Раби людей, чи раби вашого відкупителя — котрі?

“Ви куплені ціною; тож не ставайте рабами людей”.— 1 Кор. 7:23, НС.

1. Скільки з людства народилися в рабстві?

ЧИ ВИ знаєте, що ви народилися рабом? Факт у цій справі є, що все людство народжується рабами, дітей рабів. Коли ви щиро розглянете ці факти й побачите, що воно є правда, то воно поможе вам зрозуміти багато речей про себе. Воно доведе вас зрозуміти як ви можете звільнити себе від такого рабства.

2, 3. (а) Між тими, що звільнили себе від цього рабства був який славний робітник ради свободи? (б) Як цей робітник відносився до себе по імені?

² Двері визволення з цього дому світового рабства були відчинені дев’ятнадцять століть тому. У тому першому столітті нашої Загальної Доби, між тими, що були визволені з цього рабства був чоловік, який тепер є знаний кругом світу. Але він мусів завжди стерегтися й старанно пильнувати, щоб знову не попасти в рабство. Він дуже втішався своєю свободою й старався помагати багатьом іншим набути такої свободи. Ні, він не воював проти римської імперії, яка поневолювала мільйони людей; і він не проводив Марш Свободи до Риму, щоб протестувати проти рабства. А чому ні? Тому що він працював за більшою свободою ніж та, яку люди могли дати.

³ Через роботу визволення цього чоловіка, декотрі релігійні організації рахували його бути одним із їхніх “святих” і так стали називати його “Святий Павло”. Але він говорив про себе як звичайного Павла. Наприклад, він сказав людям, які хотіли зробити його своїм спеціяльним провідником: “Чи ж Павло був розп’ятий за вас? Чи в Павлове ім’я ви хрестилися?” “Бо коли хто ж каже: ‘Я ж Павлів’, а інший ‘Я Аполлосів’, то чи ж ви не тілесні? Бо хто ж Аполлос? Або хто то Павло? Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав Господь”.— 1 Кор. 1:13; 3:4, 5.

4. (а) Який політичний стан апостол Павло займав у римській імперії, і як це сталося? (б) Свободою від якого рабства Павло цікавився?

⁴ Павло втішався правом римського горожанства. Тому то римський уряд уважав його бути вільним чоловіком. Одного разу римський тисяцький або військовий провідник запитав його: “Скажи мені, чи ти римлянин?” Він відповів: “Так”. Цей військовий провідник також привлащував мати римське горожанство, кажучи: “За великі гроші громадянство оце я набув”. Тоді Павло відказав: “А я в нім і родився”. (Дії 22:27, 28) Вдійсності Павло був обрізаним жидом. Але тому що він народився в азіятському місті Тарсис, він народився в римське громадянство, бо більше як сто років перед тим, римський політикан Антоній дав усім мешканцям Тарси римське громадянство й імператор Кесар Августус пізніше потвердив ці привілеї. (Дії 21:39; 22:3) Отже це не від рабства з-під римської імперії, що Павло стався визволений, бо він не мішався в політику помагати іншим виходити з такого рабства. Тут було інше рабство, що сягало багато дальше й якого наслідок була смерть. Римський горожан Павло цікавився цією свободою.

5, 6. (а) В якому листі Павло пояснив це більше рабство? (б) Що в Павлові стримувало його від чинення того, чого він хотів чинити?

⁵ А як це сталося, що Павло знайшов себе в цьому більшому рабстві? Як ми всі знайшли себе в ньому? Як воно впливало на нас? Павло пояснив це коли він писав до своїх співвіруючих у Римі, Італії. Коли він говорив про Божий, а не про римський закон Павло сказав:

⁶ “Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх. Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але те, що ненавиджу, те я роблю. А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий, а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.

7. Який небажаний закон Павло знаходив у своїх членах, і до якої міри він був підкорений цьому законові?

⁷ “Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро,— що зло лежить у мені. Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх. Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному”.— Рим. 7:14—25.

8. Проти чого в собі Павло мусів боротися, і яка трудність була відповідальна за це?

⁸ Павлове тіло, так як наші власні тіла, було “тілесне”. В його тілі він знаходив закон, який ми знаходимо в нашому власному тілі. Це був гріховний закон. Отже, коли він бажав чинити те, що було правильним в гармонії з Божим добрим законом, то він не міг усе чинити його досконало. Гріх, що проживав у його тілі переберав контролю над ним і стримував його від виконування його бажання. Серцем і розумом він був у гармонії з Божим законом, так що за його розумом він був рабом Божому законові. Але його тіло не все погоджувалося з його розумом, отже він мусів боротися, щоб не служити гріховному законові, що знаходився в його тілі. А яка була трудність? Павло був “проданий під гріх”. Коли те було правдою про апостола Павла, то воно також є правдою й про нас.

9. Чому воно не є добре для нас ставатися добровільними рабами гріховного закону?

⁹ Воно не є добре, щоб ми добровільно ставалися рабами гріховному законові, який все старається переберати контролю нашого тіла. Коли ми дозволимо гріховному законові все процвітати в нашому тілі, то наслідок може бути тимчасова потіха, але це не придбає нам вічного життя в щасті. Божий закон показав жидам, що гріх був. Його закон присуджував грішників до смерти. Отже тому Павло сказав, що гріх провадив його до смерти за присудом Божого доброго закона, якого Він проголосив на всіх грішників.— Рим. 7:13.

10. Так як Павло, якого визволення ми прагнемо, і через кого воно прийде?

¹⁰ Отже, якщо ми бажаємо набути вічне життя в повному щасті, так як сам Павло бажав, то ми схочемо визволити себе від гріха, який провадить наше тіло до смерти. Показуючи через кого те визволення прийде до нас, Павло сказав: “Дякую Богові через Ісуса Христа Господа нашого!” (Рим. 7:25) Але, як це визволення приходить від Бога через Христа?

