Коли Бог Промовить Мир До Всіх Народів

1, 2. Який голос любимці мира бажають почути і чому Ліґа Народів і Обєднані Народи не мають здібности завести мир?

ЛЮБИМЦІ мира і справедливості із щастям бажають почути сильний голос приказуючи, щоб всі народи жили в мирі. Сьогодні в людськім найбільше критичнім часі нема голосу на землі досить сильного, щоб приказав мир по всьому світі. Голос Ліґи Народів мертвий. Коли Ліґа жила через двадцять шість років, вона доказала, що вона не могла затримати мир навіть між її п’ятдесяти членами. Вона не змогла стримати наїзду на територію, ані запобігти вибухові другої світової війни.

² “Ліґа Народів мертва! Нехай живуть Об’єднані Народи!” викликував британський старенький Лорд Сесіл на асамблеї в палаті Ліґи в Женеві, Швайцарія, в квітні 1946 року. Об’єднані Народи для зменшення небезпеки війни, ще живуть. Їх членство зросло до більше як вісімдесяти народів, але їх голос указався бути дуже слабим. Від їх сотворення по закінченню другої Світової Війни повстали розрухи мира через наїзди збройними силами в різних частях землі. Холодна війна між двома великими блоками народів, комуністичним й демократичним, тримає світ в нервовім напруженні. Страх про гарячу, стрільну війну зростає в серцях людей. На Об’єднані Народи годі сполягати про третю Світову Війну від розбиття цивілізації й засипанням смертю роду людського. Вони засуджені на ту саму путь, що їх предтеча, Ліґа Народів. Отже ясним є, що голос когось сильнішого мав би дати приказ про мир всім народам.

3. (а) Відносно потреби тепер мира у світі між народами, що фаранцузький писатель сказав? (б) А що сказав британський законодавець?

³ Дивлячись на справу з досконалої точки погляду, поінформовані чоловіки й жінки стали переконаними, що тепер мир між народами є абсолютно конечний. Сказав був французький писатель, Реймонд Авон, в своїй книжці “Про Війну” (Де ла Ґуерре): “Людство увійшло в небувалий період в котрім, перший раз в історії, великі держави приготовляються до війни якої вони не хотять воювати.” Проблема, яка зустрічає демократичні блоки народів є, що вони “не могли знайти нічого замість тотальної війни, вживає вирішальні зброї проти всіх жителів землі. Законодавці народів знають, що це значить. На 11 лютого, 1959 року, Британська Палата Лордів, Ерл Бертранд Росел звернув увагу на щось, що він уважав як перший практичний крок “в довгій кампанії, щоб запевнити дальше існування людської раси. . . . Досі ми думали про атомну зброю, як виключну посілість сходу й заходу, що схід грозить заходові, а захід грозить сходові. Але це не був мудрий спосіб глядіти так. Атомна зброя є загрозою для всього роду людського, й проти цієї загрози чоловік повинен поєднатись. Вони поєдналися б, коли б це була Чорна Чума, щоб поробити санітарні міри, щоб оминути це жахливе зло. . . . Ми вже привикли до війни. Тепер ми мусимо відвикнути від неї, а це легко зробити. Хіба що ми відвикнемо від неї, інакше ми спричинимось до цілковитого винищення роду людського.”— Лондон Таймс, 12 лютого, 1959.

4. Що оголошено на цілу сторону в часописі Ню Йорк Таймс про небезпеку яка зустрічає нас?

⁴ Недавно тому читачі Ню Йорк Таймс побачили цілу сторону оголошення із великим заголовком: “Ми зустрічаємо загрозу відмінну від всякої загрози, яка коли існувала.” Яка це загроза? Параґраф 7 цього оголошення на цілу сторону й відповів: “В нашій посілості й в посілості Росіянів є більше як потрібно атомних бомб, щоб спричинити кінець життю чоловіка на землі.” Це заплачене оголошення було видруковане Народнім Комітетом для Розсудної Атомної Поліси, і його головна квартира знаходиться в Ню Йорк Місті.— Ню Йорк Таймс, 18 листопада, 1957.

