Питання від читачів

◼ Чому після того як Давид і Вірсавія згіршили, їхній син мусив померти, оскільки в 5 Мойсеєвій 24:16 і Єзекіїля 18:20 каже, що це не слід карати сина смертю за гріх його батька?

Давид був одруженим чоловіком, а Вірсавія заміжньою жінкою, коли вони вчинили перелюб, і вона завагітніла. Таке порушення подружньої вірності було великим гріхом за якого, згідно з Божим законом, каралось смертю. (2 Самуїлова 11:1—5; 5 Мойсеєва 5:18; 22:22) Коли б Бог був допустив людям покарати їх згідно з вимогами Закону, то син у її утробі був би помер разом з нею. Але Єгова вирішив інакше поводитись з цією справою, і бувши „Суддя всієї землі” Він мав право зробити це.— 1 Мойсеєва 18:25.

Коли Бог виявив Давидові його гріх, то він признав: „Згрішив я перед Господом [Єговою, НС]”. Потім представник Бога сказав Давидові: „Господь [Єгова, НС] зняв твій гріх,— не помреш”. (2 Самуїлова 12:13) Давидові було показано милість заради угоди зробленої з ним про Царство. Крім того, тому що Бог може читати в серце людини, то очевидно Він пізнав Давидове розкаяння й вирішив, що це була основа показати йому й Вірсавії милість. Однак, вони не уникнуть усіх заслуг своєї помилки. Їм було сказано: „Та що ти спонукав зневаження Господа [Єгови, НС] цією річчю, то син твій, народжений тобі, конче помре”.— 2 Самуїлова 12:14.

Бог ,ударив’ їхнє немовлятко до якого вони не мали права; хлопчина захворів і помер. Хтось сьогодні може звертати увагу на смерть тієї дитини й думати, що це був жорстокий суд. Проте, було б добре пам’ятати, що коли б судді Ізраїлю були судили їх згідно з Законом і доказали порушення подружньої вірності, то всі троє (Давид, Вірсавія, і їхній син) були б померли. Дивлячись на це діло в такому світлі, то Бог був милостивий, коли дозволив їм обом жити. Крім того, тому що вже минуло так багато часу, то ми не знаємо всіх фактів, як-от інформації про здоров’я немовлятка під час народження. Усе-таки, ми можемо погодитись із способом, яким Бог поводився з цією справою, довіряючи, що Він поводився безсторонньо, розумно, а також справедливо. Сам Давид пізніше признав: „Бо — непорочна дорога Його”.— 2 Самуїлова 22:31; порівняйте з Йова 34:12; Ісаї 55:11.

Це є відповідно до Давидової реакції після того, як він учув Божий суд. Коли дитятко захворіло, то Давид сумував і постив. Але коли воно померло, то він оцінював, що справа вже закінчилась. (2 Самуїлова 12:22, 23) Довіряючи Божому судові, Давид почав потішати Вірсавію (його вже законну дружину), запевняючи, що їхнє подружжя буде продовжуватись. Пізніше їм народився Соломон і став наступником до Давидового престолу.

Спосіб, яким Бог залагодив цю справу не суперечить тому, що є сказано в 5 Мойсеєвій 24:16 або пророцтві Єзекіїля 18:20.

У Законі Бог був сказав: „Не будуть забиті батьки за синів, а сини не будуть забиті за батьків,— кожен за гріх свій смертю покараний буде”. (5 Мойсеєва 24:16) Ті принципи були на керівництво суддям Ізраїлю, які розсуджували судові справи. Судді не могли читати що є в серці людини. Вони мусили судити кожну людину на основі її поведінки доказаної фактами.

Подібно, в пророцтві Єзекіїля 18:20 каже: „Син не понесе кари за батькову провину, а батько не понесе за провину синову,— справедливість справедливого буде на нього, а несправедливість несправедливого на тому буде”. Це головно стосувалось до дорослих. У змісті говориться про сина, який бачив несправедливість батька свого, але не брав участі в ній; син додержувався судових рішень Єгови, і поступав згідно з Його законами. Такий син зостанеться, коли батько його помре.— Єзекіїля 18:14—17.

Неможливо заперечувати, що діти часто страждають через учинки своїх батьків. Марнотратні або безумні батьки можуть стягнути убогість на цілу родину. Уявіть собі як діти страждають, коли одного з родителів засудять до тюрми за якийсь кримінальний злочин. Навіть нещастя, які Бог правильно наводив на ізраїльтян через їхнє лукавство, вплинуло на дітей тих пір. (5 Мойсеєва 28:15, 20—32; Єзекіїля 8:6—18; 9:5—10) З другого боку, Бог наполягав на Своїх людей: „І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє, щоб любити Господа [Єгову, НС], Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього, бож Він життя твоє, і довгота днів твоїх”.— 5 Мойсеєва 30:19, 20.

Отже, досвід Давида з Вірсавією повинен бути пересторогою батькам, що їхня поведінка може дуже вплинути на їхніх дітей. Коли батьки ,бояться Божого Ім’я, то сонце праведності засяє’ на благословення цілої родини.— Малахії 4:2.