Спасаючи світ людства кров’ю

“Кров . . . Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів”.— Мат. 26:28.

1. Хто перший промовив слова “Життя тіла — в крові його?

“ЖИТТЯ тіла,— в крові”. Хто перший промовив ті слова? Це не був Гіппократ, грецький філософ і лікар п’ятого століття перед нашою Загальною Добою, якого The Encyclopaedia Britannica називає “Батько Медицини”. І це не був Магомет, пророк Ісламу, сьомого століття перед Нашою Загальною Добою, який мав дещо сказати про харчування.a І це не був Мойсей, єврейський пророк за шістнадцятого й п’ятнадцятого століття перед Нашою Загальною Добою. Ці слова промовив ніхто інший як Давач життя, Творець людської крови й Той, що положив життя в кров. Це Він промовив ті слова, більше як тисячу років перед народженням Гіппократа на острові Кос.

2, 3. Чому це було властиво Йому сказати ті слова, і до кого Він промовив їх?

² Як відповідно це було, що Творець цього червоного потока життя людства зробив таку науково правильну заяву! Пророк Мойсей лише записав ті слова коли Бог промовив їх у Сінайській пустині в Арабії у 1512 р. перед З.Д. У третій книзі Мойсея, або також знана як Левит, історія (Американська Стандард Версія) каже:

³ “І Єгова промовляв до Мойсея, говорячи: Говори... Бо життя тіла,— в крові; і Я дав її для вас на жертівника робити покутування за душі ваші: бо це кров робить покутування через життя в ній”.— 3 Мойс. 17:1, 2, 11.

4. Як давно завважувалося життя-даючі риси в крові, як показується якою практикою, і чи Бог завважив це?

⁴ Хто може заперечити цій божественній заяві, що в цій важній рідині нашого людського тіла є життя? Ніхто не може успішно зробити цього. Тому то, так як лікарська професія установила, цей дорогоцінний потік кружляє нашим тілом нормально раз майже кожних двадцять три секунди приносити життя-утримуючі елементи різним тканинам тіла. Життя-даючі риси цієї рідини, яка наповнює наші артерії, жили і капіляри вже давно були знані, бо нам кажуть, що “переливання крові датується так далеко назад аж до часу стародавніх єгиптян”. Якщо такі практики відбувалися в Єгипті за часу пророка Мойсея коли він виводив своїх людей з Єгипту у 1513 р. перед З.Д., то ми можемо бути певні, що Мойсеїв Бог також завважив їх. Бог мав цю єгипетську практику на увазі коли Він дав Свій закон про кров Мойсейовим людям і як обминати її в правильний спосіб.— The Encyclopedia Americana, 4-ий Том, сторінка 113, видання 1929 р.

5, 6. (а) Як можна бачити споріднення між кров’ю а життям у вбивстві Авеля? (б) Хто повторяв цей злочин зв’язаний з релігією, і як це показується в останній книзі Біблії?

⁵ Писателі Біблії, від першого (Мойсея) до останнього (апостола Івана) признавали яку важну участь мають її життя-даючі, життя-підкріпляючі риси. Тому то незаконне відбирання життя якоїсь людини називалося пролиттям її крови, тому що її життя було в крові. Наприклад, подумайте про мордерство богабоязливого його братом Каїном Авеля. Показуючи, що Каїн був убивцем, Бог сказав до нього, коли цей старався затаїти свій злочин: “Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі”. (1 Мойс. 4:10) Той злочин, який був зроблений через релігію або правильне поклоніння Бога, був повторений мільйон разів імперією фальшивої релігії, яку апостол Іван називає Вавилоном Великим. Показуючи відповідальність старої світової імперії фальшивої релігії за велике пролиття людської крови в ім’я релігії, остання книга Біблії представляє ту релігійну імперію неморальною жінкою й каже:

⁶ “А на чолі її було написане ім’я, таємниця: ‘Великий Вавилон,— мати розпусти й гидоти землі’. І бачив я жінку, п’яну від крови святих і від крови свідків Ісуса”. “Бо в нім знайдена кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі”.— Об. 17:1—6; 18:24, НС.