5. Що бувший секретар повітряної сили Сполучених Держав сказав відносно потреби світової системи відносно війни?

⁵ Щось муситься зробити про стрічу цієї загрози. Так кажуть визначні мужі в публічнім житті. Між цими був минувший секретар Сполучених Держав Повітряної Сили. Промовляючи в Клівеленд, Огайо, на 19 листопада, 1958 року, пан Т.К. Фінлетер перестеріг, що “загроза війни постійно збільшається. . . . Сполучених Держав політики . . . тепер зустрічають новий примус абсолютно потребу створити світову систему, котра б виключила війну із людських справ.” Сказав він: “Ми краще перестаньмо говорити про розоруження й дійсно про мир.”— Ню Йорк Таймс, 20 листопада, 1959.

6. Що бувший Британський премієр сказав про пережиток?

⁶ Підгадуючи таку світову систему для виключення війни, Еарл Аттлі, минулий премієр Великої Британії, говорив в користь “світової федерації”, щоб схоронити цивілізацію. В своїй промові в Неварк Стейті Колеґії в Унії, Ню Джерсі, він сказав: “Ціна пережитку оця: чи буде охота з’єднатись з решта світом.”— Ню Йорк Таймс, 24 лютого, 1959 р.

7. Чому така світова ситуація є неможлива, і яку поміч духовники Христіянства дають відносно мира?

⁷ Яку б то світову систему розпучливі державні володарі нарешті спільно не сотворили, вона таки не буде нічим більшим як старого світу системою, яка не буде більше успішною чим система людського витвору в минувшині. Ми обдурюємо себе, якщо ми сподіємось, що щось нагле появиться й та велика перепона буде поконана й чоловік сотворить свій власний порядок для триваючого, незламаного миру. Реліґійні духовники Християнства співпрацюють із політиками, але вони показались бути безпомічними. Історія ясно показує, що вони ніколи не стояли твердо, як непорушимі стовпи мира. Ні; але в часі спроби вони уживають свого великого реліґійного впливу над сотками міліонів церковників проти справ міжнароднього мира. Вони не говорять з авторітетним голосом, щоб приказував мир народам, бо духовники ніколи не мали миру навіть в їх власних реліґійних шерегах.

8. Чому дух світу не прямує до мира?

⁸ Дух який тепер панує в світі не дозволяє на жаданий мир. Самий собою цей дух відкриває речі або особу, щоб дійсності спричиняє занепокоєння й зудар самолюбних інтересів. Одно певно, що це не є дух любови. Це дух світської мудрості, тому що політичні й комерційні й реліґійні провідники наслідують філософії, і дипломатичні зазіхання цього світу.

9. Що показує, що той дух не є добрий, і хто ототожнив того духа для нас?

⁹ Від кого цей дух вийшов? Самий своїм впливом цей дух світської мудрості показує, що він не є добрий, отже не походить від доброго джерела. Тут не може бути сумніву щодо його джерела, й писатель дев’ятнадцяти століть тому ототожнив те джерело для нас. Це був Яків, котрий кажуть був мучений в місті Єрусалимі за його христіянську віру, через укаменування на смерть за вирішенням Юдейського Найвишого Суду в Єрусалимі.a В його духовнім листі він називає себе “Яків, раб Божий й Господа Ісуса Христа,” й він питає й відповідає на питання, котрого Христіянство й його так-звані “христіяни” політики не беруть до серця. Ось що Яків писав під надхненням:

10, 11. Що Яків говорить про світову мудрість і джерело заколоту між так званими Христіянами?

¹⁰ “Хто мудрий та розумний між вами, нехай покаже з доброго життя діла свої в лагідности і премудрости. Коли ж гірку завість маєте та сварку в серці вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду. Не сходить ця премудрість звише, а земна (вона), душевна, бісовська. Де бо зависть та сварка, там безладдя і всяке лихе діло. А та премудрість, що звише, найперше, чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна. Овоч же праведности сіється в упокої тим, хто творить упокій.

