Робота і ваше сумління

ВСЕ життя християнин мусить робити рішення. Деякі рішення є тяжко для нього робити, а деякі легко. Деякі рішення відносяться до роду роботи, яку він прийме відповідно до 1 Тимотея 5:8, де сказано, що це є відповідальність християнина дбати про свій дім. По-перше, він повинен дивитися на свою проблему об’єктивно, переконуючися, що він добре знає, що та робота буде вимагати. Тоді він мусить узяти до уваги біблійне правило або принцип, який може стосуватися до цього випадку. Хоч часами воно може бути дуже важко робити це, одначе він мусить робити рішення відповідно з правилами або принципами Святого Писання, коли вони застосовуються до його ситуації, тому що християнин є присвячений Єгові й мусить робити Його волю. Безперечно, що християнин не може вважати себе невинним тоді, коли він навмисно або свавільно поломить Боже правило, бо Бог цього не допускає. Соломон сказав: “Вислухаймо ж змісту того всього: Бійся правдивого Бога й тримай заповіді Його. В цьому є ввесть обов’язок людини”.— Еккл. 12:13, НС.

Коли християнин вибирає свою роботу, то він мусить узяти до уваги Божі заповіді. В другій книзі Мойсея, 20-му розділі є записано десять Божих заповідей, і друга з них забороняє робити ідолів для поклоніння. В 1 Йоана 5:21 також дається порада християнам стерегтися ідолів. Отже, християнин може легко рішити не прийняти праці у підприємстві, де виробляють ідоли або медалі для фальшивого релігійного вживання. Зв’язано з цим є натхненна заява в Одкритті 18:4, 5, над якою, коли християнин добре поміркує, спричинить його відмовити прийняти сталу працю у фальшивій релігійній організації.

Є ще інші заповіді Єгови: Не вбивай; не роби перелюбу; не кради. (Рим. 13:8—10) Ось чому, посвячений християнин може легко рішити, що він не може прийняти праці в організаціях, які займаються вбивствами, незаконними половими відношеннями або крадіжю, ані він сам особисто не може брати участі в таких практиках. Відносно вмішування в політичні справи світу, він дозріло застановиться над такими цитатами як Йоана 17:14; Йоана 15:19 і Даниїла 2:44. Застановившись над Ісаї 2:2—4 і Михея 4:3, християнин може установити чи його спілкування або поведінка підтримує порушення таких принципів миру. Також, згідно з Ісаї 65:11, 12, і 1 Коринтян 6:9, 10, чисте сумління християнина не дозволило б йому працювати у підприємстві, якого цілковита функція є грати в азартні гри або лотереї, або ще інші форми здирства. Безсумнівно, християнин не міг би належно працювати в якомусь способі, який конфліктував би з справедливими правилами й принципами Божого Слова.

БУДУЧИ ВІЛЬНІ ВІД КРОВИ

Християнам є наказано здержуватися від крови. (Діян. 15:20, 28, 29) Як далеко саме сягає ця заповідь? Що вимагає Святе Писання від посвяченого слуги Бога? Якщо ви вбиваєте тварину або птаха для їжі, тоді, згідно з Божим правилом, ви мусите зробити так, щоб вся кров стекла з неї. Згідно з Божим правилом, ви мусите обминати їдження крові або її переливання, щоб удержати життя. 1 Мойсея 9:3, 4 і 5 Мойсея 12:23, 24 містять біблійні заповіді. Книга 3 Мойсея 17:10 зазначує, що особи в античному Ізраїлі, котрі добровільно споживали кров будуть відтяті від життя Єговою. Одначе, якщо ізраїльтянин з’їв м’ясо чистої тварини, яка загинула сама або була розірвана дикою тварюкою, то його рахували нечистим аж до вечора, з умовою, що він очиститься. (3 Мойс. 17:15, 16) То саме було за часів християнів. Якщо хтось спожив м’ясо з якого кров добре не стекла коли ту тварину зарізували, і якщо б він зробив це не навмисно і покаявся коли б хтось пояснив йому його помилку, і якщо він буде обминати повторення такої помилки, то Єгова милосердно простить йому.

