Поговірка Може Знищити Вас!
“Я ж вам кажу: Що за всяке пусте слово, яке вогорити муть люди, дадуть одвіт судного дня. Бо по словам твоїм осудишся й по словам твоїм оправдишся.”— Матт. 12:36, 37, НС.
1. Які є свійства тих, що пускають поговірки, й чому ми повинні берегтися проти них?
ПОГОВІРКУ розпочав Сатана Диявол. Ева послухала його лихословної вигадки про Єгову, повірила їй, й поступила згідно з нею, передавши її своєму мужеві; і наслідок був, що перша людська пара була відлучена від їх найлучшого Приятеля. Від того часу до тепер люди сплітали поговірки й люди терплять через них. Дуже мало є людей, щоб не провинилися нею, або не стались жертвою її. Часто ті, що повторяють поговірку, стають дуже обурені, коли вони самі стануться жертвою її. Коли вона про них, тоді вони ненавидять її. Коли вона через них, вони люблять її. Багато починають свою поговірку з перепрошенням. Отже цим чином вони зраджують своє винувате сумління. Звичайно вони починають так: “Я не люблю говорити про це, але. . .” А тоді з замилуванням починають розказувати про неї. Або початок може бути такий, “Я не знаю чи це правда або ні, але. . .” й починають казати те, що вони підозрівають є фальшом. В дійсності, ми не повинні бути несвідомі про заміри Сатани. Ми повинні бути наосторозі проти поговірки, що є зброя Диявола.
2. Що ми повинні мати на думці, коли ми студіюємо цей артикул?
2 Бути на осторозі проти кого? Проти самих себе. Як ви читаєте це, думайте. Думайте чи це стосується до вас, а не до вашого ближнього. Правда, це відноситься й до вашого ближнього. Він признає це. Але важливою річчю є, щоб ви призналися, що вона відноситься і до вас, і щоб ви пристосували її до себе. Ви можете змінити себе. Ви не зможете змінити вашого ближнього. Застановляйтесь над собою. Коли ви безвинні в цій справі, поможіть вашому ближньому бути таким. Коли ви вибрали поліно з вашого ока, тоді ви можете старатися вибрати солому з ока вашого ближнього. Ми схилені судити себе легко, але строго інших. Для нашої власної забезпеки, звернімо її й будьмо суровими до себе, а лагідними до інших.— Матт. 7:1—5.
3. Чому сплетники пересаджують, і який є стан тих, що відкриють тайну?
3 Що це поговірка? Це розмова, що приносить шкоду. Її можна виконати злісно й з заміром шкодити, але часто її виконується в невинності без бажання ушкодити кого. Нешкідливі вискази стаються шкідливими й зафарбовані або перекручені, щоб додати приправку до них. Без злоби людина може робити це, щоб зробити поговірку більше принадною для слухачів, здібною спричинити більше задоволяючу реакцію здивування або збентеження або удар. В його ревності, щоб приправити бесіду до смаку, поговірник ніколи не думає яку шкоду він спричиняє тому, що замішаний в ній. Його уста стаються полапкою в котру він кладе свою власну ногу й стає злапаний в переступі приказу Єгови: “Не будеш обмовляти між людьми твоїми,” “щоб свідкувати неправдиво.” “Не ходити меш слідами за многими ради ледарства,” “намагаючись за купою відхилити правду.” Хоч неправедні звіти повторяють многі люди, то ми не повинні наслідувати товпу й прилучуватися в обмовленні нашого брата. Якщо ми не є певні, що звіт є правдивий, то ми неповинні повторяти його. А часами коли й правдивий, ми не повинні повторяти його. “Хто перенощиком живе, той таємницю виявляє, а вірний чоловік таїть справу.” “Хто переносить і відкриває тайну, та рот широко отверає, з тим не братайся.” Хто виявляє секретні справи, котрі не обходять його, такий стає клопотуном, наклепником і поговірником. Він зраджує довіря й спричиняє шкоду.— 3 Мойс. 19:16; 2 Мойс. 23:1, 2, НС; Прип. 11:13; 20:19, РС.
4. Коли й кому секрета муситься часом відкрити, й чи таке відкриття становить шкідливу поговірку?
