Людське Тисячоліття Під Божим Царством — Чому Буквально Так?

1. До чого прикладається слово “тисячоліття”, і які питання виринають про нього?

ТИСЯЧОЛІТТЯ значить протяг часу тисячу років довгий. Це довге слово походить із двох латинських слів, яких ми знаходимо в латинському перекладі останньої книги Святої Біблії, в Одкриття 20:2—7, а саме, mille anni, що значить “тисяча років”. Згідно з цими біблійними стихами, то Ісус Христос мусить царювати над людством тисячу років. Тому що він є подібний до першого чоловіка на землі, а саме, Адама, то він називається “останній Адам”. Але “перший чоловік Адам”, згрішив проти Бога й жив менше як тисячу років, або 930 років. (1 Мойс. 5:1—5; 1 Кор. 15:45—49) Тому що книга Одкриття є пророча книга написана символічною мовою, то заходить питання чи тих тисячу років Христового царювання є буквальні, чи символічні.

2. Що Одкриття 20:4—6 каже про тисячоліття?

² Заки ми дамо відповідь до цього важного питання, то насамперед прочитаймо ті пророчі стихи про Христове царювання в Одкриття 20:4—6: “І бачив я престоли та тих, хто сидів на них,— і суд їм був даний,— і душі святих за свідчення про Ісуса й за Слово Боже, які не вклонилися звірині, ані образові її, і не прийняли знамена на чола свої та на руки свої. І вони ожили, і царювали з Христом тисячу років. А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років. Це перше воскресіння. Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні. Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з ним тисячу років”.— Римо-Католицький Дуя Переклад.

3, 4. (а) Чому виринає питання чи період “тисячу років” є символічний чи ні? (б) Як довго Йоан думав тисячоліття мало бути, і до якого першого християнина ми звертаємося за довідкою?

³ У стихах, яких ми навели, то “звірина” і “її образ” є символи, що представляють щось іншого. Отже, чи й “тисяча років” також є символічні, представляючи довший протяг часу ніж тисяча років? Ну, як же сам письменник, християнин апостол Йоан, розумів це писання? Ми не маємо пояснення від самого Йоана, але в другому столітті жив чоловік на ім’я Папіяс, який був знайомий з приятелями апостола Йоана; і про цього Папіяса одинадцятий том Католицької Енциклопедії (видання з 1911 р.), сторона 308, під заголовком “Тисячоліття”, ось що каже:

⁴ “Папіяс із Гераполісу, учень св. Йоана, появився як прихильник науки про тисячоліття. Він привлащував, що його наука походила від сучасників Апостола, і Іранеус розказує, що інші “священики”, які бачили і чули апостола Йоана, навчилися від нього, що наука про тисячоліття була частиною науки Господа. Згідно з Юсібіюсом (Historia Ecclesiastica, III, 39) Папіяс твердив у своїй книжці, що після воскресіння мертвих буде тисяча років видимого, славного земного царства Христа. . . .”a

5, 6. (а) На що Папіяс та інші християнські слуги чекали через видіння апостола Йоана? (б) Христове тисячолітнє царювання не починається перед яким “днем?”

⁵ Апостол Йоан, який дістав це пророче видіння про тисячолітнє царювання Ісуса Христа з його собором із 144,000 відкуплених послідовників, прийняв його за правду. Йоан вірив, що тисячоліття було протяг часу тисячу років довгий. На доказ цього ми маємо свідчення мученика Папіяса та інших християнських старших називаючись “ ‘пресбитеряни’, які бачили й чули учня Йоана”. Вони сподівалися воскресіння 144,000 членів його відкупленого собору, щоб вони могли жити й царювати та служити як священики тисячу років його царювання.

⁶ Вони сподівалися приходу “останнього дня”, щоб усе це збулося, так як сам апостол Йоан записав Ісусові власні слова про цю справу: “Хіба будете їсти тіло Сина людського й пити його кров, то ви не маєте життя самі в собі. Той, що харчується моїм тілом та п’є мою кров має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня”. (Йоана 6:53, 54, НС) І Марта, сестра Ісусового любого друга Лазаря, сказала йому: “Я знаю, що він устане в воскресіння останнього дня”. (Йоана 11:24, НС) Отже тисячолітнє Христове царювання не пічнеться перед тим “останнім днем”.

