Дорога назад до миру в раю
1, 2. (а) Які є деякі щирі відношення до Божого земного створення, які спонукують нас запитувати чому? (б) Чому ми так дуже оціняємо таке земне створення?
ЧОМУ ви так любите ходити в сад або город коло вашого дому або в міський парк? Чому ви так любите виїжджати з міста до відкритих місцевостей? Чому ви так оцінюєте красу природи? Чому ви маєте таку приємність дивитися на ріку як вона велично тече спокійно долиною? Чому вас так тішить дивитися на пагорки покриті великими дерев’ями, кущами і квітами. Чому ви дивитися з великою пошаною на підвищеннях на гори, що зносяться в сині небеса з хмарами пригортаючись до їхніх вершків або спокійно розпливаючись?
2 Чому вас чарує музика пташка, співаючи свою радісну пісню на вершку дерев? Чому вас чарує дичина в лісі або по степах, вільна у природному оточенню, керована своїм інстинктом — прегарний олень, скакаючий кенгуру, ему або касовері птах, який спішиться по землі великим кроком — або навіть стадо овець у полі? Чому всі ці пишноти навколо вас, на небі, на землі та по річках, наповнюють вас вдячністю життя як інтелігентне створіння? Це тому, що ви були створені жити в раю!
3. Від кого ми дістали наше оцінення раю?
3 Ні! Ви ніколи не були в раю, але перша людська пара, наші перші людські батько й мати, спочатку жили в ньому. Ви дістали ваше оцінення про рай від них. А вони дістали своє оцінення від Творця, якого вони признавали за свого Бога. Він створив їх у цей спосіб, тому що Він Сам посідає досконале оцінення краси й спокійної гармонії. Він створив земний Рай особливо для них. Тому що Він є найбільший Садівник, найбільший Доглядач парків, найбільший Лісничий. Він хотів втішати їх таким райським домом, отже створив їх із такими побожними характерними рисами через які вони могли навіки втішатися раєм. Він створив їх в такий спосіб, що вони могли передавати ті самі риси й радісне оцінення його, якого вони самі посідали як родичі. Ми вспадкували таке облагородження від них. Отже, чи б ми тішилися вернутися назад у рай, якщо б це була воля і розпорядок Творця? Певно, що так!
4. Яких характерних рис дав Єгова людині на початку, і що це показує про людське створення?
4 Як гарно це було зі сторони нашого небесного Творця дати людству початок у такому райському домі! Як така річ відбиває риси Божі! Лише тому, що ми є людські й створені з земного пороху, Він не принижив нас. Він дам нам найбільшу повагу на землі, створивши наших перших родичів досконалими, найгарнішими створіннями на землі, з побожними характерними рисами, тому що наші перші родичі були створені в Божий образ і в Його подобу. Він не соромився називати їх Своїми дітьми, навіть хоч вони і були трохи нижчі від ангелів на небі. Згідно з їхніми гарними чутливостями і їхніми здоровими, досконалими, вродливими тілами, Він оселив їх у домі, який підходив до їхніх здібностей, земний рай, якого лише Сам Всемогутній Бог міг створити. Розказуючи нам який цей сад або город був, Його написане Слово, Свята Біблія, називає його “Еденський сад”, а назва “Еден” значить “Розкіш”.— 1 Мойс. 1:26—28; 2:7—14.
5. Як ми знаємо, що Еденський Сад не був собі лише якийсь маленький гарний парк?
5 Цей Еденський сад, цей Рай розкошів, не була собі якась маленька околиця, як міський парк. Крім багато рослин, ярини, в ньому були дерев’я різного роду, дерев’я на які було приємно дивитися, і дерев’я, які родили овочі для їжі. Він був повний пташок і тварин. Але, щоб дати вам деяке поняття його величности, у ньому починалася ріка і в ній було так багато свіжої води, що вона могла розпливатися в чотири ріки. Ці води були повні риб, хоч великі моря і океани були далеко. Правдоподібно в тому вибраному Раю на землі, першому домі людства, було багато горбків і долин.
