Острови Індійського океану чують добру новину

РОЗТАШОВАНИМИ як дуга навколо Мадагаскару, на відстані понад 1,5 мільйона квадратних миль [3.9 мільйон квадратних км] у західній частині Індійського океану лежать порозкидувані острови: Родрігес, Реюньйон, Маврікій, Сейшели, Майотта і Комори. Хоч вони розташовані на такій великій площі, але займають тільки 7300 квадратних кілометрів (2800 квадратних миль). З населенням у 2,3 мільйона, вони є найбільш заселеними островами в світі.

Серед їхнього населення є близько 2900 Свідків Єгови, які старанно проповідують добру новину Божого Царства жителям цих островів. Будучи відокремленими, ці Свідки особливо оцінюють відвідини подорожуючих наглядачів і щорічні конгреси, які організує філіал Вартової Башти у Вакоас (Маврікій). З цих нагод, вони можуть дійсно насолоджуватися значенням слів Ісаї 42:10: «Заспівайте для Господа пісню нову, від краю землі Йому хвалу! Нехай шумить море, і все, що є в ньому, острови та їхні мешканці!»

Недавно представники філіалу подорожували по островах, щоб відвідати збори й провести щорічні серії спеціальних одноденних конгресів, на тему «Ставайте святими відносно всієї вашої поведінки», що грунтується на 1 Петра 1:15. Для подорожування між островами часто користувалися сучасними великими реактивними літаками, але найчастіше малими пропелерними. Також уживалися парусні судна й менші двощоглові вітрильні. Ходіть і побачте, як мешканці островів далекого Індійського океану слухають добру новину!

Перша зупинка — Родрігес

Після півтора години польоту з Маврікію, ми побачили кораловий риф. Риф відділяє зовнішній край великої лагуни, яка оточує малий «клаптик» землі в Індійському океані. Це наша перша зупинка, острів Родрігес.

Аеропорт побудовано на кораловому виступі,— Пойнт-Корейл. У цій місцевості корал є такий густий, що можна його пиляти на прямокутні бруси і споруджувати з нього будівлі. Малий автобус віз нас по вузькій, крученій дорозі від аеропорту до головного містечка Порт-Матурин. В одному місці ми могли дивитись на коралові рифи, синю лагуну й кам’янистий берег, що на другому боці острова. Коли закінчився сезон дощів, схили пагорків були вкриті нерівною, губчастою травою і всіяні великою рогатою худобою, вівцями й козами.

Малий, охайний Зал Царства в центрі містечка Порт-Матурина був місцем нашого спеціального одноденного конгресу. Праця в Родрігесі почалася в 1964 році. Тепер серед 37 000 населення є 36 вісників доброї новини. Як же радісно дивитись на 53 присутніх і на хрещення 18-тилітнього юнака. Його мати, хоч не може читати й писати, прийняла правду в 1969 році й продовжує служити Єгові, незважаючи на опір з боку сім’ї. Тепер її двоє дітей присвятили себе Єгові.

Після конгресу ми цілий тиждень проповідували на цьому острові, і говоримо мовою маврікійський креол, тому що цією мовою також розмовляють тут у Родрігес. Ми їхали автобусом, а потім пішки дійшли до нашої території — зеленої долини, що простягалась від нагірної дороги аж до моря. Який же захоплюючий вид — на фоні глибокого синього океану видніється бірюзова лагуна й білий кораловий риф! підбадьорені свіжим, незабрудненим повітрям, ми приготовились вирушити в дорогу.

Ми йшли малими стежками через поля й перетнули болотяну річку у долині де було багато маленьких домів. Нас ласкаво просили до кожного дому, і ми мали нагоду говорити з господарями про близькі благословення Царства, що скоро настануть. Незабаром ми вже були далеко в долині, але настав час вертатися додому,— довгі години ходу схилом долини вгору. Але гостинні мешканці допомогли нам — підвезли автомобілем-всюдиходом, на задніх сидіннях.

