Чи ваше почитання Бога приходить першим?

“Богам твоїм ми не служимо, а золотому бовванові, якого ти поставив, не будемо вклонятися!”— Дан. 3:18.

1. Що зустрічає людей зі всіх народів, доводячи їх до якого мислення?

ГАЗЕТИ, журнали радіо й телевізія набивають людей всіх народів націоналістичною пропаґандою. Ставшись обгороджені кордонами й цензурою, людське мислення обмежується до їх власної держави, щоб вони почитали та обожали її. Таке контрольоване мислення впливає на розум майже всіх людей.

2. Які є декотрі небезпеки націоналізму, як є показано в Енциклопедії Американа?

² Енциклопедія Американа каже: “Націоналізм є стан розума, якого можна, й як часто стається, спонукати урядовою або приватною пропаґандою. На нього можуть упливати честолюбні провідники, що бажають створити деякі взірці опінії, якої вони сподіваються вживати на їх власну ціль або на ціль того, що вони уважають бути на користь публіки”.a Під заголовком “Нерозумність”, вона каже: “Здібність урядових як і цивільних провідників поширювати запал націоналізму між масами людства значно сприяє її надто нерозумному характеру. Взагалі крайній патріот не є проникний розумним сперечанням. Навіть у свобідних країнах, він можливо ніколи не чує правди, а головно коли він читає лише нахильні газети або слухає до упереджених, шовіністичних [сліпих, захоплених] довідачів по радіо. Більше цього, воно є трудно бачити як дорослі люди можуть застановлятися над міжнародними проблемами, що зустрічають їх народи, якщо, ще як молоді діти, їх розуми були сформовані історичними книгами, що були односторонні або упереджені”.b

3. (а) Які вчасні питання тепер запитується? (б) Яку користь Біблія має в справах почитання?

³ Переглянувши ці замітки світських спостерегачів, запитайте себе питання: Чи націоналізм займає перше місце в моїм життю, загарбуючи ввесь мій час й мислення, або чи моє почитання Бога приходить першим? Пам’ятайте, що Біблію також треба студіювати. З неї ви навчитеся про Бога, якого почитання Він вимагає й вона подає історію людства від початку чоловічого сотворення. Вона навіть сповіщає нас про обставини, що існують сьогодні й каже нам про нові небеса та нову землю, яких ми очікуємо по Його обітниці й в яких праведність буде домувати. (2 Пет. 3:13) Коли Біблія повідомляє нас про все це, то чому не застановитися й над Єговою, її автором, і над тим, що Він каже про чоловіка та споріднення, яке повинно існувати між нами та Ним?

4. Покажіть які питання тепер вимагають відповіді.

⁴ Добре подумайте тепер! Чи країна в якій ви тепер живете дає вам усі речі, які ви посідаєте? Чи ваш уряд дав вам сонце, зірки та місяць? Чи ваша держава сотворила снігом-покриті гори, деревисті або рясні долини та струмочки? Чи вона постарала вам зелену траву, свіже повітря, дзюркотливі річки? Коли ви стоїте на вершку гори та поглянете на краєвид, то чи те, що ви бачите, цвіти по овочевих деревах, хвилювату ниву, є речі, які уряд постарав вам? Чи це ваш народний уряд сотворив рослину та худобу по тисячах горбах? Урядові провідники могли мати щось до діла з управлінням тієї продуктивної землі, але хто сотворив небеса та землю? Хто сотворив людей? Чи Бог не сотворив чоловіка, давши йому сили множитися? Певно, що Держава не може контролювати цих!

5. Як Біблія в Діянню Апостолів виявляє Божі творчі діла відносно нашої землі?

⁵ Прочитайте що Бог каже атенянам, через апостола Павла, як є записано в його книзі в Біблії: “Бог, що сотворив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих, і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все. І ввесь людський рід Він з одного чоловіка створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас”.— Діян. 17:24—27.

6. Як Ісус відповів лицемірським фарисеям, що старалися заловити його?

⁶ Бог дав нам “життя й дихання й все. І з одного чоловіка Він сотворив всі народи”. Ні націоналізм ні кесар не сотворили цього. Жидівські фарисеї, що були горді релігійні провідники за Ісусового часу, старалися зловити Ісуса в його мові, щоб він сказав щось проти римського націоналізму. Ісуса Христа добре пізнавали по тім, що він усе говорив правду, але він говорив правду з Божого Слова. Отже фарисеї сказали до нього: “ ‘Ти наставляєш на Божу дорогу згідно з правдою. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?’ А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: ‘Чого ви мене випробовуєте? Принесіть мені гріш податковий, щоб бачити’. І принесли вони. А він каже до них: ‘Чий це образ і напис?’ Ті ж йому відказали: ‘Кесарів’. Ісус тоді каже в відповідь їм: ‘Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже’ ”.— Марк 12:14—17.

