“Блаженні Смирні”

ІСУС Христос, найбільший чоловік який коли жив, заохочує тихість наукою й прикладом. “Блаженні тихі; бо такі осягнуть землю,” сказав він; й він просив інших, “навчіться від мене: бо я тихий й смирний серцем.” Задля нерозуміння, що значить бути тихим, многі мають викривлений погляд про Ісуса Христа. Ось в Католицькій Єнциклопедії, том 8, на стороні 384, являється двацять артистичних понять про Ісусів вигляд. Окрім одного або двох, ці подобини його є схожі до жінки або пустельника.— Мат. 5:5; 11:29, АВ.

Ісус був сильним мускульним характером; в дійсності найсильнішим чоловіком, який коли жив на землі. Він мав звершену контролю всякого часу над своїми думками, зворушенням й тілесними рухами. Він дивував своїх слухачів своєю властю якою він говорив, й він не вагався висказувати пекучі обвинувачення проти реліґійних провідників його часу за їх гіпокризію й захланність. Воїни, що були послані увязнити його, дістали таке враження, що вони не виконали своєї місії. Два рази він вигнав міняльників й торговців з храму його Отця. Коли узброєна товпа прийшла схопити його послідної ночі його життя, як чоловіка, його відважні слова і спосіб спричинив, що вони попадали. Очевидно, він не був непевним в словах, й безхребетним чоловіком, як це більшість з людей розуміє вислів “смирний.”

Отже що це значить бути смирним? Було сказано, що смирна людина є навчаюча. Правда, що хто смирний той готовий бути навченим, але тихість включає щось далеко більше. Це доказує дефініція (значіння) слова “тихий”: само-контролюючий й лагідний; не легко побуджений або дратуючий; терпимий під ураженням або роздратуванням.” В новочаснім тлумаченні Біблії вислови “ніжні” й “лагідні” часто заміняється на вислів “тихі”, що знаходиться в старших версіях. Нема сумніву, що Ісус був тихим. Й ще один гідний уваги приклад про смирність знаходимо в Писаннях про Мойсея, котрого Божий святий дух надхнув писати: “А Мойсей та був собі вельми тихий чоловік понад усі люди, що були на землі.”— 4 Мойс. 12:3.

Тихість або лагідність — це овощ святого духа Божого: “А овощ духа: любов, . . . добрість.” Бути тихим це протилежність бути гордим, захланним, нетерпеливим, немилосердним, сварливим або задерливим. Кому бракує лагідності або тихості, той любить величатися, є жорстокий, грубуватий, скоро обурується, недогідливий; він той, що протовплює свою дорогу крізь життя, й котрий все готовий сваритися. Особливше, жінкам радиться лагідність або тихість, як часть їх прикраси: “а потайний серцем чоловік, у нетлінного лагідного й тихиго духа, що перед Богом многоцінне.”— Галат 5:22, 23; 1 Петр. 3:4.

ЧОМУ БУТИ ТИХИМ АБО ЛАГІДНИМ

Чому? Тому що це крок справедливості й любови. Це в гармонії з приказом Божим: “Люби ближнього твого, як себе самого,” й з приказом Ісуса: “Оце ж, усе, що бажаєте, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм; це бо єсть закон і пророки.”— Мат. 22:39; 7:12.

Тихість або лагідність є також дорогою до мудрості. Це улегчує нам отримувати інструкції, котрі провадять до вічного життя. Тихість робить нас лагідними, смирними й відсвіжаючими й згідливими в життю. Вона улегшує іншим приступити до нас. Ісус був таким: “Прийдіть до мене, всі знеможені та отягчені, я впокою вас. Возьміть ярмо моє на себе, й навчіться від мене; бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим. Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.— Мат. 11:28—30.

Тихість або смирність це крок мудрості, як це показує Яків: “Хто мудрий та розумний між вами, нехай покаже з доброго життя діла свої в лагідності і премудрості. Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серці вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду. Не сходить ця премудрість звише, а земна вона, душевна, бісовська.”— Якова 3:13—15.