4 Часами секрет муситься сказати навіть тоді, як хто є ушкоджений. Коли ви знаєте, що хтось потайно грішить й наражає своє споріднення з Єговою й спотворює чистоту собору, тоді ви мусите говорити. Говорити до кого? Чи до кожного в соборі? Так поступати не годиться. Таке розголошення було б злом, шкідливе для вас, а зокрема для собору. В деякім случаї вистачало б говорити до дотичної особи, але частіще є конечним говорити до служебного комітету в соборі. Такий звіт може здаватись шкідливим такій винуватій особі, але в дійсності це вийде на її добро. Жадна дисципліна не виглядає приємною в тому часі, але хто підкориться їй й стане вишколений нею, той кінцево жне користі з неї. Треба памятати, що коли такий секрет є відкритий, то він повинен бути відкритий перед тими, що можуть або уповажнені справити цю справу, а не щоб ця поговірка кудкудакала всюди. Павло нише до Коринтян: “Звіщено бо мені про вас, брати мої, від Хлоїних, що між вами єсть незгода.” Чи ті з дому Хлоїнів говорили слпітні про братів в Коринті? Ні, звіт був зроблений для їх добра. Він був даний тому, котрий міг вилічити справу через авторітетне справлення їх, ставлячи їх на ноги назад і на стежку життя й в сліди Ісуса.— 1 Корин. 1:11; Жидів 12:11, НС.
5. Чому дехто відмовляється рапортувати друга, і чи вони є справдішними другами?
5 Закон Єгови постачив для свідків, щоб вони свідчили проти злочинців. Нам не заборонено свідчити; але нам заборонено нести ложне свідоцтво. Много в світі осуджують тих, що викривають факти які виявляють когось. Особливше такий є закон злодіїв, які кажуть, що це намісці мовчати про злочин або свідкувати фальшиво, щоб схоронити злочинця, але є відразою казати правду, якщо вона виявляє злочинця. В христіянськім соборі це є мильне розуміння лоальності до брата закривати його гріхи коли ті гріхи наражають на небезпеку, його життя і чистоту собору. Правдивий приятель брата із собору Єгови буде докоряти його, або як треба зарапортує до комітету так, щоб докір більшої сили потряс грішником і спамятав його. Й правдивий друг завдасть цю тимчасову рану на вічне виздоровлення грішника: “Ліпші щирі догани від люблячого, аніж зрадливі поцілуї від того, що ненавидить.” Отже друг, що затаює грішне практикування, не є другом, а в дійсності є ворогом. Його може похвалити правило світу злочинців, проте він стає осуджений біблійними принципами нового світу.— Прип. 27:6, АП.
6. Яка мова не є поговіркою, коли вона стається поговіркою, і які питання помагають нам вирішувати властиві й невластиві розмови?
6 Виходить, що це не поговірка рапортувати властивим слугам про постійне практикування гріха, але поговіркою було б, коли б розповсюднювати її іншим в соборі, що не є в стані справляти зла, і це було б злом виявляти минувші гріхи того, що направду покаявся й поправився і котрий доказує це спрямуванням стежки для ніг його. Ані це не є поговірка говорити про наших братів, що вони роблять, де вони йдуть або що лучилось їм. Ми інтересуємось людьми, а особливше братами, і тут немає шкоди в розмові про їх активність, якщо поправді говоримо, й це не приносить шкоди нікому. Але розмова стається поговіркою, коли ми втручаємося в їх особисті, приватні справи, або коли ми підносимо сумніви щодо їх мотиви або кидаємо сумнів або засіваємо підозріння про їх поведінку. Чи ваша мова зневажлива про особу? Чи вона шкодить її славі? Чи вона відлучує другів від неї? Чи вона шкодить й ображає або сіє розбіжність? Чи вона спричиняє їй втрату привілеїв в службі? Чи вона правдива? Якщо вона правдива, чи була вона пересаджена або закрашена аж значення її сталось неправдивим? Чи вона пересякла почуттям вивисшення, самозадоволяючою заздрістю, злобою або огірченням? Чи ви можете сумлінно сказати що вона чиста, так чиста, що ви можете сказати її у віче людини акуратно в такий спосіб і в такім же тоні й словах? Чи овоч нашої мови є добрий чи лукавий? По овочах їх пізнаєте їх.