7, 8. (а) Хоч Ісус не був противником спокійних урядів, то що він також розумів? (б) Якщо Бог Єгова дійсно є великою Першою Причиною, то яке питання ми повинні запитувати себе?

⁷ Ісус не був проти впорядкованого уряду й не противився плаченню податків. Але провідники також мусять признати, що деякі речі належать до Бога. Не все належить до кесаря. Пам’ятайте, що це Бог Єгова сотворив чоловіка жити на землі. Єгова, Всемогучий Бог, сказав: “Створімо чоловіка за образом нашим, за подобою нашою, і нехай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усією землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі”. І Бог далі сказав ново-сотвореному чоловікові й жінці: “Оце дав вам усю рослину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння,— нехай буде це вам на їжу”.— 1 Мойс. 1:26, 29.

⁸ Це Бог Єгова постарав усі ці речі для людства. Їх було подостатком перед тим ніж народи почалися, перед тим коли й не було чутки про націоналізм. Отже ми знов запитуємо, Чи ваше почитання Бога приходить першим? Воно повинно бути першим!

9. Як римський націоналізм впливав на жидів за Ісусового часу?

⁹ Дев’ятнадцять століть тому націоналістичні жиди були під римським правлінням і явно відкинули свого Бога Єгову як і Його Сина, Ісуса Христа. Ось що сталося коли жиди передали ув’язненого Ісуса Пилатові. Пилат вивів його перед народ й сказав жидам: “Бачите! Ваш цар!” “Але вони кричали: ‘Геть, геть із ним! Розіпни його!’ Пилат каже до них: ‘Царя вашого маю розп’ясти?’ Первосвященики відповіли: ‘Ми не маємо царя, окрім кесаря’ ”. (Йоан 19:13—15) Ці жиди виявили свого надто націоналістичного духа. Вони відкинули та забули про свого Бога й зневажали Його правду-говорячого Сина.

10. (а) Всупереч цьому, як Бог показав Свою любов? (б) Якого трактування послідовники Христові можуть сподіватися?

¹⁰ Але Бог Єгова не зменшив Свою любов до людства через такий вчинок: “Так, бо Бог полюбив світ [людства], що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто повірить в нього, не згинув, але мав життя вічне”. (Йоан 3:16) Ніякий провідник, навіть кесар не може дати комусь вічного життя. Ісусова вістка протягом його півчвертя років служби була вісткою життя через Боже царство, але націоналістичні жиди не слухали його. Вони не хотіли мати нічого до діла з Божим царством. Ті, що послухали, повірили й прийняли Ісусову вістку, почали проповідувати добру новину про Боже царство під дуже ворожими обставинами. Нарешті уряди почали переслідувати їх. Ісус дав їм добру пересторогу про що вони могли сподіватися коли стануться його послідовниками. Він сказав їм: “Але перед усім тим накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть і видаватимуть вас у синагоги й в’язниці й поведуть вас до царів та правителів — через ім’я моє. Але все це стане вам на свідоцтво”.— Луки 21:12, 13.

11. Які є слова одного єврея, що клав почитання Бога перед націоналізмом?

¹¹ Жиди як і римляни не оціняли тієї вістки доброї новини, яку християни проповідували. Однак, апостол Павло, хоч був жидом по народженню, клав Християнство та своє почитання Бога перед націоналізмом. Він положив своє життя в руки Бога Єгови. Отже він міг сказати: “Тому любо мені перебувати в недугах у прикростях у бідах у переслідуваннях в утисках через Христа. Коли бо я слабий тоді я сильний”. (2 Кор. 12:10) Павло мав роботу виконувати й він виконував її! Він знав, що його вічне життя не залежало від його служби якомусь народові або його провідникові. Його вічне життя прийде від Бога Єгови через його розпорядок. Павло вірив Ісусові коли той сказав: “Я дорога й правда й життя”.— Йоан 14:6.

НЕ БОЯЧИСЬ СМЕРТИ

12. Як Писання потішають тих, які можуть зустрічати смерть за те, що не будуть поклонятися державі?