7. Чому можна сказати, що Вавилон Великий є людоїдським, і яке питання його жертвування людського життя виринає?

⁷ Цей пророчий образ представляє цю символічну жінку, Великий Вавилон, бути людоїдкою, тому що вона є “п’яна” людською кров’ю. Одначе вавилонські релігії цього світу заявляють, що їхній намір є спасати людське життя для вічности. Але, чи Боже Слово застрого говорить про людоїдський Великий Вавилон? Зовсім ні, коли ми щиро застановимося над жертвуванням людського життя в ім’я релігії, навіть зарозуміло причіплюючи Боже ім’я до такого смертельного поводження. Тому ми запитуємо: Чи Бог ніколи не покличе релігію здати звіт за все таке пролиття крови?

8. (а) Через її зв’язок з життям, то як можна вживати кров із користю? (б) Як Лука дає слово перестороги відносно лікарської професії?

⁸ У Біблії як і в світі, кров є сполучена з життям і вживається представляти життя. Тому що кров посідає цю рису й цінність, навіть у Божих очах, то її можна вживати давати життя іншим, так, навіть цілому світові. Але, як це можна зробити? Хто може зробити це? За поглядом багатьох людей сьогодні, послідовники Гіппократа, ті, що приймають так звану “Присягу Гіппократа”,b роблять це, вживаючи всякі сучасні фахові техніки, навіть запускаючи цю “рідину життя” просто в тіло пацієнта. Таке довір’я в сучасних вивчених професійних лікарів відкидає слово перестороги Біблії. Цей факт стається відомий з одної справи дев’ятнадцять століть тому назад, яку наводив лікар, писатель Біблії, якого християнський апостол Павло називає “Лука, улюблений лікар”. (Кол. 4:14) Лука описує цю справу говорячи про жінку, “що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її”.— Луки 8:43—48.

9. Що Марко каже про цю саму справу?

⁹ Марко, друг Луки, описує докладніше, що сталося, кажучи: “А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого”. Але Марко й лікар Лука пишуть як ця розпачлива жінка видужала чудесним способом коли лише доторкнулася до одежі великого Лікаря, Ісуса Христа. Каже Марко: “І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги”.— Марка 5:25—34.

“ЛІКАРІ ЗБЕРІГАЮЧІ-ЖИТТЯ”

10. Як заява Британського Медичного Товариства в 1965 р. показала, що воно вважало Божий закон про кров бути смертельним?

¹⁰ Але, сьогодні, публічна преса поширює поняття, що Божий закон про кров є смертельний й називає сучасних фахових лікарів бути “життя-зберігаючі лікарі”. Лондонський (Англія) Daily Herald, з 26-го лютого 1965 р., сказав про Британське Медичне Товариство: “Громада сказала, що лікар має ‘найвищий обов’язок’ спасати життя пацієнта. Який-небудь лікар, якого беруть на суд, тому що він старався спасти життя операцією проти бажання родичів може вповати на підтримку суспільства”.

11. Як багато лікарів порівнюють Божий закон Біблії з сучасною медичною наукою, і що прихильники еволюції думають про кров?

¹¹ Більшість цих лікарів, тому що їх рахують бути спасителями життя й тому що вони беруть на себе обов’язок спасати теперішнє життя, вірять, що поступ сучасної медичної науки зробив Божий закон у Святій Біблії старомодним, ненауковим, і не маючи сили сьогодні через його вік. “Подивіться”, вони кажуть, “Біблія була написана і закінчена дев’ятнадцять століть тому. І що ті письменники знали про медичну науку, у порівнянню з нашим знанням сьогодні, з нашим зв’язанням технології з медициною спасати людське життя?” Якщо такі лікарі вірять в еволюцію, яка відкидає біблійну науку про сотворення, то вони не шанують Божого закону, але засновують свій власний лікарський закон. За їхнім поглядом, кров розвилася; Творець людини не сотворив її.

12. Якого погляду інші тримаються про кров, і на чім їхнє заключення є засноване?

