але в теперішнім й будучім часі є ще багато нагод, що ждуть тих, що бажають служити Богу. Ті нагоди можуть прийти в ріжний спосіб. Та як би вони не прийшли, розумні люди використають їх, купивши їх для доброго ужиття, щоб вони не змарнувалися.
32. Як ми дістаємо більше нагод? Чому за них варто заплатити кошт?
32 Розумним є, що хто стратить більше часу у службі Божій, той зможе більше купити з тих дорогоцінних нагод. Без ріжниці як високий кошт заплатиться через занехання багатства і доброго становища в цім світі, то нагода служити Богу і Христу є ще дорожча. Ісус сказав приповість своїм апостолам, кажучи: “Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радіючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву.” (Мат. 13:44) Нічого, що ми тепер можемо посідати або надіятися посісти в будучині, не можна порівнати з дорогоцінностю до царства Божого і до благословенств, які воно принесе для тих, що жити муть в нім. Хоч би хтось і віддав своє життя за Царство, то й це буде корисним: “Хто бо хоче спасти душу свою, той погубить її; хто ж погубить душу свою ради мене, знайде її.” (Мат. 16:25) Христос може й воскресить таких із мертвих, що вірно посвятили їх час на Його службу.— Йоана 5:28, 29.