¹² З переходом століть багато християнів загубили своє життя за те, що вони не клонилися державі. Вірять, що Павлові відтяли голову в Римі. Християни не боялися вмирати, бо вони знали, що Бог є Давачем життя й вони були добре познайомлені з Ісусовими словами: “Не лякайтеся тих, що тіло вбивають, але душі не можуть убити; але бійтеся того, що може знищити тіло й душу в Геєнні”.— Матт. 10:28.

13. (а) Чому добрий уряд є потрібний? (б) Як Петро й апостоли показують, що це не значить, що його муситься почитати?

¹³ Уряд є потрібний й добра річ коли він служить людям, але коли він станеться пригнічаючим, то люди тоді терплять. Добрий уряд є дуже потрібний, а головно сьогодні коли в світі живе більше як 3,200,000,000 людей. Але чи люди мусять почитати уряд? Чи він мусить бути вищим від усіх інших людських вірностей? А що коли людські закони противляться Божим законам? Апостоли мусили дати відповідь на те питання перед синедріоном: “Петро та інші апостоли відповіли: ‘Бога повинно слухатися більше як людей’ ”. Через таку вірність до Бога Єгови, провідники “вибили їх і наказали їм не говорити про Ісусове ім’я”. А що ці тепер робили? “І щоденно у храмі та від дому до дому безупинно навчали, й звіщали добру новину про Ісуса Христа”. (Діян. 5:29, 40—42, НС) Отже хоч уряд є потрібний, то однак він не може припинити, й не має права стримувати людей, щоб вони не говорили правди, яка є добра новина для всіх людей.

14-16. (а) Покажіть як націоналістичне почуття починається. (б) Який був наслідок у протязі століть?

¹⁴ Але як націоналізм починається? Деякі гуртки людей, переважно з тієї самої родини живуть близько прикупі й мають глибоке почуття, що вони належать одні до одних. Вони витворюють однакові звичаї й способи життя. Вони подають свою вірність гурткові й бажають, щоб усі додавали до добробуту один одного. Певно, що нема нічого злого людям любити одні одних і бажати втішатися їх товаришуванням та цікавитися їх добробутом. Це є Богом даний наказ, щоб любити свого ближнього як себе самого.

¹⁵ Але, як ці гуртки розростаються, то хтось починає заохочувати національну вітчизняність. Тепер цьому гурткові кажуть, що він є вищий всіх інших гуртків і нападом та поборенням, провідник старається показувати вищість його групи над іншими групами. Незважаючи на бажання декотрих, що хочуть жити так як Біблія навчає, провідник групи буде старатися примушувати всіх людей збиратися навколо нього й обожати якогось чоловіком виробленого прапора, образа або символа, що представляє спосіб життя його групи. Коли це стається, то вони за далеко проводять свого націоналістичного духа. Бога-боячись люди знають, що Єгова “зробив із одного чоловіка всі народи людей” і вони не будуть погоджуватися з провідниками в почитанню держави через її прапори. Тоді менші групи терплять, тому що вони не прилучаються до більших. Ісус і його апостоли були в тій меншій групі, але вони не зробили помилки.

¹⁶ Крім економічних факторів, декотрі інші причини, що заохочують націоналізм є мова, раса, релігія, територія й політичний спосіб життя. Коли ми переглядаємо правдиву світову історію, ми бачимо, що багато національних груп почалися з дуже маленьких гуртків. По суті, ціла людська родина після великого потопу почалася з Нойом і його трьома синами, Сим, Хам і Яфет. Біблія ясно каже, що “Оці були три сини Нойові й від них залюднилася вся земля”. (1 Мойс. 9:19) Зразу були родинні гуртки, потім покоління а пізніше люди почали жити по містах. Так почалося Нимродове царство. (1 Мойс. 10:9, 10) З переходом століть великі народи розширювали свої території поборенням інших народів. Відтоді ми мали такі світові імперії, як от Єгипет, Асирія, Вавилон, Медо-Персія, Греція і Рим. Опісля, сучасними роками ми бачили багато держав, які старалися набути славности. Ви будете пам’ятати Муссоліні з Італії, який хотів завоювати частину Африки. Він стався союзником із Гітлєром із Німеччини, який старався завоювати цілу Європу, Азію й Африку. Дійсно він хотів статися провідником світу. Але, яким катом він показався бути! Після невдачі його планів завоювати народи, повстало багато інших народних груп, які шукали незалежности й вони показували їх палку вірність та патріотизм деяким провідникам.

17. Покажіть як націоналізм розвився після Другої Світової Війни.

