Чи єдність може колись настати з цього світу?

ЧИ МРІЯ про з’єднаний світ може колись здійснитись зусиллям цього світу? Чи це можливо, щоб котрась з головних стихій в світових справах могла скерувати людством до цієї мети?

Цей світ уже мав тисячі років, щоб експериментувати з різними урядами, як також з економічними та суспільними системами. Чи ж котрась з цих систем уже була спонукою на єдність? Чи ж котра-небудь з цих систем тепер може завернути трагічно роз’єднаний стан в якому людство знаходить себе? І якщо ні, то що може з’єднати людство?

Рекорд політики

Сильною спонукою в людських справах є політичне керівництво. Але, на жаль, історія ясно показує, що політика не була спонукою, щоб нею з’єднати людство. Навпаки, після тисячів років випробовування всяких можливих політичних ідеологій, то світ ще ніколи не був такий роз’єднаний як тепер. У світі є більше незалежних націй й різних політичних ладів, як було в якому-небудь іншому часі історії.

Якщо б людський уряд міг з’єднати світ, то певно, що вже був би з’єднав його. Замість з’єднання, то кожне століття було заплямоване одною війною за другою — тисячма війнами. І сьогочасно, замість якогось поступового прогресу до єдності, то наше 20-те століття доказалось бути найбільш розділене. Вже воювалось дві жахливі світові війні, в яких згинуло коло 70 мільйонів людей. І неначе б це вже не вистачало, в недавній книжці Війна в мирі було сказано, що від Другої Світової Війни відбулось коло 130 військових конфліктів у більше як ста країнах й у яких то конфліктах згинуло коло 35 мільйонів людей. Уявіть собі! Усе це під час так званого миру!

Основна причина на це скрутне становище є те, що люди не хочуть покинути їхніх політичних та національних вірностей. Ці вірності дуже розділюють людство й через них заходить велике непорозуміння. Тому то історик, Арнолд Тойнбі, сказав, що націоналізм „в дійсності був головною релігією”, тому що багато людей шановно віддаються йому. Тойнбі сказав, що це шанування суверенних держав настроює їхніх членів одні проти одних, „тому що ця релігія є виразом себелюбства”. І він вірить, що це „себелюбство є джерелом усякої боротьби”.

Політичне розділення тепер стало більш катастрофічним тому, що людство вже ввійшло в ядерну еру. Кожна нація боїться ядерної війни, зокрема коли подумаємо про можливості сьогоднішньої ядерної зброї. У творі Доля землі, Джонатан Шелл пише: „Те, що сталось у Хіросімі було менше від одної мільйонної частини загибелі, якою загрожує ядерна зброя сьогоднішнього світу”.

Шелл продовжує: „Відповідно цьому, грубе безглуздя спантеличує політику тому, що з одного боку вона будує на майбутність, а з другого, приготовляється нищити. Кожного разу, що політичний діяч говорить про кращий світ для наших дітей й внуків... то страх вимирання спростовує його суперечність: Можливо, що в майбутньому не буде ні дітей ані внуків”.

Передрікаючи це саме становище для нашого часу, маємо пророчі слова Ісуса Христа записані в Луки 21:25, 26: „І буде... тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ”. Який же придатний опис сьогоднішнього розділеного людства!

Маючи на увазі такі грізні можливості, то це доречно запитати: Тому що жоден один політичний лад не може з’єднати людство, то чи Організація Об’єднаних Націй може з’єднати його? Відповідь на це запитання мусить бути ні. Чому? Тому що, в дійсності, ООН тільки відображує цей світ порваний розбратом. Загальний секретар ООН признав: „Ми вже далеко збились від хартії ООН”. Він зауважив, що резолюції того тіла „кидають усе більші та більші виклики, або ігнорують держави, які вірять, що вони є досить могутні ігнорувати ті резолюції”. Наслідком цього, він зробив висновок: „Ми вже є дуже близько нової міжнародної анархії”. Таким чином, грунтуючись на історії тієї організації, то самі начальники ООН сумніваються чи вона має здатність з’єднати людство.

Коли ми чесно примиремось з фактами, то мусимо признати, що так як історія показує, жодний політичний лад недосконалих людей не є спроможний з’єднати людство, незважаючи на щирість їхніх провідників. У Псалмі 146:3 Боже натхненне Слово відповідно радить: „Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема”.

Економічне безладдя

Чи ж ми можемо покладатись на якусь економічну систему цього світу, щоб вона з’єднала людство користатись спроможністю землі постачати достатню кількість харчів? Історія знову відповідає ні. Ані одна з людських економічних систем не була зразком з’єднуючого приступу, щоб ним найкраще послужити людству. Кожна економічна система накидала на мільйони людей велике незадоволення й труднощі.

