Пильнуйте Своєї Сили!
МИ звичайно осторожні про наші слабості, щоб ми не впали. Але чи воно коли приходить на думку вам, що ми повинні пильнувати наші сильні чосноти? Добрі риси, коли уживати їх до надмірності, можуть статись урязливим місцем, і спричинити нам упадок.
Написано в Біблії: “Ти не будь надто строгим і не показуй себе мудрим над міру: чому тобі себе губити? Добре чинити меш, придержуючись одного й не занедбуючи другого: хто боїться Бога, той уйде всього того.” (Еккл. 7:16, АТ; 7:18, Мо) Ми повинні намагатись робити те, що праве, й оминати надміру неправедності і самоправедності. Ми повинні шукати знання, але не амбіції, щоб перевисшити інших й статись мудрими в нашій зарозумілості. Це було б на нашу руїну.
Єдність й гармонія повинна панувати в орґанізації Єгови. Але щоб це попхнути до строгої одноманітності було б злом. Орґанізаційна єдність не вимагає придавлення різноманітності й особистості. Ми повинні мати відвагу бути самі собою.
Люди Єгови повинні бути товариськими й привітливими. Але надмірна товарискість марнує час і робить особу загубленою коли сама. Хто не може бути самий, той є мілкий. Не дивно, що він є нудний із собою. Особа з внутрішним багаством часто бажає приватності й відокремлюється, щоб бути на самоті для студії, роздумування і молитви. Ісус так робив. Памятаєте?
Теократичний вишкіл повинен дати нам запевнення, але ми не повинні статись надто запевнені і показувати зарозумілість. Наше переконання у правдивість слова Єгови повинно бути сильне й ми повинні пояснити його з довірям, але бути непоступливим і доґматичним було б немудрою надмірністю. Ми повинні говорити ласкаво і скромно із дозрілою мудрістю, котра не потребує бути підтримана примхливістю.
Деякі люди є з природи щирі й говірливі, на їх похвалу, але вони мусять берегтись, щоб не статися без тактики, не бути гострими й просікаючими. Інші знов є дуже тактовні й знають де поставити лінію. Але коли станемося надто тактовні, тоді можемо статися непевними й ухильними, помякшуючи вість Єгови аж вона стратить свою мету.
Якщо одна із ваших чеснот лежить у сумліні щодо вашого обовязку, тоді бережіть себе проти само-катування надмірною сумлінністю й досконалістю. От ви є тяжко працюючий робітник. Це похвальне. Але ж не будьте так вибагливі, щоб пійшли поза практичні вимоги, вичерпуючи себе без потреби, і можливо стягаючи на себе цілковите знесилиння. Активність без спочинку і не зрівноважена розсудливим та періодичним звільненням ума й тіла — це повільне самогубство, а не пожертва.
Наслідуйте прості правила здорового життя, що ви навчились є корисним для вас, і втішайтесь життям. Але коли пристосуєте ці правила надто остро, ви станетесь зосереджені до своїх примхів, постійно дратують мовою про здоровля, поживу та напиток, вітаміни й мінерали. Якщо ми є милуючої й лагідної природи, тоді вважайте, щоб ваша лагідність не пересолодилась у беззасадну сентементальність (чудливість). Не ограничуйте вашої приязні до кількох олюблених одиниць. Не бувайте однобічні. Ви маєте багато братів. Розширість ваше серце й безчисленно добрих друзів знайдуть місце в йому. Це правда, що Ісус любив Йоана особливше, будучи притягнений йому внутрішним спорідненням, будучи обидва милуючі й одважні. Але Ісус не обмежував своєї приязні до одного Йоана. Ані ви не повинні обмежуватись.
Не мало із вас є красномовні й плинні, обдаровані вільним напливом думок і слів. Контролюйте цей дар. Не позвольте словам плисти свавільно або в непотрібних подробицях. Не монополізуйте в розмові. Добрий розмовець є також добрим слухачем. Не говоріть за багато, бо мало скажете. Радше ніж розказуйте багатьома словами, кажіть багато кількома словами. “Розумний хто в словах здержливий.” Отже порахуйте ваші слова, а зробите ваші слова розумними. Переливайтесь правдою, так; але не лепечіть. Памятайте, що навіть тихість може бути красномовною часами. “І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить,— навіть розважливим.”— Прип. 17:27, 28, АТ.
Отже коли чуваємо над нашою слабостю пильнуймо і наші сили, памятаючи: “Хто стоїть в страсі перед Богом омине обидві крайності.”