¹⁷ “Боротьба” становила заголовки по газетах, а головно після 1914 р., аж до цього дня. Нападаючі націоналісти вимагають деяких прав і території для деяких гуртків людей. Отже витворюються нові уряди. У минулих чотирьох роках у самій Африці почалося около двадцять чотири нових держав. А після Другої Світової Війни той континент вродив около тридцять шість нових держав.c Енциклопедія Американа робить ось яку заяву: “Після Другої Світової Війни, націоналізм далі відгравав головну ролю по цілому світі. Йосиф Сталін, який доказався бути добрим прихильником фашистського націоналізму, далі розвивав Гітлєрові техніки.d Але дискутуючи націоналізм, Американа далі каже: “В ранніх часах чоловікова найвища вірність зосереджувалася навколо його релігії. Сьогодні Держава заступила її місце”.e

18, 19. (а) Поясніть націоналізм. (б) Коли націоналізм проводять за далеко, то які є наслідки?

¹⁸ Журнал Тайм із 7-го грудня, 1962 р., сказав на стороні 20: “Пани земельного володіння за Середньовіччя віддавали свою вірність цареві, а не державі, французькі барони (власники земельного володіння), які воювали по стороні нападаючих англійських царів були вірними прихильниками а не співучасниками. Пише історик Карлтон Гейс: ‘Народність усе існувала. Патріотизм також давно існував чи то його прикладали до якоїсь місцевості або розширювали до імперії. Але сполука патріотизму з народністю й перевага народного патріотизму над усіма іншими людськими вірностями — що є націоналізм — є щось нове, дуже нове’.

¹⁹ “Націоналісти навчилися, що їх віровчення містять погане насіння як і добре. Держава вимагала найвищої вірности від її городянів, наполягала бути вища всіх інших національностей й плекала гордість народного характеру й долі. Коли провели його за далеко, то таке переконання відіграло свою участь у Першій Світовій Війні й перекрученням націоналізму, звільнило націстський жах по цілому світі, переповняючи землю трупами”.

20. Як націоналізм стається найвищою вірністю?

²⁰ В його книжці Націоналізм: Релігія, римо-католицький автор, Карлтон Гейс зробив також заяву на десятій стороні: “Є різні ступені націоналізму, як і деякого хвилювання. Нашу вірність до народности й народної держави можна зумовити іншими вірностями — як от вірність до родини, церкви, людства, міжнаціональности — і так його можна обмежити до відповідних ступенів. З другого боку націоналізм може бути головною, найвищою вірністю, пануючи над усіма іншими. Переважно це стається коли змішається народне хвилювання з релігійним хвилюванням і тоді сам націоналізм стається релігією або заступником релігії”.

ХРИСТИЯНСТВО Й НАЦІОНАЛІЗМ

21, 22. (а) Чи націоналізм можна мішати з Християнством? (б) Що так зване Християнство зробило, щоб примусити змішання цих двох, і з яким наслідком?

²¹ Однак, нехай буде відомо, що: Християнство не можна мішати з націоналізмом. Ісус Христос ніколи не мішав їх докупи. Але, що сказати про католицьку та протестантські релігії так званого Християнства? Вони поперають націоналізм з цілої сили й піддержують усякі держави в якій вони мають своїх прихильників. Священики всіх цих релігій навіть політикують набути політичного провідництва й декотрі навіть жадають політичної посади для себе. Під час війни ці священики беруть провід заохочуючи молодих чоловіків у їх державах брати участь у мордерстві проти членів їх власних релігій в другій державі, хоч Біблія, яку вони привлащують вживати за основу своєї релігійної віри каже, що ‘не вбиватимеш’.

²² А чим священики цих релігійних організацій сталися? В що вони перемінили своїх парафіянів. Яків, послідовник Ісуса Христа, ось що сказав: “Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом — то ворожнеча проти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той стається ворогом Божим”. (Якова 4:4) Ви мусите знати в що вони покладають їх вірність. Чи вони не можуть зрозуміти, що коли вони будуть вірні одному панові, то мусять ненавидити другого? Ісус сильно заявив: “Ніхто не може двом панам служити — бо, або одного зненавидить а другого буде любити, або буде триматися одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні (багатству)”. (Матт. 6:24) Чи ви є християнином? Коли так, то що є першим у вашому життю? Ви маєте право вибирати для себе. Але чи ви маєте право присуджувати та карати інших християнів, які вибирають Творця за свого Пана замість Держави?

23. Подібно до Ісуса й його учеників, яке є християнинове відношення коли прийдеться чинити волю Єгови?