¹¹ “Звідкіля войни та сварки в вас? Чи не звідсіля: з розкошів ваших, що воюють у членах ваших? Бажаєте, та й не маєте; убиваєте, і завидуєте, та й не можете осягнути; сваритесь і воюєте, та й не маєте, тим що не просите. Просите та не приймаєте, тому що погано просите, щоб обернути на розкоші ваші. Перелюбники і перелюбниці! хіба не знаєте, що любов світа цього — вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем світу, той стається ворогом Бога.”— Якова 3:13 до 4:4.

12, 13. (а) Що Слова Якова пояснюють про молитву духовників? (б) Від кого, він каже, така мудрість походить, і чому премудрі цього світу не бачать правдивого ключа до мира?

¹² Такі слова Якова до спів-христіянів пояснюють щось. Що? Оце, що христіянські духовники, котрі просять благословення на боєві судна й інші знаряди війни, моляться до Неба за світовим миром й ніколи не мають відповіди на свої молитви. Чому ні? Тому, що Бог не слухає людей, котрі є непорушними приятелями цього світу, отже котрі є ворогами Бога. Він не відповідає на молитви, ані не благословить намірів людських, що відкинули мудрість, яка приходить від Бога, й котрі приймають й наслідують духа цього світу. Христіянський ученик Яків прямо каже, що ця мудрість, зі своїм світовим забуренням сьогодні, не є небесна, не є Божа мудрість, але “земська, звіряча, демонська,” дияволська. Ця мудрість виходить від невидимого володаря цього світу, котрий виступив проти чоловіка Ісуса Христа й забив його на смерть на дереві-страсть девятьнадцять століть тому. Кілька годин перед своєю смертю, Ісус сказав: “Йде бо князь світу цього, й у мені не має нічого . . . . бо князь світу цього осуджений.” (Йоана 14:30; 16:11) Тим князем є Сатана Диявол. Тож і не диво, що світові мудреці Христіянства стали засліплені до справдішнього ключа до світового мира. Дияволський бог цього світу, князь демонів, засліпив їх уми. Відносно цього христіянський апостол Павло пише:

¹³ “Коли ж і закрите благовістя наше, то у погибаючих є закрите, в котрих бог віку цього осліпив думки їх, невірних, щоб не засяяло їм світло благовістя слави Христа, котрий є образ Бога. Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради.”— 2 Корин. 4:3—5.

КЛЮЧ ДО МИРА

14. (а) Будучи так умово засліплені, що світові провідники поручають на мир? (б) В часі війни, як вони дають пошану Христові на 25-го грудня?

¹⁴ Тому що Бог цього ладу засліпив уми пропадаючих проповідників світу через свою демонську мудрість, тому вони поручають Об’єднані Народи, конференції розброєння, поліцію контролі, воєнні атомні зброї, а навіть заборонення всякої атомної зброї, збільшення світової торговлі, культурні виміни між народами, що зайнятими холодною війною, “світовою федерацією,” й іншою світською мудрістю, як ключ до тривалого мира й добробуту. Це розумове засліплення скарало не тільки атеїстичні комуністичні народи, але також і так звані христіянські народи, держави Христіянства. В часі гарячої стріляючої війни, то звичай є стримувати всяку воєнну зброю й вбивання людського життя на 25 грудня, щоб воїни на боєвій лінії могли святкувати традиційне Різдво. В той час реліґійний звичай є співати різдвянні колядки, що містять слова, “Слава на вишині Богу, а на землі впокій, й добра воля між людьми.” (Луки 2:14, АВ) В цей спосіб народи Христіянства думають, що вони величають Ісуса Христа й виконують духа тих безсмертних слів. Але так скоро, як веселе святкування Різдва перейде, тоді розпочинають наново стріляти й вбивати й зла воля між народами усуває геть гіпокритичну “христіянську” маску. Таке одноденне віровизнання христіянства показалось бути тільки кришкою сентементалізму, хвилювання, дозволяючи на добрий час.

