Скарб із єгипетських смітників

ЧИ ВИ сподівалися б знайти дорогоцінні біблійні рукописи в смітнику? У пісках Єгипту, на закінчення минулого століття, точно так і сталося. Яким чином?

Починаючи від 1778 року, аж до закінчення 19 століття, випадково знайшли в Єгипті декілька текстів на папірусі. Однак, ще сто років тому було зовсім мало систематичного пошуку. До того часу постійний потік стародавніх документів відкривався місцевими фелахами, і субсидований британським Фондом розвідування Єгипту усвідомив потребу вислати експедицію, перед тим, поки не буде пізно. Вони обрали двох вчених, Бернарда П. Гренфелла й Артура С. Ганта, котрі отримали дозвіл проводити пошук у області, на південь від сільськогосподарської місцевості, близько району Файюм.

Ділянка, яку називають Бенеса, була багатообіцяючою для Гренфелла завдяки своїй грецькій назві, Оксиринчус. Як центр єгипетського християнства, Оксиринчус був важливим місцем у часі четвертого й п’ятого століть н. е. Поблизу знайдено багато ранніх монастирів, і це провінціальне містечко було дуже поруйноване. Гренфелл надіявся знайти там фрагменти християнської літератури, але розшук кладовищ і зруйнованих домів не дав жодних результатів. Залишилися тільки купи сміття декотрі заввишки 9 метрів (30 футів). Шукати манускриптів у смітнику було майже визнання поразки, однак дослідники вирішили шукати.

Знайдений скарб

У січні 1897 року почали копати пробний рів і до декількох годин знайшли стародавні матеріали на папірусі. Серед них були листи, договори й офіційні документи. Навіяний вітром пісок покрив документи, і сухий клімат зберігав їх майже 2000 років.

Протягом трохи більше ніж три місяці було видобуто з Оксиринчуса майже дві тонни манускриптів на папірусі. Наповнили двадцять п’ять великих скринь, яких перевезли в Англію. Кожної зими протягом наступних десятьох років ця пара відважних вчених верталася в Єгипет, щоб збільшити свою колекцію.

Одного разу, як роскопували кладовище в Тептунісі, вони відкопали тільки мумії крокодилів. Розчарований робітник поламав одну мумію на шматки. Як він здивувався, коли побачив мумію обгорненою папірусом. Інші крокодили, як виявилось були подібно обгорнені, і декотрі з них мали сувої папірусу запхані в глотку. Уривки стародавніх класичних писань були відкриті разом з королівськими декретами та договорами, змішані з діловими рахунками і приватними листами.

Яка ж вартість цих документів? Вони виявилися дуже цікавими, тому що більшість писалися простою мовою койне, загальною сьогоденною грецькою мовою. Тому що багато слів, яких вони вживали, також знаходяться в Святому Грецькому Письмі, або «Новому Завіті», то стало очевидно, що мова в Святому Письмі не була спеціальна грецька біблійна мова, як говорили про це декотрі вчені, але звичайною мовою простого люду. Отже порівнюючи спосіб, яким слова вживалися в щоденних ситуаціях, з’ясувалося ясніше розуміння значення цих слів у Святому Грецькому Письмі.

Біблійні манускрипти

Також були видобуті уривки біблійних манускриптів, часто писані нерівним рукописним шрифтом без оздоблення і на неякісному матеріалі, представляючи Біблію книгою простого люду. Давайте, розглянемо декілька цих знахідок.

Гант знайшов копію першого розділу Євангелія від Матвія, вірші 1 до 9, 12, і 14 до 20, зроблену в третьому столітті н. е. унціальними (великими) літерами. Цю знахідку назвали P¹, першим номером у картотеці текстів на папірусі з різних місцевостей, який тепер становить майже сто манускриптів, або частин манускриптів Святого Грецького Письма. Яка ж користь з кількох віршів, знайдених Гантом? Властивості писання ясно датували його до третього століття н. е., і перевірка читанням показала, що воно погоджувалося з текстом, написаним Весткоттом і Гортом, який в той час був досить новим. Манускрипт P¹ тепер збережено в Університетському музеї в Філадельфії (Пенсільванія, США).

Аркуш папірусу з одного кодексу, або книжки, мав на лівій стороні Аркуша частини першого розділу Євангелія від Івана, а на правій частини 20 розділу Євангелія від Івана. Відновлення відсутніх частин натякає на те, що на початку було 25 аркушів для цілого Євангелія, і з найдавнішого часу вони обов’язково вміщали в собі розділ 21. Розділ нумеровано P⁵, який датується до третього століття н. е., і який зберігається в Британській бібліотеці в Лондоні (Англія).

Уривок Римлян 1:1​-7, написаний такими великими, нерівними літерами, що декотрі вчені думали, що це мабуть написав якийсь школяр. Його тепер нумеровано P¹⁰, і він датований четвертим століттям н. е.

Багато більша знахідка містить у собі одну третину Послання до євреїв. Цю копію зроблено на зворотній стороні сувою, з класичним рукописом римського історика Ливі на лицьовій стороні. Чому такий різноманітний матеріал на лиці й на звороті? У ті дні недостача й кошт матеріалів для писання були причиною на те, чому не марнували старий папірус. Тепер він занесений до списку як P¹³, і датований третім або четвертим століттям н. е.

Аркуш папірусу, що мість у собі частини Послання до римлян, розділи 8 і 9, писаний дуже малими літерами, походив з книжки заввишки 11,5 сантиметрів (4,5 дюйми), і тільки 5 сантиметрів (2 дюйми) ширини. Отже здається, кишенькові видання Святого Письма існували ще в третьому столітті н. е. Цю сторінку нумеровано P²⁷ і загально згоджується з Ватіканським Кодексом.

Частини чотирьох аркушів грецького кодексу Септуагінта вміщають частини шістьох розділів Буття. Цей кодекс дуже важливий тому що датується другим або третім століттям н. е. і через те що ці розділи не знаходяться у Ватіканському Кодексі, і пошкоджені в Сінайському. Він отримав нумерацію — Папірус 656, і ці сторінки тепер зберігаються в Бібліотеці Бодлієн у Оксфорді (Англія).

Усі ці фрагменти не виявляють великих відхилень від раніше існуючих, відомих нам манускриптів, отже, підтверджують те, що біблійний текст уже поширювався в той ранній час серед звичайних людей до віддалених частин Єгипту. Ці фрагменти також підтверджують нашу віру в певність і точність Божого Слова.

[Ілюстрація на сторінці 27]

Папірус з Файюма, що містить частини 1 розділу Євангелія від Івана.

[Відомості про джерело]

За дозволом British Library

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 26]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.