6. Як це, що людство не родилося в Раю?
6 Сьогодні, майже шість тисяч років від того початку людського життя в Раю, земля не є раєм, не є спокійним Еденським Раєм. А що сталося з тим Раєм першої людської пари у південнозахідній Азії? Чому ми всі не родилися в Раю? Це тому, що наші перші людські родичі, перед тим ніж вони народили дітей, були вигнані з того Еденського Саду. Тоді, більше як тисячу шістсот років пізніше, великий потоп, який покрив цілу землю, знищив залишений Сад. Але ріка Ефрат і ріка Тигр, які колись мали свої джерела в тому Раю, дальше пливуть незапереченим свідченням правдивости цієї справи. Це не є собі якась байка або міф забобонних людей. Ім’я першого чоловіка було Адам і значить “із землі”. Його дружина називалася Єва і значить “жива”, тому що вона сталася матір’ю всього людського створіння. Всі ці, включаючи й нас сьогодні, народилися їм після того як вони були вигнані з того райського Еденського Саду.
7. (а) Який є Божий незмінний намір? (6) Як Господь Ісус Христос показав свою віру в Боже Слово, даючи нам переконання про його правдивість?
7 Але, хто мав право вигнати Адама і Єву з того Раю? Хто мав право знищити той Рай та заборонити нам увійти в нього? Це був Бог, Творець Раю як і Творець Адама і Єви. Він також має право обіцяти нам знову заснувати Рай на землі. Він, по суті, дав нам цю обітницю і записав її в Свойому надхненому Слові, Святій Біблії. Коли Він перше засадив райський Еденський Сад в південнозахідній Азії, це був Його незмінний намір поширити той Рай по цілій землі, по цілій Азії, Європі, Африці, Австралії, Антарктиці, Північній й Південній Америці, і в островах сімох мор. Він не змінив Свій любий намір в цьому відношенні. Його первісний намір не був поборений. Він не є Богом без витримки, не закінчуючи розпочату справу. Він далі тримається Свого первісного наміру. На доказ цього щасливого факту, Він постачив людству дорогу вернутися назад у Рай, у Рай такий великий, якого Він спочатку мав намір мати, всесвітній Рай вічного миру. Він зробить кінець кінцем цю землю навіть ще гарнішою ніж вона виглядала для астронатів, коли вони літали навколо місяця в їхній людиною-виробленій ракеті. Це не є собі якась релігійна байка або міф. Якщо б це була байка, то Бог, який постачив нам Святу Біблію, робив би сміховище зі Себе. У такому випадку, релігійні священики так званого Християнства і сучасні науковці були б оправдані сміючись з Нього і насміхаючись із Його Біблії. Але людина, яка була більша від усіх цих священиків і науковців говорила дуже серйозно про наших перших людських родичів. У суперечці, коли його випитували про шлюб і розвід, він сказав: “Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей створив їх чоловіком і жінкою? І сказав: ‘Покине тому чоловік батька і матір, і пристане до дружини своєї,— і стануть обоє вони одним тілом’? Тому то немає вже двох, але одно тіло. Тож, що Бог спарував,— людина нехай не розлучає”. (Мат. 19:3—6) Той чоловік був Ісус Христос, і він наводив із першого і другого розділу Святої Біблії.— 1 Мойс. 1:27; 2:24.
8, 9. Чому Ісус міг говорити з великим авторитетом про створення людства і про майбутність людині?
8 Перед тим як він прийшов із неба до землі, народитися досконалим чоловіком, то до цього самого Ісуса Христа Бог на небі сказав шостого творчого дня: “Створімо людину за образом нашим, за подобою нашою, і хай панують над морською рибою, і птаством небесним, і над худобою, і над усією землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі”. (1 Мойс. 1:26) Тому, то Ісус Христос міг говорити авторитетно про створення Адама й Єви і їхній райський дім.
