Осторога Про Незвичайне Діло Єгови

1, 2. (а) Як Христіянство й Юдея й Єрусалим мали пересторогу про надходяче знищення? (б) Як Ісаїя проголошував ту пересторогу?

ХРИСТІЯНСТВО сьогодні має приклад перестороги, що має вскорі впасти на його те, що впало на Юдею й Єрусалим. Знову, старинні Юдеї й Єрусалим мали приклад перестороги про знищення, яке приходило на них, у знищенні яке впало на десять родів царства Ізрайлевого, котрого головним поколінням був Евфраїм а столиця була Самарія. Імя Евфраїм було в дійсності уживане для визначення десяти поколінь царства Ізраїля. Винищення Евфраїму й його столичного міста Самарії сталося в часі пророка Ісаїї, в 740 році перед Хр. Заки воно прийшло, Ісаїя був ужитий висказати пересторогу, кажучи:

² “Горе короні гордих та пяних Евфраїмів, (горе) зовялому цвіту в величній окрасі його, що розсадовився поверх гори понад урожайною долиною, та все, мов би пяний від вина. Ось уже йде потужний та кріпкий від Єгови, наче злива з грядом і погубний вихор; наче розгукана повідь розбурханих вод, і повергає його нездержною силою на землю. Ногами буде потоптана корона гордині пяних Евфраїмів. З квіткою ж вялою в величній окрасі його на верху врожайної долини станесь те, що з смоквою, перед часом достиглою, що, скоро хто її вбачить, зараз простягає руку та й з’їдає.”— Іса. 28:1—4.

3. (а) Коли Самарія сталась народньою столицею, які були реліґійні обставини Ізраїля? (б) Чим її пяниці впивались, й які прикраси вони вбирали?

³ До західнього кінця врожайної долини підноситься висока гора на 300 ступнів із стрімкими боками названа Самарія або “гора сторожі.” Місто Самарія було збудоване там. Його позиція була велична й чаруюча, і згідно з старинною методою воювання, це була стратегічна мілітарна твердиня, яку можна було підкорити тільки голодом. Коли місто Самарію зроблено столицею десяти поколінь царства Ізраїля, той нарід вже був відпав від Єгови й стався ворогом Юдеї й Єрусалиму. Він навіть прилучився в союзі з не-жидівською Сирією проти царства Єгови в Юдеї. Війна не оставала між Ізраїлем та Юдею. Столичне місто Самарія, гніздо поклонників Ваала, було повне пяниць, особливше політичних пяниць. Вони впивалися не тільки літеральним вином, але також і політичним вином. Це останне вино було вино політичної незалежности від Юдеї й також вино політичного союзу з Самарією й іншими ворогами царства Єгови в Юдеї. В часі їх пиятики вони укоронували свої голови весело вінками з цвітів. Це було прикрасою краси; зроблене з цвітів, що вянуть й вмирають. Це була вянуча корона, яку вбирали піяки, що були переможені вином. Це був той вянучий вінець, яким ціле столичне місто Самарія вбирали коли, воно було пяне приємністю незалежності політичної сили, підтримане політичними союзниками.

4. Яке мало горе впасти на пропадаючу корону тих пяниць, й кого “сильного й енергічного” Єгова ужив для виконання божественної пімсти?

⁴ Горе тій пропадаючій короні! сказав Бог Єгова через Ісаїю, бо вона має бути топтана на землі. Слава бути царством мала бути забруджена. Пяничий стан само-поблажности як царства мав бути раптово перерваний. Витверезення мало прийти через збурення і підневолення могутньою світовою державою, щоб привести Самарію й Евфраїма до зрозуміння грізної ситуації. Це мало прийти як потрясення для пяниць Самарії, тому що їх царство відкинуло Єгову й звернулось до почитання золотого тельця й фальшивого Баала й постійно воювало проти Єгови помазаного царя, котрий сидів на “престолі Єгови” на Горі Сион. Щоб збурити відступне царство, котре належало до Самарії, Бог Єгова мав “сильного й енергічного” чинника що мав виконати божественну помсту. Хто він був? Тим чинником була сила Асирії, котрої столичним містом була Ниневія. Неначе залив Евфрат Ріки, ассирійські збройні сили топтати муть землю, пустошити й нищити сотлицю Самарію. (Іса. 7:17—20; 8:7, 8) Так скоро, як ранні фіґи бувають проглинуті, так красота і прибрана корона самарійських піяків буде знівечена.

5. Що повинні були бачити пяниці Єрусалиму й Юдеї, й як, через них, Єгова дав пересторогу новочасному Христіянству?

