Чи страх впливає на вас?

„СЬОГОДНІ в світі трапляються великі трагедії”. Так писав Ренє Дюбо, науковець і філософ, в його недавній книжці Святкування життя. Він продовжував: „Парадоксально, багато сучасного смутку не починається з труднощами, яких ми дійсно переживаємо, але з нещастями, які ще не відбулись, і можливо ніколи не трапляться”. Інакше кажучи, людина боїться майбутності тому, що живе в сподіванні непевного і безконтрольного.

Згідно з Дюбо, які то нещастя маячать як майбутні можливості? „Нас дуже турбує можливість ядерної війни й дійсних серйозних випадків у ядерних реакторах... Всі разом ми журимось тому, що передбачаємо погіршуючі світові обставини якщо населення й технологія будуть зростати за теперішньою нормою. Незабаром земля буде переповнена й її багатства виснажаться; тоді буде катастрофічне голодування”. Хоч Ренє Дюбо сам є оптимістом, то признає, що ми живемо в „обстановці смутку, яка поширюється по цілому світі”.

Альвін Тофлер, соціолог і письменник, на протязі п’ятьох років інтерв’ював багато людей про наслідки змін і майбутності в нашому житті. „Ті, яких нагороджали Нобельськими преміями, гиппії, психіатри, лікарі, комерсанти, професійні футуристи, філософи та вчителі,— всі турбувались зміною, висказували їхні турботи про пристосовність, їхні побоювання про майбутність”. (Курсив наш.) Це дослідження переконало його, що турбота та страх про майбутність стали загальні.

Майже 2.000 років тому Ісус Христос передбачив це почуття страху, яке стало загальним досвідом людства в цьому столітті. Він пророкував, що храм у Єрусалимі буде знищений й Його учні цікавились знати „коли ж оце станеться? І, яка буде ознака, коли має початися це?” — Луки 21:7.

У першій частині Своєї відповіді Ісус говорив про події, яких багато людей того покоління дожили побачити. Тоді Він використав їхнє питання й включив події, які будуть відбуватись в глобальному масштабі, і яких будуть бачити, не те останнє покоління єврейських поклонників у храмі, але, важливіше, ті люди, які переживуть закінчення цього теперішнього світового ладу. Він перестеріг: „І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться”.— Луки 21:25, 26, 32.a

Очевидно, люди минулих поколінь також жили в страху — страху від місцевих війн, лих, катастроф і суспільних змін. Але чи покоління, яке жило в 1914 р. бачило щось інакшого? Певно, тому що обставини після того поворотного пункту вплинули на цілу „залюднену землю”, на всі нації. (Луки 21:25, 26) Так багато лиха було втиснено в минулі 70 років, що постарілі люди, які переживали ці обставини, стали збентежені й в страху. А тепер, через загрозу ядерної війни, люди всіх віків, а навіть діти, журяться про своє життя. Правильно було сказано, що пануюче почуття, або головне хвилювання в 20-му столітті є СТРАХ.

Але ви мабуть думаєте, що ми перебільшуємо цю справу. Чи страх теперішніх і майбутніх подій вже є такий поширений для нас вірити, що він сповняє Ісусове пророцтво? Чи він дійсно є частиною доказу, що ми вже живемо в часі кінця? Чи це є той час, коли „люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ”?

[Примітка]