Союз Радянських Соціалістичних Республік

ХОЧ комуністи стараються тримати свою Залізну Завісу герметично замкненою, то однак кілька рапортів вирвались від наших вірних братів у Росії, у котрих вони запевняють нас, що вони чуються дуже близько з’єднані з нами у почитанню Єгови і в пошукуванню за “іншими вівцями”.

Фільм пропаганди під назвою “Армаґедон” показується навіть у малих селах. Український часопис Червоний Прапор із 14-го травня подав про таке виставлення фільма в місті Отіння. Заки почали показувати той фільм, член безбожницької групи доручив промову на тему “Хто це Єговики”? щоб цим чином “приготовити” слухачів. Сам фільм кружляє на любові хлопця й дівчини. В той час як він служив в армії, дівчина була втягнута в нісенітне вірування Єговістів. Надзиратель тієї групи є виявлений як знаряддя відділу американського шпігунства. При кінці того фільму, почуття слухачів є порушене найвищою точкою випадкової смерти маленької сестри тієї дівчини, котру то смерть мав спричинити лукавий надзиратель. Той часопис заключає: “Ось в такий спосіб атеїстична (безбожницька) пропаганда є впливова й переконуюча, і її можна вживати в інших селах в країні де подібні фільми виставляються”.

Хоч Свідки Єгови, в часописах, по радіо і фільмах є наклепничо намальовані як люди, які ніби то є небезпечними агентами й непоступові відносно осягнень новочасної культури й науки, то вісників це не турбує, але вони мирно далі виконують своє діло й провадять спокійне життя і навчають інших людей про Слово Боже, Біблію. Вони знають, що Ісус перестеріг своїх послідовників про ті речи, коли він сказав: “Блаженні ви, коли вас безчиститимуть та гонитимуть, та казатимуть на вас усяке лихе слово не поправді, ради мене. Радуйтесь і веселітесь; бо велика нагорода ваша на небесах: так бо гонили й пророків, що бували перше вас”. Часто такі статті бувають на добро в пошируванню вістки. У багатьох випадках брати могли дати добре свідоцтво про правду, як наслідок таких статтєй.

Тут поле є дійсно доспіле на жнива. Тут є численні люди доброї волі, і брати уживають різних метод, щоб зробити контакт із ними: коло церкви, коло кладовища й в похоронних процесіях. Коли люди оплакують своїх померших кревних, тоді вони є більше готові приймати потіху із Слова Божого і довідатися про надію на воскресення. Тоді бувають позитивні наслідки. Інші вісники йдуть на публічні майдани та інші місця, де люди збираються на дозвілля, щоб знайти нову нагоду свідкувати людям.

Часто буває трудно свідкувати людям в їхніх домах, бо тепер майже у кожному домі є член комуністичної партії або прихильник її. Та нібито несумісність релігії й науки зараз виринає як предмет для дискусії. Безбожницька пропаганда, яку безнастанно накидають на людей, заставляє багатьох тратити готовість зацікавитися вісткою Божого Слова. У вищих школах, навчають широко про Дарвинізм і студенти мусять годитися з ним, якщо вони бажають скінчити школи з добрим успіхом.

Коли вістники були звільнені з сибірних в’язничих таборів, де вони перебули багато років, то їм було сказано, що коли вони будуть далі проповідувати або сходитися з людьми про правду, то їх зашлють назад до Сибіру. Багатьом братам паспорти були зазначені, що вони були у в’язниці за те, що вони не служили при армії. Один молодий брат відмовився зголоситись до армії й його запитали чому. Він сказав їм, що він був вояком для нової системи. За це його ув’язнили і поставили у самітню келію на п’ять з половиною місяців, а ще п’ять років і шість місяців у різних карних таборах. В одному із таборів він мусів виробляти цеглу із глини, а це пригадувало йому Єгипет під Фараоном.

Два молоді українські брати у карному таборі мусіли переносити багато терпінь за те, що вони не хотіли зректися їхньої віри в Єгову. Коли власті переконалися, що вони не зможуть відвернути тих братів бути Свідками Єгови, тоді вони поставили нову спробу для них. Їм приказали працювати назовні в місці де були тільки молоді дівчата як робітники. По цілих днях вони мусіли бути з тими дівчатами. Один із тих двох братів упав в ту пастку. Він не видержав залицяння молодої дівчини й нарешті оженився з нею, залишивши правду. Але той другий брат показався бути сталим. Він уважав на християнську інструкцію, щоб женитися тільки в Господі, і через те відперав думки, щоб мішатися з одною із тих дівчат. По якомусь часі його післали назад у в’язницю і заставили працювати на неозначений час.

Ті в’язні мусять навіть справлятися із фальшивими братами, що післані до них тайною поліцією, щоб проникнути цю організацію. Одну сестру відвідали двох “братів”, котрих вона не знала. Вони сказали їй, що вони прибули з далекого Сибіру і що їх вислали брати, щоб довідатися як їм поводиться. Ця сестра запитала їх чи вони бачились з деякими членами родини Йонадаба в Сибірі. “Ні”, вони не знали нікого з них, вони сказали. Вони не перейшли цієї спроби, і коли сестра запитала їх про лист поручальний, то вони сказали, що вони загубили його в дорозі, тоді вона була певна про правдиву причину тих гостей. Коли вони хотіли дати їй новий журнал Вартової Башти, як доказ їх ототожнення, тоді сестра відіслала їх і не прийняла журналу, і цим оминула пастку.