11. Чому було треба звільнити Павла від рабства до “гріховного закона”, і яке питання виринає про продаж Павла?

¹¹ Павло сказав, що він був “проданий під гріх”. Отже він був рабом “гріховному законові”. Щоб статися вільним від цього рабства, його треба було відкупити. Але, як Павло, що народився римським горожанином був “проданий під гріх”? Відповідь на це питання поможе нам зрозуміти як усі з нас також є “продані під гріх”, так що тепер ми знаходимо, що “гріх приносить смерть” для нас усіх. Як Павло стався відкуплений? Як і нам відкупитися?

ВХІД ГРІХОВНОГО ЗАКОНА В ЛЮДСЬКЕ ТІЛО

12. За історією сотворення в Біблії, через кого ми дістали наше тілесне тіло?

¹² Павло казав, що він був “тілесним”. Ми сьогодні є з такого самого тіла, яке Павло мав, який був “вибраний для звіщання Божої доброї новини, яку Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писаннях”. (Рим. 1:1, 2) Через жінку ми всі дістали наші тіла від першого чоловіка, Адама. Його дружина Єва, перша жінка, була тілом з тіла першого чоловіка і кісткою його кісток. Отже апостол Павло годиться з біблійною історією про людське сотворення й пише: “Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все — від Бога”.— 1 Кор. 11:12.

13, 14. (а) Чому ми не повинні піддаватися спонуці націоналізму або гордуватися націоналістично? (б) Чому Бог не може бути той, що продав нас під гріх?

¹³ Сьогодні, около шість тисяч років після того коли Бог сотворив чоловіка, сучасна наука не може доказати неправдивим те, що апостол Павло сказав поганським грецьким суддям в Атенах, Греції: “Бог. . . ввесь людський рід з одного чоловіка створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, щоб Бога шукали вони”. (Дії 17:24—27) Отже, чому якійсь людині гордо піддаватися спонуці націоналізму.

¹⁴ Незважаючи на нашу теперішню національність, ми всі є “продані під гріх”, ми всі є рабами “гріховного закона”. Тому, що ми всі є рабами, то чому нам хвалитися або гордувати одною національністю понад іншу? Ми не можемо робити цього перед Богом й сподіватися спеціяльної ласки від Нього. Отже тепер ми запитуємо, Хто це продав нас усіх? Певно, що це не був Бог Творець. Через Його власну точну праведність, добрість і святість, Він не міг сотворити першого чоловіка й жінку сотворінням “продані в грісі”. Отже, який був тілесний стан першого чоловіка й жінки коли Бог сотворив їх? Що Його власна надхнена Книга, Свята Біблія, каже про це?

15. (а) Щоб зробити нас сотворінням, то що Бог мусів бути? (б) Як Боже обчислення людського сотворіння є інше від обчислення східних релігійних філософів?

¹⁵ Щоб сотворити нас, такими чудовими сотворіннями, якими ми є, то Бог мусів бути найбільшим Науковцем, принаймні шість тисяч років перед усіма земними науковцями сьогодні. Божа наукова історія про сотворення, так як вона є записана в Святій Біблії не годиться з людською філософією індусів, буддистів та інших релігійних прихильників, які навчають, що всі матеріяльні речі є грішні, непристойні й злі самі в собі. Біблія каже, що коли Бог сотворив першого чоловіка й жінку він поблагословив їх і наказав їм наповняти землю їхнім тілесним родом, “Бог побачив усе, що Він зробив і ось! воно було дуже добре”. (1 Мойс. 1:31, НС) Бог не є Богом, який називає зле добрим, а добре злим і який дає темряву за світло, або гірке за солодке. Він стягає горе на людей, які перекручують ці факти. (Іса. 5:20—23; Прип. 17:15) Коли Він каже, що Його діло є добре, то воно мусить бути добре. Отже, щоб бути проголошеними добрими Богом, то перший чоловік і жінка мусіли бути добрі.

16, 17. (а) Як лікар Лука досліджує родовід досконалого чоловіка? (б) Тому, що Лука називає Адама Божим сином, то що Адам мусів бути з самого початку?

¹⁶ Крім Адама на землі був ще один досконалий чоловік. Лікар за нашого першого століття досліджує родовід цього досконалого чоловіка. Перше, лікар Лука каже: “І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охрестившись, молився, розкрилося небо, і дух святий злинув на нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: ‘Ти Син Мій улюблений, що Я вподобав тебе’ ”. (Луки 3:21, 22) Тоді лікар Лука досліджує Ісусів земний родовід, кажучи: “А сам Ісус, розпочинаючи, мав років із тридцять, бувши, як думано, сином Йосипа, Ілія”. Тоді Лука вертається назад більше як сімдесят родів і кінчить, кажучи, “сина Еносового, сина Ситового, сина Адамового,— Сином Божим”.— Луки 3:23—38.

¹⁷ Отже говорячи про досконалого похваленого Сина Божого, Ісуса Христа, лікар Лука каже, що перший чоловік Адам також був “сином Божим”. Тому що він називає Адама “сином Божим” разом із Ісусом, досконалим, схваленим Сином Божим, тоді Адам на початку також мусів бути досконалим людським сотворінням, коли він рівнявся до “Сина Божого”. І Адам був досконалим за обчисленням Біблії.

18, 19. (а) За правилом Йоана судити, хто є Божі діти, а хто ні, то чому Адам і Єва не могли бути грішниками при їхньому сотворенню? (б) Чому вони тоді не знаходили себе під силою лукавого?

¹⁸ Коли б на початку Адам був грішним і недосконалим, то він не міг би бути сином Божим. На доказ цього християнський апостол Йоан пише під божественним надхненням: “Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога народжений він. Цим пізнаються діти Божі, та діти дияволові: Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить! Ми знаємо, що ми від Бога, і що ввесь світ лежить у злі.”— 1 Йоана 3:9, 10; 5:19.