У недавніх роках світову економію разило багато криз. Нерозвинені країни дуже заборгувались, і не мають спроможності сплачувати їхній борг. Навіть борг розвинених країн дуже зростав. Убогість дуже поширюється. Мільйони людей є безробітні. Кожного року інші мільйони вмирають з голоду або від хвороб через недоїдання. Для мас убогих людей по цілому світі, підтвердилось правду Божого пророчого Слова в Об’явленні 6:6: „Денна зарплата за кварту муки”. (Нова англійська Біблія) Так, по багатьох місцевостях за денну зарплату ледве купите буханку хліба.

Незважаючи на тимчасові успіхи після завернення або застою в торгівлі, то економічний стан продовжується так як про нього говорить Нью-Йоркський час: „Світова економія зустрічає найбільш серйозну загрозу її єдності та добробуту в післявоєнних роках. Інфляція, завернення, велике безробіття й незвичайні тиски в торгівлі та фінансах дуже тиснуть принципи та інституції міжнародної економічної кооперації”. І редактор французької газети, Андрій Фонтейн, сказав: „Я не бачу жодного уряду в світі спроможного змагатись з головними економічними проблемами нашого часу. Це тому, що вони дійсно є світовими проблемами, і жодна країна не може розв’язати їх без сторонньої допомоги”.

Це є корінь справи. Світові економічні проблеми вимагають з’єднаної, світової кооперації. Але тут включається забагато різних себелюбних інтересів через які провідники світу не можуть розв’язати проблему.

Суспільні проблеми зростають

Суспільні проблеми теж відображують зростаюче роз’єднання людства. Ненависть та упередження, злочин та насильство, тероризм та озброєні конфлікти — по всіх континентах — це симптоми хворого світу. Зокрема по великих містах життя стало дуже небезпечним. Тому то, коли поліцай в Італії старався підбадьорити ув’язненого, кажучи йому, що його мабуть незабаром відпустять на волю, то на його здивовання в’язень відповів, так як описує Ла націоне: „Я не дбаю чи мене відпустять на волю чи ні. Ці є тяжкі часи. Я волів би зостатись у в’язниці. Назовні можуть легко вбити мене”.

Людські слабкості також розділюють родини й руйнують якості життя під усякими політичними ладами. Розводи майже всюди зростають; по декотрих країнах майже половина всіх подружжів кінчаться розводом. Втікати від дійсностей, в формі надмірного пиття алкогольних напоїв, впливає на людей Східного, а також Західного світу. Як один наслідок цього, то щоденно водії автомашин на підпитку вбивають коло 300 000 людей кожного року.

Лихо наркоманії також засмучує мільйони людей. Через дуже поширену статеву розбещеність, страшенні венеричні хвороби дуже зростають, і деякі з цих хвороб тепер не піддаються лікуванню. Також, як наслідок цього, маємо велике зростання небажаних вагітностей й абортів.

Дійсно стан є такий як біблійне пророцтво передрікало на наш час, кажучи: „Останніми днями настануть тяжкі часи”. Це пророцтво викладає обставини неначе про них читалось у щоденнику. Там каже, що люди будуть ,самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, батькам неслухняні, невдячні, невірні, не любовні, запеклі, нестримливі, які більше люблять розкоші, аніж люблять Бога’.— 2 Тимофія 3:1—5.

Ці суспільні проблеми погіршуються, тому що сьогодні щороку витрачають 800 більйонів доларів на озброєння. Це є більше як два мільярди доларів щоденно! Однак, щороку мільйони дітей, як також багато дорослих, вмирають через недоїдання. Отже, мусимо примиритись з правдою в цій справі: суспільні проблеми й незадовільності зростають. Сотні мільйонів розчарованих та пригноблених людей вже втратили надію. І жодна суспільна система цього світу не може розв’язати ці проблеми тому, що немає з’єднаного приступу до них.

Вже стало відомо, що жодна політична, економічна або суспільна система цього світу не може з’єднати людство. Але що сказати про цьогосвітні релігії? Чи ми можемо покладатись на них як на з’єднуючий фактор? Дійсно на що ми можемо покладатись, як на силу, щоб нею з’єднати цю мізерну роз’єднану людську родину? Наступних двоє статей будуть обговорювати ці запитання.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Людство тепер може знищити все життя на землі

[Ілюстрація на сторінці 8]

Сотні мільйонів голодують