15. Хто перший висказав ті слова відносно мира і доброї волі, і після якої радісної новини?

¹⁵ “Слава на вишинах Богу, а на землі впокій, між людьми благоволення,”— були слова, які ангели співали в ночі народження Ісуса у Вефлеємі, місце народження старинного царя Давида Єрусалиму. Саме перед тим, як смирні пастирі почули множество ангелів, котрі появилися у славі і сказали їм: “Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всім людям. Бо народився вам сьогодні Спас, що є Христос Господь у городі Давидовому. І це вам ознака: Знайдете дитину сповиту, лежачу в яслах.”— Луки 2:8—14.

16, 17. Яку вість про мир та ангельська пісня уміщує, і як Гавриїлові слова до Марії ототожнюють народженого?

¹⁶ Отже той пророчий спів ангелський є повідомлення від Бога для нас, що тривалого мира не може бути на землі, окрім від Того, що народився у Вефлеємі тієї ночі. Він дійсно був той, що був післаний на землю із неба на добро мирної землі для всього роду людського. Божий ангел Гавриїл, котрий був появився Ісусовій матері девять місяців перед тим, сказав до неї: “І ось почнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус. Цей буде великий, і Сином Вишнього, і дасть йому Єговаb Бог престол Давида, отця Його; і царювати ме Він над домом Якововим повіки, й царству Його не будо кінця.”— Луки 1:30—33.

¹⁷ Отже, на авторітеті Божих ангелів із неба, той що народився у Вефлеємі, був “Син Вишнього,” Син Божий. Він був Обітованим Спасителем, Ісус Христос Господь, Месія котрого надхнені Єврейські пророки предсказували через тисяч років.

18. Якщо ми бажаємо втішатись “миром на землі”, то що ми повинні шанувати про нього, як про це сказав Ісаїя?

¹⁸ Це нічого, що Ісус Христос, вічний Наслідник царя Давидового престола, народився так давно, як девятьнадцять століть тому. Вічний “мир на землі” початий в нашім дні не може бути відлучений від Нього. Всі пророцтва відносно його мусять бути шановані, якщо ми бажаємо втішатись вічно-тривалим миром, щоб доброї волі люди зі всіх народів могли тішитися. Сучасні політичні й воєнні маневри народів не зможуть затамувати сповнення божественного пророцтва, дане в Боже власне імя, Єгови. Предсказуючи важливу світову будучність Того, що народився в Вефлеємі і оповіщений святими ангелами, пророк Ісаїя написав ці слова, згідно з Американською Стандарт Версії святої Біблії: “Бо хлопятко народилось нам — син даний нам; власть на раменах його, а дадуть імя йому: Дивний, Порадник, Бог кріпкий, Отець будучого віку, Князь мира. Царству його й миру його не буде гряниць; на Давидовім престолі й царстві він сяде, щоб утвердити й укріпити його судом справедливим від тепер по віки. Ревнива любов Єгови це вчинила.” (Іса. 9:6, 7, АС) Отже як може бути непорушний “мир на землі” без цього Князя Миру?

19, 20. (а) Чому жодний духовник не може доказати, що пророцтво Ісаїї сповнилось у Христіянстві? (б) Чому погани не можуть сподіватися запровадження миру через Христіянство?