¹⁹ За цим правилом, перший чоловік Адам і його дружина Єва на початку не були грішні й не практикували гріха, бо вони народилися від Бога. Вони були дійсними Божими дітьми. Він не творить грішників, бо Він не є джерелом гріха. При їхньому сотворенні Адам і Єва не знаходилися в силі лукавого, але були сотворені ставатися слугами праведного Бога.

20, 21. (а) Як Боже благословенство й призначення Адама й Єви доказує, що вони не були в грішному стані? (б) Що значить Божий образ та подоба, і що це показує про Адамове синівство?

²⁰ Тому то історія про сотворення в 1 Мойсея 1:27, 28, каже нам: “І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: ‘Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі’ ”. Чи праведний Бог благословив би грішників і чи Він сказав би їм наповняти землю їхнім грішним родом і в тім самім разі мати всі живучі звірята на землі під грішним підкоренням? Ні! Бог сотворив першого чоловіка Адама, “в Свій образ” і в Свою подобу. Тому що ця подоба не відносилася до Адамового тіла або його життєвих органів, то цей образ і подоба мусіли відноситися до Адамових розумових здібностей й до його моральних характерних рис. Він міг думати й робити інтелігентні рішення й посідав сумління або совість.

²¹ Крім фізичної сили, Адам посідав такі характерні риси як мудрість, правосуддя й любов у досконалості. Це значило, що з самого початку Адам був Сином Божим, бо воно годилося з правилом: “Улюблені — любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов”.— 1 Йоана 4:7, 8.

22. Чому Бог, творячи у Свій образ та подобу, не сотворив грішника або недосконалого чоловіка?

²² Тому що чоловік Адам будучи сотворений в Божий образ і подобу, відбивав Божі досконалі характерні риси, то він мусів бути досконалим при його сотворенню. Коли Бог сотворив земного сина посідаючи Його божественний образ та подобу, то певно, що Він не сотворив грішника або недосконалого чоловіка. Грішний, недосконалий чоловік відбивав би неславу для Божої роботи або Його розумової сили та моральних характерних рис.

23, 24. (а) Тому що жоден “чин Божий” не дістає гріха від Бога, то яке сотворіння Бог сотворив? (б) Тому що Богові не можливо заперечувати Самому Собі, то який рід людства Він сотворив, щоб представляти Його?

²³ Жоден “син Божий” не наслідує і не дістає грішність та недосконалість від Бога. Про цей факт говориться в 5 Мойсея 32:3—6, НС, де пророк Мойсей сказав ізраїльському народові: “Як буду я кликати ім’я Єгови, то славу віддайте ви нашому Богові! Він скеля, а діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі,— Бог вірний, і неправди не має в Ньому, справедливий й праведний Він. Зіпсулися вони,— не Його то сини, покоління невірне й покручене! Чи тим віддасте Єгові, народе нікчемний й немудрий? Чи ж не Він — батько твій, твій Творець? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе?”

²⁴ Боже досконале діло ніколи не може витворити недосконалого сотворіння. Воно витворить досконалого чоловіка без вади, а не покрученого та зіпсутого. Тому що Бог не може заперечувати Себе, то Він не дозволить, щоб Його діло представляло Його бути тим чим Він не є. Його земний людський син мав характерні риси свого небесного Отця й був без гріха, щоб відбивати досконалість свого небесного Отця, розумово й морально.

ЧОМУ ТЕПЕРІШНІЙ РОЗУМОВИЙ, МОРАЛЬНИЙ, ФІЗИЧНИЙ, СТАН?

25. Як Бог постарав досконалий початок для людської родини?

²⁵ Досконале Боже творення поставило цього досконалого чоловіка Адама в город на землі, в “рай розкошів” так як перекладачі Дуя Переклада Біблії називають його. (1 Мойс. 2:7, 8, 15, 16, Дя) Пізніше, Боже досконале творення сотворило досконалому Адамові досконалу дружину, щоб вона могла родити досконалих дітей в цьому раю розкошів. (1 Мойс. 2:18—23) Бог, яко його небесний Отець, сказав Адамові, як він міг жити вічно в цьому раю розкошів.— 1 Мойс. 2:17.

26. (а) Коли все це так, то які питання виринають з огляду стану людини й землі сьогодні? (б) Кого можна винити за цей стан?

²⁶ Коли це все було так, то чому ми сьогодні не живемо в тому раю розкошів? Чому це після майже шістьох тисяч років чоловічого оброблення землі, земля не є раєм? Чому це після шістьох тисяч років людського розмножування, більйони наших предків не живуть із нами сьогодні наповняти райську землю, але лежать мертвими в землі або в морі? Чому це сьогодні більйони людей не є досконалими тілесно, розумово або серцем, але наша недосконалість все більше і більше побільшується? Чому це кожний з нас мусить щиро сказати: “Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм добре”. (Рим. 7:18) Бога не можна винити за цей стан. Усе Його написане Слово, Свята Біблія, свідчить, що Він дав чоловікові досконалий початок. Чи Біблія пояснює й наш теперішній стан? Так! А що вона каже?

27. Що ми яко нащадки мали успадкувати за Божим наміром, але від якого роду людства ми успадкували теперішній стан?

²⁷ Біблія просто відповідає, що ми успадкували теперішній стан. Але від якого роду наших предків? Біблія відповідає, що ми успадкували недосконалість від наших перших людських родичів. Тому то на нас це все впливає. Божий намір був, щоб ми успадкували лише добрі речі від наших перших людських родичів, людську досконалість і побожність у досконалому раю розкоші, і щоб ми жили побожно й спокійно маючи родинне споріднення з Богом Єговою, нашим небесним Отцем. З часом ми всі мали бути одною великою людською родиною, всі виконуючи братерську і сестерську любов один до одного й маючи всі звірята на землі підкорені, не живучи в страху від них. Ми мали успадкувати неприсуджене життя вільне від рабства до гріха. На нещастя ми успадкували гріх від наших перших людських родичів. А як це сталося?