¹² Але, свобідним людям належиться право триматися своїх думок і висказувати їх. Є ті, що вірять, що кров не є висновком якоїсь неособистої, сліпої, безумної, припадкової еволюції, але є неперевершеним творивом Всемогутнього Бога. Такий погляд дійсно є гарним логічним заключенням, засноване на незаперечених фактах. Нам пригадується стаття, яку написав лікар Вілям Ганна Тамсон, перед кровавою першою світовою війною, який роками працював по лікарнях у місті Нью-Йорку. Так як вона була надрукована в часописі Нью-Йорк Таймс (анг.), ця стаття каже:

13, 14. (а) Що в гемоглобіні нашої крови показує чи молекула крови могла розвитися припадково? (б) Як складність гемоглобіну зникає в ніщо, і що сучасна наука відкриває про проблему на початку життя?

¹³ “Щоб яка-небудь тварина на цій землі з червоною кров’ю могла жити, вона мусить мати в своїй крові певну речовину, яка називається гемоглобін. Одна молекула гемоглобіну мусить мати слідуюче число різних атомів у своїх належних пропорціях, а саме, водневих атомів, 1,130; вуглецевих, 712; азотних, 214; кисня, 245, сірки, 2; і заліза, 1, або 2,304 атомів разом. Крім цього, якщо б того одного атома заліза, в його надзвичайному спорідненню до решта атомів (‘замаскований’ як декотрі фізіологи називають його) не було, то тварина не могла б вдихати кисня або видавати карбонатної кислоти; іншими словами, вона не могла б дихати. Одного разу я запитав добре-знаного фізіологічного хіміка, який сам був німцем і вивчений в Німеччині, як ті всі атоми в одній молекулі гемоглобіну могли припадково зійтися разом. Його коротка відповідь була: ‘Ніяким способом’.

¹⁴ “Але складність гемоглобіну зникає в ніщо хімічною сутністю, яке дослідження віднайшло в механізмі імунітету (звільнення від зарази) проти заражаючих хворіб. . . . Сучасна наука тепер знаходить, що проблема про початок життя стається все більше і більше незбагнена в пропорції з поступом досліджень тієї теми”.— Вартова Башта, 1-го липня 1911 р. (анг.), сторінки 198, 199.

15. Як викреслюється теорія, що кров є продуктом еволюції?

¹⁵ Сама природа та склад крови й чудовий факт, що вона містить життя викреслює можливість, що вона розвилася мертвою, безумною, безцільною еволюцією: Ці риси в крові вимагають творчого діла, живого, інтелігентного, конструктивного, цілеспрямованого Бога, Творця людини.

16. (а) Що про червоні корпускули в крові доказує потребу Творця? (б) Як давно Бог говорив про кров, і до якої міри?

¹⁶ Подумайте лише про форму та ціль червоних корпускулів в крові. Лише високо математичний розум може проектувати та зложити їх. Отже кожна з тридцять трільйонів червоних корпускулів у жилах пересічної людини є непереконливим аргументом і доказом про існування Творця, який також є Творцем людини. Він знає краще від найбільш поступового лікаря важну потребу, властивості та ціль цієї червоної рідини життя. Таж більше як п’ять тисяч вісімсот років перед першим уживанням збереженої крови для переливання професором медицини в Університеті Чікаґо, у 1918 р., Бог уже говорив про кров першому народженому чоловікові, Каїнові, коли він таємно забив свого молодшого брата Авеля. (1 Мойс. 4:10, 11) Відтоді Бог згадував про кров багато разів. Дійсно, в Його написаному Слові з шістдесят шість книг, 1,189 розділів, від Першого Мойсея до Об’явлення (АП) кров згадується 447 разів.c

17. (а) Хто, так як показав Ісус Христос, мусить бути найбільшим Лікарем за всіх? (б) Як Він говорить авторитетно до нас сьогодні?