⁵ Але ж Юдея й Єрусалим мали своїх пияків також. Вони повинні були зауважати, що сталося з пяними Евфраїмами, що забули Бога, і стали ідоло-поклонниками, і повинні були взяти приклад перестороги до серця й витверезитись. Щоб насторожити Юдею й Єрусалим про те, що чекало їх, хіба що вони прийдуть до їх розуму, Єгова надхнув Ісаїю вказати, що мало впасти на сусідне-царство Евфраїма й Самарію. В той час, роблячи це, Єгова давав пересторогу новочасному Христіянстві про те, що чекає його незабаром в Армаґедоні.

6. Кого Ісаїя тоді утотожнив як пяниць Юдеї й Єрусалиму, чим стались їх столи?

⁶ Відносячися тепер до пяниць Юдеї й Єрусалиму, надхнений Ісаїя сказав: “Бо і вони від вина спотикаються й збиваються напоями з дороги; священики і пророк спотикаються від опяняючих напитків; поконані вином, ходять, мов безглузді від напою; в пізнанні похибляються, помиляються в осуді. Столи в них повні гиду й блюватини, нема чистого місця.”— Іса. 28:7, 8.

7. (а) Відносно Левітських священиків Єрусалиму, якої відвічальности вимагалось від них? (б) Відносно пророків Єрусалиму, якої відвічальности вимагалось від них?

⁷ Царі й люди гляділи на священиків й пророків Єрусалиму за духовим провідництвом й реліґійними обслугами. Ці люди повинні були вживати само-контролю й стримуватись від пянства. Левіти священики були під Божим приказом не пити опянілих напитків зовсім перед їх реліґійною службою. Вони мали бути при доброму розумі й бути вважними, щоб не статись зухвалими до речей Божих, ломлячи закони Божі й ограничення, які він положив на них, й погибнути за це. (3 Мойс. 10:1—11) Їх память мала бути часта, щоб вони могли пригадувати легко Божі Слова й навчати їх Його людей. Вони повинні бути постійним прикладом для його святих людей для наслідування. Подібно так було з пророками Єрусалиму. Пяні пророки були зневагою й наругою для Бога й здеґрадованим прикладом для його людей. Вимоги їх високого становища, як промовці Єгови, вимагали, щоб їх вид розуміння був чистим й їх сила розуміти волю Єгови. Їм потрібно було рівноважних голов, щоб висказати вирішення Єгови. Їх язики не мали бути заціпенілі й каламутні острими напитками, щоб вони могли пояснювати Божу власть зрозуміло.

8. Кого ті мужі святого чину наслідували, й з яким успіхом?

⁸ На жаль вони наслідували пияцтво Евфраїма й Самарії. Замість виливати Божі Слова з їх уст, то огидна блюватина відригувалась. Вона забрудила все довкола. По пяному вони валялися в ній. Роблячи це, чи вони вертались до їх блюватини й лизали її знову, вони вертались до вина, щоб далі піячити. Через те їх суди були перекручені. Вони бачили дожні речи в Божім святім народі. Вони заточувались, ходячи їх дорогами. Нікого вони не могли провадити безпечно до властивої мети. Від них можна сподіватись тільки поповнення такої самої помилки, яку пяниці Евфраїма й Самарії поповняли. Для них й їх народу, котрий наслідував їх, вони визначували кінець як той, що прийшов на Евфраїма й Самарію. Горе тим пяницям священикам й пророкам в Єрусалимі! Вони не наставляли право людей Єгови до схоронення Його типічного царства, котре він установив між ними. Вони не були у відповіднім стані бути духовими порадниками цареві, що сидів на “престолі Єгови.”

9. Кого сьогодні вони зображали, й які інші речи, опріч напитку, впивали їх?

⁹ О, як влучно вони зображали духових пяниць Христіянства в новочасі! Окрім дійсного вина й впиваючого напитку, є ще інші речі якими впиваються духовники й проповідники в Христіянстві, щоб спонукати дрімоту в них, зробити їх коливаючими, скаламутити їх реліґійне видіння, щоб знудити їх до блюватини духових гидот і затопити їх до почування небеспеки, яку зустрічає рліґійний світ, й до правдивих справ царства Божого Месії.

10. Відносячися до таких речей, що спричиняли духове пянство, що Єгова висказав через Ісаїю?

¹⁰ Відносячися до речей, що спричиняли духове пянство, Єгова покликнув через пророка Ісаїю: “З’умійтесь же й дивуйтесь! Вони других осліпили, та й самі осліпли; вони пяні, хоч не від вина,— заточуються, хоч не від напою; Єгова бо навів на нас духа сонливого й замкнув очі ваші,— пророків, та закрив голови ваші — віщих мужів. І всяке пророцтво — це для вас те саме, що слова в книзі під печаттю: подають її письменному й кажуть: ‘прочитай їх’; а той відказує: ‘не можу, бо вона запечатана’; І передадуть її такому, що не вміє читати, та й кажуть: ‘прочитай її’; той же відказує: ‘я читати не вмію’. І сказав Єгова: “Позаяк цей нарід устами тільки близиться до мене, і язиком тільки мене шанує, серце ж його далеко відстоїть від мене, а страх їх передо мною походить із науки заповідей людських. Тим і я з людьми такими незвичайне дивне диво-чудо витворю, так що мудрість у премудрих їх зникне, й розуму в їх розумних не стане.” (Ісаїї 29:9—14) Таке пиянство є більше огидне для Бога Єгови чим тілесне пиянство.