28. Яка розмова відбувалася в городі між Євою а звіриною?

²⁸ Перша жінка Єва не боялася змія або вужа. Змій був підкорений їй та її чоловікові Адамові. Але одного дня ця звірина в городі заговорила до неї. Ця звірина не була папугою. Це був змій або вуж. Хоч це було щось надзвичайного, то однак Єва пильно вислухала його. Змій запитав Єви, чи дійсно Бог говорив те, що Адам сказав їй. Єва повторила Божі слова її чоловікові Адамові, кажучи змієві: “З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: ‘Не їжте з нього, і не доторкайтесь до нього,— щоб вам не померти’ ”. Тоді промовляючий змій сказав: “Умерти — не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Бог, знаючи добро й зло”.— 1 Мойс. 3:1—5; 2:16, 17.

29. (а) Яким способом Єва дозволила себе попасти в рабство? (б) В якому змислі вона згрішила й вчинила переступ?

²⁹ Тепер в Єві почалося щось нового. В неї розвивалося самолюбне бажання, що не годилося з Божим наміром. Єва не докорила тому змієві, над яким вона панувала за те, що Він казав, що Бог, її небесний Отець, не говорив правду й що Він боявся мати інших богів. Єва дозволила, щоб це самолюбне бажання поневолило її й вона з’їла заборонений овоч. Цим чином вона згрішила, тому що тепер вона не дотримала досконалий закон Бога. Вона вчинила переступ, йдучи проти Божого закону, якого вона дістала через свого чоловіка. Єва вчинила переступ,a упавши в покірність змієві, замість відступити від цієї неправильної ідеї і бути вірною Богові й оправдати Його бути правдивим та найвищим Богом без рівня. В цей спосіб мати людства пішла в погану сторону.

30. (а) Чому спокусник не був задоволений, щоб лише жінка з’їла заборонений овоч? (б) Чому спокусник не вжив змія говорити до Адама й спонукати його з’їсти?

³⁰ Позаду цього був спокусник. А хто це такий? Цей спокусник не був видимий змій, що говорив до неї біля забороненого овочу. Правдивий спокусник не був задоволений звести лише жінку, з’їсти забороненого овочу. Вона не була головою людської родини. Отже головна річ була звести чоловіка. Чоловік, бувши головою людства, вирішить якість своєї родини. Якщо Адам тепер не міг уживати Єву, тому що вона переступила Божий закон, виводити досконалий людський рід, то Бог в своєму призначеному часі, міг сотворити іншу досконалу дружину для Адама, статися матір’ю його досконалої родини. Щоб звести чоловіка, змієві не треба було приступати до Адама й говорити до нього так як він говорив з його досконалою дружиною Євою. Хитрий спокусник, який був невидимим позаді змія знав, що він не міг звести Адама так як він звів Єву. Адам дістав закон від самого Бога. Отже тому що змій знав, що він не зведе Адама, то він вжив самолюбну дружину упросити його з’їсти заборонений овоч. Вона буде мати більший вплив на Адама ніж розмовляючий змій.

31. (а) Чим Адам дозволив себе завести в рабство, з яким вчинком з його сторони? (б) Чому Адам був головно відповідальний в цій справі?

³¹ Єва збудила в Адама самолюбне бажання не загубити її як дружину. Адам також дозволив самолюбному бажанню запанувати над ним і поневолити його в гріх та переступ проти свого небесного Отця, Бога Єгови. 1 Мойсея 3:6, 7 досліджує порядок цих подій й показує початок поганого сумління в людстві, кажучи: “І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму,— і він з’їв. І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фігові листя, і зробили опаски собі”. І так зіпсувався отець людства. Він був головно відповідальний, бо апостол Павло каже: “Змій звів Єву хитрощами своїми”. “Адам бо був сотворений перше, а Єва потому. І Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ”.— 2 Кор. 11:3, НС; 1 Тим. 2:13, 14.

32. Як Якова 1:13—15 пояснює те, що Адам і Єва сталися в рабстві до їхнього самолюбного бажання?

³² Адам і Єва дозволили самолюбному бажанню упоневолити їх і мусіли пострадати кошт такого бажання. Християнський учень Якова (1:13—15, НС) пояснює джерело спокуси, кажучи: “Коли під спокусою, хай не каже ніхто: ‘Я від Бога спокушуваний’. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. Пожадливість потому, зачавши народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть”. Адама тепер зустрічала смерть.

33. Який засуд Бог проголосив над Адамом, і що Бог тоді зробив?

³³ Настрашившись поганим сумлінням і знаючи, що їх тепер чекав Божий засуд смерти, Адам і Єва почали ховатися. Але Бог покликав їх здати звіт і вони призналися про своє злочинство. Доказуючись Себе бути вірним до Свого власного закона Бог тепер проголосив засуд смерти на чоловіка Адама, кажучи: “У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся”. Тоді Бог виключив їх із Його родини дітей й вигнав їх з раю геть від дерева життя. Він поставив перепону при вході до города так, що коли б вони вернулися, то це значило смерть для них. Вони тепер пішли обробляти прокляту землю.— 1 Мойс. 3:8—24.

34. На доказ, що вони передали грішність, що сталося з першим нащадком Адама й Єви?