Після тієї напруженої поїздки ми з радістю повернулися до прекрасного дому Бетель у Вакоасі. Зробили розпорядок на два спеціальні одноденні конгреси в міському залі. Першого дня прибуло 760 осіб. Це половина з 12 зборів на острові. Наступного дня ми, разом з 786 присутніми інших шістьох зборів, провели цю саму програму. На конгресах охрестилося чотири особи. Тридцять спеціальних і 50 регулярних піонерів, які беруть участь у проповідувенні доброї новини жителям цього острова.

Далекі Сейшельські острови

Незабаром настав час знову подорожувати, на північ понад 1600 кілометрів (1000 миль) відкритого моря до острова Маге між Сейшельськими островами, який у мові креол називається «Жол елванін сесел», що означає «далекі Сейшельські острови». Із-за великої відстані, філіал може планувати тільки два візити на рік до цього острова. Спеціальний одноденний конгрес і районний конгрес відбулися весною протягом трьох днів підряд. Обласний конгрес проводився пізніше. Тоді, у середині жовтня, ми прибули на обласний конгрес, після якого відвідували збір протягом одного тижня. Тут ми знову можемо говорити мовою Маврікійський креол.

Брати з островів Пралин і Ла Діг, що поблизу, уже прибули. Нас дуже хвилювало те, що присутні походили з 12-х різних національностей! Конгрес відбувся в місцевому Залі Царства, великому перебудованому гаражі із задньої сторони дому одного із Свідків. Тільки шість братів, включаючи відвідувачів, були назначені виступати з промовами у програмі, і декотрі кілька разів виступали з промовами протягом чотирьох днів. Вісімдесят один вісник дуже тішаться, що на останній день конгресу прибуло 216 осіб.

Після конгресу ми попливли в Пралин, 40 кілометрів (25 миль) на північний схід від Маге в судні довжиною 18 метрів (60 футів), що було зроблене з дерева такамагак. Це грандіозне судно може помістити 50 пасажирів і близько 40 тонн [36 метричних тонн] вантажу. Відпливши від пристані в Маге ми скерували судно до берега Пралину далеко на обрії, і відчули поштовх дизельного двигуна, що підсилювали білі вітрила, які здіймались на двох щоглах.

Дві години з половиною пізніше ми огинули навколо кам’янистого мису в спокійніші води прекрасної затоки Сент-Анн. Виступаючи на довгу пристань, ми бачимо чекаючих братів. На цьому малому острові було 13 вісників і прибуло 8 відвідувачів з інших місцевостей. Ми дуже раділи з того, що 39 осіб прийшло послухати спеціальну промову і наповнили малий зал. Яка ж чудова можливість для зросту!

Під час нашого перебування в Пралині, ми мусимо відвідати прекрасний парк, Валі де Мей. Тут росте пальма кокодемер, яка родить найбільше насіння в світі, кожне з них важить 20 кілограмів (40 фунтів). У зеленому, тінистому лісі ми бачили ці пальми на всіх стадіях росту. Таблички при краї стежок пояснюють, що найвище дерево було 31 метр (102 футів) заввишки, коли останнього разу міряли дерева в 1968 році. Підраховують, що декотрі з цих високих дерев живуть 800 років. Дерево починає родити плід через 25 років, а горіх дозріває 7 років пізніше. Не дивно, брошура застерігає: «Знімайте тільки фотографії, залишайте тільки сліди!»

О сьомій годині наступного ранку ми попливли човном до малого острова, Ла Діг. Багато малих човнів тісняться довкола пристані. Вони, наче «дорога життя» між 2000 мешканцями острова і зовнішнім світом. Ми зустрілись із парою похилого віку з Швейцарії, яка живе на цих островах ще з 1975 року. Замість того, щоб брати «таксі», воза, якого тягне віл, ми пішли пішки вздовж пляжу з вражаючого рожевого гранітного каменю, що був полірований морем і дощем. Після сніданку-відпочинку ми проходимо малий заповідник, в якому розмножується рідкісна чорна мухоловка, щоб відвідати зацікавлених людей. Зібралось тринадцять осіб вислухати промову мовою креол. Ми зустрічаємося з однією парою, яка приготовлялась узаконити свій шлюб, щоб прогресувати духовно. Справді, Єгова збирає бажаних людей зі всіх народів, навіть на цих дуже віддалених островах.