Мудра людина отримує користі; а щоб отримати користі в нашім поведенню, ми мусимо оминати жорстокості й суперечку. Це часть людської натури відперати притиснення, тому що Бог засадив в наших серцях любов до свободи. Натиск підгадує рабство для гордих й нелюбовних. Отже всякий хто має надзір над іншими дістане кращу кооперацію від них, якщо він є вздержливим, бо тим він робить кооперацію приємною, як щось добровільно дане, не примушене. Й особливше лагідність конечна для тих, котрі навчають інших, будь вони родичі, шкільні навчителі або навчителі музики або христіянські міністри. Задля принципів ми мусимо часами бути тугими й непохитними, але ніколи нам не треба бути жорстокими, пануючими, насильними, неначе пхати факти в горло тих, котрих ми пробуємо навчати.

Мудра людина буде вживати привабливу, лагідну, людяну та ласкаву методу. Вона буде залежати від звертання до принципів, логіки й красоти його вістки, щоб затримати своїх слухачів й вплинути на них. Тому то й Петро радив христіянам, щоб вони могли дати одвіт “про вашу надію з лагідністю і страхом.” Тут можна навіть сказати, що чим більше трудним є показати лагідність в певних обставинах, тим більше важним є, щоб ми це робили, бо й апостол Павло пригадує нам: “Слуга ж Господень не повинен сваритись, а бути тихим до всіх, навчаючим, незлобним, щоб нагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозуміння правди.”— 1 Петр. 3:15; 2 Тим. 2:24, 25.

БОГ ОПІКУЄТЬСЯ СМИРНИМИ

Слово Боже має много обітниць для смирних. “Покірні їсти муть і наситяться.” “Він вказує смирному дорогу свою.” “Єгова нужденних підносить.” “По справедливості (Христос) судитиме вбогих, а справи злиденних на землі по правді рішати.” І яке є розуміння у всіх цих обітницях? Це що смирні отримають справедливість й добробут без втрачений їх тихості в їх діяннях з ближніми.— Пс. 22:26; 25:9; 147:6; Іса. 11:4.

З огляду на наближенняся Божого дня гніву, особливше інтересна для тихих є його обітниця: “Шукайте Єгови, всі ви покірні в землі, що певните закони його; шукайте смирності; може хоч ви оцілієте в день гніву Єгови.” Той день його гніва деінде описаний, як “битва великого дня Бога Вседержителя,” Армаґедон.— Софонії 2:3, АС; Одкр. 16:14, 16.

Після того, як Армаґедон змите цей світ чисто з його насильства й лукавства, як це він зробив в потопі за днів Ноя, тоді настане новий лад, ‘нові небеса й нова земля в котрих праведність домує.’ Тоді цілий світ буде перетворений в рай, так як було в городі Еден, згідно з першим заміром Єгови для цього світу, як вказано його приказом до наших перших родичів: “Плодітесь і намножуйтесь, і сповняйте землю.” Той новий світ буде світ любови, мира і щастя. Люди, що відмовляються статись тихими, їм не буде дозволено продовжати в нім, бо вони перешкаджали б щастю інших, і самі ж були б нещасливими.— 2 Петр. 3:13; 1 Мойс. 1:28.

Чи це зазначить сповнення Ісусової обітниці: “Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю”? Ні, принаймні не початково. Ці слова, перший раз висказав псальміст Давид, і найперше стосуються до смирности Ісуса Христа, котрому його Отець, Бог Єгова, сказав: “Проси в мене й дам тобі народи в насліддя, а кінці світа у владіння.” Насліддя землі є частю його нагороди за його тихий й вірний поступ, коли був чоловіком.— Мат. 5:5, АС; Пс. 2:8.

Участь в цім наслідстві з Ісусом Христом буде мати його “невіста,” ті що були послідовниками його, ограничені до 144,000, котрі стримають небесну нагороду. (Одкр. 14:1, 3) Так і апостол Павло каже їм: “Коли ж діти, то й наслідники, наслідники Божі, а спільні наслідники Христові.” Ісус відносився до особливше вибраних послідовників з його “малого стада.” Одначе, принцип установлений в Маттея 5:5 стосується також до Ісусових інших овець, котрі є тихі і вони отримають вічне життя на землі. Як? Цим чином, що вони затримають землю в довірю для Христа й його невісти, неначе постійні орендарі.— Рим. 8:17; Луки 12:32; Йоана 10:16.

Нехай же всі, що бажають втішатися благословенствами Бога Єгови в його новім світі покажуть їх віру в нього й їх любов для нього й до їх ближніх і нехай “побиваються за правдою, благочесттям, вірою, любовю, терпінням, тихостю.”— 1 Тим. 6:11.