7. Що вказує що жінки переступають їх язиками частіще ніж чоловіки?
7 Не всі люди мають однакові слабості. Щоб запобігти нашим слабостям, ми мусимо перше знати їх. Чи ви маєте слабість ширити поговірки? Якщо так, то визнайте її, бо міліони інших мають те саме. Визнайте її, і поборюйте її! Бож як інакше ви можете побідити її? Хоч воно неприємне для женщин чути, що Біблія здається вказує, що жінки провиняються язиком більше ніж чоловіки, то це не значить, що і чоловіки не говорять сплетнів, бо вони таки роблять. Декотрі з них часом говорять більше ніж жінки, проте жінки є винуваті за поговірки більше ніж чоловіки, як ґрупа. Біблія перестерігає особливше жінок: “Старі жінки, поводіться гідно, і щоб не були осудливі.” Також “Жінкам так само треба бути чесними, не до осуду.” Це про жінки, Біблія зазначає: “Ще ж без діла звикають ходити по домах; не тільки ж без діла, та й довгоязикі і пронозливі, говорять чого не годиться їм.” Не чоловічі язики, але жіночі є особливше зазначені як сварливі: “А сварлива жінка — мов вода крізь кришу текуча.” І знову: “Безнастанне капання з криші у негоду, а жінка сварлива — все це одно; хто хоче держати її, той намагається зупинити вітра, або сховати в руці оливу, що дає знати про себе.— Тита 2:3; 1 Тим. 3:11; 5:13, НС; Прип. 19:13; 27:15, 16, ПС.
8. Чому жінки сплітають поговірки більше ніж чоловіки, однак як їх бесідливість є часто добром?
8 Чому це так? Чи може тому, що чоловіки мають вищі принципи в цьому відношенні? Не доконче. Чоловіча аґресивна схильність заставляє його до більше аґресивних переступів. На загал, то чоловіки є більше схилені ніж жінки поповнити фізичне насильство або вбивство. Проте жінки люблять говорити більше ніж чоловіки, бо вони дуже ітересують ся людьми, активністю і проблємами й романсами людей. Коли жінки розмовляють, вони говорять про те, що інтересне для них. Вони говорять про людей, отже там є все присутня загроза, що бесіда може перекинутися у сплетні й поговірку. Чоловіки більше цікавляться поважними предметами, як наукою, світовими подіями, економією або їх роботою, і коли вони говорять про ці речи, то загроза про поговірку не є так велика, ніж коли дискусувати про людей. Розмова сама собою не є злом. Жіночі відчуття розмовляти може бути ужите для доброї цілі. Це ж задля їх бесідливості, що далі діти вчаться говорити. При помочі їх бесідливості жінка-міністер може представити правду іншим легше ніж чоловік, і вона може більше дати соборним зібранням добровільні завваги, коли програма призначає присутнім брати участь. Але ця здатність може статися полапкою, коли язик звільниться і бігає безконтролі в поговірці. Отже чоловіки й жінки мусять розсліджувати самі себе чи вони мають кволість до поговірки, і якщо вони мають її, то вони повинні особливше берегти свого язика.
ЛИХО В ПОГОВІРЦІ
9. Що Біблія говорить про сплетників і клеветників!
9 Слово Єгови постійно перестерігає проти поговірки. Ті що пускають сплетні й втручаються в не свої справи й є клопотунами, пильнують справи інших людей, і занедбують свої власні. Христіянам застережено: “Чуємо бо, що деякі непорядно ходять між вами, нічого не роблять, а метушаться.” Якщо ми терпимо, то це повинно бути за затримання христіянської невинності, а не за поговірки. “Тільки ж ніхто з вас нехай не постраждає як душегубець, або злодій, або як бунтівник, або як клопотун, коли ж яко христіянин, то нехай не соромиться, а прославляє Бога за цю участь.” Радше чим розмовою вдиратися в справи інших, “постановіть жити тихо й займайтеся своїм ділом.” “Кожен дурень до сварки горячиться.” Біблія так каже нам. Чому прикладати себе до зображення продурня? — 2 Солунян 3:11; 1 Петр. 4:15, 16; 1 Сол. 4:11, НС; Прип. 20:3.
10. Як сплетники зачинають клопіт й продовжають його і чому вони не бояться?