Знову в Реюньйон

Реюньйон є найбільш розвинутим островом, який ми відвідали під час цієї подорожі. Приближаючись до землі, видно автомагістраль з чотирма проїздними частинами, що була повна автомашин від столиці Сен-Дені. Високі багатоквартирні будинки стоять розташовані між морем а горою. На цьому острові живе 580 000 людей, і він виявився родючою нивою для проповідування Царства (Матвія 9:37, 38). На острові вже служить близько 2000 запопадливих вісників доброї новини в 21 зборі.

Спеціальний одноденний конгрес відбувся на великому критому стадіоні. Ми дуже тішились, що на конгрес прибуло 3332 особи і 67 охрестилося! Ми спілкувалися з місіонерами якийсь час, а потім подалися до наступного призначення.

Майотта — острів парфумів

Після двох годин польоту наш реактивний літак, який містив 40 осіб, прибув до Паманзського аеропорту, острівка, сполученого дамбою в 1,9 кілометра (1,2 миль) із Заодзі, столицею Майотта. Синє небо, білі хмари, гори, буйнозарослі гірські схили й глибокий синій океан — все це на вигляд, як тропічний рай. Тому Майотта назвали островом парфюмів, тому що тут росте запашне дерево іланг-іланг. Згущену витяжку з квітів цього дерева відсилають до Франції як основу для виготовляння всесвітньо відомих духів.

До головного острова тільки 15 хвилин подорожі баржою. Ми трохи відпочили в місіонерському домі й нас запросили на студію книжки, близько 19 кілометрів (12 миль) на другому боці острова. Пропала надія на спокійний візит! Ми сіли у відкритий автомобіль-всюдихід і поїхали по вузьких дорогах такою швидкістю, що аж дух перехоплювало. Здавалось, що напевно зіб’ємо з дороги людей, корів або інших машин. Але наш французький водій знає дорогу. Уже доїхали до Шікона, де познайомились з родиною, в домі якої проводилася студія Біблії.

Батько, колишній мусульман, представляє нам своїх вісьмох дітей. Його наймолодший чотирилітній син, як ми дізналися пізніше, вітає нас традиційним привітом. Він ставить тильну сторону долоні в долоню другої руки й стоїть перед нами. Ми хочемо потискати йому руки, але дружина пробує поставити його руки на свою голову. Маленький хлопчина витріщив очі й з терпеливістю чекає, мабуть, не знає, що це ми робимо. Нарешті, вже зрозуміли й поставили його руки йому на голову. Як студія почалася, було 14 присутніх. Під час проведення студії заходить зацікавлена людина й зі всіма вітається. Ясно,— це ще один із їхніх звичаїв.

У дорозі додому вже почало смеркатись, і ми бачили великих рослиноїдних кажанів, сідаючих по деревах на нічне харчування. Ми також відчували аромат їдкого «джекфрукта», що попадав від вітру на дорогу, і солодкий запах манго, плодів динного дерева й гуавів. Тут плодяться лемури, малі мавпоподібні тварини з мордою схожою на морду лисиці й довгими, відзначеними кружками, чіпкими хвостами. На вершині пагорка перед нашими очима розгортається прекрасне й дивне видовище. Над затокою здіймається оранжево-червоний повний місяць, проливаючи мерехтячий відблиск на дзеркальну воду. Сам водій сповільнюється, щоб милуватися прекрасним видовищем. Цілу подорож ми дивимося, щоб побачити прекрасний відблиск на кожному вигині дороги.

Наступного ранку ми пішли проповідувати разом з місіонерами. Ми перше зустрілись з молодим чоловіком, вчителем, який добре володів французькою мовою. Він сів на підлогу, а ми на ліжко. Потім також студіюємо з молодим чоловіком, який запропонував нам сісти на матрац на підлозі його маленької кімнати. Посидівши якийсь час, ми дуже старалися не вигинатись від болісних корчів і поту, що стікав краплями по спині. Зосереджувати увагу на інформацію під час проведення студії в французькій та магорійській мовах нелегко, бо гучно звучать найостанніші популярні пісні по радіо в сусіда.

