„Це чиніть на спомин про Мене”

РАЗ на рік біблійного дня 14-го нісана, ніч Пасхи, посвячені люди Єгови сходяться разом по всіх частинах землі в гармонії з Ісусовим наказом: „Це чиніть на спомин про Мене”. (Луки 22:19; 2 Мойс. 12:2—6) Це правильно святкувати Господню Вечерю в цей правдивий день Пасхи, щороку по заході сонця, по наших суспільствах.

А хто є запрошені приходити? Певно, що тих кількох, останок Єговових духом-помазаних, будуть присутні, але також разом із ними збільшаючий „великий натовп” з надіями на земне життя також є сердечно запрошені прийти, як і всі, що стають знайомі з розпорядками Єгови. (Об. 12:17; 7:4, 9) Чи це є оказія на якийсь обрядовий формалізм або містицизм? Певно, що ні. Навпаки, цей спомин, включаючи символ з хліба й вина, пригадує присутнім те, що Ісус Христос зробив для них дев’ятнадцять століть тому і що все це значить для них сьогодні і для вічної майбутности.— 1 Кор. 11:23—26.

Як ця важна дата установляється? У першому столітті Ісус і перші християни прийняли визначення того дня 14-го нісана (який почався по заході сонця) за постановою єврейського храмового священства в Єрусалимі. Варто зауважити, що Ісус святкував Пасху 14-го нісана, так як закон Мойсея наказував. (2 Мойс. 12:6—8; 3 Мойс. 23:5; Мат. 26:18—20) Він не святкував Пасху 15-го нісана, так як більшість із євреїв роблять сьогодні. Після знищення храму в 70 р. З.Д., християни мусіли самі вирішити в якому дні 14-го нісана, день Пасхи, припадав.

У той час, коли римський імператор Константин зробив відступницьке Християнство штатською релігією (325 р. З.Д.), то Нарада Нісії призначила, щоб завжди святкувати Великдень першої неділі зараз по повному місяці, який припадає того самого дня або першого дня після весняного рівнодення. Переважно це рівнодення припадає 21-го березня. Коли чотирнадцятий день від нового місяця, який вони вірили був повний місяць, припадав у неділю, то Великдень тоді відкладали на слідуючу неділю. Вони робили це, щоб не сходитися з євреями і меншою групою християнів, називаючись Квартодесімани, які далі святкували чотирнадцятого нісана. Таким чином так зване Християнство витворило свій „Монді четвер”, що завжди припадає у четвер, обходити Ісусову Останню Вечерю, і „страсну п’ятницю”, який то день завжди припадає у п’ятницю, пам’ятати Його смерть.

Коло 1880 р. помазані поклонники Єгови відступили від практик так званого Християнства святкувати Господню Вечерю кілька разів на рік і святкували Спомин лише 14-го нісана по заході сонця. Відтоді до 1919 р., помазані християни приймали дати засновані єврейським календарем визначати 14-го нісана. Вони знали, що єврейський календар установляв „Пасху” по заході сонця, 15-го нісана. Одначе, ці помазані християни робили розпорядки святкувати Господню Вечерю ввечорі 14-го нісана, так як Ісус робив. Але, ці християни вживали єврейський календар, щоб установити в якому часі місяць нісан припадав кожного року.

Сучасний єврейський календар визначає початок свого місяця нісан за астрономічним новим місяцем. Проте, переважно цей час приходить вісімнадцять годин або й більше пізніше відколи перший кусочок нового місяця стає видимий в Єрусалимі. Сучасно урядова установа Свідків Єгови, кожного року, вирішувала час, коли новий місяць стає видимий в Єрусалимі, і цей самий спосіб вживався установити перший день нісана за біблійних часів. З цієї причини часто є день або два різниці між днем Спомину Свідків Єгови, а 14-го нісана так, як цей знаходиться на сучасному єврейському календареві.a

Згідно з нашим теперішнім способом вираховування день Спомину, то цей день є близько до найближчого повного місяця після весняного рівнодення. Наприклад, у 1975 р., день Спомину, як вираховуваний чотирнадцять днів від нового місяця (найближче весняного рівнодення), видимий в Єрусалимі, припав у четвер, 27-го березня, по заході сонця. Відповідно, 27-го березня, 1975 був повний місяць. День Спомину на 1976 р., якого вираховується за нашим теперішнім способом, припав в середу 14-го квітня, по заході сонця. Новий місяць також припав на цей день. А цього 1979 року Спомин припадає 11-го квітня, в середу. Отже, коли б у майбутності, деякі люди Єгови не мали зв’язку з урядовою установою, то вони самі можуть досить докладно вирахувати день Спомину з місцевих календарів, які показують день, коли перший повний місяць після весняного рівнодення припадає. Спомин тоді святкується по заході сонця того дня в якому припадає повний місяцьb.