ЧАС НА ЦАРЮВАННЯ

7. (а) Як Ісус показав, що він був охочий чекати на Божий призначений час йому царювати? (б) Яке питання виринає про його послідовників, і яке відношення Павло показував до цього?

⁷ Ісус Христос був готовий чекати на Божий призначений час коли він мав царювати тисячу років. Коли Сатана Диявол старався спокусити його в пустині й давав йому всі царства землі, то він не припадав перед ним і не поклонився йому, щоб набути цих земних царств. (Луки 4:1—8; Мат. 4:8—11) Але питання заходить, чи Ісусові послідовники схочуть чекати на цей Богом призначений час коли вони будуть царювати з Його Сином Ісусом Христом і тимчасом переносити всякого роду переслідування та страждання? Ув’язнений апостол Павло писав співхристиянинові: “Через це переношу я все ради вибраних, щоб і вони доступили спасіння, що в Христі Ісусі, зо славою вічною. Вірне слово: коли разом із ним ми померли, то й житимемо разом із ним! А коли терпимо, то будемо разом також царювати”. (2 Тим. 2:10—12) Так, Павло мав охоту чекати, але він писав деяким честолюбним християнам у Коринті:

8. Відносно чекання, що Павло писав деяким честолюбним християнам у Коринті?

⁸ “Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами! Бо я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали водовищем світові”.— 1 Кор. 4:8, 9.

9. Які Павлові слова показують чи він царював перед своєю смертю?

⁹ Апостол Павло не помер як цар на землі, але він писав із в’язниці: “Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід його полюбив”.— 2 Тим. 4:7, 8.

10. (а) Які слова апостола Йоана показують чи він царював перед своєю смертю? (б) Отже, яке питання виринає про деяких релігійних провідників так званого Християнства?

¹⁰ Апостол Йоан, який також любив майбутню появу Господа Ісуса Христа, не помер земним царем. При кінці свого довгого земного життя, він писав: “Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва,— це не від Отця, а від світу”. (1 Йоана 2:15—17) А як це, що релігійні папи та патріярхи, архиєпископи й єпископи багато століть уже царювали в так званому Християнстві, засідаючи розкішні престоли й робили королівську виставу з себе. Як це?

11. Що такі люди уявляли собі, і яке питання виринає про папу в Римі?

¹¹ Чи ці релігійні сановники так званого Християнства думають, що тисячолітнє царювання Христа вже почалося й що вони мають право царювати з ним на землі, хоч він є на небі? І чи невидимий Христос царював на землі через видимих людських представників про яких Національний Католицький Альманах каже: “Його Святість, Папа є Єпископом Риму, намісником Христа, наступником св. Петра, князь апостолів, . . . Архиєпископом та примасом римської області, суверен ватиканської держави”?

12. Як довго ці релігійні сановники так званого Християнства вже царювали, і чи вони особисто сповнили Одкриття 20:4—6?

¹² Ці релігійні сановники вже царювали більше як тисячу буквальних років, від часу римського імператора Константина Великого або з цього часу,b де сам Папа Лев І-ий (440 до 461 З.Д.) каже: “Я ще раз відновлю уряд на цій землі; не наставленням кесарів, але об’явленням нової теократії, роблячи себе намісником Христа, через обітницю, яку він зробив Петрові, якого наступником я є, . . . Не корону з дорогоцінним каменем, але тіару (потрійна корона, яку папа носить) я носитиму на символ всесвітнього суверенітету, перед яким варварство втіче, і щастя знову буде відновлене”.c Однак, ані один із цих шановних намісників Христа або архиєпископів та єпископів не царювали тисячу літ, так довго як Ісус Христос буде царювати. Отже, ані один із них не виповнив те, що Одкриття 20:4—6 каже про царювання з Христом.

ПОКВАПИЛИСЯ

13-15. (а) Отже, які питання виринають про зміну розуміння Одкриття 20:4—6? (б) Як те, що Католицька Енциклопедія каже про Августина помагає нам зрозуміти ці питання?