11. (а) В Писаннях, що вино зображало? (б) Яку духову царську виноградину Єгова відкинув, але котру духову виноградину він обробляє й схороняє?

¹¹ В стариннім Ізраїлі насаджували виноградники для продукування вина. В Писаннях вино зображає силу Божого царства, щоб викликати радість й скріплення. Тому що старинний Ізраїль не був вірний йому, як Боже типічне царство, він відкинув невірного Ізраїля типічне царство, як виноградинка який він доглядав. Однак, в Христіянськім соборі, котрий є вірний до справ його царства, Бог Єгова має духовий виноградник, котрий він доглядає й хоронить, й над котрим він радіє. Ісус Христос — Виноградина; його помазані послідовники, котрі перебувають в нім — віття, а цей виноградник родить багато овочу, на славу Єгови. (Іса. 5:1—7; 27:2—6; Йоана 15:1—8) Але Христіянство сталося виноградиною, чужою для Єгови. Вино його духовників й проповідників не є дух царства Божого, дух котрий творить чистий, благородний інтузіязм. Це не те вино разом з молоком, до якого Бог Єгова запрошує нас через Ісаїю прийти й купувати, “без срібла, й без плати”.— Іса. 55:1.

12, 13. (а) Що є фіґуральним винок Христіянського духовенства, і як воно впливає на них? (б) Після виблювання, до чого вони не вертаються, і якою пересторогою вони є для Свідків Єгови?

¹² Вино священиків й пророків-проповідників Христіянства — це дух царства цього світу. Воно порушує їх шукати за втіхою й заохотою в політиці й контроверсіях (суперечках) земних царств під Сатаною, “володарем цього світу.” (Йоана 12:31; Мат. 4:8, 9) Це спонукує їх примиритися зі світом й увійти в союз з ним й молитись за нього й давати йому моральну підтримку. Духовники й пророки-проповідники отримують багато приємности із цього, й почести, оплески, приязнь, привілеї й охорону, яка приходить від царств цього світу. Вони упоїли себе цим напитком й підхмилилися духом цього світу. Вони сповнили себе ним і тепер вонітують огидними казаннями.

¹³ Це блювання не значить, що вони збридили напитки, але що вони переповнили себе надмірністю, пянством. Тому вони вернулися до вина цього світу, шукаючи за ним знову, ніколи невитверизившись духово. Отже вони не видять нічого прямо відносно Божого царства, котре Ісус проповідував. Вони видять неясно, нескладно, отже не можуть бути безчинними проповідниками до царства Божого або його нового світу. Вони є застерігаючим прикладом для тих, що є духовими надзирателями між свідками Єгови сьогодні. Надзирателі не повинні морочитися літеральним вином й напитком. Вони не можуть статися духовими алькоголіками, привязані до реліґійного вина, що витворене царствами Сатаниного світу. Не таке бо вино веселить серце Боже і людей доброї волі.— Суддів 9:12, 13; Ефес. 5:18.

КПИНИ ТА ВИСМІВАННЯ

14. В насміщці, який вірш пянці дзвенькали супроти того, що Ісаїя говорив?

¹⁴ За часу Ісаїї пяні священики й пророки противилися його осудам, пересторогам й порадам. З наругою та насмішкою вони казали: “Кого хоче він навчати знання? кого проповіддю на розум навертати? хіба тих, що перестали їх молоком з грудей годувати, що їх неня саме від грудей відлучила? У вас усе — заповідь та заповідь, а за заповіддю знов заповідь; правило та правило, а за правилом ізнов правило; тут богато часу (до кари), та й там не богато.” Або, як це сказано в побічній заввазі в Перекладі Нового Світу Святого Писання, що вони брязкали віршом до складу: “Бо це є тсав латсав, тсав латсав, кав лакав, кав лакав, зееір шам, зееір шам!”— Іса. 28:9, 10.

15. Які спротиви пяниці підкрислювали, в їх обурені до Ісаїї?