³⁴ Поза раєм розкошів на проклятій землі вони почали виховувати дітей. На доказ, що вони передали їм своє самолюбне бажання, грішність і недосконалість, їхній перший син убив свого Богобійного брата. Він убив його, крім того, що Бог напоминав йому, що гріх підстерігав в дверях його, стараючись увійти в нього, але щоб він “запанував над ним”. А Каїн не хотів слухати. Його пра, пра, праправнук також стався убивцем. (1 Мойс. 4:1—24) Тут не було так званої “еволюції” або “підвищення людини”, але лише протилежне. Спадковість, по законі генетики, стала розширюватися. Світ людства не міг нічого зробити, а тільки успадкувати гріх й прийти під засуд смерти.

ПОНЕВОЛЕННЯ ЛЮДСТВА

35, 36. (а) Через гріх одного чоловіка, що ввійшло в світ, і до кого це поширилося? (б) Отже, хто з людства не грішить і чому це так?

³⁵ Своїм дослідженням генетики сучасна наука не могла відвернути правди слів апостола Павла в Римлян 5:12: “Через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла смерть у всіх людей через те, що всі згрішили”.

³⁶ Вірний чоловік Йов говорив про “людину, що від жінки народжена”, і запитав: “Хто чистого вивести може з нечистого?” і він відповідає: “Ані один”. (Йова 14:1—4) Надхнений псалмоспівець Давид годиться з цим і каже: “Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя”. (Пс. 51:5) Давидів мудрий син, цар Соломон, коли посвячував свій храм в Єрусалимі для покути за гріх, сказав у молитві до Бога: “Немає людини, щоб вона не згрішила”. (1 Цар. 8:46) Пізніше, коли він писав свою книгу Еклезіясти, цар Соломон сказав: “Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила. Крім того, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог людину, та вигадок усяких шукають вони”. (Екл. 7:20, 29) Таким чином грішність людства не походить від Бога.

37. (а) Хто продав нас під гріх, і як? (б) Як грішність усього світу людства сталася ясніше в часі Мойсея?

³⁷ Тут ми знову вертаємося до питання, як це сталося, що людство, так як каже апостол Павло, є “продане під гріх”? Хто це продав нас під гріх? Нас продано через гріх. Адам, перший батько нашої раси, продав нас. В часі його сотворення перший чоловік Адам був ‘славою Божою’. (1 Кор. 11:7) Через наше народження від нього після того як він згрішив проти свого Творця, воно сталося правда, так як Павло каже в Римлян 3:23, “бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави”. Цей факт стався ще яснішим після того як Бог підніс Свого пророка Мойсея й через нього передав Свій гарний закон ізраїльському народові. Цей закон показав, що гріх був. Він виявив ізраїльтянів бути грішниками, не кращі від решта людства в світі. Через той закон, Павло ще краще зрозумів, що він був проданий під гріх.

38. Що Адам хотів купити продаючи себе, і з якої причини він продав і нас?

³⁸ Отже воно взяло лише одного чоловіка продати нас усіх під гріх. Той один чоловік, Адам, насамперед продав себе. А що він хотів купити продавши себе? Він хотів купити самолюбну розкошність, щоб далі товаришувати з тою грішною переступницею, Євою, його дружиною, і поділитися з нею засудженням перед Богом. Щоб купити це бажання, він згрішив, відкидаючи свою досконалу контролю над собою і піддаючи себе в невільництво до гріха. Це сталося так як сказав пророк Ілля про одного царя в Ізраїлі: “Ти запродався чинити зло в очах Єгови”. (1 Цар. 21:20, НС) Десять племен ізраїльського народу зробили те саме, що цар Ахав. (2 Цар. 17:17) Отже, тому що всі з нас, яко нащадки Адама, були в його стегнах коли він продав себе, то він і нас продав під гріх. Звичайно ми мусіли народитися під гріхом. Воно взяло лише одного чоловіка зробити це, одним учинком.

39. (а) Що людська історія від Адама до нашого дня показує про наше визволення з-під цього “проданого” стану? (б) Отже, що Павло сказав про тодішній Єрусалим і його дітей?

³⁹ Багато праведних людей, можуть сказати так як сказав апостол Павло: “Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?” (Рим. 7:24) За доказом усієї людської історії від Адама аж дотепер, людина не може з своїм власним зусиллям визволити себе від цього “проданого” стану, цього рабства “під гріхом”. Бо 1,582 років (від 1513 р. перед З.Д. до 70 р. З.Д.), від гори Сінай в Арабії до знищення останнього храму в Єрусалимі, ізраїльський народ старався визволити себе з-під рабства під гріхом через Божий закон переданий Мойсейом. Але їм не вдалося зробити цього. Отже около двадцять років перед знищенням храма, апостол Павло сказав до обрізаних ізраїльтянів: “А [невільниця] Аґар — то гора Сінай в Арабії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у рабстві з своїми дітьми”.— Гал. 4:25.

40. Отже, яким іншим способом наше визволення мусить прийти?

⁴⁰ Жидам не вдалося зробити себе праведними перед Богом через дотримування Його Закона даному Мойсейові. Отже нам треба Божої помочі в якийсь інший спосіб, щоб визволитися з-під цього “проданого стану під гріхом” і щоб не потерпіти кару за гріх, смерть. Бог не є задовжений нам. Наше відкуплення мусіло прийти через Його незаслужену ласку як дарунок. Апостол Павло показує, що Божий дарунок предбав це визволення. Запитавши хто визволить його від цього тілесного тіла, яке вмирало через гріх, Павло радісно відповідає: “Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого”.— Рим. 7:25.

ЯК ЧЕРЕЗ ОДНОГО ЧОЛОВІКА

41. Скільки осіб завело нас у цей поневолений стан, і скільки осіб Богові треба, щоб вивести нас із нього без нарушення правосуддя?

