Серія часть 7. “Нехай Буде Воля Твоя На Землі”
РОЗДІЛ 3
ПОТРЕБА СВЯТОСТИ
1. Як будинки, що вважались людьми за храми, не були схоронені від опоганення, рабунків або знищення, й які питання цей факт збуджує?
ЧЕРЕЗ тисячі років люди відчували потребу святих храмів або святих будинків в котрих би почитати богів їх реліґії. Але ніяка святість приписана таким речам не спасала їх від осквернення, рабунків або знищення. Наїздні завойовники грабували їх із скарбів; поклонники суперницьких богів опоганювали їх до точки обурення; войни приносили їх знищення вогнем й бомбами; землетруси трясли ними до їх основ, й їх мури й опори валилися до землі. В місті Баалбек, в долині між Лебаноном а Анті-Лебанон горами, стоять сьогодні величезні руїни найбільшої святині Юпітера зі всієї старини, спустошення її довершено землетрусом, що тривав двадцять сім день в 1759 році. Величаві храми Єгови, котрі колись увінчували гору Морія в Єрусалимі, вже позникали. Вони потерпіли знищення з рук поганів, й через роки побожні Жиди звикли вживати звісну західню стіну старинного храму, як мур їх ридання. Нічого здається не мало тривалої святости. Чому ж так? Чи ж нема дійсної святині!
2. Через кого Еремія показує, що храм Єгови був осквернений, й коли буде Божий великий підніжок трактований як святий?
2 За часу пророка Еремії храм Єрусалимський був осквернений самими священиками, що виконували реліґійну службу в нім. Еремія розказує про Боже обурення оцими словами до гіпокритичних поклонників: “Чи не зробився ж вертепом розбишак в очах у вас дом цей, що названий моїм імям? Я, я сам бачу це, говорить Єгова.” (Ерем. 7:11) Ради цілі, щоб спростувати мильну ідею про його храм, Бог надхнув свойого пророка Ісаїю сказати: “Так говорить Єгова: небо престол мій, а земля — підніжок ногам моїм; де ж ви збудуєте дом мені, і де місце спочинку мого?” (Іса. 66:1; Діян. 7:48—50) В порівнанні з небом, де Єгова сидить інтронізований як всесвітний Цар вічності, то земля є його підніжок. Це місце його ніг повинно бути святе. Воно і буде святе, коли його воля буде вповні виконуватись на землі як в небі.
3. Чому город Еден, в дійсності, був храмом, й яке щастя святості він зображував?
3 На початку чоловічого існування, цей земний підніжок Бога Єгови не був опоганений грішними сотворіннями. Город або Рай, який Творець насадив в Едені, був частю його підніжка. Він особливше був святим місцем, тому що там Бог Єгова розмовляв з чоловіком, неначе “ходячи в раї по прохолоді.” (1 Мойс. 2:15—17; 3:7) Будучи насаджений ним й будучи чудово прекрасний, це був “город Єгови.” (1 Мойс. 13:10) Це був “Еден город Божий.” (Езек. 28:13, АС) В дійсності, це зробило його святим місцем, де ніщо грішне не повинно входити, і де ніщо грішне не може домувати. В його святості знаходилося місце щастя радісного життя для першої людської пари, Адама і Еви. Вони мали приємність жити у святості, в послушенстві до волі їх Бога і небесного Отця. Це береться як приклад щастя духових дітей Єгови, коли вони перемінюють їх земний стан на куди кращий духовий добробут. Говорячи про це перетворення його духової орґанізації, він пророчо сказав: “Оттак потішить Єгова і Сион, потішить всі розвалища його, й оберне пустиню його у рай, і степ його в сад Єгови; радощі і веселощі будуть в йому пробувати, похвала й пісні гомоніти.”— Іса. 51:3.
4. Які інші сини Божі були там окрім досконалого Адама, і через кого гріх пробував установитись у святім Едені?