¹⁵ Іншими словами, ‘Що це той Ісаїя думає, що він говорить до кого? Кого він думає, що він пробує навчати знання або вирозуміння про що він говорить? Чи він думає, що він говорить до немовлят, котрі ще в їх пеленках, що тільки відлучені від їх матерного молока й забрані від матірніх грудей, що почали їсти мяку поживу? Бо Ісаїя тільки повторяв цю проповідь. Він вічно бубнить ті самі речі в наші уші: “Оце Єгова заповідав, оте Єгова заповідав. Оцим мірилом мірить Єгова поведінку, отим правилом мірить Єгова. Все це в слові Єгови ви знайдете, тут мало, там не богато.” Все це тільки жорґон для нас, це дитиняча мова для нас. Ми ж учені люди і добре досвідчені в справах цього світу. Ми ж настільки хитрі що можемо виїхати з клопоту і обминути нещастя. Ісаїя мабуть уважає нас за дітей. Це ж сміх!’

16. Як, в подібний спосіб, христіянські духовники відносились до новочасних свідків Єгови?

¹⁶ За часу Ісуса Христа й його апостолів, реліґійні жидівські провідники були отакими. І під цей час реліґійні священики Христіянства відносяться так до Свідків Єгови. Вони вважають Свідків Єгови так само як Жидівський Синедріон дивився на апостолів Петра й Йоана на суді, “що це люди невчені й прості.” (Діян. 4:13) Священики вважають себе за вчених людей, людей незвичайних й тому обовязані одягатись відмінно й бути почитані титулами, мужі особливше вивчені на реліґійних провідників й бути призначені за авторітет, котрий ніколи не буде визваний або запитаний. Вони думають, що Свідки Єгови, котрі не вчилися в теольоґіях Христіянства, але котрі є відважні в їх мові, трактують Христіянських священиків як недозрілих немовлят, невчених, недосвідчених, котрим бракує розсудку, котрі не можуть подбати за себе. Свідки Єгови не говорять до них їх мовою, сектанських визнань, мовою вищої критики, мовою фільософії. Наше проповідування Біблії для духовників це чужа мова, жарґон нашого творення, як некультурна мова дикунів.

17. Безріжниці що духовники думають, то що вирішує чи свідки Єгови є вищими в знанні реліґійнім?

¹⁷ Без ріжниці, що ті високо вчені священики Христіянства думають, рішальне питання є, Чи Свідки Єгови є ті про котрих Ісаїя 54:13 каже, “люди навчані Єговою”? Чи школа Свідків Єгови є дійсно вищого рівня? Чи вони спеціалізуються на Слові Божім й навчають, що його Слово каже, а не що само-освічений чоловік каже? Чи їх школа вказує, що “тут трошка, там трошка” в Божім Слові, відносно всіх справ в реліґійних дискусіях?

18. По словам Ісаїї 28:11—13, яку відповідь Єгова має для тих пяних ругателів?

¹⁸ Приповість 26:5 каже: “Не відказуй безумному по дурощам його, щоб він не вважав себе мудрим ув очах своїх.” Єгова має відповідь для пяних ругателів, котрі казали, що Ісаїя говорив як дикун, що здавалось затинався або як чоловік відмінної мови від їх. “Бо”, сказав Ісаїя відносно Єгови, “За це ж будуть говорити до цих людей чужинці лепетанням чужою мовою. До них говорили (пророки): “Оце відпочинок: дайте спочити струдженому: це буде потіха. (наша). “Та вони не хотіли слухати. І станесь із ними по слову Єгови: заповідь на заповідь; заповідь за заповідь; правило та правило, а за правилом ізнов правило; тут не богато, та й там не богато,— так що пійдуть і попадуть горілиць і порозбиваються, і попадуться в сіть та й спіймаються.”— Іса. 28:11—13.

19. Як Єгова почав говорити до них через заїкання, згідно з пророцтвом через Еремію, й хто виніс користь з того досвідчення?

¹⁹ В наступнім століттю по Ісаїї, Єгова почав говорити через запикуючихся відмінною мовою до пяних священиків й пророків Єрусалиму. Єгова говорив до них через дійсних варварів, котрі говорили, що здавалось звучить як торохтіння, беззначення звуки, варварською мовою, іменно, Вавилонцями під царем Навуходонозором. Кілька років перед тим заки цар Вавилонський знищив Єрусалим й його славний храм, Еремія пророкував, кажучи: “Ось я напащу на вас, доме Ізраїля, народ здалека, говорить Єгова, народ потужний, народ давнезний, народ, що мови його ти не знаєш, і що він говорить, ти незрозумієш. Сагайдак у його як гріб розтворений, а всі вони — самі невміраки. І повиїдають вони вроджай твій і зерно твоє; з’їдять синів твоїх і дочок твоїх; вівці твої й товар твій; винаградину твою й смокви твої утверджені городи твої, що на їх уповаєш, вони мечем завоюють.” (Ерем. 5:15—17) Порівнай Езекиїла 3:5, 6) Жиди не слухали перестороги Божої через Ісаїю. Ісаїя говорив їх власною мовою без запинання, але духові пяниці відмовились розуміти його мову, наче б вона була чужа мова. Отже тепер Єгова Бог заговорив до них тяжкою дисципліною з руки Вавилонців, котрі говорили відмінною мовою, що звучила наче заїканя. Через майже сімдесять років, від 607 року перед Хр., коли вони були забрані геть у неволю Вавилонську, аж до знищення Вавилону в 539 року перед Хр., полонені Жиди мали слухати Вавилонських приказів й їх стандарту мір і служити їм як раби. Останок з вірних Жидів перейшов цю дисципліну з користю.