9 З цього запрошення Бога, Ісус Христос у його передлюдському існуванню мав участь із Богом у створенню Адама і Єви й їхнього Раю. Він був на небі й чув як Бог благословив Адама й Єву і сказав до них: “Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі”. (1 Мойс. 1:27, 28) З цього Ісус Христос знав, що це був Божий намір для землі, щоб вона була перемінена в Рай і наповнена дітьми Адама і Єви, усі створені в Божий образ і подобу пануючи над рибами, пташками і свійськими як і дикими тваринами, а не поклоняючись цим нижчим створінням як богам і богиням. О, яке гарне, славетне місце ця земля буде коли Всемогутній Бог виповнить Свій намір, бо Бог не змінив Свого наміру для землі.
ТВОРЕННЯ ЛЮДИНИ І УПАД ВІД ДОСКОНАЛОСТИ
10. Що 2-ий розділ, Першого Мойсея, каже про створення людини?
10 Другий розділ Святої Біблії розказує як Бог перше створив Адама, а після цього його дружину Єву, і про їхнє одруження. Те, що другий розділ каже нам ми тепер цитуємо з Римо-Католицького Дуя Переклада Святої Біблії, який каже: “І створив Господь Бог людину з мулу земного, і вдихнув в його обличчя дихання життя; і людина стала живою душею. І Господь Бог насадив рай розкошів від початку: де осадив людину, яку Він створив”.— 1 Мойс. 2:7, 8.
11, 12. Перед тим яв Він створив Єву, що Бог дав Адамові робити, і який наказ Він наложив на нього?
11 Але перед тим як Бог створив жінку Єву, Він дав Адамові привілей назвати літаюче створіння як і земні тварини, а також наложив наказ на Адама не їсти з одного дерева, а саме, дерева знання добра й зла. Ми читаємо:
12 “І взяв Господь Бог людину і вмістив її в рай розкошів, щоб доглядала його. І Він наказав йому, кажучи: З кожного дерева в раю їстимеш: але з дерева знання добра й зла, не будеш їсти. Бо в день їди твоєї від нього помреш смертю”.— 1 Мойс. 2:15—17, Дя.
13. (а) Тому що людство вмирає, то що відразу стається ясним про слухняність Адама? (б) Що Ісус сказав про слухняність у маленьких справах?
13 Там Господь Бог дав нашому першому людському батькові вибір між вічним життям у раю розкошів а вічною смертю. Ми зараз можемо підозрівати, що з часом Адам з’їв заборонений овоч і був засуджений на смерть Тим, Якого закон він зламав. Іначе, чому це, що ми всі, Адамові нащадки вмираємо? Це є правда. Але, що це спонукало Адама зламати цей закон незважаючи на кару смерти? Це ж була така маленька річ, яку Бог наказав йому не робити, але хоч вона була така мала річ, то вона випробувала досконалість Адамового слухнянства. Тут вимагало лише маленького початку в лукавстві, щоб знищити Адамову побожну досконалість і перетворити його в погану людину. Ісус Христос, який дотримав свою власну досконалість хоч переносив великі спокуси й пробу, сказав: “Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий”. (Луки 16:10) З цього маленького гріха, якого Адам поповнив, сьогодні розвилася вся людська несправедливість. Отже, чому Адам згрішив? Біблія каже нам чому.
14. Як Єва відповіла на попит про заборонене дерево, і хто це випитував її?