¹³ Коли ж, тоді, ця зміна в розумінню Одкриття 20:4—6 сталася, як і чому? Коли й чому релігійні провідники прийняли символічне тлумачення тисячоліття й поставили його перед Христовим поворотом роблячи його земним, тілесним правлінням на матеріяльних престолах? Католицька Енциклопедія пояснює це питання. У Десятому Томі, видання з 1911 р., сторона 309, ось що каже під заголовком “Тисячоліття”:

¹⁴ “Св. Августин нарешті стався переконаний, що не буде тисячоліття. Боротьба між Христом із Його святими по одній стороні а лукавим світом і Сатаною по другій, відбувається в Церкві на землі; так пояснює великий лікар у свойому творі De Civitate Dei (Про Місто Бога). У цій самій книзі він дає нам алегоричне (зображальне) пояснення 20-го розділа Апоколіпсус (Одкриття). Перше воскресіння, про яке цей розділ говорить, він каже нам, відноситься до духовного новонародження хрещенням; тисячорічна субота після шістьох тисяч років історії, є цільність вічного життя, або іншими словами можна сказати, що число тисяча представляє досконалість, і остання частина з тисячу років відноситься лише до кінця світу; царство Христове про яке Апокаліпсус говорить відноситься лише до Церкви.d

¹⁵ “Таке пояснення цього славетного лікаря прийняли наступні західні теологи, і наука про тисячоліття в її ранній формі почала зникати. . . . Крім цього, саме відношення Церкви до світських сил змінилося набираючи ближчого зв’язку між нею а римською імперією. Тут нема сумніву, що ця зміна подій дуже поскорила відлучення християнів від тієї старої науки про тисячоліття, яка в часі переслідування була їхньою надією, що Христос незабаром знову появиться й перекине ворогів своїх вибраних. . . . Середньовіччя ніколи не було заплямоване вірою в тисячоліття; така наука була чужа для теології того часу і для релігійних людей. . . . Протестанство за шістнадцятого століття завело нову добу наук про тисячоліття”.

16. Чому релігійні провідники не відчували потреби майбутнього тисячолітнього царювання Христа, і як вони оправдували себе, щоб не наслідувати його приклад?

¹⁶ Ось маємо! Коли релігійні провідники за четвертого століття дістали офіціяльне визнання від римської імперії й прийняли призначення до релігійних авторитетних посад й таким чином їхня релігія сталася союзником політичної держави, то що сталося? Ці релігійні провідники не відчували потреби майбутнього буквального тисячолітнього царювання Ісуса Христа з його прославленим собором на небі. Вони вже царювали посідаючи славетні релігійні посади, маючи попертя римської імперії. Крім цього, щоб оправдати себе, тому що вони не наслідували Христового приклада, але приймали володіння перед воскресінням мертвих і будучи ще в тілі на землі з політиканами, вони прикладали сповнення Одкриття 20:4—6 до себе. Вони переконали своїх релігійних стад мати таке саме почуття до Христового тисячорічного царювання над людством. Цей факт поперає релігійна Циклопедія видана МекКлінтоком і Стронґом, 6-ий Том, сторона 265, 2 колона, де є сказано:

17. Піддержуючи повище згадане, то що Енциклопедія МекКлінток і Стронґа каже?

¹⁷ “Одна велика причина на цю чудову зміну почуття знаходиться в змінених обставинах та поглядах церкви. На початку християни прагнули повороту Господа. Крім цього, вони не могли підкріпити свою надію та віру так високо, щоб сподіватися поборення римської імперії моральною силою хреста, без особистого та надприродного втручення Христа. Але з поширенням Євангелії, то можливість та правдоподібність спокійної перемоги християнської причини над усіма її ворогами, силою правди та Духа, сталася вкорінена в переконанні добрих людей. Вірять, що Оріґен (який народився в 180 р., і помер у 254 р.) був перший з стародавніх церковних письменників, який потвердив практичність такої перемоги Євангелії через її власну природну дієвість”.

18, 19. (а) Через її споріднення з політичною державою, то де Церква так званого Християнства думала, що вона жила? (б) Який латинський релігійний отець поперав таке мислення, і як?

