Чи всі пророцтва походять від Бога?

„БОГ... мусимо уявляти Його бути завеликим і занадто всесвітнім, щоб обмежувати себе тільки до одної релігії, одного шляху, або, фактично, до одного народу”. Так то писав один філософ у нігерській газеті, Гардіан. Він твердить, що Бог виявив африканські традиційні релігії для африканської ситуації й подає думку, що інші великі релігії були задумані, щоб стосуватись до місцевих обставин.

Традиціоналісти кажуть, що Християнство — це європейська релігія, а традиційні віщуни справжні агенти пророцтва. В одному листі до нігерського Дейлі Таймс було сказано: „Всемогутній Бог виявляє Себе в різні часи різним людям... Розумні люди цього світу ремствують на Всевишнє Єство через те, що Він тепер виявляє Себе в Африці”. Декотрі люди навіть надіються, що появиться африканський пророк, подібний до Ісуса, а декотрі кажуть, до Мухаммеда.

З таких поглядів виникають ці питання. Чи всі пророцтва походять від Бога? Чи це Він виявив усі ті різні релігійні поняття, які розділюють світ? Чи в Нього є різні релігійні вимоги для різних рас? Або, чи є правдиві й фальшиві пророки, і правдиві та фальшиві релігії? Дійсно, що це є правдиве пророцтво, і яка є його мета?

Що це є пророцтво?

Вебстерів новий дев’ятий академічний словник пояснює пророцтво так: „Натхненна заява божественної волі й наміру 2: натхненні вислови пророка 3: передречення майбутніх подій”. Це подає думку, що можуть бути різні джерела пророцтв.

На оборону традиційних релігій, університетський професор релігійного дослідження, Е. Боладжі Ідову, говорить про „багатобічні поняття Бога в Африці”. Його книжка Традиційна релігія в Африці пояснює, що це „звичайно набирає свого наголосу й точки зору від соціологічної структури й обстановки”. Наприклад, він каже, що, тоді як у більшості Африки, про Бога говориться чоловічими висловами, то є місцевості [головно в матріархальних суспільствах у яких керівною роллю є жінки] про Нього говориться жіночими термінами”. Чи ж Бог міг натхнути такі місцеві й суперницькі поняття? Професор Ідову признає, що „немає нічого, щоб запобігти... яку-небудь... расу в Африці від розвитку свого власного поняття про Бога”. Це навіває на думку, що такі релігійні поняття — це людські ідеї й спостереження замість божественне відкриття.— Порівняйте з пос. до Римлян 1:19—23.

Традиційні віщуни й оракули (пророцтва, які нібито походять від богів і витлумачуються жерцями) не виявляють Божих правдивих характерних рис або Його волі й наміру. Вони розглядають заборони й обряди, яких вимагають різноманітність місцевих „богів”. Їхні пророцтва грунтуються на містичному знанні віщування. Тому то такі пророцтва не є натхненні заяви божественної волі. Всемогутній Бог, Який надихає правдиве пророцтво, не є їхнім джерелом.— 2 Петра 1:20, 21; 5 Мойсеєва 13:1—5; 18:20—22.

Яке ж джерело таких провіщень? Просимо читати наступну статтю, щоб одержати відповідь на це запитання, а також на інші, яких ми спочатку згадали.