14 Після того як Бог створив жінку Єву і представив її Адамові як його дружину, Адам розказав їй про Божий наказ не їсти з дерева знання добра й зла і про кару смерти за непослух. Пізніше коли хтось запитав Єву про це заборонене дерево, вона сказала йому: “З плодів дерева раю ми можемо їсти: але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав нам не їсти; і щоб ми не доторкалися до нього, щоб нам не померти”. (1 Мойс. 3:2, 3, Дя.) А хто це був, що випитував її про заборонене дерево? Виглядало, що це був змій, вуж. Але змії не говорять людською мовою. Отже, голос мусів походити від якоїсь невидимої особи, яка вживала цього змія так, як черевомовець уживає ляльку. Саме так Єва не підозрівала, що цей допитувач дійсно був невидимою духовною особою, яка постановила звести її зламати Божий наказ і згрішити. Таким чином пізніше Єва пояснила: “Змій спокусив мене, і я з’їла”.— 1 Мойс. 3:13, Дя.
15. Як змій говорячи до Єви лихословив Бога, і чому назва “Диявол” є властива тому невидимому духовному створінню, яке перше заговорило до Єви?
15 Це була перша неправда, бо невидимий, який говорив до Єви заперечував Боже слово перестороги. Він зробив себе неправдомовцем, але він пробував показати, що це Бог говорив Адамові неправду і був неправдомовцем. Ми читаємо: “І змій сказав до жінки: Ні, ви не вмрете. Бо Бог знає, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються; і ви станете як Боги, знаючи добро й зло”. (1 Мойс. 3:1—5, Дя) Сьогодні ми всі знаємо, що це не була правда, бо ми всі вмираємо і вспадкували смерть. Бог не був неправдомовцем, але промовець через змія був неправдомовцем. А хто це був? Ісус Христос сказав, що це був “Диявол” і додав: “Він був душогуб від самого початку, і він не встояв у правді, бо правди нема в нім. Як він говорить неправду, то говорить зо свого: бо він є неправдомовцем і батько неправді”. (Ів. 8:44, Дя) Як придатно для Ісуса Христа назвати його Дияволом, бо “Диявол” значить “Наклепник”, і він лихословив Бога. Він навмисно звів Єву на дорогу смерти.
16. (а) Які думки тепер почали переходити в розумі Єви? (б) Що вона сама зробила і впросила свого чоловіка зробити?
16 Єва запам’ятала цю неправду. Вона почала сумніватися Богові, її Творцеві й Отцю. Заборонене дерево тепер виглядало дуже принадне замість дерева, якого вона повинна була обминати, мов кару смерти. Бажання забороненого дерева почало розвиватися в її серці. Вона не дозволила Богові бути правдивим, але дозволила її бажанню взяти верх і вона з’їла заборонений овоч. Вона зламала Божий закон і згрішила першим людським гріхом. Але вона не померла відразу, і з вигляду здавалося у той час, що Диявол, який говорив через змія, говорив їй правду. Пізніше коли її чоловік Адам прийшов і бачив, що вона ще жила, вона впросила його з’їсти заборонений овоч. Він добре знав про кару смерти, але самолюбно вибрав померти з нею замість жити в Раю без неї. Відразу вони обоє загубили свій спокій розума й серця. Їхнє сумління почало гризти їх. Вони загубили свою досконалу невинність; вони тепер почувалися нечистими. Вони також загубили свій мир з Богом. Вони втекли і сховалися коли почули Божу невидиму присутність.— 1 Мойс. 3:6—10.
17. Як Диявол був доказаний неправдомовцем, і дійсно, що сталося з Адамом і Євою?
17 На відповідь Богові, обоє Адам і Єва призналися про їхній добровільний гріх. Вони не мали основи просити в Нього прощення і дійсно не просили його, бо це значило б що Бог тепер мусів би відложити Свій власний закон. Протилежно тому, що Диявол говорив їм через змія, Бог справедливо дотримав Свій закон і засудив Адама і Єву на смерть. Він не засудив їх на вічні вогнені муки; Він засудив їх так, як Його закон казав — на смерть. Це значило, що вони мусіли вернутися назад до того місця з якого Адам був узятий, в порох земний, у стан неіснування. Засуд до неіснування не є нагорода якоїсь особистої заслуги, так як навчає релігійне вчення про Нірвану. Це є кара за добровільну неслухняність Божого закону, добровільний гріх. Християнський апостол писав: “Заплата за гріх — смерть. Але ласка Божа, життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім”.— Рим. 6:23, Дя.