Сьогоднішнє вживання крови в різних способах є неприйняте з біблійної точки зору. В античному Ізраїлі кров вживали у деяких випадках на вівтарі, і якщо її не вживали в такий спосіб, то її мусіли позбутися. (3 Мойс. 17:11—14) Тепер кров вживають не тільки в медичних практиках, але її також вживають у деяких виробах, як ось у дерев’яних виробах (фанери), кришках для пляшок, для меблів і музичних інструментах. Кров також вживають у виробах гуми, речовинах для вбивання комах, в осадних компаундах в індустрії, в очищенні води (в паперовій індустрії), в очищенні урану, у згущуванні легкого бетону, в очищенні вин, в обличкованні паперу, в заміні казеїну в емульсії гуми з рослин, в емульсивному асфальті, у виробах корок, в речовинах для виробу фотографічних пластинок, для викінчування шкір, у злучуванні пігментів для фарбування бавовної тканини, для удобрювання землі, в їжі для звірят, в хімічних кислот, напримір такі як “histidine” і “histamine”. Можливо, що в майбутності винайдуть ще додаткове вживання крови. В світі кров вживають в багато різні способи, але жодний з тих способів не є в гармонії з біблійним методом вживання крови, яка мусить бути вилита на землю. Одначе, християнин не є відповідальний за зловживання крови в світі, що інші люди роблять з нею, і він не може тратити ввесь свій час на детальне досліджування відносно зловживань крови в світі людства, спеціально коли воно стосується до неїстивних виробів. Якщо б він це робив, то він мав би менше часу для проповідування доброї новини про Боже царство. Деяким людям можливо є тяжко вирішувати де працювати. Це залежить від сумління людини.

Ізраїльтянам було сказано: “Не їстимете трупу; приходньові, що в оселі твоїй можеш дати, щоб їв його, продаватимеш чужоземцеві; ти бо єси люд святий у Господа твого”. (5 Мойс. 14:21) Отже, це залежить від сумління християнина чи він буде продавати в магазині кров’яні вироби, такі як кров’яні ковбаси, світським людям, які є охочі платити за них, чи ні. Це є також особиста справа чи інший християнин буде продавати кров’яні речі світським людям в аптеці, або чи він буде вживати кров’яне добриво на полі світського роботодавця, якщо той так собі бажає, чи ні. Звичайно, християнин не міг би відповідно заохочувати людей, щоб вони вживали кров’яні вироби, а не вироби без крови, і він не міг би пропагувати жодного зловживання крови. Одначе, ми лишаємо цю справу цього роду до сумління особистого християнина. Один християнин не повинен критикувати іншого християнина відносно рішення, яке він робить, так як один ізраїльтянин не міг розсудливо критикувати другого ізраїльтянина за те, що він продав чужинцеві тварину, яка здохла і тому її кров не могла відповідно стекти.

Вживання крови як клей у виробництві фанери (дерева) та інших звичайно вживаних речей звернуло тепер увагу християнів, і ми вживаємо фанеру тільки як приклад. Багато фанери виробляють з допомогою кров’яним клейом, але деяка фанера є без крови. Християнський покупець або підрядчик може шукати фанеру без крови, якщо він може це зробити; одначе це залежить від його сумління, якщо він вирішить вживати різні роди фанери. Воно не є завжди можливо установити з чого саме фанера була зроблена. Тому що кров вживають в деяких фанерах, то це не значить, що християнин не міг би купити, продати або найняти дім, або купити причіпний вагон (трейлер) в якому є фанера. Він сам мусить рішити як далеко він робитиме досліджування над цими справами.