20. Кого Єгова підніс як свойого виконавця схожого до Навуходонозора, й як Жиди трактували пересторогу Ісуса?

²⁰ Навуходоносор й Вавилонці вже давно мертві як народ. Однак, сьогодні, Єгова підніс свойого могучого Слугу як Виконавця божественного суду, свого помазаного Сина, Царя Ісуса Христа. Цей Помазанець, або Христос, є Головою помазаного собору схожих-до-овець послідовників. В першім століттю христіянської доби Жиди з Юдеї й Єрусалиму трактували Ісуса Христа як старинні пяниці трактували Ісаїю. Вони не брали до серця Ісусової пророчої перестороги відносно надходячого знищення Єрусалиму Римськими леґіонами в 70 році (по Хр.). Тільки схожий-до-овець останок, “мале стадо,” звернувсь до Ісуса Христа, Більшого Ісаїї, щоб отримати пораду як утечи від надходячого знищення Єрусалиму й країни Юдеї. Більше число з Жидів пішло за їх духово пяними священиками й пророками, котрі відкинули Боже царство його Месії й котрі кричали: “Ми не маємо царя тільки Кесаря.”— Йоана 19:15.

21, 22. (а) Як Жиди трактували пересторогу Ісусових послідовників, й як Бог підтримував їх вість? (б) Для кого це божественне чудо було ознакою заохоти?

²¹ До цих Жидів, Месія Ісус Христос й його вірні послідовники говорили чужою мовою й незрозумілою. Жиди зачинили свої уші до перестороги. Протягом років які наступили по смерті Ісуса в 33 році (по Хр.), ученики проповідували день Божої пімсти, яка мала прийти на Жидів. Щоб дати додаткову вагу тій вістці, Бог дав тим раннім ученикам чудотворні дари говорити чужими мовами. Ціль цього апостол Павло пояснює:

²² “Брати, не бувайте діти розуміння, ні, в лихому бувайте малолітками, у розумінню ж бувайте звершеними. В законі (Ісаїя 28:11) писано: ‘ “Чужими устами говорити му людям цим (Ізраїлю), та й так не послухають мене,” каже Єгова.’ Тимже язики на ознаку не тим, хто вірує, (христіянам) а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим.” (1 Корин. 14:20—22) Тобто сказати, язики були ознакою для невіруючих, котрі були наче Жиди перенесені до Вавилону в 607 році перед Хр. й що вони мусіли почути вавилонську мову у самім Вавилоні, щоб увірувати, що Ісаїя говорив їм правду й був правдивий пророк Єгови.

23. Хоч Павло застусовував пророцтво Ісаїї, то коли воно має кінцеве сповнення, й чи потрібно чудесних мов, щоб зробити вість “відмінною”?

²³ Ось так апостол Павло переніс пристосування пророцтва Ісаїї в цю христіянську еру. Пророцтво Ісаїї не перестало сповнятися після того, як жидівський останок повернув з довгої неволі Вавилонської й коли перше спустошення Єрусалиму закінчилося. Подібно так пророцтво Ісаїї не перестало сповнятися по тім, як Єрусалим був знищений Римлянами в 70 році, в котрім часі переживші Жиди були поневолені до усіх поганських народів, щоб до них говорити, не жидівською мовою христіяни, але погани, котрих уста здавались заїкувались в говоренні не-жидівською або чужою мовою. Отже пророцтво має своє цілковите й кінцеве застосування в нашім часі від 1914 року. Правда, що Єгова не промовляє тепер через своїх христіянських свідків при помочі чужих мов, як це він говорив в день Пятидесятниці девятьнадцять століть тому. Таки й чудотворний дар чужих мов не є потрібний сьогодні задля цілі, щоб приєднати не-віруючих з Жидівства й Христіянства. Наша вість з пророцтва Ісаїї не потребує бути в чужій мові, щоб була “відмінна.”

24. Так як Єрусалим, що Христіянство зустрічає, яке місце відпочинку воно зіґнорувало, хоч на це було звернено йому ввагу?