10 Втручатися в поговірку спричиняє клопіт. Такі люди лепечуть про діло інших, закрашають, перебільшують, перекручують і викривляють, і роздувають високо пожар сплетнів! “Як дров не підкладаєш, вогонь потихне хутку. На ухо не шепчи — втихне ворежнеча. Як уголь про жар, а дерево про вогонь, так і сварливий про те, що роздуває сварку. Слова підшепника — як ласощі, й вони ввіходять в черево глибоко.” Замість в голос говорити у віче людини, вони шепчуть поза його плечима, й цю обмову пожадливо проглинають уші ненаситнього на поговірки. Ті шептання не роблять тільки поверховної імпресії; вони падуть глибоко, щоб їх цілковито пожувати й перетравити. “Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастя,” але той, що шепче, не є приятелем. Тільки тоді, коли чоловік потребує другів й братів найбільше, коли він знайдеться в клопоті або переходить нещастя, і тоді шептун вдаряє найгірше, щоб позбавити терплячого з його друзів: “Донощик і приятелів розводить.” Хто провину “все згадує, друга відвертає.”— Прип. 26:20—22; 17:17; 16:28; 17:9, ПС.
11. Якого рода бесіди предсказано на ці останні дні, і яка є відвічальність того, що навмисно ширить поговірку?
11 “Хто розсіває обмову, той дурень.” Більшість з поговірків є наклепницькі. Якщо була яка правда в тому, то вона стала так перекручена, що вона сталась брехнею. Друзі починають відхилятися від того, що був обмовлений, і Єгови ненависть приходить на сплетуна, “котрий сіє незгоду між братами” в соборі. Лихословіє це один гріх предсказаний, що буде процвітати в послідних днях і зробить цей старий світ гідний на знищення; тому христіяни особливше повинні уникати всяке “лицемірство і зависть і всяку осуду.” (Прип. 10:18; 6:19, ПС; 1 Петр. 2:1, 2; 2Тим. 3:3, НС) Часто поговірка не є злюща і не має наміру шкодити, але шкода таки прийде. Якщо ви пошируєте брехні, думаючи що вони є правдиві, то вони брехня й ви брешете. Ви можете пробувати скинути вину на інших, кажучи що він казав поговірку вам. Добре, то він говорив лож. Але коли ви повторяєте її, то й ви говорите лож. Згідно з законом проти обмовлення хто повторяє лож в друку, то він є винуватий, без ріжниці, хто розпочав її, або хто наводив: Бож коли б тільки той перший чоловік виповів сплетню, то вона не пішла б дуже далеко і не зробила б багато шкоди. Чи не тримає Єгова відвічальними тих сьогодні, котрі повторяють реліґійні ложі початі много століть тому? Він також тримає відповідальними тих, що почали брехні або поширяли брехні.
12. Що поговірники здається забувають, і коли вони памятають, що вони кажуть?
12 Якщо хтось поширював лож несвідомо, то він не є так огидний, як добровільний ложник, але і він не є безвинний. Якщо він дійсно жалує, то він напевно буде осторожний не повторювати поговірки в будучині. Але така обережність не є чеснотою любимців поговірки. Щоб доказати себе вірним, Павло сказав: “Забуваючи вже те що позаду, і сягаючи по те, що спереду, біжу до мети по нагороду вишнього поклику.” (Филип. 3:13, 14, НС) Павло забув про минуле, а глядів наперед з добрим закінченням, але плетун здається забуває свої минулі сплетні, які показались бути фальшивими, і глядить наперед не зменшим запалом, щоб розносити сплетні. Хтось подумає, що вони будуть памятати як часто їх минувша поговірка показалась бути фальшивою, і тому ви сподівалися б, що вони будуть більше обережними в будучині. Але так рідко буває. Якщо вони і подумають про їх минулі сплетні, то це тому, щоб оправдати себе. Вони заперечують, що вони казали її, або кажуть, що вони тільки повтаряли те, що хтось інший казав, або вони закривають першу брехню а кажуть другу. Припустім, що вони поширили чутку, що дві особі будуть дружитися. Час минає, а вони не женяться. Тоді вони кажуть, що ті двоє посварилися й відкликали їх весілля. Однак на початку все це було в уяві й підозрінням плетуха, і та чутка ніколи не мала ніякої твердої основи. О, коли б плетуни подивилися взад на шкоду, яку їх брехня зробила, то може в будучині вони не були б так ревні лепетати язиком.
