Питання від читачів
● Товариство Вартової Башти каже брати дітей на зібрання. Але що робити, коли вони за малі розуміти? Або що про тих, що вже дорослі й не хотять йти?
Товариство каже, що дітей повинно братися на соборні зібрання, тому що Біблія каже це робити. В 5 Мойсея 31:11—13 (АТ) сказано є: “Коли увесь Ізраїль прийде, щоб явитися перед Господом Богом твоїм у святині, яку він вибрав, ти мусиш читати закон перед усім Ізраїлем, зібраними людьми, чоловіками, жінками і дітьми, і всякі інносторонці найняті тобою, що в твоїй громаді, щоб і вони могли чути його, і навчитись боятись Господа Бога твого, і уважно сповняти всі условини цього закону; і щоб діти, що нічого не знають, слухали і навчились боятися Господа Бога вашого.” І якщо молоді діти не розуміють, тоді родичі можуть пояснити їм справу пізніше.
Так справа малась в Ізраїлі, коли реліґійних приписів не розуміли діти. “Коли ваші діти скажуть вам: Що ви розумієте під цією службою? тоді відкажете: Це пасхальна жертва Господеві, який переходив мимо домів Ізраїля в Египті, коли він поражав Египтянів, а збавив наші доми.” (2 Мойс. 12:26, 27, АТ) І знов ми читаємо відносно законів щодо первенців: “Коли з часом прийде до вас ваш син і запитає: Що це значить? тоді відкажете йому: Сильною рукою Господь випровадив нас з Египту із стану неволі; і коли Фараон перешкаджав, щоб увільнити нас, Господь повбивав первенців в египецькій землі, первенців людських і звірів; тим то я жертвую Господеві всі самці, що перші вийшли з утроби, проте кожного первенця із синів моїх я викуплюю.” (2 Мойс. 13:14—16, АТ) Ізраїльські діти не розуміли всього, що вони бачили й чули відносно закону, отже вони питали питання, на які відповідали родичі, з чого виходила наука, яка ніколи не була б властиво підкреслена, коли б дітей заставлено приглядатися і слухати. Так і сьогодні, коли малі діти йдуть на соборне зібрання, вони чують і бачуть річи, яких вони не розуміють, і тому многі розпитують своїх родичів пізніше, і так дістають науку.
Що ж скажемо про тих дітей, що не бажають йти на зібрання? Якщо ви позволяєте дітям, чи то дуже молодим або старшим не йти на теократичне зібрання на тій підставі, що вони не бажають йти туди, то чи ви позволяєте не йти і до народної школи, коли вони замолоді або в їх старшім віку, тому що вони не люблять школи? Ви примушуєте їх їти туди без ріжниці на їх особисту волю. Чому ви примушуєте їх? Тому що ви думаєте, що наука в публичній школі є більше важна чим теократична наука? (Прип. 8:10, 11) Або чи ви наполягаєте на них, щоб вони йшли до школи тому, що закон державний вимагає цього, і ви боїтесь переступити світський закон? Отже, чи Божий закон не вимагає від вас виховувати ваших дітей в теократичній спосіб? і чи це не є непослушенство до закону більш строгого чим непослушенство до держави? Коли приходиться вирішити слухати Бога чи державу, чи не слухаємо ми Бога як найважніщого зі всіх? — Діяння 4:19; 5:29.
Деякі родичі в правді мильно приймають світський погляд відносно ходження на зібрання. Якщо дитина не бажає йти до Залу Царства, то родичі виправдують його на підставі, що вона є за мала, або нічого не користає із зібрання, до якої її примушено, або робить там заколот. Та Біблія не позволяє виїмків на цій підставі. Якщо родичі з малими дітьми сидять назаді в залі, дітей можна усунути і втихомирити, коли плачуть. Якщо родичі сидять з дітьми і дозирають їх, тоді неспокій дітей можна здержати з самого початку. Деякі родичі твердять, що вони не заставляють своїх дітей ходити на зібрання, тому що вони не бажають присилувати їх до правди; вони вірують, що треба чекати аж дитина виросте і вибере собі сама свій путь. Коли дитина сягне віку відповідальности, тоді вона вибере свій путь, але чому не дати їй доброго початку підчас віку розвою, початок стати на праву стежку, що провадить до життя, замість опустити її, щоб вона сталась жертвою діточої дурноти і Сатани? Схороняйте дитину від неї самої і інших.— Прислів’я 22:6, 15.
Так довго, як діти під покровом родичів є їх відповідальністю, то вони повинні слухати голови дому. Діти мусять пізнати, що вони не завжди можуть робити, що хотять, але що вони мають голову над собою, як і жінка має, чоловік має, церква має, і Христос має. (1 Кор. 11:3) Бог Єгова єдиний в цілій вселенній, що не має голови над собою. Коли б діти Єгови всесвітній теократичній родині не слухали Його, тоді їх викидають з Його родини і вже не вважають за синів і доньок, але уважають їх за неправого ложа. (Жид. 12:4—11, НВ) Якщо голова людської родини, чоловік, знаходиться в правді, але не має своїх дітей впокорених — що не включає впокорення в найважніщій справі дотично почитання Єгови — тоді його не можна уживати за слугу в соборі. Якщо він не вміє руководити своєю’ родиною, то як він може руководити теократично над собором? (1 Тим. 3:4, 5, 12; Тита 1:6) Отже діти повинні підлягати родичам, а це включає покоренняся вимогам родичів, щоб вони вчащали на зібрання.
Таке уникання значить легкий і розпустний погляд, що дитина може скитатися аж доспіє і тоді вибере свою власну реліґію. Широко розповсюднені злочинства молоді не поручають світського рівня для вишколу дитини, ані його реліґійне переступництво не говорить добре про його методи на тім полі. Його рівні для виховання дитини не уневажнюють Божої методи, не більше чим його підлі моральні рівні стирають високо моральні вимоги Божого Слова. Нас мірено Біблійними мірами, а не світськими. Нас бачуть, як відмінних від світа, тому що ми наслідуємо вищі міродайности. Отже ми не повинні роздумувати в світській спосіб із світським умом, але дістати Божий ум про ці справи і зробити Його думки нашими думками. (Іса. 55:8, 9) У світськіх родинах діти можуть керувати родичами; в теократичних родинах цього вони не роблять. Від коли дитина сталась головою дому, щоб розказувати родичам що вона хоче або що не хоче робити? В Ізраїлі упертих дітей можна було каменувати. (5 Мойс. 21:18—21) Йозуя не позволяв кожному членові свого дому вибирати свою власну реліґію, чи служити Єгові або якомусь ложному богу. Йозуя робив рішення не тільки для себе, але і для цілої родини, взявши відповідальність і рішав розумно для охорони всіх під його годуванням. (Ісуса Навина 24:15) Можливо деяким родичам добре б застановитися над їх програмою для виховання їх дітей, з огляду на ясніше зрозуміння відносно родинних заслуг і родинної відповідальности.