¹⁷ Тому що Бог дав Своєму Синові, Ісусові Христу, силу чудово оздоровлювати, не ліками, медициною або хірургією, але раптово, припиняючи кровотечу, даючи зір сліпим, уможливлюючи глухим чути, а німим говорити, видужуючи калік, оздоровлюючи прокажених, навіть воскресаючи мертвих, вигоюючи розум, то Бог Творець є найбільший Лікар за всіх інших. Він знає більше про людське тіло, його будову і як вілікувати та відновити його ніж найкраще вивчений лікар сьогодні. Він є нехибний, цілковитий авторитет цього предмету. Нехай він говорить! Нехай Він буде вислуханий! Ми всі можемо навчитися й скористати коли Він говорить. Сьогодні Він говорить до нас через Його надхнене, незмінне написане Слово. А що воно каже?

18. Чому в Еденському саді не було потреби на божественний закон проти їдження крови?

¹⁸ Людство мусить їсти, щоб жити. А як довго Бог Творець дав людству дозвіл їсти м’ясо тварин? Не від самого сотворіння першої людини, але лише продовж минулих, 4,335 років людського існування. У райському саду Едені досконалий чоловік і жінка мали право їсти овочі, горіхи та ярину. (1 Мойс. 1:29, 30) Там не було потреби закона, щоб не їсти кров тварин.

19. (а) Вигнавши Адама з Саду, чи Бог дав йому право їсти кров? (б) Що показує чи Авель пив кров жертв?

¹⁹ Навіть коли Бог вигнав людину з Еденського саду, тому що вона згрішила проти Нього з’ївши заборонений овоч, то Бог не дав їй дозволу їсти м’яса. Бог сказав людині: “Ти будеш їсти траву польову. У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї [а не з якоїсь нижчої тварини еволюційном способом] ти взятий. Бо ти порох,— і до пороху вернешся”. (1 Мойс. 3:18, 19) Роки пізніше, коли Адамів другий син, Авель, приніс жертву овечки Богові Єгові, то кров тієї жертви була пролита, але Авель не пив тієї крови. Отже Бог прийняв його жертву.— 1 Мойс. 4:3—11.

БОЖЕСТВЕННИЙ ЗАКОН ПРОТИ ЇДЖЕННЯ КРОВИ

20. Коли Ной вийшов із ковчега, то що він перше зробив?

²⁰ Більше як п’ятнадцять століть пізніше, за днів Бога-боязливого Ноя та його трьох одружених синів, прийшов великий потоп. Продовж принаймні сто й вісімдесят днів земля й її гори були цілком покриті потопними водами. (1 Мойс. 7:11 до 8:5) Місяці пізніше, коли тих вісім людей, які пережили потоп вийшли з ковчега, Ной зараз приніс Богові Єгові жертву з усіх чистих тварин та птахів. Але він та його родина не пили крови тих жертовних тварин, і навіть не їли їхнього м’яса.

21. Який закон Бог тоді заснував і об’явив Ноєві?

²¹ Це було дуже приємно Богові. Він поблагословив їх і наказав їм наповняти землю своїми потомками. Тоді, так як Він зробив із Адамом і Євою в Едені, Бог заснував закон відносно харчу для цілої майбутньої людської родини, включаючи й нас сьогодні. Він сказав: “Усе, що плазує, що живе воно,— буде вам на їжу. Як зелену ярину — Я віддав вам усе. Тільки м’яса з душею його, цебто з кров’ю його, не будете ви споживати. А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її”. (1 Мойс. 8:18 до 9:5) Зараз після цього появилася перша радуга, і Бог зробив вічну угоду ніколи більше не посилати потопу на людство.— 1 Мойс. 9:8—17.

22. (а) Отже, як стається відомо, що Божий закон не їсти кров не прийшов у силу через закон Мойсея? (б) Чому Божий закон про кров далі відноситься до нас сьогодні навіть після 33 р. З.Д.?