13. Чому поговірка є підла й мордерча, і які наслідки вона приносить, коли її продовжати?
13 Поговірка може бути злюща. Вона є підлою. Вона може бути мордерчою. Вона може вбити добре імя або зруйнувати добру репутацію або затроїти уми людей проти жертви тієї поговірки. “Гострять язик свій, як у змія; їдь гадюча в устах їх. Мова може бути смертельна: “Котрих зуби — ратища і стріли, а язик їх меч гострий.” Деякі язики є острі як мечі, а слова, які вони стріляють, можуть проколювати як стріли, й устні стріли вони випускають із засітки й вдаряють жертву ззаду: “Котрі вигострили, як меча, язик свій, приготовили, як стрілу, гірке слово. Щоб із закутка стріляти на безвинного; нечайно стріляють на нього, і не бояться.” Але ті боягузи, котрі шепчуть поза плечима людини, повинні памятати, що вони мають зустрінути Єгову, що Єгова чує хоч їх людська жертва не чує, і “за їх язик він знищить їх.” Язик їх поговірливий зруйнує їх із землі живучих: “Пакості промишлає язик твій, як гостра бритва, говориш зраду. Ти любиш зло більше як добро, більше говорити брехню, як правду. Ти любиш всі слова погибелі, ти язик зрадливий! Бог знівечить тебе навіки; він вхопить тебе і вирве з домівки, і викоренить з землі живих.”— Пс. 140:3; 57:4; 64:3, 4, 8; 52:2—5, ПС.
14. До чого поговірка провадить?
14 Поговірка може статись так злющою й так багато шкоди зробити, що вона заслугує на виключення зі збору. Вона може привести лепетуна до руїни в соборі: “Хто стереже уста, той душу вберігає: хто ж рот свій отвирає, тому біда.” Його поговірка може відлучити його приятелів, але якщо він буде продовжати, то вона відлучить його і від орґанізації Єгови: “Єгово, хто буде пробувати в шатрі твоїм? Хто буде домувати на святій горі твоїй? Той, хто ходить в чистоті, творить справедливість, і говорить щиру правду. Не осуджує язиком своїм, не робить лиха сусідові свому.” “Згадливої мови я ненавиджу,” каже Єгова. Якщо Єгова ненавидить її, то й ми повинні ненавидіти, і ця огидна річ не повинна існувати в соборі. Ми молимося, як нам сказано: “Єгово, визволи душу мою від уст льживих, від язика зрадливого.” Якщо такі уста й язик є в соборі, тоді через вилучення з Товариства, собор може бути визволений від них.— Прип. 13:3, ПС; Пс. 15:1, 3, АС; Прип. 8:13, ПС; Пс. 120:2, АС.
15. Що робить поговірку так небезпечною, і над яким питанням сплетник повинен застановитися?
15 Много разів поговірку вважається за малу справу, але незгода сіється як лепетливі язики збільшають її поза всяку міру. Поговірка робить гору із критовища, а критовище з гори. Дійсна гора, засіяна незгода, є як кротова могилка, щоб спричинити незгоду. О, як небезпечне є таке безглузде базікання! Ми читаємо в Маттея 12:36, 37 (НС): “Я ж вам кажу: Що за всяке пусте слово, яке говорити муть люди, дадуть одвіт суднього дня. Бо по словам твоїм оправдишся й по словам твоїм осудишся.” Як ви думаєте слова сплетника будуть уважатися підчас суднього періоду? Чи можете ви виправдати поговірку? Чи ваше виправдання, що ви не мали наміру шкодити, буде вистачальне? Чи воно буде звучати правдивим, якщо ви далі ширили сплетні хоч деякі поговірки були фальшиві? Чи ви зможете усунути відвічальність за слова, які вийшли з ваших уст? Будьте певні, що ваші слова, якщо вони були слова поговірки, будуть осуджені. О, скільки краще тепер вишколювати мудро язик, котрий гоїть замість ранить: “Інший пустослов ранить язиком, мов мечем, язик же мудрий — загоює.”— Прип. 12:18, ПС.