Проповідники Царства сповіщають

Єгова приносить полегшення

НЕЩОДАВНО Свідки Єгови в Південно-Африканській Республіці одержали повідомлення про жалюгідне становище їхніх духовних братів у недалекій країні, в якій їм забороняють проповідувати. Їх повідомлено, що через страшну посуху, їхні брати харчувалися корінням деяких рослин. Їм також бракувало одягу, і тому декотрі Свідки не хотіли ходити проповідувати.

Брати Південно-Африканської Республіки відразу реагували на це становище їхніх братів. Звернулися з просьбою до місцевих зборів у районі Йоганнесбурга про потребу одягу. Через кілька день було подаровано три тонни одягу. Речі пересортували добровольчі робітники. Домовилися вислати три тонни бобу, одну тонну олії, одну мила й 17 тонн кукурудзяного борошна. Коли фірма, яка доставляла кукурудзяне борошно, довідалася про становище Свідків тієї країни, то подарувала понад тонну цієї дуже потрібної їжі.

У понеділок 16 квітня 1990 року, вантажний автомобіль, навантажений 25 тоннами харчових продуктів від’їхав від Південно-Африканської Республіки на 5500 кілометрову (3400 миль) подорож. Але від влади треба було дозволу перевозити ці продукти через їхню війною спустошену країну.

Влада в консульстві сказала, що хоч Свідків Єгови не визнано законними в їхній країні, то їхня присутність була їм добре відомою. Ніхто не противився перевезенню провізії братам. Дозвіл був даний. Братам дали потрібні документи, і в п’ятницю 20 квітня Свідки переїхали кордон без проблем. Однак, вони потрапили на понад 30 загороджень дороги й мусили показувати свої документи. З цього досвіду, вони взнали важливість цих документів.

В’їхавши близько 140 кілометрів (90 миль) у країну, їзду перепиняла велика ріка високої води. Оригінальний міст був знищений, а тимчасовий небезпечний для їзди великих вантажних автомобілів. Але, менший автомобіль транспортної колони безпечно переїде ріку. Вирішили розділитися на дві групи. Одну розташували біля переповненої ріки, а друга продовжувала подорож на зустріч з братами близько 260 кілометрів (160 миль) на північ. Яка ж радість зустрітися з братами! Брати не могли не перестати усміхатися, обійматися і потискувати руки одні одним. Незабаром два місцеві вантажні автомобілі вирушили в подорож до другої групи братів, яка чекала біля ріки. Там перевантажили провізію з великого вантажного автомобіля на два менших.

Одержані рапорти заявляють про велику вдячність за матеріальну допомогу, яку Єгова дає. Однак, незважаючи на їхнє жалюгідне фізичне становище, брати розпачливіше жадали духовної поживи. В одному зборі була тільки одна Вартова Башта, з якої робили копію кожній родині. Завдяки Єгові, вже підготовляються засоби постійно доставляти духовну поживу братам тієї країни.