Щастя, яке приходить від „охочого духа”
„ДОЗВОЛЬТЕ МЕНІ ДОПОМОГТИ”. Ці приємні, коротенькі слова показують багато чого про особу. А що вони відбивають? „Охочого духа”. Помагати комусь або брати участь у важній роботі, приносить велику радість і щастя. Багато сьогодні дуже радіють, тому що беруть участь у всесвітній роботі, яку Ісус наказав їм виконувати. А що це є за робота? „І ця добра новина Царства буде проповідуватися по цілій заселеній землі, на свідоцтво всім народам, а тоді прийде кінець”. (Мат. 24:14, НС) Так, Річна Книжка Свідків Єгови на 1977 р. показує, що відповідаючи на цей наказ 2.248.390 осіб виявили цього охочого духа у 1976 р., і потратили 359.258.019 годин приносити людям цю „добру новину” по 210 різних країнах і морських островах. Справді це є чудове сповнення пророчих слів Давида, коли він сказав: „Народ Твій буде охочо віддавати себе в день Твоєї військової потуги”! — Пс. 110:3, НС.
Такий охочий дух завжди існував між поклонниками Єгови, від Авеля до любимців праведности сьогодні. Єгова дуже благословив таку охочість Своїх людей. Які вдячні ми є, що Він дав нам нагоду виявити її, для нашої власної втіхи? Ті, що мають цього духа сьогодні можуть оціняти Ісусові слова, коли Він сказав, що є „більше щастя давати, ніж брати”. (Дії 20:35, НС) Чи ви вже відчули таке щастя? Так, правдиве щастя приходить від того, коли помагаємо іншим, коли беремо участь у чімось, коли є охочі допомогти. Бувши свідомі про наші нагоди і знаючи, як допомагати, може дуже збільшити ваше щастя.
Подумайте над тим, як Єгова колись мав справу з народом Ізраїля. Він давав їм багато нагод виявляти охочого духа, і коли вони робили те, то Він дуже благословив їх. Історія в 2 Мойсея 19:7, 8 говорить про час, коли „прибув Мойсей, і покликав старших народніх, та й виложив перед ними всі ті слова, що Господь [Єгова] наказав був йому”. А як ізраїльтяни віднеслися до цього? „І відповів увесь народ разом, та й сказав: ,Усе, що Господь [Єгова] говорив, (ОХОЧО) зробимо’ ”. (Також дивіться до 2 Мойсея 24:3 і 24:7.) Історія показує, що так довго, як вони розвивали такого охочого духа, то збагачувалися.
І часами нагоди представлялися іншими способами. Коли ізраїльтяни були в пустині, то мусіли збирати матеріял для будування скинії. Так, як Мойсей сказав: „Візьміть від себе приношення для Господа [Єгови]. Кожен за щедрим серцем своїм принесе його, приношення Господеві [Єгові]: золото, і срібло, і мідь, і блакить”, та інші речі. (2 Мойс. 35:4—9, 20—29) Ізраїльтяни виявляли свою охочість, не лише в тому, коли постачали досить матеріялу, але в 2 Мойсея 36:6, 7 сказано, що „Мойсей наказав проголосити в таборі, говорячи: ,Ні чоловік, ні жінка нехай не роблять уже нічого на приношення для святині’. І був стриманий народ від приносів. А наготовленого було досить для кожної праці, щоб зробити її, і ще зоставалось”. Як люди десь тішилися з цього!
Протилежно цьому, багато церков та релігійних організацій сьогодні знаходять себе у фінансовому клопоті, і зустрічають ще інші проблеми, тому що їхні члени не є охочі. Вони звертаються до всяких практик збирати гроші. У Сполучених Штатах церкви встановлюють біньґо, лотереї, тарілки для колекцій, конверти на гроші, а тепер влаштували „Лас Веґас вечірки” для азартних ігор, так то як відбувається в тому місті. Недавно тому один часопис у місті Нью-Йорку, наводив 407 священиків архідіоцезії Нью-Йорку поміщаючи їхні вислови про критичний фінансовий стан їхніх церков. Вони казали, що вже „ледве діють” і „журяться про завтрішній день”. Рапорт продовжав: „Через цей страх, багато священиків планують заснувати азартні ігри для публіки, коли так звані Лас Веґас вечірки стануть законні для добродійних інституцій 1-го лютого, 1977 р. Вони можливо не люблять такі азартні ігри, але потребують грошей, які приходять від них”. Чи можете уявити собі, щоб Ісус Христос засновував такі звичаї в храмі за Його часу? Історія ясно показує, що Він думав про торговців, які старалися використовувати людей.— Мат. 21:12, 13.
Перші християни ніколи не зверталися до таких практик. Вони мали охочого духа. Ранні історики нічого не згадують, що людям під ніс пхали тарілки на гроші або що вони грали в азартні ігри чи збирали десятину. Один, який навернувся до Християнства коло 190 р. перед З.Д. Тертуліян, писав: „Коли і була якась скринька, то в неї не приносили вступний внесок, мов релігія була якась справа під контрактом. Кожний чоловік раз у місяць приносить якийсь скромний гріш — або скільки бажає, лише коли бажає, і якщо може; бо нікого не змушується; це є добровільний даток”. (Аполоджі 39, 5) Ранні християни давали від серця і це робило їх щасливими. Вони були охочі.