18. Своїм поступом, що Адам і Єва вирішили зробити, отже що Бог тепер мусів робити?
18 А як Бог виконав цей засуд? Тому що вони з’їли овоч забороненого дерева знання добра й зла, Адам і Єва вирішили стати мов боги рішаючи самі, що було добре, а що було зле. Тому то Божа історія в 1 Мойсея 3:22—24, (Дя), каже: “І Він сказав: Ось став Адам немов один з нас, знаючи добро й зло: тепер, коли б він не простяг своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб не з’їв, і не жив повіки. І Господь Бог вигнав його із раю розкошів, щоб порати землю, з якої узятий він був. І Він вигнав Адама: і поставив перед раєм розкошів Херувими, і полум’яного меча, обертаючись навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя”. Історія Біблії показує, що Бог вигнав Адамову дружину разом із ним. Адамів гріх так мало впливав на його тілесну досконалість, що поза садом розкошів він жив дев’ятсот і тридцять років, і це дозволило йому статися батьком багатьох синів і дочок. (1 Мойс. 5:1—5) Лишаючись вірним у Раю, Адам міг би жити навіки і міг статися батьком всіх своїх синів і дочок у людській досконалості.
19. Як дорога назад до Раю тепер була зачинена для цієї першої людської пари і для їхніх нащадків, і що нарешті сталося з тим Еденським садом?
19 Це була дорога, що вела геть від Раю і миру з Богом, миру чоловіка з жінкою і миру між чоловіком і тваринами, пташками й рибами. Дорогу назад до раю стерегли Херувими, надлюдське створіння Боже, палаючим мечем, який обертався в кожну сторону. Продовж тисячу шістсот і п’ятдесят шість років людина не могла вернутися назад в Рай з його деревом життя, навіть такі побожні чоловіки як Авель, Енох або Ной не були дозволені вернутися. Тоді прийшов великий потоп за Ноєвого дня і знищив Рай. (Євр. 11:1—7; 1 Мойс. 6:5 до 8:22) Відтоді ніхто не міг віднайти його!
20. (а) Чи наша земля після Потопу була перемінена в рай, і що тепер загрожує цій кулі? (б) Чому людина не може перемінити цю землю в рай?
20 Після того великого Потопу більше як сорок три століть тому людство не могло перемінити цілу землю в рай, навіть хоч людство збільшилося до більше як три тисячі чотириста мільйонів осіб і ми тепер зустрічаємо те, що називають “вибух населення”. Ще одна світова війна, атомною зброєю, хімічною і біологічною як і радіологічною зброєю загрожує перемінити цю землю в планету без життя, зробити її дикою, забрудненою від кінця до кінця. Факти говорять самі про себе: людина у теперішньому стані не може перемінити цю земну планету в рай зрівнятися з тим первісним Еденським Садом або Раєм Розкошів. А чому ні? Тому що людина не є в мирі з Богом. Творцем Раю. Людина вже не може претендувати досконалости розума й тіла, або вдосконалити невинність і моральність. Вона є такою, якою Свята Біблія називає її, грішною. З цієї причини людина знаходить себе під Божим засудом і вмирає.
ПРИГОТОВЛЯЄТЬСЯ ДОРОГУ НАЗАД
21, 22. Чи неслухняність Адама і Єви навіки знищила Божий намір перемінити цю землю в Рай, і як ми знаємо?