¹⁸ Так як релігійна організація так званого Християнства діставала охорону від політичного уряду, і так як вона мала таке добре споріднення, силу й вплив над політичною державою, навіть уживаючи свою потугу примушувати навернення поганів до релігії так званого Християнства, то тепер стали привлащувати, що Церква вже була в тисячолітті передсказане апостолом Йоаном. Писання д-ра Августина про тисячоліття дало людському релігійному мисленню сильне попертя в ту сторону. Каже повище наведжена Циклопедія:

¹⁹ “Августинове трактування цієї теми зазначує добу. Він каже (De Civitate Dei, XX, 7), що він сам колись підтримував Суботу Тисячоліття; і він не противиться цій науці, якщо тільки радість праведних уважається бути духовною. Але, продовжуючи обговорювати цю справу, він наводить пропозицію, що земне царство Христа є Церква, яка вже тоді була в тисячолітті, і на дорозі до славетної перемоги над усіма її ворогами. Здається, що змінене пояснення цього пророцтва, так як його пропонували власті головного латинського отця (Августина), додало кольору цим середньовічним здогадуванням про цю тему”.— Том 6-ий, видання 1890 р., сторона 265.

20. (а) Протягом якого часу вони думали, що буквальне тисячоліття сповнилося на римо-католицькому папстві? (б) Як вони розуміли клопоти, що находили на них, але чому таке розуміння не може бути правильне?

²⁰ Цей латинський релігійний отець, Ауреліюс Августин, який поширював таке тлумачення Одкриття 20:4—6, жив від 354 до 430 р. З.Д. У гармонії з його поглядом, що тисячолітнє царювання Христа сповнялося в Римо-Католицькій Церкві на землі, то пізніше почали вірити, що це тисячолітнє царювання римо-католицького папства в буквальний спосіб почалося в 800 р. З.Д., коли Папа Лев 3-ій вкоронував Чарлса Великого в Римі на царя Святої Римської Імперії, і продовжалося до 1799 р. З.Д., коли Наполеон Бонапарт усунув папу Пія 6-го, і забрав яко невільника з Ватикану, 20-го лютого, до Валенс, Франції, де він помер 29-го серпня, 1799 р.e А клопіт, який найшов на Римо-Католицьку Церкву вважали бути тим “коротким часом” коли Сатана Диявол мав бути звільнений при кінці тисячоліття. (Одк. 20:1—3, 7, Дя) Але, тепер вже перейшло 168 років від 1799 року. Це вже не є “короткий час” Дияволові бути звільненому; а клопоти папства Римо-Католицької Церкви однак погіршуються. А тепер знищення Вавилону Великого, якого папство є найсильнішим членом, тепер загрожує тій релігійній імперії в недалекій майбутності.

ЗОБРАЖАЛЬНЕ ТИСЯЧОЛІТТЯ ДОКАЗАНЕ НЕПРАВДИВИМ

21. Як сьогодні доказується, що Августин робив помилку про славетне верховодство церкви так званого Християнства над своїми ворогами?

²¹ Тепер можна бачити, яку помилку зробив “святий” римо-католик Августин. Церква так званого Християнства ніколи не була в “тисячолітній добі”, і вона ніколи не покрушила на кусочки політичні царства своїх ворогів. Сьогодні ніхто не може поправді сказати, що за словами Августина, Церква так званого Християнства є “на дорозі до славетної перемоги над усіма її ворогами”. Поганський світ розростається багато скорше від церковного ладу так званого Християнства. Також безбожницький комунізм поширюється навіть по римо-католицьких країнах. Августинове зображальне пояснення Одкриття 20:4—6 відносно тисячолітнього царювання Христа доказалося бути цілком фальшивим. Під церковною системою так званого Християнства, людство ніколи не втішалося обіцяними благами тисячоліття.

22, 23. (а) Що можна сказати про надії тих релігійних провідників про мирну перемогу християнської причини над своїми ворогами? (б) Яке спротивлення цих провідників проти Христового перед-тисячолітнього повороту тепер виявляється бути без основ?

²² Отже, що сказати про тих релігійних провідників, які відкидають потребу царювання Христового небесного царства буквально тисячу літ? Розбиті на кавальчики є їхні надії на “спокійну перемогу християнської причини над усіма ворогами, потугою правди та духа”. Вони думали, що місіонери так званого Християнства зможуть спокійно навернути світ і що прославленому Ісусові не буде треба мішатися з неба заводити тисячоліття. Але таке тлумачення Святої Біблії не було правильне. Спротивлення, яке такі релігійні провідники піднесли проти потреби Ісусові вертатися в царській силі перед його буквальним тисячолітнім царюванням тепер показалося бути без основи. Про те спротивлення, Енциклопедія МекКлінтока і Стронґа (Том 6, сторона 266) каже:

²³ “Нахил науки про тисячоліття придушити надії й так припинити місіонерську роботу християнів, виявляючи світ бути в процесі зіпсуття представляючи зусилля християнів навернути людство бути безкорисним, перед приходом Христа, становить дуже серйозне спротивлення проти таких гадок”.— Видання з 1890 р. З.Д.