Наостанку ми відвідуємо молодого чоловіка на сусідному острові Коморос. Він вибачається за те, що не володіє добре французькою мовою, бере брошуру й вже готовий читати. Місіонер пояснює мені якийсь пункт, а він перериває й каже, що буде читати абзац. Цим він ввічливо натякає, щоб ми замовкли. Всі ці люди є мусульманами, але оцінюють те, чого навчаються з Біблії.

Ми були здивовані, що так багато юнаків студіюють Біблію, але так мало жінок або дівчат. Нам сказали, що це їхня традиція в сім’ї та суспільстві. Тому що багатошлюбність приймають у релігійному й суспільному відношенні, і кожна дружина живе в своєму власному домі, то мати лише має контроль над нею а вплив батьків є дуже малим. Ми також дізналися, що дочки за традицією живуть у домі своєї мати аж поки не вийдуть заміж. З другого боку, сини, коли дозріють статево, залишають дім і будують свою власну бангу, або хатину, чи живуть з іншими юнаками в банзі. У таких умовах ніхто не перешкоджає юнакам навчатися Біблії, якщо вони бажають; тільки декілька дівчат мають таку можливість вибирати.

У неділю мав відбутися спеціальний одноденний конгрес. Ранком погода видалась доброю, але в обід хмари почали місцями вкривати небо і незабаром почав падати такий дощ як з відра. Ніхто не звернув уваги на дощ, бо він трохи охолодить повітря. Ми знову відчуваємо достаток духовних скарбів, як 36 вісників і піонерів радіють з того, що було 83 присутніх і охрестилось 3 особи.

Випуск брошури «Втішайтеся вічним життям на землі!» їхньою мовою був головною подією. Це єдине видання, яке Товариство Вартової Башти, видало магорійською мовою і єдине видання в цьому ряді видань. Текст виписано латинською мовою, а під латинським шрифтом арабською. Люди вивчають арабський шрифт у школі, але не арабську мову. Вони вміють декламувати молитви по-арабськи й читають Коран арабською мовою; однак не розуміють, що вимовляють. Коли читають арабський шрифт у брошурі, то дивуються з того, що розуміють його. Те, що вони читають, в дійсності є їхня магорійська мова, фонетично написана арабським шрифтом. Це для нас велика радість бачити їхні сяючі обличчя, бо розуміють, що читають.

Брошури легко вручати людям. В одному віддаленому селі до нас підходить чоловік, як ми проповідуємо жінці. Він дуже переконливо говорить по-магорійськи до нашого брата. Здавалося, він дуже настроєний проти нас. Чоловік якийсь час виражав свої почуття надмірними жестами. Пізніше брат пояснив скаргу цього чоловіка: «Як же нам запам’ятати все те, що ви нам говорите, коли ви відвідуєте нас тільки раз на рік? Ну, як? Ви повинні частіше відвідувати нас і говорити нам на ці теми».

Ці останні слова теж сильно впливають на наші почуття. Насправді, Єгова збирає коштовності всіх народів доброю новиною Царства. Хоч мешканці цих островів є відокремлені великими океанськими просторами, то таки додають свої голоси до гучного поклику на хвалу їхньому Творцеві й небесному Отцю, Богові Єгові (Огія 2:7).

[Карта на сторінці 21]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

СЕЙШЕЛЬСЬКІ О-ВИ

ІНДІЙСЬКИЙ ОКЕАН

КОМОРСЬКІ О-ВИ

О. МАЙОТТА

МАДАГАСКАР

МАВРІКІЙ

РЕЮНЬЙОН

РОДРІГЕС

[Ілюстрація на сторінці 23]

Кам’янистий мис затоки Пралина в Сент-Анні.

[Ілюстрація на сторінці 24]

«Таксі» віз, якого тягне віл, у Ла Дігі (Сейшельські острови).

[Ілюстрація на сторінці 25]

Проповідування з допомогою нової брошури в Майоті.