¹⁹ Це не значить, що ми не можемо мати тривалого мира на землі без Христіянства, отже нехай комуністичні народи краще перестануть бурити Христіянство. Христіянство існувало до тепер звиш шіснадцять століть. Однак жодне духовенство не може успішно арґументувати й доказати, що Ісаїї пророцтво про збільшення Христового уряду й сталого миру було сповнене на Христіянстві. Кожний студент історії знає, що Христового уряду й миру в Христіянстві немає. Кожна історична книжка свідчить, що дві світові війни цього століття були започатковані в самім серці Христіняства між володарями, котрі, духовники кажуть, правлять “з ласки Божої,” й що перші дві атомні бомби були кинуті на двоє міст поганських людей і що Найвищий Суд в 1892 році признав цей народ як христіянський народ.c Христіянство не доказало, що воно є основою для світового мира.

²⁰ Отже так звані погани не мають причини сподіватися, щоб Христіянство постачило успішний розпорядок для триваючого світового мира. Поганські Держави не мають причини шанувати голос Христіянства, наче б воно могло показати мир для всіх народів. Згідно з Божим правилом, то як Христіянство сіяло, так воно й жати ме. (Галат 6:7) Бога не можна висміювати, але як Христіянство сіяло протягом його війнамисповнені шістьнадцять століть, так воно й жатиме в цей час суду над всіма народами. Воно сіяло вітер, так і жати ме бурю. (Осії 8:7) Не через Христіянство, а через самого Царя Мира й через правління князів, що спочиває на його раменах, будуть Божі пророцтва Ісаї сповнені для людей доброї волі.

21, 22. (а) Через кого ревність Єгови виконає пророцтво Ісаїї? (б) В якім пророцтві Єгова заявив це?

²¹ Отже нехай всі любимці мира на землі будуть повідомлені, що це через його предсказаного Князя Мира, що ревність Єгови сил сповнить пророцтво Ісаї й що, як живий й правдний Бог, він промовить мир до всіх народів. Він вирік так через пророка Захарію, в шестім столітті перед христіянською добою, цими словами звернені до Єрусалиму (або Сиону), котрий був щойно відбудований.

²² “Веселися, Сионова дочко, викликуй радісно, дочко, Єрусалимська: Це Цар твій надходить до тебе, справедливий і спасаючий, тихий — сидячи на осляті, сині яремної ослиці. Тоді я поторощу вози боєві в Ефраїма (Північний Ізраїль), й боєві коні в Єрусалимі та й поломаний буде лук воєнний; він бо проповідувати ме мир народам, і зацарює від моря до моря, від ріки (Ефрат) та й до кінців землі.”— Захарії 9:9, 10, АС.

23. Хто сказав прямо, що перша часть Захарії пророцтва історично сповнилась і як Христіянство нібито святкує сповнення цього кожного року?

²³ Сповнення першої часті цього пророцтва є в історії записане. Протягом трьох років Ісусового публичного проповідування він й його вірні послідовники проповідували всюди по краю Палестині: “Царство небесне наблизилося.” (Маттея 4:12—17; 10:1—7; Луки 10:9) Нарешті прийшов час для Єрусалиму пізнати Божого помазаного Царя, Князя Мира, й прийняти його, якщо вони бажали. Довго перед цим часом Соломон, син Давида, сидів на осляти, їхав до своєї коронації як цар. Пізніше пророцтво Захарії сполучило Божого помазаного Царя як їдучого на осляти. Отже, поза містом Єрусалимом (або Сионом), Ісус приказав своїм ученикам привести осла на котрім би вїхати в столичне місто. Христіянський історик Маттей пише: “Це ж усе сталося, щоб справдилось, що промовив пророк, кажучи: Скажіть дочці Сионській: Ось цар твій їде до тебе, тихий, сидячи на осляті, синові підяремної.” Аж до цього року народи Христіянства святкують Ісусів тріумфальний в’їзд в Єрусалим кожного року, і це вони називають Пальмова Неділя.

24. Як Маттей описує перше сповнення?

²⁴ Відносно того вїзду історик Маттей каже: “Пійшовши ж ученики, вчинили, як сказав їм Ісус, і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї. Пребагато ж народу простелили одежі свої по дорозі; інші ж різали віття в дерев і встеляли дорогу. Толпа ж народу йшла перед ним і викликувала: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Єгови; Осанна на вишинах. А як увійшов Він у Єрусалим, здвигнувсь увесь город говорячи: Хто це такий? Народ же каже: Це Ісус, пророк із Назарета Галилейського.”— Маттея 21:1—11.

