Що мудрий чоловік мав на думці?
Мудрість уникає крайностей
Це дуже легко для недосконалих людей втратити рівновагу і набирати крайніх поглядів у деяких справах. Тому цар Соломон радить: „Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе? Не будь несправедливим занадто і немудрим не будь: пощо маєш померти в нечасі своїм? Добре, щоб ти ухопився за це, але й з того своєї руки не спускай, бо Богобоязний втече від усього того”.— Еккл. 7:16—18.
Особа, що є занадто справедлива забагато турбується малими справами. Наприклад, вона може перемінювати у предмет суперечки те, що є точно людський спосіб діяння, у справах про які Писання нічого не згадують. Коли побачить, що хтось чинить комусь добро або поводиться милосердно, то може противитися, кажучи, що не звертає уваги на деякі „правила”. Така особа є подібна до фарисеїв, які не тішилися, що у суботу Ісус Христос полегшував страждання уражених, але сердилися, роблячи висновки, що Син Божий нарушував закон, коли сціляв людей того дня. (Марка 3:1—6; Луки 14:1—6) Занадто праведні особи часто не думають, що буде милосердне, любе або помічне іншим. Вони вимагають, щоб точно триматися якогось правила. Коли, за їхньою думкою, хтось нарушить те правило: то вони не можуть забути про це. Порівняйте Матвія 12:2—7; 23:23; Рим. 14:1—4, 10.
Ті, що є занадто праведні можуть пошкодити власному здоров’ю через самозречення. Вони виступають проти здорової поради у Колосян 2:20—23: „Чого ви, немов ті, хто в світі живе, пристаєте на постанови: не дотикайся, ані їж, ані рухай, бо то все знищиться, як уживати його,— за приказами та наукою людською. Воно ж має від мудрости в самовільній службі й покорі та в знесилюванні тіла, та не має якогось значення, хіба щодо насичення тіла”.
Так, як Соломон сказав, особа, що є занадто праведна, стоїть у небезпеці, „нищить себе”. Така може зруйнувати себе фізично, розумово або емоційно своїм необачним запалом або крайнім самозреченням. Ще гірше, через таке нелюбе відношення можна загубити Божу ласку та Його благословення.
Тоді, так, як Соломон показує, дехто є „занадто мудрий”, стараючись витворювати враження на других своєю мудрістю. Він дуже критикує інших, тим натякаючи, що має кращу прозорливість. Часто, через піднесену опінію про свої здібності така особа мішається у справи інших людей, без запрошення, розв’язує їхні проблеми. З часом така особа відчужує себе від інших, а ці можливо стараються, як можуть, щоб не мати нічого до діла з нею. Також, час може виявити, що ця порада не була добра, і її можуть вважати винною за погані наслідки, що витворив непотрібний клопіт.
Щоб хтось не втратив рівновагу і не набирав неправильного погляду відносно справедливости та мудрости, Соломон перестерігає, щоб ,не ставатися занадто несправедливим’. Усі повинні признавати дійсність свого недосконалого стану. Апостол Іван пише: „Коли ж кажемо: ,Що не маємо гріха’, то обманюємо себе, і немає в нас правди!” (1 Ів. 1:8, НС, анг.) Отже, мусимо признати, що самі грішимо в багатьох відношеннях. Але, треба вважати, щоб легковажно не пропускати таких помилок, оправдуючи себе, кажучи, ,Таж я є грішник’. Хоч утішаємося життям, то треба бути пильним, щоб не тратити стриманість і самовладання. Ті, що грають ролю дурня, думаючи, що є вище закону та поправлення, попадаються в нещастя. Особа, що поводиться невгамовано, може попастися у серйозну проблему, навіть може передчасно померти.
А як відвертати таку шкідливу крайність? Треба боятися Єгови, тобто, шанувати Творця. Цей страх стримує від злочину і заохочує наслідувати зрівноважене життя й обминати крайність. Ті, що бояться Бога стараються бути праведні та мудрі, але не занадто горді, щоб хвалитися своєю мудрістю. Тому, що такі втішаються здоровим життям, то особи, які беруть крайній погляд можуть навіть судити таких ніби за порушення законів або злочин так, як Ісуса Христа неправильно називали пияком та ненажерою.— Мат. 11:19.
В дійсності, така сумлінна, зрівноважена особа пильнує свою поведінку й не практикує лукавого. Богобоячу особу не разять проблеми та труднощі так, як тих, що відкидають такі навчання, як (1) ,не ставайтеся занадто справедливі й мудрі’ і (2) ,не будьте занадто несправедливі й немудрі’. Таким чином, так, як Соломон радить, він ,ухопився за це, але й з того своєї руки не спускає’. Такий є справедливий, але не такий, щоб бути надмірно вимогливий, щоб накладати неможливі вимоги на себе самого і на інших, або відступати від здорових приємностей і задоволень, якими правильно втішатися у житті.