Що робити, коли станеться якийсь несподіваний випадок вечором Господньої Вечері? Що робити, коли б через велику бурю або якийсь інший великий випадок не було б можливо для місцевого збору зійтися в призначеному часі? У таких випадках, було б добре для братів посходитися по маленьких сусідніх групах або у родинних групах, якщо потрібно. У цей спосіб вони сходяться разом пригадувати собі значення Спомину і символів з прісного хліба і вина. У таких непередбачених випадках, один із посвячених братів (або посвячена сестра, якщо нема брата) може коротко розглянути біблійні вірші в Матвія 26:17—30; Луки 22:7—23, 28—30; і 1 Коринтян 11:20—31. Якщо збір мусить сходитися по маленьких групах, то всіх присутніх по таких маленьких групах треба зрахувати разом, як звіт присутности цілого збору.

Щодо символів, то кожне зусилля треба робити, щоб дати нагоду всім тим, які належать до помазаного останку брати хліб і вино, навіть коли б якийсь із них був хворий вдома або в лікарні. Лише у винятковій ситуації, коли хтось, хто належить до помазаного останку не може брати символи 14-го нісана, то він може святкувати Спомин чотирнадцятого дня слідуючого місячного місяця (день в якому припадає наступній повний місяць), у гармонії з принципом, що знаходиться в 4 Мойсея 9:10, 11, і 2 Хроніки 30:1—3, 15, відносно запізненої Пасхи. У такому випадку запізненого святкування, то зараз після нього треба відіслати звіт.

Що робити, коли більше ніж один збір буде вживати одну Залю Царства? Було б добре зробити такий розклад програми, щоб дозволити досить часу для одного збору вийти з Залі, а іншому почати свою програму. З цієї причини, у деяких випадках наймали додаткові залі для святкування Спомину. У таких випадках, кілька зборів можуть з’єднатися в одно зібрання. У такому разі можна відіслати один звіт, записуючи імена включених зборів.

Який був порядок подій за Ісусового дня? На першому святкуванні Господньої Вечері, Матвій був особисто присутній. Він представляє дійсний порядок подій, які там відбулися. Ісус та Його дванадцять учнів святкували Пасху вживаючи спеченого агнця і прісний хліб, щоб пригадати учасникам, що сталося, коли ізраїльтяни були визволені з Єгипту в 1513 р. З.Д. Там не було жодного містицизму у вживанні пригадування агнця і прісного хліба для нагадування. (Мат. 26:17—19; Пс. 119:2, 14) Після Пасхального обіду, Ісус виявив Свого зрадника, Юду, якого відіслав тоді. (Мат. 26:20—25; Ів. 13:29, 30) Ісус залишився з одинадцятьома вірними апостолами з якими Він заснував нову вечерю вживаючи прісний хліб і чашку дійсного червоного вина. У кожному разі Ісус помолився, перше за хліб, а тоді за вино. (1 Кор. 11:24, 25) Після короткої промови Ісуса і молитви, вони закінчили співами хвали, і вийшли на Оливну Гору. Це постачає загальну процедуру для нашого дня.— Мат. 26:26—30; Ів. 13:31 до 18:1.

Що символи з хліба і вина пригадують нам? Прісний хліб пригадує нам Ісусове тіло, як Він „тілом постраждав” (1 Пет. 4:1); як Він віддав Своє тіло „за життя світу” (Ів. 6:51, НС); як Він є „Агнець, що заколений” (Об. 5:12); і як Закон-угода була скасована і „прибита на мученицькому дереві”. (Кол. 2:14, НС) Символ із червоного вина пригадує нам, як Ісус послужив за нашого Відкупителя в тому, що визволив нас „дорогоцінною кров’ю” Ісуса (1 Пет. 1:19); і як Його кров була вжита узаконити нову угоду в яку Його співспадкоємці є забрані (1 Кор. 11:25). Хоч члени „великого натовпу” не беруть символів, то вони також пригадують собі користі Ісусового вчинка й як вони будуть користати з нової угоди. (Об. 7:9, 10, 14) Справді, Єгова зробив розпорядки для нашого визволення через силу Ісусової очищаючої жертви, не лише для помазаних, але також для всіх тих, що дістануть нагоду на вічне життя тут на землі.— 3 Мойс. 16:11; 1 Ів. 2:2.

Як провадиться це зібрання? На цьому зібранні Спомину брат, що служить за предсідника розпочинає його коротеньким привітом, піснею і молитвою. Тоді відбувається промова Спомину, дана здібним промовцем (один із помазаних, коли можливо) вибраний призначеними надзирателями. То не було б добре для кількох братів ділитися промовою. Промовець повинен подати дві коротенькі молитві над символами. (Мат. 26:26, 27) Після подавання символів і кількох закінчуючих слів промовця, то предсідник збору, хіба він сам дає виклад, повинен закінчити зібрання. Зібрання кінчається піснею і молитвою.

Лише ті, що належать до помазаного останку беруть символи, яких передається присутнім. Після коротенької молитви, перше передається хліб. Тоді, після ще одної молитви, передається вино. Хліб і вино не передається разом. Ті, що є ,гідні’ брати участь повинні брати обидва символи.— 1 Кор. 11:27, 28.