⁴¹ Але нас є багато, а Ісус Христос лише один. Це правда. Але воно взяло лише одного чоловіка, Адама, завести так багато осіб у рабство, продаючи нас у грішний вмираючий стан. Отже Божою чудовою мудрістю й силою, який заснував цей розпорядок, треба було лише одної особи, Ісуса Христа, щоб визволити нас від цього мізерного стану. В цьому самому надхненому листі до християнського собору в Римі апостол Павло гарно показує нам як справедливий Бог кладе правосуддя одного чоловіка проти другого, щоб предбати цей викуп і визволення без нарушування правосуддя. Павло пише (Рим. 5:13, 14):

42. Від кого зацарювала смерть, і чому йому можна було приписати гріх?

⁴² “Гріх бо був у світі [через успадкування від Адама], і до Закону [даний через Мойсея в 1513 р. перед З.Д.], але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону. Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Адама, який є образ майбутнього”. Цебто сказати, Адам дістав закон в Еденському городі, а саме: “З кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш”. (1 Мойс. 2:16, 17) Отже коли Адам з’їв, то він не лише згрішив, не дотримуючи досконалої слухняності до Бога, але він також переступив обмеження Божого закона. Отже Адама можна обвинувачувати гріхом.

43. Чому до часу Мойсея, грішні люди не грішили “за переступом Адама”?

⁴³ Адамові нащадки сталися грішниками через наслідство. Але, тому що Бог не дав їм жодних законів аж поки Він не вжив Мойсея, то вони не могли поповняти переступ так як Адам зробив. Вони не мали закону проти якого переступати. Вони не могли статися переступниками так як Адам.

44. Хто був “той, що мав прийти”, до якого Адам був подібний, але чому він приносить протилежні наслідки від того, що Адам зробив?

⁴⁴ Ісус Христос був тим досконалим чоловіком, який “мав прийти” й який був подібний до першого досконалого чоловіка Адама. Але Адам і Ісус Христос протилежно поводилися й предбали протилежних наслідків. Адам поповнив переступ і пішов злою стороною коли він повинен був стояти вірним. Протилежно цьому, Ісус Христос дотримав досконалу слухняність до Бога під спокусами й мав важну участь у передавані Божого дару незаслуженої праведности до нас, грішників. Отже Павло далі каже:

45, 46. (а) Те, що один чоловік Адам учинив впливало на скільки, і в який спосіб? (б) Який вислів Бог зробив, через кого, і на чию користь?

⁴⁵ “Але не такий дар благодаті, як переступ. Бо коли за переступ одного померло багато, то тим більш благодать Божа й дар через благодать однієї людини, Ісуса Христа, щедро спливли на багатьох”.— Рим. 5:15.

⁴⁶ Так, один чоловік Адам вчинив один переступ в Едені, і його багато нащадків вмирали аж дотепер. Але тут є той другий “один чоловік Ісус Христос”. Через нього прийшла незаслужена ласка Божа й дар через благодать. Замість того, щоб багато вмирали, вони є проваджені в протилежну сторону. Вони набули більше Божої незаслуженої ласки з Його даром благодаті, які приходять із Його незаслуженою ласкою. В кожному випадкові, що один робить впливає на багатьох.

47, 48. (а) З чого Божий суд приходив на Адама й який був його наслідок? (б) Потреба дару повстала від чого, і який був наслідок цього дару?

⁴⁷ Апостол Павло далі каже: “І дар не такий, як те, що сталось від одного, що згрішив. Бо суд [на Адама] за один прогріх — на осуд, а дар благодаті на виправдання від багатьох прогріхів”. (Рим. 5:16) Цебто сказати, протилежний суд від Бога походив через “одного переступа” Адама. Цей засуд через “один переступ” стягнув засуд на Адамових багатьох нащадків. Коли пізніше, Бог дав свій закон через Мойсея, то ізраїльтяни стали поповняти “багато переступів”, і закон доказав решта людства бути грішниками.

⁴⁸ Цей стан у якому було багато переступів вимагав, щоб Бог дав дар благодаті. Коли б Бог був зібрав усіх людей й поставив їх під закон Мойсея то вони лише поповняли б переступ замість виробляти їхню власну праведність. Але, який був наслідок Божого дару, що прийшов після існування багатьох переступів? Наслідок цього дару праведности був, що всі, які прийняли його, були визнані бути праведними.

49. Через переступ одного чоловіка, що почало панувати, чому, і над ким?

⁴⁹ Зауважте як апостол Павло тепер рівняє одного чоловіка до другого коли він каже: “Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведности, запанують у житті через одного Ісуса Христа”. (Рим. 5:17) Переступ є гріх; і кара за гріх є смерть. Через переступ одного чоловіка Адама в Едені, смерть запанувала не тільки над Адамом. Але через того одного чоловіка Адама смерть запанувала над усім людством, бо вони народилися через Адама, яко його нащадки.

50. Що Бог дає протилежно до переступа цього одного чоловіка, як отримуючі користають із нього, і все це приходить через кого?

⁵⁰ Протилежно Адамовому переступові, існує подостаток Божої незаслуженої ласки й Його дар праведности. Ці речі діють противно смерті. Отже, що стається з тими, що дістають подостаток Божої незаслуженої ласки й Його дар праведности? Наслідок цього є, щоб замість смерть далі панувала над ними, вони “царюють як царі на життя!” Цей Божий розпорядок “приходить через одну особу, Ісуса Христа”. Тож хоч смерть панувала над багатьма через того одного чоловіка, Адама, то багато одержувачів Божої незаслуженої ласки й дара царюють на життя через одного чоловіка, Ісуса Христа. О як гарно Всемогучий Бог зрівноважив цю справу!

51. Скільки переступів було в Едені, на кого вони впливали, і в який спосіб?