²³ Християнин, що посвятив себе чинити волю Єгови буде робити те, що Єгова навчає його. Єгова відкрив Себе й Свої наміри через Своє написане Слово, Святу Біблію. Чим більше хтось стається познайомлений з написаним Словом, то тим краще він буде розуміти що робити. Ісус узяв свою сторону — так само й апостоли та інші ранні християни — не проти Риму, але по стороні Єгови, їх вибраного Пана. Він був їх Богом. Більшість із інших людей вибрали собі кесаря. Це був їх привілей, але чого переслідувати меншу групу, віруючих поклонників Бога?

24. Поясніть “любов ближнього” коли вона включає вірність до Бога.

²⁴ Приходить час у життю кожної людини коли вона мусить рішити де вона поставить свою вірність. Бути вірним Єгові не значить, що хтось не буде сприятливим проти свого ближнього, або проти держави в якій він народився. Ісус навчав нас любити нашого Отця в небі й нашого ближнього. (Луки 10:27) Але це не значить, що ми мусимо робити те, що наш ближній робить. Ісус дав пораду в його проповіді на Горі: “Ви чули, що сказано: ‘Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога’. Я вам кажу: ‘Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, що проклинають вас, творіть добро тим, що ненавидять вас і моліться за тих, що переслідують вас, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних’ ”. (Матт. 5:43—45) Отже ви можете любити вашого ближнього, навіть ворога вашого, але це не значить, що ви мусите чинити таке лукавство, як він чинить.

ІСТОРИЧНИЙ ПРИКЛАД

25, 26. До якого часу в історії ми тепер вернемося за відповідним прикладом вірности до Бога або до держави, й яких трьох осіб тут уключається?

²⁵ На хвилину вернімся далеко назад в історію до 617 р. перед Хр. Того року, Навуходоносор, цар Вавилону, забрав багато ізраїльтянів у полон до Вавилону. Навуходоносор вибрав деяких із ізраїльських дітей, із царського насіння, щоб дати їм спеціальної підготовки в його дворі. Він вибрав найкращих, тих, що були вродливі на вигляд, що мали прозорливість усякої мудрости й були познайомлені з знанням та з добрим розсудком. Ці мали служити в палаті царя. Він дав розказ, щоб навчити цих молодиків халдейської мови й писання. Щоб вони діставали доброї їжі, він “призначив їм щоденну поживу, з царської їжі та з вина, що сам його пив, а на їх виховання — три роки, а по закінченню їх стануть вони перед царським обличчям”.— Дан. 1:1—5.

²⁶ Між тими, що Навуходоносор спеціально вибрав були чотири хлопці, можливо від чотирнадцять до вісімнадцять років віку. Вони походили з Юдейського покоління. Їх імена були Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія. Кожне ім’я мало цікаве значення: Ім’я Даниїл значило “Бог є Суддя”; Ананія, “Яг показав ласку”; Мисаїл, “Хто є те, що Бог є?” а Азарія, “Яг є Хоронитель”. Змінення їх імен показує, що Навуходоносор мав намір відвернути їх від правдивого Бога, і щоб вони мислили по-халдейськи замість по-єврейськи. Даниїлове ім’я було змінене на Валтасар, що значить “Князь Бели”, або “Провідник Господа”. Ананійове ім’я змінили на Шадрах, якого значення не є певне, але декотрі кажуть, що воно значить “Слуга Аку” (бог місяця). Мисаїла змінили на Мешах. Значення ім’я Мешах не є знане, але деякі перекази кажуть, що воно можливо є ім’я якогось вавилонського божества. Азарію змінили на Авед-Неґо, що значить “Слуга Неґо [або Меркурія]”. Отже вони мали статися слугами інших богів замість Єгови. Але чи зміна імен змінила їх самих?

27, 28. (а) Чи поганські імена цих осіб змінили їх відношення до почитання Бога? (б) Як вони показали, що навіть у їжі вони не будуть нарушувати закон Бога свого й з яким наслідком?

²⁷ Зміна їх імен та спеціальна увага, яку вони діставали від царя не обманула їх. Вони далі були вірні Всемогучому Богові Єгові. Хоч вони й були в вавилонськім невільництві, вони хотіли жити згідно з Божими законами, які є записані в Його Слові. “Даниїл постановив у серці своїм, що він не оскверниться їжою царя та питвом, що той сам його пив”. (Дан. 1:8) Він, разом із його трьома приятелями, просили лише рослини та води. Даниїл досить сперечався з царським начальником, який приносив їм їсти, але нарешті переконав його й цей почав приносити простої їжі на десять днів. Правдоподібно, що Даниїл і його молоді товариші пригадували собі слова з 5 Мойсея 6:4—7: “Слухай Ізраїлю: Єгова, Бог наш, є один Єгова! І люби Єгову, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю й всією силою своєю. І будуть ці слова, що я сьогодні наказую на серці твоїм. І пильно навчи цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітиме, вдома й як ходитиме дорогою й коли ти лежатимеш і коли ти вставатимеш”.