25, 26. (а) Чиє свідоцтво доказує, що пророцтво Захарії мусить сповнитись через їзду на осляти? (б) Як це могло сповнитися, бо ж чи Ісус не умер на дереві?

²⁵ Інші історики, Марко, Лука й Йоан записали також це сповнення божественного пророцтва. Ось так свідчення всіх чотирьох постачають історичний доказ, що, згідно з пророцтвом Захарії, Ісус Христос наслідник царя Давида є той, через котрого Бог Єгова промовить мир до всіх народів й котрого панування мусить бути від моря до моря й від Ефрат ріки до кінців землі, інакше сказати, по цілому світу. Але як це могло статися, коли тодішні реліґійни духовники Єрусалиму зіґнорували пророцтвом Захарії й відкинули Ісуса Христа, збурили людей проти нього, арештували його, й видали його римському управителеві на страчення й примусили його сповнити їх домагання, щоб Ісус був забитий на смерть на дереві? Це станеться тому, що тепер Ісус Христос Князь Мира є небесним Царем, по правиці Бога. Боже власне пророцтво у святім Єврейськім Писанні предсказало, що Ісус Христос буде на небесному престолі.

²⁶ Щоб сповнити пророцтва й положити основи для безнокнечного мира на землі в призначенім часі, Всемогучий Бог Єгова воскресив свойого Сина Ісуса Христа на третий день по його смерти й одягнув його в небесну славу й сказав до нього: “Сядь праворуч коло мене, доки не положу ворогів твоїх підніжком тобі в ноги.” Всяка потрібна сила в небі й на землі була дана Ісусу Христу, так що він тепер занимає сильнішу позицію промовляти й приказувати мир народам, як коли він був на землі як чоловік й приказав бурхливому морю: “Мовчи! перестань!”— Пс. 16:10; 110:1; Маттея 28:18; Марка 4:39.

27, 28. (а) Якому містові дано пересторогу, як приклад для нас, що мир не може прийти через відкинення Божого Князя Мира, і яку ласку указано йому (тому містові)? (б) Перед ким те місто відкинуло його, отже що Бог сказав йому?

²⁷ Що на землі не може бути мира й безпеки через відкинення людьми Божого Князя Мира й його княжного правління, ми маємо урочисту пересторогу як приклад в історії. Це сталося з самим Єрусалимом. Він був упривілейований мати повну Єврейську Біблію того часу, із тридцять девять книг від 1 Мойсея до Малахії, й він був пошанований бути першим мати нагоду прийняти Князя Мира як помазаного Царя Єгови. Однак Єрусалим відкинув його. Його священики підбурили фанатичну юрбу кричати до Римського управителя, представника Кесаря: “Коли Цього відпустиш, не єси друг Кесарові. Всякий хто царем себе робить, противиться Кесарові. Кесар. . . . Не маємо царя, тільки Кесаря.” З пророцтва Ісус знав наперед, що він буде відкинений. (Йоана 19:12—15) Отже в його тріумфальнім в’їзді до Єрусалиму він зупинився й плакав над ними й казав: “О, коли б зрозумів і ти хоч у день цей твій, що для впокою твого! Тепер же воно закрито перед очима твоїми. Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди. Із землею зрівнають тебе й діти твої у тобі; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.”— Луки 19:35—44.

²⁸ Бог дозволив Єрусалимові мати Кесаря, замість Ісуса, але Бог не звістив мир Єрусалимові. Навіть через Ісуса Христа, опріч попереднього пророка, Бог Єгова заповів війну знищення проти Єрусалиму. Це прийшло на нього в 70 року по Хр. Тоді Єрусалим, котрий відкинув Ісуса Христа як царя, був знищений армією Кесаря.