24. (а) З огляду подій від 1914 р. і опісля, то які питання приходять про те релігійне споріднення? (б) Як історія Товариства Вартової Башти показує, що воно не придушувало зусилля й не прохоложувало надії?

²⁴ Цей останній вислів був надрукований ще в 1890 р., або сімдесят сім років тому; але, що можна сказати про обставини в світі після 1914 року? Чи світ знаходить себе в “процесі зіпсуття”? Чи зусилля так званого Християнства навернути ввесь світ перед приходом Христа доказалося бути безкорисним? Нахил світових подій відповідає, Так! Але чи проповідування та місіонерська робота християнів, які чекають буквально тисячолітнього царювання Христа на благословенство людства були придушені й їхні надії прохолоджені? Історія минулих вісімдесят вісім років відповідає, Ні! Журнал Сіонська Вартова Башта появилася в 1879 році; і в 1884 Товариство Вартової Башти Біблії й Брошур почало друкувати серії томів називаючись “Студії в Писаннях”, яких зразу називали “Тисячолітня Доба”, в томах від першого до шостого. Сьогодні, хоч воно було дуже переслідувано протягом двох світових війн, то Товариство Вартової Башти Біблії й Брошур із Пенсільвенії має дев’ятдесят п’ять відділів по цілому світові. Воно проголошує добру новину про надходяче тисячолітнє царювання Христа в 164 мовах. Воно має місіонерів та вісників по 199 країнах. Щорічне число вісників царства побільшається.

25. (а) Як Августин колись відносився до тисячоліття? (б) Що сучасні хронології показують про людське існування на землі?

²⁵ П’ятнадцять століть тому римо-католик “святий” Августин говорив про шість тисяч років історії й тоді відносився до тисячоліття називаючи його “Суботою”, сьомий день відпочинку. Але він не тримався цієї науки. Століттями католики як і протестанти наслідували хронологію Біблії як її вирахував архиєпископ Яків Ашер. Ця хронологія вираховує, що перший чоловік Адам був сотворений в 4004 р. перед Христом, і що шість тисяч років людського існування на землі закінчиться в цьому двадцятому столітті, або в 1996 р. З.Д. За більше сучасним обчисленням біблійного розкладу часу, то шість тисяч років людського існування закінчиться в осени 1975 р. цього століття. Біблійне тисячоліття знаходиться ще перед нами, і згідно з обчисленням часу та подій світової історії, воно вже наближається. Воно не кінчиться так як римо-католицьке коментування над Біблією хотіло, щоб ми вірили. В англійськім Дуя Перекладі Святої Біблії переложена Мурфійом, то Апокаліпс 20:1, 2 каже:

26, 27. (а) Згідно з примітками в Біблії переложена Мурфійом, то коли почалося зв’язування Сатани? (б) Також, коли почнеться тисячоліття й протягом нього, що святі мученики роблять?

²⁶ “І бачив я ангела, що сходив із неба, що мав ключа від безодні й кайдани великі в руці своїй. І схопив він змія, вужа стародавнього, що Диявол він і Сатана, і зв’язав його на тисячу років”.

²⁷ Примітка під висловом “зв’язав його” каже: “Сила Сатани була дуже обмежена пристрастю Христа”. А під висловом “на тисячу років” вона каже: “Це значить через цілий час Нового Заповіта: але головно від часу знищення Вавилону або поганського Риму аж до нового зусилля Гога й Магога проти церкви при кінці світу. Протягом якого то часу душі мучеників та святих живуть і царюють із Христом на небі, в першому воскресінні, що значить, воскресіння душі до життя в славі; так як друге воскресіння буде тілесне, в часі загального суду”.— Балтімор видання.

28. Скільки часу вже перейшло від переходу “поганського Риму”, і що факти історії показують чи Сатана вже є в безодні?