Біблія каже, що Ісус ламав хліб, очевидно, щоб передати апостолам, що сиділи напівлежачи по обидвох боках стола. (Мат. 26:26) Так робити не є потрібно у наших обставинах сьогодні, тому що Ісус не засновував якийсь обрядовий приклад. Отже ніякої символічної значности не приписується до ламання прісного хліба. Пам’ятайте, що коли Ісус помер, то кості Його чистого фізичного тіла не були зламані. (2 Мойс. 12:46; Пс. 34:21; Ів. 19:33, 36) Кількість келехів і тарілок для вживання цього буде залежати від числа подавачів. Кавальчики прісного хліба можна покласти на кожну тарілку і вино поналивати в келехи перед початком зібрання.

Який хліб і вино повиннося вживати? Тому що Ісус уживав прісний хліб, який переважно вживався святкувати Пасху, то ми сьогодні також уживаємо прісний хліб. Деякі жидівські матци (сухарі) печеться лише з пшеничної муки і води, і християни можуть вживати цих на Спомині. Але ми не вживаємо матци до яких додається сіль, цукор, хміль, яйця, цибулю, і так далі.

Деякі Свідки можливо воліють пекти свій власний прісний хліб з муки (пшениці, рижу або якогось іншого збіжжя) і води. Хліб можна пекти в цей спосіб: Замішайте півтора чашки муки з одною чашкою води, і замісіть у мокре тісто. Добре посипте доску мукою і розкотіть тісто на тоненький корж, або так тоненько, як можливо. Покладіть на лист для печива, добре подзьобайте дірки в тісті виделком і виробіть у плоску буханку. Печіть у гарячій духовці аж поки не висохне і не станеться крихкий.

Вино, яке вживається на Спомині повинно бути дійсно червоне вино так, як вживали юдеї, коли святкували Пасху. Ми зауважуємо, що в Матвія 26:29, Ісус згадує про „плід виноградний”, який в тій порі року мусів бути сквасене вино. Лише нерозбавлене вино з червоного винограду може бути відповідне для пригадування Ісусової пролитої крови. Ісусова кров вистачала без жодних додатків, отже вино, яке вживається на Спомині повинно бути незасолоджене, непідроблене, червоне вино. Коли передбачується трудність дістати ембеми, то можна приготовити все заздалегідь. Тому що ці символи самі в собі не є святі, то по Спомині і закінченні зібрання, хліб і вино можна взяти до дому, вважати за звичайних і в якомусь іншому часі спожити за нормальні.— 1 Сам. 21:4.

Хто повинен брати символи? Лише ті, які належать до „малого стада” є забрані в нову угоду, і тому мусять брати символи. (Луки 12:32) Це одинадцять вірних апостолів, як маленький гурток майбутніх помазаних, складали осередок тих, що пізніше мали бути забрані під нову угоду на свято П’ятдесятниці 33 р. З.Д. (Луки 22:20) А „великий натовп”, що не є ,нове створіння’ у новій угоді, не повинні брати хліба і вина на Спомині.— 2 Кор. 5:17.

Кожний з помазаних, що приходить на Спомин добре переглядає себе наперед, щоб перевірити чи він є гідний брати символи і чи він справді має свідоцтво духа. (Рим. 8:16, 24; 1 Кор. 11:27—29) Часами є ті, що колись брали символи зрозуміли, що їхнє споріднення з Богом не є таке, як з помазаним сином. Для них було б властиво перестати брати символи, і це не буде знаком, що вони були невірні. Вони лише дістали більше пояснення відносно їхнього особистого споріднення з Єговою показуючи, що вони мають земну надію.

Тих, що рахується за учасників є знані, як вірні охрещені слуги Бога. Ми не запрошуємо виключених осіб на Спомин. Але, коли хтось виключений прийде, то не треба тривожитися, коли він сидить в ряді з іншими і бере символи. Такого не рахується за учасника.

Нас завжди дуже потішає бачити, що так багато нових приходять на Спомин. Після закінчення програми можна привітати і поговорити з новими й один з одним. Така весела дружба справді підкріпляє і заохочує всіх. Коли задумуємося над вечірньою програмою, то це завжди викликає у нас вдячність до Єгови, пригадуючи нам усе, що Він зробив для нас з любови через Відкупителя, Ісуса Христа, нашого Господа. (Мат. 20:28; 1 Пет. 3:15) Вернувшись до дому по Спомині, родина Свідків Єгови можливо схоче відложити час на дискусію про значення цієї значної оказії. Усе це помагає з’єднати родину ближче і духовно збагачує її.

Старші уважно вкладають плани для відповідної Господньої Вечері у місцевому зборі. Цього одного вечора, по цілій земній кулі, серця й думки посвячених людей Єгови, помазаних і ті, які належать до „великого натовпу”, єднаються разом віддати хвалу нашому Суверенному Богові, Єгові. Вони знову дякують Ісусові Христу, нашому Відкупителеві, за те, що Він показав Свою велику любов до нас, віддавши Своє тілесне життя на наш викуп. Щорічно помазаний останок і „великий натовп” дуже радо пригадують собі, що Христос є Месіянський переможець світу.— Ів. 16:33.

[Примітки]