⁵¹ Апостол Павло не кінчить на цій точці але далі каже. “Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність одного прийшло виправдання для життя на всіх людей”. (Рим. 5:18) Цебто сказати, був один перший переступ, якого вчинив один чоловік Адам в Едені. Цей переступ впливав на “всіх людей”. Наслідок для них був засуд, бо вони були нащадками засудженого грішника й від нього вони наслідили гріх, який приносить засуд від Бога.

52. (а) Як був цей “один вчинок оправдання виконаний? (б) Хто користає з того вчинка, і в який спосіб?

⁵² Щоб протидіяти цьому, був “один вчинок оправдання” одного чоловіка, який стояв за праведністю на землі, а саме, Ісус Христос. Своїм прикладом на землі він доказав себе бути праведним, досконалим, святим. А який є наслідок від цього “одного вчинка оправдання”? Оце: праведність Ісуса Христа, яка довела до його оправдання можна вживати на користь усіх людей, незважаючи на їхню расу, колір, національність, плем’я, мову або суспільне становище. Їх “визнається бути праведними на життя”. Бог уже не вважає їх бути грішниками, але приписує їм праведність Ісуса Христа. Це звільняє їх від засуду смерти й робить їх гідними життя, вічного життя.

53, 54. (а) На кого непослух одного чоловіка Адама впливає, і як? (б) Хто користає з послуху одного чоловіка Ісуса Христа, і як?

⁵³ Апостол Павло далі каже: “Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішниками, так і через послух одного багато-хто стануть праведними”. (Рим. 5:19) Цебто сказати: Один чоловік Адам не послухав Бога й стався грішником. Наслідком цього всі його нащадки наслідили гріх від нього. В такий спосіб багато “сталися грішниками”. Але через послух одного чоловіка Ісуса Христа, Бог постачив спосіб через який багато “були визнані бути праведними”.

⁵⁴ Перші, що були “визнані праведними” є ті, що складають духовний собор Ісуса Христа. Через віру в слухняного Ісуса Христа їх “визнається бути праведними”, щоб Бог прийняв їх за Своїх духовних синів і щоб вони сталися співспадкоємцями з Ісусом Христом. Тому що цих духовних синів Божих є 144,000 то справді, що “багато” “визнаються бути праведними”. (Одк. 7:4—8; 14:1, 3, 4) Дальше, протягом тисячолітнього царювання Ісуса Христа, багато з людства, включаючи й тих, що воскреснуть, набудуть праведність через нього. Котрі не схочуть набути собі праведности будуть знищені “другою смертю”.— Одк. 20:14, 15.

55. Коли прийшов Мойсеїв закон, то що поширилося, і як це сталося?

⁵⁵ Апостол Павло вже показав, що “гріх не ставиться в провину, коли немає Закону”. (Рим. 5:13) Отже коли Мойсей вніс Божий закон у 1513 р. перед З.Д., то ізраїльтяни тоді поповняли переступ під тим законом. Коли до цього часу ізраїльтяни не бачили себе бути грішниками, вони тепер могли зрозуміти, що вони були переступниками в світлі Божого закону через Мойсея. Пам’ятаючи це, Павло далі каже: “Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх, там зарясніла благодать”. (Рим. 5:20) Перед приходом Ісуса Христа, то закон Мойсея був прилучений до вже існуючого стану. Але замість виявляти ізраїльтянів бути праведними, цей Закон доказав їх бути більшими грішниками, тому що тепер вони переступали Божий написаний закон.

56. Тому що в цей спосіб гріх та переступ збільшалися, то що ще більше мало збільшатися з Божої сторони, і чи це було можливо?

⁵⁶ Таким чином хоч після того як Мойсеїв закон прийшов прибіч існуючих обставин, то гріх процвітав навіть між ізраїльтянами. Це вимагало більшої незаслуженої ласки з Божої сторони до них. Але Бог міг постачити цю потребу й тому “благодать зарясніла”.

57. (а) Після заснування закона Мойсея, то що далі панувало, і з якою карою? (б) З першим приходом Христа, що почало панувати, і що це постачило?

⁵⁷ “А для якої мети?” апостол Павло тоді запитує: У відповідь на його власне питання він каже: “Щоб гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим”. (Рим. 5:21) Цебто сказати, хоч Бог дав Свій закон через Мойсея, то гріх далі панував над людством й з цього приходила смерть на рабів гріха. Але тепер, у 33 р. З.Д., прийшла можливість на вічне життя “через Господа Ісуса Христа”. Це сталося через його досконалу праведність. Бог не був під обов’язком завести цей розпорядок; все це прийшло з Божої незаслуженої ласки до людства. Більше як чотири тисячі років гріх панував і відплачував смерть невільникам своїм. Але тепер із Христовим першим приходом Божа незаслужена ласка до людства почала панувати. Вона постачила звільнення від рабства до гріха. Вона зробила можливо людям набути праведности, і ті, що послухають зможуть набути собі вічне життя.

58. Божа незаслужена ласка почала царювати з якою користю для людства, але що люди мусіли робити, щоб набути її?

⁵⁸ Через одного чоловіка Адама гріх почав панувати над усім людством. Але тепер, через одну особу “Ісуса Христа, Господа нашого” почала панувати Божа незаслужена ласка даючи людству вічне життя, а не смерть. Ті, що набудуть цього вічного життя мусять відвернутися від гріха та звернутися до праведности. Вони мусять прийняти праведність через Ісуса Христа.

ВІДКУПЛЕННЯ ВИКУПОМ

59. (а) Скільки на землі було мертвих через Адама? (б) Як Ісус Христос зрівноважив наслідки того, що Адам учинив?

