Чи це було передсказано в Біблії?
НА ПОЧАТКУ червня новини оголошували швидке розвиття війни на Середньому Сході: “Ізраїль поборює на всіх фронтах”, “Ізраїльтяни розбивають арабів; наближаються до Суезу”. Кілька днів пізніше було по всьому. Ізраїльські війська зайняли ціле місто Єрусалим, цілу Іорданську територію на захід від Іордану і цілий півострів Сінай.
Тимчасом, дуже поширені спекуляції розходилися про важливість цих подій. Може це стародавні пророцтва Біблії сповнюються? запитує багато людей. Наприклад, ці слова Бога Єгови записані більше ніж 2,500 літ тому: “Я верну їх до Краю, що їхнім батькам Я був дав, і вони посядуть його”.— Єрем. 30:3; побачте також Єзекіїля 37:21.
Самі ізраїльтяни звертають чимало уваги на цю тему. Чи розкидання євреїв закінчилося? Чи ізраїльтяни мають в якомусь змислі теократичну або Богом-правлену державу і чи вони надіються на Бога, щоб Він оборонив їх? Розгляньте деякі факти.
Рік після декларації ізраїльської незалежности яко держава, знаний німецький рабін (священик) Іґназ Мейбаум, зробив слідуюче доречне визнання: “Сіону ще не має. Ми ще мусимо молитися за ним, щоб він був заснований. Месія ще не прийшов, тільки єврейська держава повстала. Світ ще не є викуплений. Ми ще мусимо чекати, надіятися і молитися. Ми ще далі є в (ґалуті) заслані; так само як горожани Ізраїлю”.— The Christian Century, 3-ого квітня 1963 р.
Колишній прем’єр-міністр Давид Бен-Ґуріон завжди противився ідеї заснувати сучасну теократичну державу. І варто зауважити, що у свойому перегляді перших десятьох літ існування Ізраїля він нічого не згадав про керування або поміч від Бога. Він заявив: “Ізраїль постановив підкріпити свої війська і продовжувати у своїй роботі відбудовування і визволення; спровадити євреїв з пригнічених і бідних країн; побороти пустиню і зробити її процвітаючою через силу науки і піонерський дух”.— Нью-Йорк Times Magazine, 20-ого квітня 1958 р.
Активна, войовнича частина в Ізраїлі не має віри в біблійну історію Божих чудес, яких їхні предки бачили. Вони не признають їх бути історичними. Вони наполягають на те, що вони мають світську державу, керована світськими законами запроваджені їхнім власним Кнесетом (парламентом), а не законами Тори (Біблії). Вони не погоджуються з принципом Писання: “Коли дому (або держави) Єгова не будує, даремно працюють його будівничі при ньому!” (Пс. 127:1, НС) Вони покладаються на свою власну силу і здібність для успіху.
Але, що Біблія, Боже писане Слово, говорить про справу відносно Божого відношення до євреїв? Воно виявляє, що Він дозволив, щоб вони були розкидані у 607 р. перед З.Д., коли вавилонці знищили Єрусалим і забрали юдейське населення у заслання. Після сімдесятьох літ, і згідно з пророцтвом Єремії, євреї повернулися назад до своєї країни.— Єрем. 29:10; Дан. 9:1, 2.
Але, чи можливо є ще більше сповнення пророцтв реставрації, цим часом на сучасній державі Ізраїлі? що показують Писання і факти? Одна річ є певна, що коли передсказаний Месія появився 1,900 літ тому, то євреї відкинули його, і він заявив їм: “Ось ваш дім залишається порожній для вас!” “Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити”. (Мат. 23:38; 21:43) Кінцевий удар прийшов у 70 р. З.Д. коли римляни знищили храм Єрусалиму і порозганяли євреїв.— Луки 19:43, 44.
Від того часу Бог більше не має нічого до діла з єврейською системою. (Кол. 2:14; Гал. 3:24, 25) Справді від часу як Божий дух зійшов на послідовників Ісуса Христа у П’ятидесятницю 33 р. З.Д. Бог має справу з християнським собором, відносно якого апостол Павло писав: “Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі! А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці”.— Гал. 3:28, 29.
Апостол Павло вказував на тих, які отримають охорону і спасіння, коли він писав. “Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся. Бо ‘кожен, хто покличе ім’я Єгова, буде спасений’ ”.— Рим. 10:9, 13, НС.
Всім є ясно нині, що сучасний Ізраїль ані визнає Ісуса Христа яко Господа, ані покликується на ім’я Єгова. Це не релігійна, але політична держава. Хоч деякі євреї можуть прийняти Христа і можуть прилучитися до собору його послідовників, ясно є, що Бог більше не має нічого до діла з євреями яко нацією. Ані буквальне місто Єрусалим не має більше жодної вартости в зв’язку з правдивим поклонінням, бо у всіх частинах землі є ті, які служать Богові і Христу, Його посвяченому Цареві.— Йоана 4:21.
Як же тоді нам дивитися на сучасні розвиття на Середньому Сході? Яко частина світової ситуації, передсказана Біблією, у якій інтернаційні суперечки, злочин і шаленість відзначають цей час яко “останні дні” цієї лукавої системи. (2 Тим. 3:1—5) Так, ці події складають певний доказ близькости кінця цієї системи. Як всі нації даремно шукають миру, а в той самий час приготовляються до війни, вони ігнорують декретом Суверенного Правителя всесвіту, даючи Христу силу і авторитет потоптати їх всіх до цілковитої поразки. (Дан. 2:44; 1 Кор. 15:24, 25) ‘Підкоріться Божому Синові!’ є негайний заклик до людей всіх націй, які хочуть пережити те найбільше горе за всіх часів.— Пс. 2:12, НС.