²⁸ Вони були добре познайомлені з Десятьма Заповідями та з законами, які Бог Єгова дав про їжу. Вони добре пам’ятали Мойсейові слова: “А тепер Ізраїлю, послухай постанов та законів, що я навчаю вас чинити, щоб жити вам”. (5 Мойс. 4:1) Нечиста та заборонена їжа була бридка для них. Відмовляючись їсти м’ясо та пити вино, якого вавилонці, правдоподібно, посвячували ідолам, вони їли рослини й “по десяти днях їх вигляд, виявився кращим і вони були здоровіші на тілі, аніж усі ті юнаки, що їли царську їжу”. (Дан. 1:15) Певно, що це було дуже потішаючим начальникові, який доглядав Даниїла, Ананія, Мисаїла та Азарію. Це також потішало Єгову, бо “цим чотирьом юнакам, правдивий Бог дав пізнання та розуміння в кожній книжці та мудрості, а Даниїл розумівся на всякому видінню та снах”.— Дан. 1:17.

29, 30. Чи урядова посада та дари змінили їх вірність до Бога Єгови?

²⁹ В протязі їх трьох-річної підготовки, вони навчилися халдейської мови й багато інших речей, але ніколи не забули про їх Бога й того, що вони навчилися в Юдеї про закони Єгови. Навіть коли їх приводили перед царем, то вони не трепетали з пошани. Даниїл, при помочі Бога, тлумачив багато снів, отримував багато дарів від царя й стався провідником над вавилонською округою, і його зробили головним намісником над мудрецями в Вавилоні; але навіть це не закрутило йому голови. Його вірність до Єгови далі займала перше місце.

³⁰ Даниїл, займаючи тепер таку високу посаду, “просив від царя, і він призначив над справами вавилонського краю, Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, а Даниїл був при царському дворі”. (Дан. 2:49) Ці чотири жидівські мужі трималися близько один одного в їх почитанню. Вони також добре дбали про їх призначені обов’язки, бо вони були невільниками в Вавилоні. Але ці чотири юнаки з таким великим знанням і відповідальністю, не мали ставатися національними прихильниками й поклонниками держави й так забувати про їх любов до Бога. Вони віддавали державі не більше від того, що їй належило та нічого Божого. Певно, що вони не могли давати державі те, що було Боже.

31. Яку пробу цих чотирьох євреїв мали колись зустрінути виставляючи які питання?

³¹ Всі слуги Бога Єгови будуть колись зустрічати проби. Ісус сказав християнським свідкам Єгови, що вони будуть зустрічати опозицію та переслідування ради Христа. Так й сталося з цими чотирьма єврейськими дітьми; колись вони також мали зустрінути пробу їх вірности та посвяти. Чи їх вірність докажеться бути до держави чи до Бога? Чи вони будуть почитати державу й відкинуть свого Бога? Чи вони будуть поклонятися державі коли це станеться справою смерти чи життя? Біблійна історія в третьому розділі Даниїла дає нам відповідь.

ЗУСТРІЧАЮЧИ ВИКЛИК

32. Покажіть як виклик розвивався в Вавилоні.

³² Цар Навуходоносор зробив великого боввана з золота. Висота його була шістдесят ліктів (27 метрів) а широта шість ліктів (2,7 метра). Цього боввана поставили на степах Дури в вавилонській околиці, около шість миль на південь від Вавилону. “І цар Навуходоносор послав зібрати сатрапів, заступників, підсатрапів, радників, суддів, вищих урядників та всіх оркугових володарів, щоб прийшли на посвячення боввана, якого поставив цар Навуходоносор”. (Дан. 3:1, 2) Певно, що цей розказ включав Шадраха, Мешаха та Авед-Неґа, які були наставлені бути урядниками вавилонської судової округи.

33. (а) Який був намір Диявола відносно цих трьох єврейських дітей, і як цар уложив його розказ почитання? (б) Яке цікаве зауваження знаходиться в примітці з книжки Наш Прапор?