²⁴ Як з Єрусалимом за часу апостолів, так і з Христіянством в цім “часі кінця” цього світу. Воно зустрічає погибель від великого Слуги Єгови в Армаґедоні. Від початку “часу кінця” в 1914 році йому зверталось увагу на місце відпочинку, яке постачив Господь Бог, а це місце спочинку є наша надія, щоб увільнитись від журби Сатанського світу. Це місце спочинку й полегші звільняє нас від страху цього світу й дає нам безпеку в місці прибіжеща. Це місце є Боже царство в руках його Помазаного Сина, Ісуса Христа, котрий тепер царює на царській висоті небесного Сиону.

25. Чому Христіянство показало себе “неохочим слухати,” й як доручена вість звучила для нього?

²⁵ Повторяюче Христіянство було спонукуване й заохочене, щоб воно провадило людей до установленого царства Божого, щоб “дати відпочинок утомленим.” Отже тому, що Єгова звертав увагу через свойого останка з помазаних свідків, Христіянство остається вперте й горде. Також тому що воно є пересякле власною теольоґією й інтригами й впилось вином політично-реліґійним спорідненням з цим світом, тому воно показалось неохочим до “слухання.” Воно не шукає місця відпочинку яким є Царство для себе, й воно не проповідує доброї новини Божого царства як свідоцтво всім народам. У відкиненні Божого Царя й царства воно воює проти Свідків Єгови й пробує знищити їх й стримати проповідування Царства. Для Христіянства свідки Єгови неначе заїкуються чужою мовою і голосять дивну вість, яку воно глузує й висміває.

26. Що Христіянство повинно знати напевно, чи Єгова говорить до нього через своїх свідків?

²⁶ Нехай же Христіянство знає одну річ напевно. Бог Єгова не буде вічно вживати своєї довго-терпеливості до нього. Він не буде вічно говорити до нього через своїх смирних, лагідних свідків, котрі є переслідувані з його (Христіянства) рук. Так скоро як він вирішить, що їх проповідування про його царююче царство й про день його пімсти виконувалось досить довго, він виступить своєю виконавчою силою в битві Армаґедон.

27. Отже що це, що Христіянство буде чути, й що його реліґійні провідники будуть робити на їх знищення?

²⁷ Тоді Христіянство почує гук битви “великого дня Бога Всемогучого” виконуючи в дійсності приказ за приказом, міра за мірою, тут трошки й там трошки. Тоді в тяжкий спосіб Христіянство довідається, що свідки Єгови говорили Його вість, й що то не було з чого висміватись попяному із тса латсав тсав латсав, кав лакав кав лакав, зееір шам зееір шам! Ми свідки Єгови перестерігали Христіянство й взивали його навернутись; але воно дальше впивалось пустощами й так буде аж доки Бог не виконає свого присуду у знищенні. Тоді його реліґійні провідники й сектанські стада “напевно спотикнуться взад і будуть розбиті й злапані в полапку.” Це значить знищення!

28. Немовчки, яку сувору вість пророка Ісаїї Свідки Єгови повторають?

²⁸ Свідки Єгови відмовились мовчати через усі насмішки й наруги, Вони повторають цю сувору вість пророка Ісаїї: “Слухайте слова Єгови, ви зневажники, що правите народом цим у Єрусалимі, (представляючи новочасне Христіянство сьогодні) ви говорите: “Ми з смертю зробили умову, рядну вчинили ми з гробом: коли побиваючий бич переходити ме,— він не досягне, бо ми втечеще певне маємо у льжі, й в омані притулок надійний. За це так говорить Господь Єгова: Ось я закладаю в основу камінь на Сионі,— камінь певний, угольний, великоцінний; хто в його ввірує, той не застидається. І зроблю суд мірою а справедливість — вагою, і, наче грядом, спустошене буде втечеще льжи, й води затоплять місця вашого сховку. І так ваші змовини з смертю розірвуться, і ваша рядня з гробом не встоїть; і як прийде побиваючий бич, то й вас погубить. Наколи переходити стане, він захопить вас; а переходити ме кожного рана, в день і в ночі, та й сама вже чутка про його переймати ме страхом.”— Іса. 28:14—19.

ПРИТУЛОК У ЛЬЖІ

29. Чому духово-пяні володарі Христіянства чуються певними, й як хвальба володарів Самарії й Єрусалиму зображала це?