²² Там не було євреїв, не було ізраїльтянів, не було юдеїв і не було обрізання. Там були лише предки Симатських, Яфетських і Хаматських галузь людської родини. Це було у 2369 р. перед З.Д., або вісімсот і п’ятдесят шість років перед тим ніж Бог Єгова дав закон пророкові Мойсейові, включаючи й Десять Заповідей, для ізраїльського народу. Отже Божий закон забороняючи нам брати звірячу кров у наше тіло не почався з божественним законом Мойсея у 1513 р. перед З.Д. Це запевняє, що Божий закон у цій дуже важній справі не був і не є обмежений лише до євреїв, ізраїльтян або юдеїв. Цей особливий закон не перестав існувати у 33 р. нашої Загальної Доби, коли Бог прибив його до Ісусового Христового дерева страстей й скасував його. (Кол. 2:13, 14; Ефес. 2:13—15) Той закон за Нойового дня дальше пристосовується до цілого людства так певно як людство дальше продовжає їсти м’ясо звірів й пташок й так певно як людство не вернулося назад в Еденський сад їсти лише ярину і овочі вегетаріанську діету.— 1 Мойс. 1:29, 30; 2:15—17.

23, 24. (а) Що учень Яків радив, показуючи, що апостольські християни далі наполягали дотримувати Божий закон даний Ноєві? (б) Як висловлення того закону показав участь святого духа?

²³ Так, християни як і євреї, не-християни як і не-євреї є під тим законом їжі, який був даний нашому предкові Ноєві. Апостольські християни у першому столітті нашої Загальної Доби признавали той факт і вимагали дотримування цього закона. Шістнадцять років після того як закон Мойсея, говорячи символічно, був прибитий до Христового дерева страстей, бувши сповнений та скасований, християнський учень Яків рекомендував Раді апостолів та іншим старшим братам в Єрусалимі написати до не-єврейських християн, щоб вони “стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови”. Та порада стримуватись від “м’яса задушених звірят, і від крови” (АП) не була лише ідеєю учня Якова, але була також диктована Божим святим духом. Цей серйозний факт можна бачити з способа, яким цей офіціяльний декрет не-єврейським християнам був написаний. Там було сказано слідуюче:

²⁴ “Апостоли й старші брати до братів,— що з поган: Вітаємо вас! . . . Бо зводилось духові святому і нам,— тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного: стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!”— Дії 15:19—29.

25. (а) Як довго історія показує, що правдиві християни дотримували той Єрусалимський декрет? (б) Чому Свідки Єгови сьогодні дотримують його?

²⁵ Роки пізніше, після третьої місіонерської подорожі апостола Павла, учень Яків говорив до нього про той самий декрет Єрусалимської Ради кажучи, що він далі пристосовувався до не-єврейських християн. (Дії 21:18—26) Згідно з першими релігійними писателями за перших трьох століть християни корилися цьому надхненому декретові не брати крови в людське тіло століття після оголошення. Головно від днів римського католицького святого Августина, так зване Християнство перестало дотримувати той надхнений декрет, і лікарська професія так званого Християнства відкинула його кажучи, що він не є обов’язком для християнів.d А хто ж саме відкинув той декрет? Не Бог, тому що Він Сам надхнув і установив його через Свою вірну організацію в Єрусалимі. Певно, що він не був скасований разом із скасуванням Мойсейського закона. З тієї біблійної причини християнські Свідки Єгови сьогодні далі дотримують той декрет, стримуючись не лише від перелюбу та ідолопоклонства, але також від крови.

СИМВОЛІЧНИЙ ПРООБРАЗ СПАСІННЯ КРОВ’Ю

26. (а) Як Єрусалимський декрет годився з Мойсейовим законом про питання до кого кров належала? (б) Чим був юдей винний коли він проливав жертовну кров, але не приносив її Єгові?

²⁶ Декрет тієї Єрусалимської Ради прийшов багато літ після того як Ісус Христос пролив свою кров на дереві страстей в Череповище. Але тим декретом, Бог повідомляв усіх, що Він далі тримався переказаного закону через Мойсея, а саме, що кров людини й звірини належить до Бога Творця. Це правильно, беручи до уваги, що Він є Джерелом життя і що Він положив життя в людину та звірину в кров і зробив кров головним передавачем життя. Тому то якщо людина в Ізраїлі зарізувала тварину на жертву і не приносила її Єгові, то це було те саме ніби вона поповнила вбивство: “Кров буде полічена тому чоловікові,— він пролив кров. І буде винищений чоловік той з-посеред народу свого”. Такий чоловік був забитий. (3 Мойс. 17:3, 4) Тому то Єгова наказав також священикам виливати кров жертовних звірят при долині жертовного вівтаря. (3 Мойс. 4:7, 18, 25, 34; 8:15; 9:9) Кров була свята річ, як життя, і її треба було вважати за святу.