Коли хтось почувався примушений або під обов’язком давати, чи через натиск, або тому що хтось кидає очима на нього, то через це тратить щастя і радість. І є деякі заможні, які люблять давати з своєї достачі, але лише, щоб набути поваги. Хоч такі можуть тепер мати свою нагороду, ,славу від людей’, то вони також не зазнають щастя про яке Ісус говорив. (Мат. 6:1—4) Як добре ми можемо оцінити заохочуючі слова апостола Павла: „Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає. Щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку”! — 2 Кор. 9:7, 11.
Хоч ми всі маємо особисту відповідальність брати участь у царській роботі, давати в різні способи, багато знайшли це вигідно і задовольняючим, відсилати свої добровільні датки просто до Товариства Вартової Башти Біблії й Брошур з Пенсільванії, 124 Колумбія Гайц, Бруклин, Нью-Йорк 11 201. А чому? Тому що це Товариство займається великою світовою роботою біблійної освіти помагаючи по місцях де ми не можемо допомогти. По інших країнах Свідки відсилають свої датки до місцевих відділів. Такі відділи є поміщені на задній сторінці більшости книжок і книжечок Товариства. Таким чином багато дуже тішуться, знаючи, що мають участь у роботі Єгови, бо всі датки виключно вживаються поширювати проголошення Божого царства. Користаючи з цієї нагоди ми самі можемо зазнати щастя. У такій справі охочість є важна річ так, як слідуючі приклади показують.
Недавно до Товариства Вартової Башти прийшов слідуючий лист, в якому було написано частково: „Дорогі Брати! Відсилаємо вам даток від моєї матері, вісімдесят шість років віку. Вона просила мене передати її особисте оцінення за журнали Вартова Башта і Пробудись!, які вона регулярно отримує через пошту. . . . Вона є дуже сильна духовно, тому що регулярно студіює Біблію і читає Вартову Башту за яку благословить милосердя Єгови постійно”. Інший лист поміщає: „Дорогі Бетельські Брати! Моє ім’я є Маріса. Я маю вісім років. Я мешкаю в Айова. Мій дідусь прислав мені 2 долари, отже я відсилаю вам одного, а одного хочу заощадити на велику конвенцію. Я відсилаю вам цього долара, щоб ви могли друкувати нові Вартові Башти. . . . Я люблю дивитися на гарні образки у Вартових Баштах. . . . Цікаво знати, коли прийде рай?” Як Єгова десь благословить такого охочого духа таких молоденьких! Такий дух також відбиває гарне виховання родичів, розвиваючи охочий настрій „Чи можу допомогти?”
Так, через такого охочого духа й люблячу підтримку, Свідки Єгови могли вживати Товариство за знаряддя виконувати різні обов’язки, усі, які вийшли на велике благословенство для Його людей. Застановіться над кількома з цих: Це Товариство вживається робити розпорядки на конвенції, місцеві, околичні, народні й міжнародні, на заохочення і духовне підкріплення всіх любимців правди. Воно помагає зборам, відсилаючи до них дозрілих чоловіків за подорожуючих надзирателів, помагати їм діяти у гармонії з Божою волею. Воно вживається провадити Ґілеад Біблійну школу Вартової Башти, вишколювати місіонерів і тоді підтримувати цих місіонерів по різних околицях світу, навіть по місцях де ще ніколи „добра новина” не проповідувалася. Через фінансову допомогу цього Товариства, помагається „спеціальним піонерам” проповідувати по відокремлених околицях, вчити людей Біблії і організовувати нові збори. Також, по його дев’ятдесят сімох відділах кругом світу, Товариство дає утримання робітникам, усі, які відбивають цього охочого духа. Кожного року мільйони доларів витрачаються підтримувати цих повночасних робітників, яких тепер є більше, як 22.700.
Також, подумайте, крім цієї допомоги тисячам спеціальним представникам, Товариства Вартової Башти також допомагає жертвам природного нещастя, непередбачених випадків, землетрусів і ураганів. Також, одяг і харч посилається до таких околиць нещастя, щоб полегшити страждання.
Також, у місцевому масштабі, можемо дуже радіти, коли виявляємо цього охочого духа. А що можна робити по місцевих зборах? Чи є якісь потреби у Залі Царства — рента, будівля, утримування, паливо, світло, вода, і так далі? Знаючи, що такі справи не доглядаються самі, то чи ми є готові брати участь і допомагати? Коли є охочий дух, то в таких справах не буде проблем.
Отже, коли проповідування про Царство і робота робити учнів поширюється та іде вперед, ми потверджуємо, що справді Бог Єгова підтримує цю роботу і Своїх людей. Тому що це поширення відбувається по цілому світі, то постійно шукаймо нагод показувати нашу власну охочість, і тоді зазнаємо правдиву радість, яку такий дух може принести. Якщо зробимо так, то наше почуття буде подібне до Давидового, коли він сказав: „Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним (охочим) духом підтримай мене”.— Пс. 51:14.