29, 30. (а) Кого Антихрист Єрусалим пророчо представляв, і на кого воно ніби чекає? (б) Як і в справі Єрусалиму, чи Христіянству представлено Божого царюючого Царя?

²⁹ Антихрист Єрусалим стався пророчим образом на Христіянство від кінця Світової Війни І в 1918 році. Старинний Єрусалим був в угоді з Богом Єговою через закон пророка Мойсея, й він казав, що він чекав на Месію або Христа. Так і Христіянство каже, що воно є в угоді з Богом через Ісуса Христа як Посередника, й визнає, що воно чекає на його поворот й його царство.

³⁰ Старинний Єрусалим бачив Ісуса Христа їдучого як цар на осляти серед викликів товпи у  сповнення пророцтва, й він відкинув його. Христіянство перебуло Світову Війну І й голоднечі, пошести, землетруси й міжнародне замішання, які повстали разом з війною, й опісля. Через це сповнення Ісусового власного пророцтва Христіянство мало видимий доказ, що він був інтронізований в його небеснім царстві в 1914 році, при кінці Поганських часів, котрий то кінець був зазначений через розлючені поганські народи у Світовій Війні І. Коли перестала Світова Війна І в 1918 році, Христіянство було повідомлене про добру новину установлення Божого царства через його Месію Христа. Це сповнило слідуючі пророчі слова Ісуса: “І проповідувати меться добра новина царства по всій залюдненій вселенній на свідкування всім народам; і тоді прийде довершений кінець.” (Маттея 24:14) Ті проповідуючі добру новину про Царство в цілі свідоцтва всім народам були й є свідки про царство Боже. Всіма способами оголошення й комунікації в новочасі, ті Свідки Царства проповідують публично й від дому до дому й від народу до народу, так що сьогодні вони проповідують в 175 краях на кулі земній й в більше як 120 мовах. Вони наче велика товпа людей, що викликує і махає пальмовими віттями поступаючи з Ісусовим тріумфальним вїздом в Єрусалим. В такий драматичний спосіб сповняється пророцтво і Христіянству представлено Божого царюючого Царя.

31 Як Христіянство відкинуло Князя Миру? (б) Коли прийшло знищення на Єрусалим, і після більше як сорок років чому Христіянство терпить?

³¹ Помимо того, що воно взяло Христове імя й святкує Пальмову Неділю кожного року, Христіянство відкинуло Князя Мира. Воно воліло Кесаря замість царя, вибравши першу Ліґу Народів, а тепер Обєднані Народи, й через переслідування кожних, що несуть свідчення про Боже царство під Ісусовим приказом. Як і Єрусалим так і Христіянство не пізнало часу свого відвідання, ані про речі які мали дочинення з його миром. По тім, як Єрусалим відкинув Єгови Князя Мира, то взяло тридцять сім років перед облогою, голоднечою, чумою, насильством і знищенням, що впало тоді на безбожницьке місто. Тепер, більше як сорок років після відкинення Христіянством укоронованого Ісуса Христа як царя, Христіянство знайшлось у муках у сповнення Христового пророцтва відносно кінця цього лукавого ладу, іменно, “І будуть ознаки на сонці, й місяці, й зорях, а на землі переполох народів у заколоті; як зареве море та филі. І омертвіють люди від страху та дожидання того, що прийде на вселенну: сили бо небесні захитаються.”— Луки 21:25, 26.

ВІЙНА ГІРША НІЖ МІЖНАРОДНЯ АТОМНА БИТВА

32. Яку небезпеку люди бачать тепер, але яка ще більша небезпека надходить, і чому?