³³ Це було навмисне зусилля Сатани Диявола, вавилонського правдивого бога, примусити цих трьох євреїв поклонитися державі, ідолові держави, чи той ідол буде бовваном, або прапором.f Той золотий бовван представляв вавилонську імперію. Всі призначені провідники країн, яких Навуходоносор завоював, мали прибути й поклонитися тому бовванові. Навуходоносор накидав вавилонський націоналізм на юдеїв, асирійців, єгиптянів і всіх інших поневолених. Вони всі зійшлися докупи. “А оповісник закликав лунким голосом: ‘До вас говориться, народи, люди та язики! Того часу, коли ви почуєте голос рога, сопілки, гітари, гусел, псалтиря, флейти та всілякого роду музику, падайте й поклоніться золотому бовванові, якого поставив цар Навуходоносор. А той, хто не впаде й не поклониться тієї хвилі буде вкинений до середини палахкотючої огнянної печі’ ”. (Дан. 3:4—6) Наказ був, поклоніться бовванові, почитайте державу! Націоналізм! Ввесь народ, провідники, великі й малі, мусили вклонитися та почитати те, що Ісус назвав Кесарем, або його ідола, Націоналізм!

34, 35. Як тих троє євреїв зустрінули той виклик, й який наказ Бога свого вони пам’ятали?

³⁴ Але дивіться! Ось стоять три чоловіки! Вони не вклоняються! Чи можете уявити собі! Ці три чоловіки пішли разом із іншими до степу Дури за розказом царя, але вони не вклоняються. А чому ні? Вони корилися так далеко як могли. Вони згромадилися з рештою людьми, але тепер прийшла проба. Вони правильно вирішили. Ці три юдейця, Шадрах, Мешах та Авед-Неґо, пригадували собі слова Бога Єгови промовлені через Мойсея:

³⁵ “Я Єгова, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому невільництва. Нехай не буде у тебе інших богів передо Мною! Не роби собі вірізаного боввана і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Єгова, Бог твій, Бог, що вимагає виключної посвяти, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене; а що чинить милість тисячам поколінь тим, хто любить Мене і хто держить заповідей Моїх. Не призивай ім’я Єгови, Бога твого надаремно, бо не помилує Єгова того, хто призиватиме Його ім’я надаремно”.— 2 Мойс. 20:1—7, НС.

36. В кого вони покладали своє довір’я?

³⁶ Ці три євреї добре розуміли той приказ. Вони віддавали Богові їх виключну посвяту. Вони не будуть поклонятися й почитати чоловіком-виробленого боввана або прапора. Вони любили своє життя й вірили, що Бог охоронить їх. А коли б вони й не зосталися живими, то їм не було причини боятися смерти, бо вони вірили в воскресення з мертвих. Коли Навуходоносор довідався про що сталося, він страшно розлютився й дав розказ на дослідження.

37. Що тепер сталося коли цих мужів привели перед царем?

³⁷ Цих трьох євреїв привели перед Навуходоносора й він запитав їх: “Чи це правда Шадраху, Мешаху та Авед-Неґо, що ви моїм богам не служите, а золотому бовванові, якого я поставив, не вклоняєтеся?” (Дан. 3:14) Царя турбувало коли ці вірні слуги не корилися йому й не хотіли зробити такого малого вчинка, ‘лише поклонитися це все’. Отже Навуходоносор сказав, що він дасть їм ще одну нагоду. Його слова були: “Тепер, якщо ви готові, щоб того часу, коли почуєте голос рога, сопілки, гітари, гусел, псалтиря й флейти, та всіляких родів музики, попадали й кланялися бовванові, якого я зробив. А якщо ви не поклонитеся, тієї години будете вкинені до середини палахкотючої огнянної печі, й хто той бог, що може врятувати вас від рук моїх?”— Дан. 3:15.

38. Чи тих троє євреїв гаялися подати відповідь коли дістали ще одну нагоду поклонитися, і якими словами вони відказали цареві?

³⁸ Цим трьом євреям не взяло навіть і хвилини віришити. Вони вже зробили рішення в розумах своїх. Від того часу коли вони ще були юнаками коли їх харчували в царській приватній школі статися урядниками, вони знали кому будуть служити. Якщо вони не зламали Єговових законів про їжу, то чи вони тепер зламлять Його закон про почитання боввана? Отже без ніякого гаяння “Шадрах, Мешах та Авед-Неґо відповіли та й сказали цареві Навуходоносорові: ‘Ми не потребуємо відповідати тобі на це слово. Якщо наш Бог, якому ми служимо, може врятувати нас із палахкотючої огненної печі, то він урятує й з твоєї руки, о царю! А якщо ні, нехай буде тобі, о царю знане, що богам твоїм ми не служимо, а золотому бовванові, якого ти поставив не будемо вклонятися”.— Дан. 3:16—18.