²⁹ Хвалячись і глузуючи, духово пяні володарі Христіянства чуються самопевні. Вони думають, що вони мають всякі провізії й властиву охорону проти дня божественної пімсти, щоб оминути те, що сталося зі старинною Самарією й Єрусалимом. Вони кажуть, що вони забезпечили себе проти забиття й похоронення. Як? У притулку котрий як свідки Єгови називають лож, й заховання себе в тому, що ми свідки називаємо оманою. В часі Ісаїї чи пяниці й хвальки-володарі Самарії й Єрусалиму взяли притулок у фальшивій доктрині про трійцю, у вогнянім пеклі вічних мук, в доктрині про вогнянний кінець нашої землі й всесвіту, й тим подібних доктринах? У вічі нападу й знищення світовою силою Асирії й потім Вавилоном, чи вони сховали себе в таких фальшивих доктринах? Ні; Самарія звернулась за поміччю до охоронного союзу з Асирією. А Єрусалим, в його черзі, апелював перше до Асирії й нарешті, коли це невдалось, Єрусалим взяв притулок в Египті й приховався поза Египетськими кіньми, колесницями й арміями. Коли Вавилонські облогові ватаги відступили, тому що Фараонове військо наступало, тоді про-Египетцькі володарі й священики й пророки Єрусалиму відчули, що вони мали безпечний притулок й місце сховища, до котрого вороги ніколи не дістануться.

30. Подібно так, в цім часі кінця, в чому Христіянство бере притулок й сховок для себе?

³⁰ Так і в цім часі кінця, коли Свідки Єгови особливше перестерігають Христіянство відносно приходу Божої виконавчої сили в Армаґедоні. Тепер його володарі, підтримані його священиками й пророками, беруть притулок, та не в постачанім Єговою місці спочинку й місця полекші, але у світових союзах. З першу, Христіянство створило місце притулку в Лідзі Народів, від 1919 року до 1939 року. Опісля, від 1945 року до тепер, воно ховається за орґанізацію світового миру й безпеки, т. є, Обєднані Народи. Не зважаючи на свідків Єгови, Христіянство в дійсності каже:

31. Що, в дійсности, Христіянство говорить в само-запевненні і на перекір свідкам Єгови?

³¹ ‘Ви свідки, з вашою вісткою про день пімсти Бога Єгови, не можете настрашити нас. Смерть й Шеол, що ви предсказуєте для нас, не дотикне нас ані не ушкодить нам. Ми маємо добрі условини зі смертю, отже вона не досягне нас через ті виконавчі сили вашого Бога Єгови. Ми переживемо, а ви ні. Ми прийшли до доброго порозуміння із Шеолом, котре ви свідки кажете є звичайний гріб. Ми маємо видіння з ним; ми видимо однаково щодо висліду справи. Шеол не отворить своєї пащі щоб проглинути нас, а ви Свідки Єгови ніколи не будете ховати наші кости після, як це ви називаєте, Армаґедону. Га, га! Ми раз зробили наш притулок в Лідзі Народів й в Суді Міжнародньої Справедливости. Від Світової Війни II ми схоронили себе в Обєднаних Народах, в його силі безпеки, в їх Комітеті для Роззброєння, в їх Міжнароднім Суді Справедливости, й у всіх оборонних союзах й пактах, що були створені через Обєднані Народи. Отже ті сили знищення, про які ви свідки Єгови так дивовижно проповірдуєте, ніколи не досягнуть нас ані не зметуть нас у Смерть й Шеол. Вони будуть відперті назад, й наш Египетський притулок й місце сховку видержить. Вони є нашою остаточною й єдиною надією, і вони не опустять нас. Вони покажуться бути правдивими до нас, а ви Свідки покажетесь бути крикунами про нещастя, фальшиві пророки, як це цілий час ми казали, що ви є.’

32, 33. (а) В чім ми Свідки Єгови кажемо, що Христіянські володарі зробили свій притулок, як це доказує в Псальмі 62:8, 9 і 33:17—19? (б) Як притулок й в місце сховку, то чим Ліґа Народів показалась бути, й чим Обєднані Народи покажуться бути?

³² Але, стоячи на Божім певнім Слові, ми Свідки Єгови кажемо, що христіянські володарі політичні й реліґійні зробили свій притулок у льжі, у звідничім порядку. Вони приховали себе в те, що покажесь бути фальшивим для них — фальшиві боги, зрадливі союзи, і в те, що є нерівне зустрінути діючі сили в часі божественного виконання. Ми наводимо Псалом 62:8, 9: “Бог наше прибіжеще. . . . Сама марнота сини людські, сама брехня, сини чоловічі; на терезах вони йдуть у гору скорше, як пара.”