³² В переляці тих часів люди глядять на будучність із тієї точки погляду й дають пересторогу, що “Ми зустрічаємо загрозу, яка ще ніколи не існувала.” Вони видять загрозу тільки з точки міжнародньої атомної бомби, тільки радіоактивний випад з яких спадає крадькома, без звуку, смерть на ввесь рід людський і на будучі ґенерації. Це досить велике нещастя. Отже, Ісус Христос й інші пророки Бога Єгови перестерегли про небезпеку, ще гіршу небезпеку яку наші найбільше поступові вчені або найбільше спостерігаючі державні діячі уявляють. Цю загрозу остання книжка в святій Біблії називає “битва великого дня Бога Вседержителя,” до котрої царі всієї залюдненої землі й їх армії є сказано збираються разом до символічного місця, зване Армаґедон. (Одкриття 16:14—16) Загроза є дуже дійсна, так дійсна, як Всесильний Бог є дійсний, як Христос Цар царів й Пан панів є дісний, так дійсна як Христіянство відкинуло Його, а прийняло Обєднані Народи. Це більше дійсна загроза ніж міжнародня атомна війна, тому що битва Армаґедон є записана й предсказана в непомильних пророцтвах святої Біблії над Божим власним бездоганним імям Єгова.

33. (а) Відносно певности, що заміри Єгови сповняються, що сказано в Ісаїї 34:1—4 для цього космо-простірного віку?

³³ В Ісаїї 14:24—27 ми читаємо: “Клянучись, говорить Єгова сил: Як я задумав, так воно й буде; як я призначив, так і станеться. . . . Так призначено так поставновлено про всі (поганські) землі, а це рука простягнута на всі ті народи.” У вічі цієї певности, що Єгова виконає свій замір, Ісаїя 34:1—4 заявляє: “Приступіте народи, слухайте й вважайте, люди! Нехай чує земля й уся повнота її, вселенна й усе, що вона зродила! Загорівсь бо гнів Єгови на всі народи, й досада його — на всю многоту їх. Він наложив на їх проклін, передав їх на заріз. Щоб їх повбивано й порозкидано; трупи їх щоб гноєм узялись, та щоб гори від крови їх розмоклись. І зотліє все військо небесне, й небо звинеться мов звиток лози виноградиної спадає, та як зовялий лист із лози виноградиної спадає, та як зовялий лист із смокви.” Жодні воєнні літаки ані стріли не поможуть тоді.

34. Відносно котрої части позатипічного Єрусалиму Ісусове пророцтво указує, що на його впаде нагле горе?

³⁴ Вказуючи, що зустрічає народи, особливо новочасне Христіянство прообразом якого був Єрусалим, Ісус пророкував відносно кінця цієї системи й сказав: “Буде бо тоді мука велика, якої не було від настання світу до цього часу, й не буде. І справді коли б днів тих не вкорочено, жодне б тіло не спаслося; тільки ж задля вибраних укорочені будуть дні тії.” “Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, тільки сам Отець мій. Як же дні Ноеві, так буде й прихід Сина чоловічого. Бо, як було за днів перед потопом, що їли, й пили, женились, і видавались, аж до дня, коли увійшов Ной у ковчег, та й не знали, аж прийшла повінь і позносила всіх; так буде й присутність Сина чоловічого.”— Маттея 24:21—22, 36—39.

35. Чому ця небезпека така, якої недобачують навіть тямучі люди? і як люди переживають в новий світ миру?

³⁵ Загроза яка тут пророчо предсказана є загроза якої ніхто з людей не міг предбачити або зобразити. Ця загроза багато гірша ніж атомна війна між чоловіком й чоловіком. Ця загроза є війна між Богом й чоловіком, війна між Христом і невидими володарем цього світу, Сатаною Дияволом, зі всіма його демонськими силами й земними ватагами. Це значить цілковитий кінець цьому всесвітному ладові, в такий самий спосіб, як потоп за часу Ноя вирік кінець зопсутому, безбожницькому ладові перед глобальним заливом. Оскільки загроза сьогодні є так незвичайна, то й средство пережитку чоловіка в нову систему вічного мира мусить бути так незчивайне, як от будування Ноєм ковчегу величезного розміру. І так деякі тіла спасуться.

[Примітки]