21 Чи ця справа вже є безнадійна? Хіба неможливо вернутися назад до миру в Раю? З людського зусилля відповідь є Так! Але з Божої сторони, Ні! Першого дня створення, коли Бог сказав: “Хай станеться світло”, Він мав намір зробити землю Раєм. При кінці шостого творчого дня Він повідомив новостворених Адама і Єву, що це був Його намір і Він призначив їм їхню частину у сповненню цього божественного наміру. (1 Мойс. 1:3, 28) Коли Адам і Єва згрішили це припинило поширення раю до країв землі. Але Диявол, який говорив через змія не може побороти цей любий намір Всемогутнього Бога. Перед тим як Він вигнав грішного Адама і Єву з Еденського Саду, Бог повідомив їх, як і Диявола, що Він тримався Свого наміру і показав, що Він відновить рай для людства. А як Бог показав це? Тим, що Він сказав до Диявола. Ми читаємо, за перекладом Біблії Америкен Стандард:
22 “І Бог Єгова сказав змієві: ‘Тому що ти вчинив оце, проклятіший будеш ти над худобу, і над усю звірину польову; на череві своїм ти будеш повзати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя: і покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, і між твоїм насінням і її насінням: він розчавить тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту”.— 1 Мойс. 3:14, 15.
23. (а) Хто є символічний змій і символічна “жінка” про яких згадується в 1 Мойсея 3:14, 15? (б) Що розчавлення голови змія буде значити для людства?
23 Коли Бог прокляв змія, то Він вдійсності проклинав Диявола, який говорив через змія. І змій стався символом на Диявола. (Об. 12:9; 20:2) Якщо символ, буквальний змій, був принижений, то Диявол також повинен бути принижений. Коли Бог назвав Диявола “первісним змієм” то це показало його приниження. Згідно з цим, насіння або нащадки змія сталися символом Дияволового насіння або потомства. Насінням жінки або потомства сталося символом насіння або нащадків Божої символічної “жінки”, а саме, Його святої вірної небесної організації духовного створіння. Розчавлення змієвої голови насінням жінки значило розчавлення Дияволової голови, рана, яка значить смерть і знищення для нього. Тут треба було не лише покарати Диявола, “первісного змія”, але й треба було розв’язати його лукаве діло. Це мало включати відновлення людства в земний Рай.
24. Яке благословенство належалося насінню Божої “жінки” за те, що вона воювала проти “змія” і його насіння, і де ми можемо знайти правдиве ототожнення насіння Божої “жінки”.
24 А те, що змій жалив в п’яту не мало бути даремно. Через це, насіння жінки дістало нагороду, тому що воно боролося по стороні Бога Єгови в війні, яка прийшла наслідком ворожнечі, яку Бог положив між змієм а жінкою і між насінням змія а насінням жінки. Ця нагорода була слава й честь виконати волю Єгови і розчавити голову великого Змія, знищуючи цього головного противника Божого. Ми скоро наближаємося до часу коли насіння Божої “жінки” придбає собі вічну славу через розчавлення голови великого Змія. Все живе людство тоді буде задовжене цьому славетному Насінню за такий вчинок визволення від їхнього головного ворога, Диявола. Але чи ми знаємо хто це насіння Божої “жінки” є? Історія показує нам хто воно є, і та незаперечна історія знаходиться в сторінках Книги, яка розказує нам також про надходяче відновлення Раю для людства, а саме, в Святій Біблії. Ану швидко прослідім доказ цього ототожнення.
25, 26. Дослідіть історію починаючи з Симом, яка доводить до насіння Божої “жінки”.
25 Ми не дістаємо цієї інформації від світських істориків. Світська історія переважно виключає важні історичні факти, які є дійсно важні. Це до Біблії ми повинні звернутися, щоб навчитися, що син Ноя Сим, був спеціяльно вибраний, коли Ной поблагословив Сима, кажучи: “Хай Єгова, Бог Сима, буде благословлений, хай Ханаан станеться рабом йому. Нехай Бог дасть багато місця Яфетові, і нехай пробуває в наметах Симових”. (1 Мойс. 9:24—27, НС) Тепер, переходячи дев’ять поколінь від Сима ми приходимо до Симового потомка Аврама (або Авраама) в землі Месопотамії. Симів Бог, об’явив Себе Авраамові й сказав: “Вийди зо своєї землі і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу, І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням. І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі”. (1 Мойс. 12:1—3) Авраам послухав Бога і зазнав Його благословенство.
