Церкви втягаються

„ВЖЕ прийшов час для благочестивих людей втягатись в уряд”. Так то промовив один пастор у Каліфорнії. Чи ви погоджуєтесь з ним, що релігійні люди повинні втягатись у політику? Багато людей погоджуються з ним, коли з збентеженням зауважують занепад моралів, зростання злочину, занепад економії, міжнародні напруги, вбогість і голод та зростаюче недовірство по цілому світі.

Правда, багато цих проблем є відповідальність урядів. Однак, уряди часто є безпорадні. Ще гірше, багато урядів заплямовуються ганьбою. Рапорти про зіпсуття й обман так ослаблюють довір’я багатьох людей в їхні уряди, що вони погоджуються з думкою матері середнього віку, яка сказала: „Я починаю думати, що ціла політична система стала зіпсута й неморальна”.

Отже, багато щирих людей відчувають, що релігія повинна старатись допомагати урядам. Вони відчувають, що релігія представляє Бога, і правильно вірять, що потрібно чогось більшого від людського вміння, щоб розв’язати проблеми людини. Вони молять помочі, але не є певні як Бог допоможе їм. Вони відчувають, що це від них залежить робити щось. Отже, вони хотіли б, щоб „благочестиві люди” втягались у політику для того, щоб упровадити елемент „побожності” в уряди. Релігійні служителі, священики й релігійні люди чимраз більше втягаються в політику.

Чи це є найкращий спосіб релігійної допомоги сьогодні? Давайте розглянемо, що декотрі церковнопарафіяни роблять, і побачимо, що вони мають на меті досягти.

Релігія в політиці

У Сполучених Штатах декотрі релігії мають своїх агентів, які намагаються вплинути на членів конгресу — саме в державній столиці. А що вони мають на меті досягти? Католицький священик пояснив: „Ми відчуваємо, що маємо довгостроковий вплив на моральні відношення, які утворюють політичний дух для націй”. Протестантський священик додав: „Ми повинні мати змогу сказати урядові: ,Ви поводились неправильно; ви вибрали неправильний шлях’ ”.

Таке намагання „обробляти” членів конгресу вже довгий час обачно відбувається. Більш сучасне явище — і багато менш обачне — була поява спеціально-впливових груп організованих протестантськими фундаменталістами. Ці групи, як-от Моральна Більшість у Сполучених Штатах, дуже сильно висловлювались у таких справах як допомога Ізраїлеві, права мужолозників, договір Панама Каналу, забезпечення Тайваню й аборти. Політичні провідники навчились як не недооцінювати їхній вплив. Сенаторів, які обстоювали програми, непопулярні в очах цих груп, не обирали на посаду голосуванням.

Світова Рада Церков, з центром в Європі, втягнулась у політику в інакший спосіб. Кажуть, що від 1970 р. ця рада пожертвувала 3 мільйони (СШ) доларів для різних політичних революційних рухів.

Знову, декотрі висвячені священики добиваються виборчих посад в уряді. Проте, недавній газетний заголовок помістив приклад того, що може бути крайнім політичним втягненням: „Філіппінські священики покидають парафії й приєднуються до повстання”. Стаття говорила про чотирьох католицьких священиків, які приєднались до комуністичного партизанського руху. Таке активне втягнення в радикальні рухи вже дуже поширилось, але з великим коштом. У Латинській Америці це довело до вбивства, викрадання або вигнання коло 850 священиків, черниць, а також мирян на протязі минулого десятиліття.

Як ви дивитесь на таку політичну діяльність релігійних провідників? Чи ви схвалювали б їхні вчинки? Або чи ви сумніваєтесь? Можливо, що ви не противитесь, коли релігія обачно висловлюється про політичні спори, але вам ніяково, коли священики приєднуються до революцій.

Все-таки, коли ми погоджуємось з яким-небудь релігійним втягненням у політику, то трудно сказати де воно повинно зупинятись. Якщо це правильно для деяких присвячених священиків обачно намагатись уплинути на членів конгресу для того, щоб сприяти програмам, які вони відчувають є добрі, то чому ж це неправильно для протестантських фундаменталістів організувати в цілому штаті групи тиску для того, щоб висувати програми, які є важливі для них? Також, якщо Моральна Більшість може висловлюватись на користь оборони Ізраїля, то чому ж Світова Рада Церков не може жертвувати гроші тим військовим справам, яких вона похвалює? І якщо те не є злим, то чому ж противитись, коли замість оплачувати інших осіб рискувати, католицькі священики самі воюють і вмирають заради тих справ, яких вони підтримують у Південній Америці й Азії?

І однак . . . чи ви відчуваєте щось неправильного в сукупності таких поглядів? Чи це дійсно є найкращий спосіб, яким релігія може допомогти людям у цих критичних часах?

Релігійне намагання впливати на політику не є нічого нового. Внизу поміщено список деяких видатних випадків зв’язання релігії з політикою.

[Рамка на сторінці 4]

◻ У 1095 р. папа Урбан II звертався до західного мілітаризму за „допомогою для їхніх братів на християнському Сході” проти турків. Наслідком цього створився перший Хрестовий похід Хрестового руху, в якому на протязі двох століть пролилось дуже багато крові.

◻ У 12-му столітті папа Адріан IV офіційно подарував Ірландію англійському королеві, Генрієві II, і таким чином затвердив (в очах вірних) полонення тієї країни Англією.

◻ У 1524 р. селяни в Німеччині — піддаючись вченню Мартіна Лютера — збунтувались. Хоч спершу Лютер прихильно ставився до їхнього руху, то в 1525 р. порадив, щоб князі Німеччини покрушили „Жадібні, Душогубні Зграї Селян”. Князі дуже жорстоко скористали з цієї його поради.

◻ У 1618 р. зусилля призначеного короля Богемії нав’язати католицизм на головно протестантських людей, поміг спалахнути Тридцятирічну Війну.

◻ У 1918 р. церкви так званого Християнства своїм упливом підтримували Лігу Націй. Але це не дало їй успіху. Після тільки двох десятиліть, світ занурився в найжахливішу війну в історії людства. Тепер церкви так званого Християнства підтвердили організацію Об’єднаних Націй, але нації тепер знаходяться більш озброєні й роз’єднані як будь коли.