²⁸ Але тепер уже перейшло більше як тисячу років від того часу коли “поганський Рим” уступився папському Римові в п’ятому столітті. Сьогодні факти історії не потверджують розуміння, що Сатана Диявол уже був зв’язаний та вкинутий в безодню, так як було передсказано в Апокаліпсі (Одкритті) 20:3 (Дя), кажучи: “Та й (ангел з неба) кинув його до безодні, і замкнув його, і печатку над ним поклав, щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років. А по цьому він розв’язаний буде на короткий час”.

29. Де Одкриття містить битву Армагеддон, і що в тому змислі доказує чи змій Сатана Диявол уже є зв’язаний й в безодні?

²⁹ Апокаліпс або книга Одкриття дуже ясно показує, що битва Армагеддон мусить відбутися перед зв’язанням Сатани та вкиненням його до безодні. Біблія показує, що Сатана Диявол буде брати особисту участь у збиранні народів на цю битву, кажучи, що з уст змія Сатани Диявола виходить нечистий дух і він прилучується до нечистих духів, які виходять із уст звірини та фальшивого пророка та йдуть до царів цілої землі збираючи їх до битви великого дня Бога Всемогучого, яка має відбутися в Армагеддоні. Тепер є час коли тих троє диявольських духів демонів від тих трьох джерел розходяться до земних провідників. Тепер є час коли ті провідники з їхніми військами марширують до Армагеддону, так як урядові провідники часто перестерігали нас. Отже, воно не є розсудливо вірити, що Змій Сатана Диявол, тепер є зв’язаний й в безодні не маючи сили зводити народів, коли нечистий дух із його уст бере участь у збиранні земних провідників із їхніми військами до Армагеддону.— Одк. 16:13—16, Дя.

30. (а) Що про земні політичні прихильники Диявола показує, що він ще не є запечатаний в безодні? (б) Що станеться з тими політичними прихильниками в Армагеддоні, і коли Сатана прилучиться до них?

³⁰ Ні, Сатана Диявол не є зв’язаний та вкинений до безодні на тисячу років. Символічна “звірина” і “фальшивий пророк” ще є на землі. Так само Сатана Диявол ще є на землі й він уживає “звірину” та “фальшивого пророка” збирати земних провідників із їхніми військами на їхнє власне знищення у війні великого дня Бога Всемогучого. Апоколіпс або Одкриття, розділ дев’ятнадцятий, описує битву Армагеддон у Божий великий день, і каже, що вона має відбутися саме перед зв’язанням Сатани й вкинення його до безодні. У тій надходячій битві та “звірина” і “фальшивий пророк” є вкинені й знищені в символічному огняному озері, що сіркою горить; і Сатана Диявол також буде вкинутий в те озеро по закінченні Христового тисячолітнього царювання над усім людством.— Одк. 19:11 до 20:3, 7—10, Дя.

31. Отже, чому тисячолітнє царювання Христа ще мусить бути в майбутності, і який гарний факт про це можна бачити сьогодні?

³¹ Отже, так як битва Армагеддон ще має відбутися в майбутності, то й зв’язання та вкинення Сатани в безодню також є в майбутності, тому що ці події відбуваються після битви Армагеддону. З цього огляду, то тисячолітнє царювання Христа також мусить бути в майбутності, бо воно приходить після вкинення Сатани в безодню й продовжається тисячу років коли Сатана буде зв’язаний в безодні. Отже знову, наука проти тисячоліття, яку поширювали Августин та інші релігійні провідники так званого Християнства доказалася бути фальшивою. Ми ще мусимо чекати на дійсне тисячолітнє царювання Христа. Гарний факт є, що те царювання є вже дуже близько, на наше полегшення.

[Примітки]

Про релігійну суперечку над тисячоліттям у попередньому столітті, в третьому столітті, побачте твір Мошаймого Інститути Церковної Історії, 3-ий Розділ, під заголовком “Історія Теології”, Секція 12, і примітку, яку написав Яків Сітон Рід, Д.Д., Лондонське видання з 1848 р.

[Вставка на сторінці 55]

“Не вихвалюйся завтрішнім днем, бо не знаєш, що день той породить. Нехай інший тебе вихвалює, а не уста твої, чужий, а не губи твої”.— Прип. 27:1, 2.