27, 28. (а) У Божому законі даний Ізраїлеві, яка риса приписувалася крові, отже, що можна зробити з кров’ю життя? (б) Як книга 3 Мойсея 17:11—14 показує це?

²⁷ У Божому законові даний стародавньому Ізраїлеві, як і в Його законові вірному Ноєві, ця свята риса течії життя не приписувалася лише звірятам, яких приносилося в жертву, але навіть до чистих звірят, яких люди полювали на харч. Як то б не було, то тут уключалася життєва кров, яка є свята, й тому вона мусілася вживати для святої цілі. Тому що кара за гріх є смерть і тому що душа або життя є в крові, то її можна вживати для скасування гріха і відвернення кари за гріх, а це смерть. Нам не треба сперечатися над тим, що цей закон значить; він ясно каже:

²⁸ “Бо душа тіла,— в крові вона, а Я дав її для вас на жертівника для очищення за душі ваші, бо кров та — вона очищує душу [або життя]. Тому сказав Я Ізраїлевим синам: ‘Кожна душа з вас не буде їсти крови, і приходько, що мешкає серед вас, не буде їсти крови. І кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з приходька, що мешкає серед них, що вполює здобич звірини або птаства, що їджене, то він виллє кров того й закриє її піском. Бо душа кожного тіла — кров його, у душі його вона. І сказав Я Ізраїлевим синам: ‘Крови кожного тіла ви не будете їсти, бо душа кожного тіла — кров його вона. Усі, що їдять її, будуть понищені’ ”.— 3 Мойс. 17:11—14; порівняйте 5 Мойс. 12:16, 23—27.

29. (а) В який чудовий спосіб Бог може вживати цю течію життя в людському тілі? (б) Що вживання крови в спосіб, якого Бог не похвалює значить, і чому це відноситься до медичного вживання крови?

²⁹ Через цінність життя в червоній течії, яку серце розсилає через ціле тіло, Бог Єгова може вживати кров у чудовий спосіб спасати світ людства до вічного життя. Отже ця справа має до діла з вічним життям цілого людства. Ця справа має таке серйозне значення, що в типічному ізраїльському народові особа, яка б з’їла кров, була забита або мусіла виповнити спеціяльну програму очищення. (3 Мойс. 17:15, 16; 7:26, 27) Уживання цієї дорогоцінної життєвої течії у якийсь спосіб інший від Божого способу є зловживання її, перекручення її правильного вживання. Цей принцип відноситься до лікарського вживання крови ще від стародавнього Єгипту до нашого власного дня. А чому так? Тому що лікарі не є Богом посвяченими священиками, служачи при Його святому вівтарі, подаючи Йому кров людства під Божим проводом. Давно тому Бог постарав спасіння світу людства кров’ю й Йому не треба їхнього так званого наукового вживання крови. Їхнє вживання крови в ім’я медицини не є Божа воля.

[Примітки]

У примітці над словом “назначено”, книжка каже: “З цієї причини коли магометани заб’ють якусь тварину на харч, вони все кажуть Bismi”llah, або В ім’я Боже: і якщо б не сказалося це, вони вірять, то те м’ясо не є законно їсти”.

Друге речення Присяги Гіппократа каже: “Я ніколи не буду давати жінці якихсь ліків або інструмента на аборт (припинення нормального розвитку вагітности)”.

Побачте книжку д-ра Іммануїла Якобовіца, “Jewish Medical Ethics” (Єврейска Лікарська Етика”), видана 1959 р., (третє друкування 1967 р.), сторінки 124, 172, 208—210.