39. Хто інший дав подібну відповідь на оборону чистого почитання Бога?

³⁹ Віра! Вірність! Де ми після того чули таке сильне рішення? Пам’ятаєте коли Сатана старався звести Ісуса, щоб цей “поклонився” йому? Ісус також не гаявся в його відповіді. “Тоді каже Ісус до нього: ‘Відійди Сатано! Бож написано: “Богові Єгові своєму поклоняйся, і служи одному Йому” ’ ”.— Матт. 4:8—10, НС.

ВИЗВОЛЕННЯ ДЛЯ ВІРНИХ

40-42. Розкажіть про драму, яка тепер розвивається перед Навуходоносором і останній наслідок у випадку про піч.

⁴⁰ Навуходоносор добре знав кому ці три євреї служили. Але коли їх зв’яжуть та будуть готові кинути в піч, то чи вони зломлять їх вірність? Чи вони тепер поклоняться державі й стануться націоналістичними? Чи вони будуть старатися служити двом панам? Чи вони будуть давати державі те, що не належало до держави?

⁴¹ Ці три мужі ‘не боялися тих, що тіло вбивають, але не можуть убити душі’. Вони були подібні до правдивих християнів сьогодні, що оціняють гарний приклад тих трьох євреїв, які “боялися того, хто може вбити тіло й душу в Геєнні”. (Матт. 10:28) Вони дивилися на Навуходоносора як лють змінювала його проти них. Цар дав розказ “Киньте їх в огненну піч, яку тепер розпекли сім раз більше”. Їх кинули в піч, яка була така гаряча, що ті, які кидали їх у неї вмерли від жару.

⁴² Тоді Навуходоносор побачив страшну річ. Він схопився швидко та сказав: “Чи ж не трьох зв’язаних мужів ми кинули до середини огню?” Ті, що були з ним відповіли: “Певне царю!” Але Навуходоносор, стривожений, сказав. “Таж я бачу чотирьох мужів непов’язаних, що ходять посеред огню, і шкоди їм нема, а вигляд того, четвертого, подібний до сина богів”. Тоді Навуходоносор заговорив до тих трьох мужів і сказав, щоб вони вийшли з вогню та прийшли до нього. Шадрах, Мешах та Авед-Неґо вийшли з посеред вогню. Це дійсно було великим дивом. Вогонь цілком не мав сили над їх тілами, навіть волосся на головах не обсмалилося. І їх одежа не згоріла, навіть не мала запаху з вогню. Ті мужі дійсно пережили великий досвід і доказали себе бути вірними.— Дан. 3:24—27.

43. Які слова Навуходоносор тепер промовив, оправдуючи визволяючу силу Єгови?

⁴³ Цей досвід стривожив Навуходоносора, бо він сказав: “Благословенний Бог Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, що послав свого ангела, і врятував своїх рабів, які надіялися на нього. І вони не послухали царського слова, й дали свої тіла на огонь, аби не служити й не кланятися іншому богові, крім Бога свого. А тепер від мене видається наказ, що кожен із народу, люду та язика, який скаже що згірдливе на Бога Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, буде почетвертований, а дім його обернений буде на сміття, бо немає іншого Бога, щоб міг би так урятувати як оцей”. (Дан. 3:28, 29) Чи ви сьогодні також вірите, що “нема іншого Бога, щоб міг так урятувати як оцей”?

[Примітки]

“Звізди є символом небес і божественної долі, якої чоловік прагнув ще за незапам’ятних часів; полоси є символом проміні світла, яке розходиться від сонця. Обидві ці теми вже довгий час були представлені по прапорах різних народів від прапорів поклонників зір за стародавнього Єгипту й Вавилону до прапора з 12-ох звізд, що представляв іспанських завойовників Південної Америки під Кортезом. Маючи підтримку, вони поширювалися й сталися полосатим прапором у Голландії й Західній Індійській Компанії в 17-му століттю аж до теперішнього взірця із звізд та полос по прапорах кількох європейських, азіатських та американських держав”.

На 23-ій стороні вона каже: “Секретар Оборони, Вашінґтон, 28-го грудня, 1959 р., НАШ ПРАПОР (DOD Pam 5-6a) — Цей офіціальний Відділ Оборони Видання є для вживання осіб, що служать при війську. [Підписав] Томас С. Ґейтс, видана Бюром Інформації та Освітлення Озброєних Сил, Відділом Оборони, Вашінґтон 25, Д.К.”.