Живучи з немочами
ЦАР ДАВИД був серйозно хворий, і його вороги надіялися, що він помре. Хоч відвідувачі нетерплячо дивилися за якимось знаком погіршення царевого здоров’я, однак, лицемірно бажали йому добра. Пізніше вони дуже любили переказувати іншим свої негативні спостереження. „Злоякісна хвороба наповнює його тіло”, вони казали. „Тепер тому що він лежить хворий, то вже більше не встане”. Навіть близький друг, довірливий радник, Ахітофел, стався зрадником.— Пс. 41:7—11, Нова Американська Біблія.
А що допомогло Давидові зносити таке велике страждання? Він не тратив надії і не піддавався шкілдивому страху. Він дуже покладався, надіявся на Бога, бо сказав: „На ложі недуги подасть йому [слузі Його] сили Господь [Єгова],— усе ложе йому перемінить в недузі його”. (Пс. 41:4) Нарешті Давид видужав від своєї хвороби.
Але, як Всевишній підтримує страждаючих Своїх слуг? Своїм духом, Бог Єгова піддає хворим думки, які потішають та підкріпляють надію. Те, що Бог робить у цьому відношенні є дуже важне для відновлення сил і видужання. Отже, Давид міг сказати, що Єгова перемінює ліжко хворого від ліжка хвороб у ліжко видужання.
Варто зауважити, що сучасні лікарі вже бачать цінність надії у видужанні від хвороб. Наприклад, у своїй книжці Життєва Рівновага (анг.), д-р Карл Менінґер пише: „Наше теперішнє наукове знання не вистачає, щоб пізнавати, або ототожнювати або відповідно віддавати честь усім силам, які приспішують видужання, так само, як ми не знаємо всіх сил з якими боримось. Але цю річ ми знаємо: Часами надія похитнеться і людина вмирає, а часами надія триває, і неможливе трапляється”.
Відносно шкідливих наслідків безнадійности і страху, Енциклопедія Американа (анг.) каже: „Коли страх керує розумом, і коли його не усунеться, то часто трапляються найбільш серйозні наслідки, особливо в часі хвороби або коли загрожує хвороба. Страх має багато серйозніший вплив на багатьох осіб від якоїсь найгіршої недуги. Страх перед епідемічними хворобами часто є такий смертельний, як сама хвороба — паралізує систему, і відбирає від тіла природну пристосованість її запасних нервових сил, а від розума життєрадісність надії, перемінюючи у жертви тих, які через їхній вік і силу, мали найкращу можливість пережити. Страх — це розумова отрута, найсильніша за всіх противників здоров’я і медицини”.
Руїнницький страх не переможе особу, що непохитно вірить у Бога і в обітниці Його Слова. Така особа потішається тим, що всякі страждання колись закінчаться. Навіть коли і є доказ, що смерть має бути, то страх не переможе її, тому що Божа обітниця про воскресіння померлих підкріпляє її. У часі горя, вона просить, щоб Єгова допоміг їй витерпіти. І Божий дух або дієва сила дає ту потрібну силу. Крім того, хворий довірливо чекає на сповнення Божої обітниці: „[Бог] кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося”.— Об. 21:4.
Надія, яку ця гарна обітниця збуджує, може допомогти людям підбадьорюватися в обличчі великого горя через хвороби або непередбачений випадок. Подумайте про сорок-трилітнього Роберта, який захворів на кінцевий рак хребетного стовпа. Лікарі казали, що він мав лише коло тижня життя. Але близько чотири місяці пізніше, незважаючи на його серйозну хворобу, він зробив розпорядок прибути на конвенцію Свідків Єгови. Лежачи в ліжку, він вислухав кілька промов. Лікарі ніяк не могли повірити, що він міг тримати такий гарний настрій. ,Надія на нову систему, яку Єгова обіцяв підбадьорювала мене’, відповідав Роберт. Він також постійно молився і просив Всевишнього дати йому силу витерпіти.
Та сама обітниця змінила життя Юко, молодої жінки в Японії. Коли їй було тридцять один років віку, вона захворіла на Kogenbyo, хворобу, яка робить шкіру такою твердою, що тіло костеніє немов мумія, і коли поширюється, то приводить до повільної смерті. Перше права рука закостеніла й її пальці скрутилися в клубок. Тому що ще немає засобів лікувати цю хворобу, то Юко стала страшно пригнічена, а особливо, коли думала про майбутність своїх трьох діточок. Ще у лікарні вона стала недокрівна і м’язи рота та бороди так закостеніли, що їй було тяжко говорити. Тоді Юко мусіла тримати діету з рідини.
Але, що сталося коли вона почала студіювати Біблію? Це принесло їй велику втіху взнати, що у новій системі Єгови люди вже більше не будуть хворіти і вмирати. Юко каже: „Перший раз я знайшла певну надію. Зрештою я розвила сильне бажання розказувати людям у подібному стані про моє переконання, щоб вони також навчилися, як залишати всі справи в руках Єгови. Через моє недокрів’я, лікар заборонив мені виходити на сонце. Але я таки відчувала спонуку розказувати людям те, що навчилася. А з якими наслідками? Я вже не маю проблеми з недокрів’ям. Тому що я ходила розказувати людям про Біблію, то дістала добрий апетит так, що я поправилася. Також, м’язи мого рота почали пом’якшуватись. Коли лікар бачить чудове поліпшення у стані мого здоров’я, то лише киває головою з здивованням, не розуміючи, що могло спричинити таку зміну”.
Один молодий чоловік, який захворів на складний склероз, зазнав подібне перетворення. Половина його тіла було спаралізоване, і він лише сидів у кріслі на колесах у кімнаті приватної лікарні. Одною рукою, він керував своє крісло взад та вперед, то направо то наліво. Загубивши всю надію, він чекав на смерть. Коли він почав студіювати Біблію зі Свідками Єгови, проте, то цей чоловік зацікавився життям. Тримаючись своїх меблів він почав пробувати ходити. З часом він навчився вживати спеціальне приладдя для ходьби. Замість мешкати у приватній лікарні, він вибрався до свого власного приміщення, почав приготовляти собі обіди, а навіть чистити свої кімнати. Замість чекати на смерть, цей молодий чоловік почав дивитися в майбутність на сповнення біблійної обітниці про світ без хвороб.
Отже, саме до нашого дня, біблійна вістка потішає і підбадьорює старших віком, калік та тих, що страждають через непередбачений випадок або хвороби. Коли навчаться покладати надію на Бога Єгову, щоб Він давав їм сили, і коли розвивають надію в Його обітниці, то такі особи можуть переносити велике нещастя і терпіння. Як це гарно свідчить про те, що Біблія далі є джерелом невичерпної і незмінної втіхи.