4 Одначе, незадовго гріх таки попробував закрастися туди й замешкати в Еденській святині. Як же це могло статися у Божому святім всесвіті? Це сталося через упадок сина Божого в самолюбне бажання, яке цей невірний син дозволив увійти в своє серце, й що він розвивав. Правда, що рід людський сьогодні слідить свій рід потомків назад до Ноя до “сина Еноха, сина Сета, сина Адама, сина Божого.” (Луки 3:38) Адам був земним сином Божим тому, що Бог був його Творцем і життя-дателем. Але тоді були ще інші сини Божі, не на землі в тілі, але в небі; і вони приглядались сотворенню нашої землі й першого чоловіка. Бог Єгова самий підтвердив це, коли він запитав чоловіка Йова: “Де тоді був ти, коли я закладав основи землі? Скажи, коли знаєш? На чім оперто підвалини її, або хто заложив угольний камінь? Як тим часом всі ранні зорі веселилися, і всі сини Божі викликували з радощів?” (Йова 38:1, 4, 6, 7) Це був самоспокушений дух сина Божого, що стався провідником до гріха в Божім святім всесвіті й котрий незабаром представив його на землі в Божому храмі в Едені.
5. Якого монарха Езекиїл уподобив до того первісного грішника, й як цей грішник затягнув себе у гріх?
5 Довго опісля в людській історії Середнього Сходу, цар-монарх Середньоземного морського порту Тира, взяв напрям акції подібний до того, що його взяв був невірний духовий син Божий. Отже Бог уподобив того царя-монарха до первісного грішника й надхнув свого пророка Езекиїла сказати до того символічного царя Тира: “Був ти печатю звершенности, повнотою мудрости, вінцем краси. У Едені, Божому саді; . . . Без хиби були поступки твої з того часу, як тебе сотворено, аж докіль не знайшлось у тобі беззаконня. . . . Та через розлоге купецтво твоє сповнилось внутро твоє неправедністю, і ти согрішив. Тим то скинув я тебе як нечистого, з Божої гори, вигнав тебе. . . Високо неслось твоє серце задля пишноти твоєї. Через безліч провин твоїх, через неправедну наживу твою в купецтві опоганив єси святощі твої.” (Езек. 28:12—18, ПС) Той духовий син мав інтерес в дійснім Едені, в чоловічому першому Раю-домі. Він мав дар свободи волі, але він волів вибрати самолюбний шлях, коли він почав зауважувати самолюбні нагоди в Едені. Його студіювання цих самолюбних можливостей виставило його на пробу. Бог не був винуватий за це: “Ніхто ж у спокусі нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушується лихим, і не спокушує сам нікого. Кожний же спокушується, надившись і лестившись похоттю своєю. Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.”— Якова 1:13—15.
6. Із кого на кого він змінив себе, й як він опоганив Божий Еденський храм?
6 Рішившись поповнити зло проти Бога і цим робом согрішити і тоді взяти кроки, щоб задоволити самолюбні бажання, котрими він був спокушений, цей духовий син Божий змінив себе із сина Божого на відступника від Бога його Отця, від співробітника з Богом на противника Божого, із правдивого поклонника Бога на брехуна і обманника проти Бога. Він перекинувся в Сатану Диявола, котрого Бог не міг мати за свойого власного сина. Це він поповнив через його зусилля навернути Адама і Еву із досконалих, праведних, та безгрішних дітей Божих на злі люди, такі, які він тепер започаткував бути грішниками проти їх Творця. Ось тому то Йоан пише: “Хто робить гріх, той від Диявола, бо від початку Диявол грішить. На це явився Син Божий, щоб зруйнувати діла Диявола. . . . По цьому явні діла Божі, і діти дияволські. Кожен, хто не робить правди, не від Бога, так само й хто не любить брата свого. Це бо віщання котре ви чули від початку, щоб ми любили один одного, не як Каїн (син Адама), що від лихого був і забив (Авеля) брата свого; та й за що забив його? Тому, що діла його лихі були, і (діла) брата його праведні.” (1 Йоана 3:8—12) Ось так через введення гріха, Сатана обезчестив Божий Еденський храм.
(Дальше буде)