26 Авраам доказався бути благословенством усім родинам на землі, не через свого першого сина Ізмаїла, але через другого сина Ісака. Коли Авраам доказав себе вірним Богові Єгові, навіть коли був готовий пожертвувати свого любого Сина Ісака під Божим наказом, Бог сказав Авраамові при жертівному вівтарі: “Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу”. (1 Мойс. 22:15—18) Тут Божа обітниця показувала, що насіння Його “жінки” буде сполучене з насінням Авраама на благословенство всіх народів землі.
27, 28. (а) Через кого цей ряд потомства до насіння продовжався після Ісака? (б) Що історія в Біблії тоді показує про благословенства дванадцятьох синів Ізраїля?
27 Бог Єгова повторив Свою обітницю благословенства Авраамовому синові Ісакові. Але в Ісака було два близнята Ісава і Яків. Бог вибрав його другого сина, Якова, і повторив йому обітницю благословити його. Він також перемінив ім’я Якова на Ізраїль. Сьогоднішні ізраїльтяни є потомками Якова або Ізраїля, одначе, всі народи на землі не хочуть благословити себе цими тілесними потомками Якова або Ізраїля. А чому це так? Історія в Біблії дає нам причину. Переглядаючи її історію ми знаходимо, що в Якова було дванадцять синів, які мали статися патріярхальними головами дванадцятьох племен Ізраїля. Через котрих із цих дванадцятьох синів мало прийти насіння Божої “жінки”, щоб розчавити голову великого Змія і безсторонно поблагословити всі народи на землі? Яків при його смерті в Єгипті показав хто це буде. Коли він пророчо благословив своїх дванадцятьох синів, він сказав до свого четвертого сина, Юди:
28 “А ти, Юдо,— похвалять тебе браття твої. . . . Левчиком Юда є. . . . Берло не відійметься від Юди, ані жезло з-поміж ніг його, аж поки не прийде Шіло; і йому послух усіх людей належиться”.
29. Які факти ми тепер посідаємо про це насіння Божої “жінки”?
29 Ці слова, записані нам у Першого Мойсея 49:8—10, НС, запевняють, що Розчавник великого Змія, Благословитель усіх покірних людей мав бути юдей або єврей. Він мав володіти царським берлом, і жезло правильного владики мало спочивати між ногами його або на коліні його. Він мав бути Той, до кого ім’я або титул “Шіло” належить, тому що ця назва значить “той, до кого це належить”. Бувши Провідником призначений Богом Єговою, він буде мати право вимагати слухняности від усіх людей, які шукають благословити себе Насінням Авраама.
30. Як ми знаємо, що Давид і Соломон, потомки Юди, не були гідні бути тим насінням Божої “жінки”?
30 Шістсот і сорок один років пізніше, або в 1070 р. перед З.Д., потомок патріярха Юди стався царем народу, а саме, Давид, син Єссії з міста Віфлеєму. Бувши царем в Єрусалимі він володів послухом усіх дванадцятьох племен Ізраїлевих. Він закінчив підкоряти всю землю, яку Бог обіцяв Авраамові на Середньому Сході, і люди по тих завойованих околицях мусіли бути слухняні цареві Давидові. Але ні Давид, ні його син і спадок престолу, Соломон, не володіли послухом людей навколо нашої земної кулі. Володіння світу мусіло прийти до одного з Давидових царських спадкоємців, якому Бог дасть вічне царство. Бог показав це цареві Давидові в угоді обітниці. (2 Сам. 7:4—17) Під спокійним володінням Давидового сина Соломона багато з ізраїльської землі було подібно до Раю.— 1 Цар. 4:20—25.