Також, якщо християнин працює в комерційній компанії, яка вживає кров’яний клей у деяких фанерах або інших виробах, він не мусить обов’язково лишати свою роботу. Він може працювати у лісі, зрубувати дерева. Частина лісоматеріалу вживається в один спосіб а частина в другий. Робітник не є відповідальний за те, що робиться з деревом після того як він зробить свою роботу. Певно, коли б християнин працював би в фанерній фабриці й він мусів приготовляти кров’яний клей або прикладати його до фанери, то його сумління може не дозволити йому робити це. Він може попросити свого роботодавця, щоб той дав йому якусь іншу роботу де б він не мусів мати нічого спільного з кров’ю. Але, навіть і це є особиста справа. Роблячи іншу роботу в тій самій компанії, так як бути шофером грузовика, продавцем, і т.д., людина може почуватися, що вона є вільна від відповідальности за якесь зловживання крови. Тому що кров вживають у виробництві так багатьох звичайних продукціях, то воно є майже неможливо для християнина обминути ввесь контакт з такими речами — шкіряні вироби, меблі, кришки для пляшок, бавовняну тканину, і т.д. Отже, те, що християнин буде робити залежить від його сумління, а інші не повинні критикувати його. Безперечно, що воно не було б належно християнинові розривати єдність християнського собору до якого він належить у певній місцевості через своє вмішування в детальні дискусії та суперечки над особистими рішеннями інших в цьому відношенні.— Пс. 133:1; Прип. 26:21; Якова 3:16—18.

Товариство не схвалює ніяке сучасне медичне вживання крови, таке як вживання крови у зв’язку з щепленням. Проте, в деяких гуртках суспільства щеплення фактично неможливо обминути, і тому це залежить від людини вирішити чи вона згодиться прийняти щеплення, яке може мати в собі якусь частину крови для підбудування антитіла, щоб тіло могло боротися проти хвороби, чи ні. Якщо б людина таке зробила то вона може заспокоювати себе фактом, що вона не їсть прямо кров, бо цього Боже Слово виразно забороняє робити. В цьому випадку кров не вживається для їжі або для заміни загубленої крови. Тут християнин мусить робити своє власне рішення основане на сумлінню. Отже, чи християнин дасть себе щепити, чи ні, або чи лікарі або медичні сестри, які є християнами будуть щепити інших, чи ні, є особисте рішення.a Християни у медичній професії є особисто відповідальні за свої професійні рішення. Вони мусять зносити наслідки, які їхні рішення принесуть, згідно з принципом у Галатів 6:5. Деякі лікарі, які є Свідки Єгови давали трансфузію крови світським особам, які просили крови. Проте, вони такого не роблять у випадку посвяченого свідка Єгови. В гармонії з книгою 5 Мойсея 14:21, то давати кров світським людям коли вони її бажають залежить від сумління християнського лікаря. Це є подібне до ситуації, яка зустрічає християнського м’ясника або торговця бакалійного товару, який мусить вирішити чи він може сумлінно продавати кров’яну ковбасу світській особі, чи ні.b

РОБЛЯЧИ ВАШЕ РІШЕННЯ

Цих пару прикладів відносно праці можуть допомогти християнинові робити рішення і вибрати відповідну працю. Християнин повинен завжди брати до уваги Божі правила у всьому, що він робить; і щоб він не робив, то він робить це Єгові. (1 Кор. 10:31) Якщо те, що він робить не є протилежно Божому правилу і “Кесаревим” справедливим правилам, то він має повне право робити те, і ніхто не повинен критикувати його. Коли християнин не є певний, що йому робити, то він повинен молитися до Бога Єгови. (1 Пет. 5:6, 7) Він повинен читати Біблію і брати до уваги християнські публікації, які стосуються до його проблеми. (Індекс Публікацій Вартової Башти, (в анг.) містить багато довідок під словом “Робота”.) Він може порадитися з наглядачем собору. Одначе, після цього всього людина сама, знаючи всі обставини і наслідки, мусить аналізувати справи і тоді рішити. Інші не можуть робити рішення за неї, якщо це є справа сумління.

Коли ви мусите робити рішення, ви вже можете наперед почуватися, що ваше сумління буде мучити вас, якщо б ви рішили в певний спосіб. Тоді, ви мусите обминати робити те, що спричинить вам стурбоване сумління. Християни бажають задоволити Єгову, і отже, яку б роботу вони б не мали, вона повина бути такою, щоб вони могли виконувати її з чистим сумлінням перед Єговою. “І все, що тільки чините ви, робіть від душі, немов Єгові, а не людям”.— Кол. 3:23; 1 Тим. 1:18, 19; 1 Пет. 3:16.

[Примітки]