⁵⁹ Таким чином один чоловік Адам був зрівноважений Сином людським, Ісусом Христом. Те, що Адам зробив було зрівноважене тим, що Ісус Христос зробив. А як це може бути? Це є можливо, бо Ісус Христос помер яко викуп для всіх Адамових нащадків, яких Адам “продав” у невільництво під гріх і за яке то невільництво кара була смерть. Адам стягнув смерть на всіх. Всі були мертві. Так як каже апостол Павло, “Бо Христова любов спонукує нас, бо... один чоловік помер за всіх; то всі померли”. (2 Кор. 5:14) Для тих, що вмерли через Адама, Ісус Христос умер яко жертва, так як є написано: “Один бо є Бог, і один посередник між Богом та людьми, людина Ісус Христос, що дав самого себе на викуп за всіх”.— 1 Тим. 2:5, 6.

60. (а) Який був Божий закон про викуп як виявлено у Мойсейовому законі? (б) Отже, що викуплення Адамових нащадків вимагало?

⁶⁰ У Божому написаному Слові закон викупу є ось який: “Даси душу за душу, око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу, опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка. Якщо на нього буде накладений викуп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накладене”. (2 Мойс. 21:23—25, 30) Щоб постачити викуп або відкупити Адамових нащадків, які були “продані під гріх” вимагало жертви з людського життя, яка була б така сама досконала як Адамове життя коли він був сотворений в Еденському городі.

61. (а) Що Адам загубив для своїх нащадків коли він згрішив? (б) Як Син Божий стався рівним новосотвореному Адамові?

⁶¹ Через гріх Адам загубив для своїх нащадків привілей народжуватися досконалими, вільними від засуду смерти, під Божою похвалою маючи надію на вічне життя. Отже Божа незаслужена ласка вислала Його однородженого Сина до землі статися досконалим чоловіком Ісусом Христом. Він народився від діви й не мав людського батька. Цим чином він далі був Сином Божим. Ставшись чоловіком, він рівнявся з новосотвореним Адамом. Тепер він міг представити себе за викупну жертву.

62. (а) Коли Ісус представив себе служити за викупну жертву, і як і коли він представив її перед Богом? (б) При своїй смерті, що він дійсно пожертвував?

⁶² Ісус зробив це коли йому було тридцять років, коли Йоан Хреститель охрестив його у воді. Три роки й пів пізніше, або в 33 р. нашої З.Д., Ісус доповнив цю жертву вмираючи без гріха, на яку то смерть його неправильно засудили. За його незаплямовану праведність і вірність, Бог воскресив його з мертвих духовною особою третього дня. Отже, після його воскресення Ісус Христос не вернувся назад до тілесного життя, але вознісся на небо з вартістю свого досконалого людського життя. Він представив цю цінність перед Богом Єговою на небі, віддаючи її на користь людства. Таким чином він зустрінув вимоги “викупу” подавши подібне за подібне, досконалу людську душу за загублену досконалу людську душу. Він не лише пожертвував своє власне людське життя, але також і своє право й привілей статися батьком досконалого людства на землі, гідне вічного життя.

63. Через свою людську жертву, що Ісус Христос міг зробити на користь Адамових нащадків?

⁶³ Цим способом, через свою людську жертву, він міг відкупити дітей Адама й Єви, усиновлюючи їх і даючи їм те, чого вони не дістали від свого людського батька Адама. Таким чином, він станеться їхнім “Вічним Отцем”.— Іса. 9:6.

ВІДПОВІДАЮЧИ НА ПИТАННЯ

64. (а) Яке важне питання стоїть перед нами в лиці вимог, які роблять особи в силі? (б) З огляду цього, що нам треба пам’ятати, тому що ми користаємо з Христової викупної жертви?

⁶⁴ Ці чудові факти кладуть дуже важне питання перед нами. Питання є оце: Відтепер кому ми будемо рабами, чи людям, чи нашому Відкупительові? Цими днями пожадливі провідники самолюбно використовують безпомічних людей. Тоталітарні провідники та несамовитий націоналізм перебирають владіння. Честолюбні особи, що прагнуть сили й інституцій вимагають цілковитого послуху від людства й привлащують для себе їхні душі, так що людське життя вже не належить до них. Чи нам коритися цим людям, які самі є “продані під гріх”? Чи за їхньою вимогою ми будемо передавати їм наше власне життя й ставатися “рабами людей”? Вони не мають ніякої правдивої основи вимагати нашого життя або робити нас рабами своїми. Але ті з нас, що вже користають із викупної жертви Ісуса Христа є “куплені ціною”. (1 Кор. 7:23) Ми є задовжені нашим життям, нашою надією на вічне майбутнє життя, Ісусові Христові, нашому Відкупителеві. Він є нашим правдивим і правильним власником.

65. Як, в 2 Коринтян 5:14, 15, Павло показує нам правильну відповідь на питання про рабство?

⁶⁵ Апостол Павло подає нам правильну відповідь на це питання про рабство, кажучи: “Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що. . . Він умер за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для того, хто за них був умер і воскрес”.— 2 Кор. 5:14, 15.

66. (а) Коли ми дозволяємо собі ставатися рабами людей, то кого ми відкидаємо, і з якими наслідками? (б) Чому ми християни не належимо до себе, і чиїми рабами ми не повинні ставатися?

⁶⁶ Коли, в неслухняності до Бога, ми станемося “рабами людей”, тоді ми “відрікаємося власника, що викупив нас” і стягаємо знищення на себе. (2 Пет. 2:1—3) Ми постановили не робити цього. Замість ставатися рабами людей, то коли нас буде зустрічати вибір, ми будемо пам’ятати й поводитися в гармонії з надхненими словами апостола Павла до його співхристиянів: “Ви не належите до себе, бо ви є куплені ціною. Всяким способом прославляйте Бога в тілі своєму . . . той, що був покликаний коли був вільний чоловік є раб Христа. Ви були куплені ціною; тож не ставайте рабами людей”.— 1 Кор. 6:19, 20; 7:22, 23; Гал. 1:10.

[Примітки]