³³ Ми Свідки наводимо також Псалом 33:17—19: “Марна надія спастись конем Єгипетцькою збройною силою; хоч велика в його сила, не втікти йому. Ось бо очі Єгови на тих, що бояться його, на тих, що вповають на милосердя його, Щоб рятувати душу їх від смерти, і спасти життя під час голоднечі.” Сьогодні Христіянство має символічну “подобину дикого звіря.” Кожний член Обєднаних Народів прилучився в установленні його або в затриманні його для битви як ідол-подобину для почитання світськими народами. Відносно нього ми наводимо Еремії (10:14, 15): “бо вилите ним — це лож, і нема в йому духа. Це пуста мана, робота облуду; в день караючих навідин вони пощезнуть.” Отже ми свідки кажемо: Воєнні коні позаобразового Египту не поможуть Христіянству. Дияволом надхнені і чоловіком вироблені постаті символізують мир й безпеку, яку тепер почитають народи, покажуться бути ложними богами. Союзи реліґійні Христіянства з політичним світом є нечистим, безбожним оманом. Як притулок й місце охорони, Ліґа Народів показалась бути ложжю, і навіть без надходячої битви Армагедон. Не меньше тепер, коли дійсна “війна великого дня Бога Вседержителя” надходить, Обєднані Народи є ложжю й фальшивством! Єгова каже це через своє Слово.

34. Де Єгова положив основи для сталого і триваючого уряду, й коли він положив основи там?

³⁴ Єдина надія роду людського, наша єдина охорона й місце охорони, є в Сионі, Божім небеснім царстві. Там Єгова положив основу для сталого, тривалого правительства його Сина, його випробуваного Каменя, його дорогого Каменя певної основи, яким є Ісус Христос Цар. (Іса. 28:16; 1 Петр. 2:4—6; Рим. 9:32, 33; 10:6—11) Ісус є один котрого Єгова помазав й випробував й котрий показавсь бути вірним до божественної сувереності. Помимо того, що Ісус був відкинений як цар Жидами в 33 році, Єгова підніс його з мертвих й поставив його в небеснім Сионі; й там він є де апостол Йоан, в своїм Одкриттю бачив Ісуса стоячого з його собором із 144,000 вірними помазаними послідовниками.— Одкр. 14:1—5.

35. Коли Єгова безперечно положив свій дорогоцінний Камінь в Сионі, й чому тоді?

³⁵ Христіянство подібно так відкинуло Ісуса Христа при найвищому пункті Світової Війни І в 1918 року. Однак Єгова положив свій дорогоцінний Камінь в небеснім Сионі незаперечно. Чому так? Тому, що в 1918 році Єгови помазав ітронізованого Царя, і Ісус Христос доказав себе дорогоцінним Богу. Він доказав вірність у пробі в часі битви, яка вибухла в небі в 1914 року, й яка увільнила Божі небеса з Дияволської присутності й скинувши його й його демонів ангелів вдолину в область цієї землі, зберегти тут на короткий період часу перед вкиненням його в безодню в Армаґедоні.

36. Що Христіянство вибрало собі, й чому воно з переляком шукає притулку й сховку там?

³⁶ Христіянство відкинуло інтронізованого Царя Єгови. Перед Світовою Війною II й від того часу, воно зробило свій вибір. Воно стояло за світовими союзами, а не за царським Каменем Єгови положеним непорушно в небеснім Сионі, Помимо невдачі Ліґі Народів, католицькі й протестанські церкви Христіянства ще не бачать царського Каміня на Горі Сион, котрого свідки Єгови проголошували так голосно, особливше від 1926 року.a Ці реліґійні системи, що визнають Христа, воліли уперти їх надію на Обєднані Народи. Зустрічаючи загрозу світового комунізму й знищення сучасної, матеріалістичної цивілізації двадцятого століття, Христіянство стало переполошене шукаючи притулку й сховку в Лідзі Народів. Його остання надія є в цій орґанізації, що складається з многих народів і ріжних політичних ідеольогій й відмінних реліґійних вірувань, христіянських, жидівських, магометанських, поганських й комуністичних.

37. Чому свідки Єгови не настрашені в Обєднані Народи, й де ми запрошуємо всіх схожих-до-овець людей шукати притулку й сховку, й чому там?

³⁷ Але свідки Єгови навіть серед міжнародньої ненависти й переслідування, не були залякані в Обєднані Народи. В 1918—1919 роках вони надіялись на Єгови цілковито-випробуваний й дорогоцінний Камінь в Сионі. Вони відмовлялись почитати Ліґу Народів, але проголошували її судьбу. Тепер ми відмовляємося почитати й вповати на Обєднані Народи, й ми також проголошуємо його надходячу судьбу. Ми сполягаємо на царській Камінь в Сионі як притулок й сховок, й ми не беремо участи в світовім переляку, заколоті. Ми тут непорушно вповаємо на дорогий Камінь Єгови, й ми проголошуємо й запрошуємо всіх схожих-до-овець людей по всьому світі, щоб вони шукали притулку й сховку проти Армаґедону в Камені Єгови. Наша надія є в царстві Єгови через Христа. Як прибіжище, те царство не є лож; воно правдиве. Як сховок, то царство не є фальшивством; воно є вірогідна дійсність. Те царство буде тривати так довго як правда триває — вічно!

[Примітки]